Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №216/4153/24 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 17 лютого 2026 р.

Справа: №216/4153/24

Суддя: ОНОПЧЕНКО Ю. В.

Справа № 216/4153/24

Провадження № 2-о/216/9/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – Перша Криворізька державна нотаріальна контора, Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, про встановлення факту спільного проживання, -

в с т а н о в и в:

12 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту спільного проживання.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – син він першого шлюбу ОСОБА_3 , з якою заявник одружився в 1998 році. Заявник, як вітчим приймав участь в житті ОСОБА_2 , виховував, та забезпечував його матеріально, останній проживав та був зареєстрований з 25 липня 2000 року до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2012 році ОСОБА_2 отримав травму лівою руки, мав 3 групу інвалідності, потребував сторонньої допомоги, яку йому надав заявник.

ІНФОРМАЦІЯ_3 під час ракетного обстрілу м. Кривого Рогу загинула дружина заявника – ОСОБА_4 . Після цього, заявник продовжував проживати разом з ОСОБА_2 , надавав йому матеріальну допомогу, купував ліки, їжу та предмети гігієни, яких той потребував, у зв`язку з хворобою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на 1/2 частку квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка була придбана у 2021 році на спільні заощадження, а право власності оформлено на ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Заявник звернувся до Першої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак у вчиненні нотаріальних дій йому було відмовлено, у зв`язку з тим, що він не являється спадкоємцем за законом, оскільки не може підтвердити факт родинних відносин з померлим. Посилаючись на вищевказані обставини, заявник просив суд задовольнити позов.

Заявник надав суду заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримав у повному обсязі.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи без їх присутності, заперечень не мали.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 11.09.1998 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.09.1998, актовий запис № 381.

ОСОБА_4 являється матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що встановлено свідоцтвом про народження, виданого Саксаганським відділом РАЦС м. Кривого Рогу 22.06.1979, актовий запис № 911, та свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дзержинської районної Ради народних депутатів міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 13.03.1996, актовий запис № 224.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що з`ясовано свідоцтвами про смерть, виданих Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), від 03.08.2023, актовий запис № 631, та від 23.10.2023, актовий запис № 837.

ОСОБА_2 був особою з 3 групою інвалідності, за загальним захворюванням, що визначено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 .

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 19.05.2021, посвідченого приватною нотаріускою Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І., та зареєстрованого в реєстрі за номером 1358, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Довідкою голови квартального комітету № 17 Ромашової О.Г. від 21.02.2024 з`ясовано, що ОСОБА_1 з 25.07.2000 по 20.10.2023 проживав разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державної нотаріуски Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. від 23.04.2024, відмовлено заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , оскільки не встановлений факт проживання однією сім`єю з померлим не менше п`яти років до моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд може встановити факт, що має юридичне значення, від якого залежить виникнення майнових прав.

В силу ч.ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положень ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Для встановлення факту проживання однією сім’єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов’язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов’язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з’ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім’єю спрямоване на довготривалі відносини.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року. Цим законом визначено, що домогосподарство – сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Матеріали справи містять сімейні фотокартки, та товарні (фіскальні) чеки, на підтвердження факту придбання товарів домашнього вжитку для сім`ї заявника у період з 2007 по 2021 роки.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, узагальнюючи встановлені судом обставини, враховуючи те, що встановлення факту постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно заявнику для оформлення спадщини, суд дійшов висновку, що обставини викладенні у заяві знайшли підтвердження, тому вона підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 76-81, 89, 206, 263-265, 315 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1220, 1223, 1258, 1259, 1268, 1270 ЦК України суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи – Перша Криворізька державна нотаріальна контора, Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, про встановлення факту спільного проживання – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання з 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В.Онопченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua