Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №208/15394/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

Єдиний унікальний номер справи № 208/15394/25

Номер провадження № 2-а/208/5/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Кіблицької М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача Федоренко Роман Вікторович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду пред`явлено вказаний адміністративний позов, в якому позивач ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Федоренка Р. В. просить поновити строк на оскарження постанови №1702 від 30.08.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, скасувати постанову №1702 по справі про адміністративне правопорушення від 30.08.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відносно позивача про накладання штрафу в сумі 25500 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно позивача у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

26.11.2025 року позивач ОСОБА_1 дізнався про арешт своїх рахунків Заводським відділом державної виконавчої служби у місті Кам`янське Дніпропетровської області на підставі постанови №1702 від 30.08.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Оскаржувана постанова та протокол про адміністративне правопорушення не були вручені позивачу, про її існування до 26.11.2025 року позивач не знав, а з повним текстом ознайомився 26.11.2025 року після отримання через застосунок «Дія» постанови державного виконавця Заводського ВДВС від 25.11.2025 року про відкриття провадження №79665799 у розділі АСВП «доступ сторін до виконавчого провадження».

Враховуючи, що позивач не бува присутній при винесенні оскаржуваної постанови, а про її існування дізнався тільки 26.11.2025 року, то позивач просив поновити йому строк для оскарження постанови.

Згідно вказаної постанови №1702 позивач ОСОБА_1 в порушення п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" №3621-ІХ та абз 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 05.06.2025 року самостійно не звернувся до ТЦК і СП за направленням на військово – лікарську комісію для проходження медичного огляду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборонну, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.

Так, 30.08.2025 року біля 10,15 години в с. Великий Бучков, Закарпатської області позивача, який рухався на мотоциклі, зупинили та затримали працівники поліції та доправили до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він пред`явив свої облікові документи, але незважаючи на відсутність порушень обліку і відновлення персональних даних, невстановлені особи стали примушувати його до виконання дій, що не передбачені діючим законодавством.

При цьому, ані протоколу, ані постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в йог присутності не складалося, копій йому не вручали, права та обов`язки не роз`яснили.

Не зважаючи на погрози та тиск, позивач відмовився виконувати незаконні вимоги невідомих осіб, а також повідомив, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , де і знаходиться його особова справа і вже о 18.30 годині він самостійно залишив ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ від 2.03.2024 року, який нібито порушив ОСОБА_1 , до 05.06.2025 року самостійно не звернувся до ТЦК та СП за направленням на військово – лікарську комісію для проходження медичного огляду мали звернутися «громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами інвалідністю)».

Однак, позивач, згідно військового квитка і витягу з бази Резерв + обліковується у ІНФОРМАЦІЯ_5 , як військовозобов`язаний і ніколи не визнавався обмежено придатним до військової служби, а відповідно і не був зобов`язаний до 05.06.2025 року самостійно звертатися до вказаного ТЦК і СП за направленням на військово – лікарську комісію для проходження медичного огляду.

З огляду на це, винесення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , постанови про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на погляд позивача, є протиправним, з порушенням норм процесуального права, оскільки в його діях відсутня сама подія інкримінованого йому адміністративного правопорушення (а. с. 2-5).

Представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (діючий на підставі наказу), подано відзив на позову заяву в порядку, передбаченому ст. 162 КАС України, відповідно до якого відповідач, посилаючись на норми спеціального закону просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з наступних підстав.

30.08.2025 року, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у супроводі представників органів Національної поліції прибув до ІНФОРМАЦІЯ_7 , де було встановлено що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку, а саме за повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_8 (Дніпропетровська область) він порушив вимогу п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (зі змінами та доповненнями), яким визначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025р. пройти повторний медичний огляд з метою визначення ступеню придатності до військової служби. Такі громадяни, відповідно до вищевказаного Закону зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії.

Отже громадянин ОСОБА_1 повинен був самостійно звернутися до 05.06.2025р. до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто, своїми діями та бездіяльністю, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , скоїв правопорушення прямо передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, оскільки Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є його складовою частиною.

Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 під час складання протоколу № 1702 від 30.08.2025р. про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП був ознайомлений про дату та час розгляду справи, його права та обов`язки були йому роз`яснені.

Від підпису вищевказаного протоколу ОСОБА_1 відмовився та відмовився отримувати його копію, та жодних пояснень не надав, про що свідчать підписи свідків. Вищевказаний протокол був зачитаний ОСОБА_1 вголос тобто він був обізнаний про наявність протоколу про адміністративне правопорушення та про дату та час його розгляду.

Будучи обізнаним про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення скоєне ним, позивач шляхом неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_7 виразив відсутність свого бажання бути присутнім на розгляді цієї справи та небажання надавати пояснення та можливість надати докази та пояснення на свою користь. Жодних письмових або усних заяв з боку позивача про бажання перенести дату розгляду справи не було.

Окрім вищевикладеного, представник відповідача повідомив суд про те, що позивач самостійно, за власною волею покинув ІНФОРМАЦІЯ_9 , знаючи що відносно нього має розглядатись справа про адміністративне правопорушення, що також вказано, й відображено у позові представника позивача.

