Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №730/1266/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 730/1266/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/147/26

Категорія - ч.1 ст.125 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

з участю: прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12025275520000050 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Високе Борзнянського району Чернігівської області, житель АДРЕСА_1 , зареєстрований у АДРЕСА_2 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в АДРЕСА_3 , вдівець, освіта середня, не працює, раніше судимий 23.07.2024 Селидівським міським судом Донецької області за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн.,

засуджений за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

Відповідно до ч.3 ст.72 КК України, вирок Селидівського міського суду Донецької області від 23 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 ухвалено виконувати самостійно.

На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, застосовано до ОСОБА_7 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць.

Вироком місцевого суду встановлено, що 10 серпня 2025 року, близько 10:00 год, ОСОБА_7 , знаходячись на території господарства ОСОБА_9 , в АДРЕСА_4 , у ході конфлікту, виниклого на ґрунті особистих неприязних сімейних відносин із співмешканкою ОСОБА_10 , умисно наніс їй один удар рукою в область обличчя, внаслідок чого ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №93 від 11.08.2025 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткотривалий розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності.

Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеність його вини, просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт на строк 120 годин. На підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 23.07.2024 й остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт на строк 120 годин та штрафу в розмірі 17 000 грн. На підставі ч.3 ст.72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно. Зазначає, що місцевим судом, у порушення вимог ст.71 КК України та роз`яснень, що містяться у п.25 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, при призначенні покарання ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України, не враховано попередній вирок Селидівського міського суду Донецької області від 23.07.2024, та остаточне покарання на підставі ст.71 КК України не призначено.

Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, котрий підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обвинуваченого ОСОБА_7 , який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з пунктом 2 ч.1 ст.420 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Частиною 1 статті 421 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано, окрім іншого, у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання лише у разі, якщо на цих підставах апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність є слушними, з наступних міркувань.

Згідно з положеннями ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінального правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи ОСОБА_7 міру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до скоєного; дані про його особу, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; обставину, яка пом`якшує покарання – щире каяття; обставину, яка обтяжує покарання – вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних або близьких відносинах; позицію потерпілої щодо міри призначеного покарання; та дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді громадських робіт у розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.125 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки менш суворий вид покарання не забезпечить виправлення і перевиховання особи, з чим погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, за змістом ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Зазначена вимога має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Селидівського міського суду Донецької області від 23 липня 2024 року ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., який на момент ухвалення оскаржуваного вироку, 02.10.2025, сплачено не було.

Місцевим судом встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, було вчинено ОСОБА_7 10 серпня 2025 року, тобто після ухвалення попереднього вироку Селидівського міського суду Донецької області від 23.07.2024 року.

Відтак, остаточне покарання ОСОБА_7 необхідно призначити з урахуванням вимог ч.1 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків.

За таких підстав, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати, у частині призначеного йому покарання.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

Відповідно до ст.71 КК України, до покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 23 липня 2024 року й остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин та штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі ч.3 ст.72 КК України, покарання у виді штрафу - виконувати самостійно.

У решті цей же вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4