Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №512/209/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/762/26

Справа № 512/209/25

Головуючий у першій інстанції Брюховецький О.Ю.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Акцент-банк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-банк» на заочне рішення Савранського районногосуду Одеської області від 12 серпня 2025 року у складі судді Брюховецького О.Ю.,

встановив:

У березні 2025 року, Акціонерне товариство «Акцент-банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь банку 121558,22 грн заборгованості за кредитним договором №АВН0Т155101598538161035 від 27.08.2020, в тому числі заборгованість за тілом кредиту в сумі 71402,74 грн, заборгованість за процентами 50155,48 грн., а також судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 27.08.2020, будучи клієнтом АТ «Акцент Банк», Позичальник уклав з Банком кредитний договір АВНОСТ155101598538161035, щодо надання останній кредиту в розмірі 100000,00 грн. строком на 40 місяців (тобто до 26.12.2023) зі сплатою процентів у розмірі 50,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн.

Станом на 14.03.2025 заборгованість відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 121558,22 грн., яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 71402,74 грн, заборгованість за процентами 50155,48 грн., загальний залишок за комісією 0,00 грн., загальний залишок заборгованості за пенею 0,00 грн., які позивач просив стягнути з відповідача та судові витрати.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

Від ОСОБА_1 заперечень, пояснень чи відзиву на позовну заяву не надходило.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Заочним рішенням Савранського районного суду Одеської області від 12 серпня 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-банк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-банк" заборгованість за тілом кредиту в сумі 71402,74 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1422 ,91 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суд мотивоване тим, що позичальник фактично отримав та використав кредитні кошти, однак у добровільному порядку їх АТ «Акцент-Банк» не повернув. З огляду на це, а також з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність у банку права на судовий захист, шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок щодо повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Водночас підстав для стягнення процентів за користування кредитом суд не встановив, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів того, що сторонами у письмовій формі було погоджено умови щодо ціни договору, зокрема розміру та порядку сплати процентів. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 71 402,74 грн.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, Акціонерне товариство «Акцент-банк» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати заочне рішення Савранського районногосуду Одеської області від 12 серпня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-банк» в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь банку судові витрати, пов`язані з поданням даної апеляційної скарги

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неправильно застосував норми матеріального права, оскільки фактично дослідив та оцінив не ті правовідносини, які є предметом даної справи. Так, мотивуючи рішення, суд послався, зокрема, на те, що: в Анкеті-заяві відсутні відомості про процентну ставку та інші істотні умови кредиту; Паспорт споживчого кредиту не є складовою кредитного договору; Умови та Правила не підписувалися відповідачем і не є частиною кредитного договору.

Водночас наведені висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки Банк не обґрунтовував свої позовні вимоги Анкетою-заявою, Паспортом споживчого кредиту чи Умовами і Правилами як кредитним договором. Фактично суд застосував шаблонні мотиви, характерні для спорів щодо кредитних карток (поточних рахунків з кредитним лімітом), не з?ясувавши, що спірні правовідносини не є такими, а виникли з окремого кредитного договору за програмою «Швидка готівка».

Зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено саме окремий кредитний договір, який містить усі істотні умови кредиту, а саме: суму кредиту, строк користування, процентну ставку, порядок та строки погашення. Зокрема, подані до справи документи підтверджують таке:

1.Анкета-заява про приєднання до УтП - підтверджує звернення відповідача до Банку з метою отримання банківських послуг, а також належне проходження ідентифікації та верифікації клієнта;

2.Заява на погодження використання удосконаленого електронного підпису – підтверджує досягнення сторонами згоди щодо використання електронного підпису при укладенні договору;

3.Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» - підтверджує належне інформування споживача про умови кредитування відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування»;

4.Заява про надання послуги «Швидка готівка» - є кредитним договором, укладеним між сторонами, який містить усі істотні умови кредиту;

5.Таблиця обчислення загальної вартості кредиту - є додатком до кредитного договору та конкретизує його умови;

6.Меморіальний ордер - підтверджує фактичну видачу кредитних коштів відповідачу;

7.Банківська виписка - підтверджує здійснення погашень кредиту або їх відсутність.

Таким чином, оскаржуване рішення ґрунтується на хибному припущенні, що спірні правовідносини виникли з кредитної картки, тоді як фактично між сторонами укладено окремий кредитний договір, підписаний відповідачем за допомогою удосконаленого електронного підпису, що відповідає вимогам законодавства. За таких обставин суд першої інстанції не дослідив належним чином подані докази, неправильно визначив характер спірних правовідносин, норми матеріального права, які не підлягали застосуванню у даній справі.

Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

В судове засідання, призначене на 05.02.2026 сторони не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Оскільки заочне рішення Савранського районного суду Одеської області від 12 серпня 2025 року оскаржується Акціонерним товариством «Акцент-банк» лише в частині відмовлених позовних вимог, тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Акцент-банк» підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкеті-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

27.08.2020, будучи клієнтом Банку, Позичальник уклав з Банком кредитний договір АВНОСТ155101598538161035, щодо надання останньому кредиту в розмірі 100000.00 грн. строком на 40 місяців (тобто до 26.12.2023) зі сплатою процентів у розмірі 50.00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту).

Банк свій обов?язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.

У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта, далі кредитний договір), ліміт цього договору: 100000.00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 26.12.2023, терміном на 40 місяці.

Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 50.00 річних.

Відповідно до п. 7, Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0.00 грн.

Станом на 14.03.2025 заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 121558.22 грн., яка складається з:

- 71402.74 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);

- 50155.48 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.

- 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією.

- 0 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення процентів.

Так, у статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі.

Встановлено, що окрім тіла кредиту, позивач також просив суд і стягнути з відповідача заборгованість за процентами у розмірі 50155,48 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» в частині стягнення з позичальника заборгованості за процентами, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для стягнення відсотків не вбачається, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Зокрема суд першої інстанції виходив із того, що Анкета-заява не містить відомостей про процентну ставку та інші істотні умови кредиту, Паспорт споживчого кредиту не є складовою кредитного договору, а Умови та Правила не підписані відповідачем і не можуть вважатися його частиною.

Разом із тим такі висновки зроблені без урахування характеру спірних правовідносин та змісту заявлених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги банку не ґрунтувалися на Анкеті-заяві, Паспорті споживчого кредиту чи Умовах і Правилах як на самостійному кредитному договорі. Суд першої інстанції фактично застосував підхід, характерний для спорів щодо кредитних карток (поточних рахунків із встановленням кредитного ліміту), не з`ясувавши, що у даному випадку спірні правовідносини виникли з окремого договору споживчого кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було укладено саме окремий кредитний договір на підставі Заяви про надання послуги «Швидка готівка», яка містить усі істотні умови договору споживчого кредиту, а саме: суму кредиту, строк користування, розмір процентної ставки, порядок та строки повернення кредиту і сплати процентів (а.с. 9).

Так, судом не враховано, що кошти надавалися ОСОБА_1 в кредит не на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Акціонерному товаристві «Акцент-Банк», а на підставі підписаної ним заяви про надання послуги «Швидка готівка» №АВНОСТ155101598538161035 від 27 серпня 2020 року, в якій передбачена процентна ставка (фіксована), що становить 50 % на рік (а.с. 9).

Підписавши за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВНОСТ155101598538161035 від 27 серпня 2020 року, ОСОБА_1 добровільно погодився на визначені договором умови, в тому числі і на сплату процентів, нарахованих за погодженою сторонами процентною ставкою.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність належних доказів погодження сторонами істотних умов договору ґрунтуються на неправильному визначенні характеру спірних правовідносин та помилковому застосуванні норм матеріального права.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором №АВНОСТ155101598538161035 від 27 серпня 2020 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за процентами за кредитним договором №АВНОСТ155101598538161035 від 27 серпня 2020 року в розмірі 50155,48 грн.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції не надав належної оцінки поданим доказам у їх сукупності, не встановив дійсного змісту правовідносин сторін та застосував норми матеріального права, які не підлягали застосуванню у даному спорі, що відповідно до вимог процесуального закону є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Акцент-банк» є доведеною, а тому вона підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, в оскарженій частині, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, в оскарженій частині, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-банк».

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором, то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» підлягає стягненню 3633.60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Акцент-банк» задовольнити.

Заочне рішення Савранського районногосуду Одеської області від 12 серпня 2025 року в частинівідмови у стягненні процентів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 в частині стягнення процентів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ: 14360080) 50155,48 заборгованості по процентах за кредитним договором №АВНОСТ155101598538161035 від 27 серпня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ: 14360080) 3633,60 гривен судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: С.О. Погорєлова

О.М. Таварткіладзе