Таким чином, ОСОБА_1 , вже тоді - 30.08.2025 року був ознайомлений та усвідомлював, що він є особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, й при бажанні вчиняти дії для захисту своїх прав, у тому числі й знайомитися з адміністративними матеріалами, отримувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскаржувати її у визначений законом строк тощо, адже він не міг не знати, що відносно нього розпочате провадження про вчинення адміністративного правопорушення, оскільки навіть сам про це зазначає у своїй позовній заяві.

З огляду на це, справа про адміністративне правопорушення, була розглянута за відсутності ОСОБА_1 , а копія винесеної постанови надіслана йому засобами поштового зв`язку на адресу його задекларованого місця проживання, що зокрема підтверджуються копією супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_7 № 5711 від 01.09.2025 року (а.с. 54-57).

Судом було поновлено позивачу ОСОБА_1 в особі його представника – адвоката Федоренка Р. В. строк для звернення до суду з цією позовною заявою, оскільки позивач дізнався про наявність постанови тільки 26.11.2025 року, а до суду звернувся вже 01.12.2025 року.

Відповідно до положень ст. ст. 257, 262 КАС України адміністративна справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 , його представник – адвокат Федоренко Р. В. в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його та позивача участі, наполягав на задоволенні позовних вимог (а. с. 67).

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву заявив про проведення розгляду справи без його участі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, наведених у відзиві (а.с. 57)

З огляду на вказане, у відповідності ч. 4 ст. 229 КАС КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, належно з`ясувавши дійсні обставини справи, надавши юридичну оцінку правам та обов`язкам сторін - приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Предметом позову є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Враховуючи ст. 235, 278 КУпАП, що до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить розгляд адміністративної справи за порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про умисне зіпсування обліково-військових документів чи втрату їх з необережності, про неявку на виклик у військовий комісаріат, про неподання у військові комісаріати списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць, про прийняття на роботу військовозобов`язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку, про незабезпечення сповіщення військовозобов`язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти чи призовні дільниці, про несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку військовозобов`язаних і призовників, несповіщення їх про виклик у військові комісаріати, про неподання відомостей про військовозобов`язаних і призовників (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.

Відповідно до примітки ст. 210 КУпАП передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В матеріалах адміністративної справи наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №1702, винесена 30.08.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 за скоєння вказаного адміністративного правопорушення накладено штраф в розмірі 25500 гривень. (а.с. 10, 60)

Суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Федоренка Р. В. постанову винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 скасувати, а справу закрити з наступних підстав.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/20022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Згідно Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у відповідності до наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_10 від 24.02.2022 року № 22 «Про загальну мобілізацію», з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме: Конституції України, Закону України від 21.10.1993 р. № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зі змінами), Закону України від 06.12.2001 р. № 1932-XII «Про оборону України» (зі змінами), Закону України від 25.03.1992 р. № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами), ІНФОРМАЦІЯ_11 здійснюються заходи з мобілізації.

Відповідно до абз. 2 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського)територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово – облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово – облікової спеціальності, призову на військову службу або на зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так судом встановлено, що згідно військового квитка (а.с. 18-32) та копії скрин з додатка Резерв + станом на 09.07.2024 року (а.с. 33), обліковується в ІНФОРМАЦІЯ_12 , як військовозобов`язаний і обмежено придатним до військової служби не визнавався.

Відповідно, порушення, яке вказане в постанові №1702 від 30.08.2025 року відносно позивача ОСОБА_1 , який до 05.06.2025 року самостійно не звернувся до ТЦК і СП за направленням на військово – лікарську комісію для проходження медичного огляду мали звернутися «громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю)» не відповідає дійсним обставинам правопорушення, що є підставою для скасування постанови.

Інші підстави для скасування оскаржуваної постанови, зазначені в позовній заяві, як то неповноважність особи, що її складала суд відхиляє, як такі, що суперечать нормам закону.

Наявними в матеріалах справи доказами, беззастережно встановлено, що в діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанова №1702 від 30.08.2025 року підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення – закриттю.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що заявлені ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Федоренка Р. В., позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки серед іншого ним заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, але доказів понесених позивачем витрат, на підтвердження цієї вимоги суду не надано, а тому в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє.

Таким чином, суд оцінює доводи відповідача як необґрунтовані, а заявлені вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про розподіл судових витрат. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення проводиться з урахуванням положень статей 287, 288 КпАП.

З урахуванням вказаного, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, та які підтверджені документально (на суму 605,50 гривень судового збору), стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступив відповідачем у справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, ч. 3 ст. 210, 235, 268 КУпАП України, керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 244-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача Федоренко Роман Вікторович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 1702 від 30 серпня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_4 Руських, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 25500 гривень, за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення і закрити справу у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , 02.09.1975 року складу адміністративного правопорушення.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Рішення суду, відповідно до статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 246 КАС України:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Федоренко Роман Вікторович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса здійснення діяльності 51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Іванівська, буд. 14-1;

- відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 ,код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Дата складання повного тексту судового рішення – 03 лютого 2026 року.

Суддя: