Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №487/1875/25 — Миколаївський апеляційний суд

23.02.26

22-ц/812/81/26

Провадження № 22-ц/812/81/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 лютого 2026 року м. Миколаїв

справа № 487/1875/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Крамаренко Т.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником – адвокатом Качаном Романом Юрійовичем, на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 10 вересня 2025 року під головуванням судді Карташевої Т.А., повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 04 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим ознайомився з умовами кредитування та підписав паспорт кредиту, а 13 вересня 2023 року в системі самообслуговування «Приват24» з використанням ОТР пароля підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна GOLD», на яку було встановлено кредитний ліміт 200 000 грн., зі строком кредитування 12 місяців з пролонгацією, процентною ставкою 40,8 % річних, розміром мінімального обов`язкового платежу – 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно, або 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно – у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення, та сплатою процентів від суми неповернутого в строк кредиту відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України у розмірі 60,00 %.

Як вказав позивач, ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитом, але згодом припинив надавати своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості, у зв`язку з чим станом на 09 березня 2025 року у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 99 899 грн 86 коп. - за тілом кредиту, яку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило стягнути з відповідача на їх користь.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову. Вказував, що позивачем до матеріалів позову долучено Заяву (Договір) від 13.09.2023, проте він з нею до часу звернення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з даним позовом не ознайомлювався, що нівелює її як доказ існування між сторонами договірних правовідносин. Крім того зазначає, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з нього заборгованості в сумі 99 899,86 грн, в той час як згідно з даними застосунку «Приват24» сума кредитного ліміту не перевищує 75 000 грн. Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він був ознайомлений саме з такою редакцією Умов та Правил надання банківських послуг під час підписання заяви про приєднання до них, яка додана до позовної заяви.

У відповіді на відзив представник позивача зазначав, що 04 серпня 2021 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту. 13 вересня 2023 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується його власним підписом в Заяві про приєднання. Крім того, звернення до суду здійснено на підставі п. 9.5 Договору, відповідно до якого в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.3.5. Договору, починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов`язань клієнта за погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, тобто згідно з відкладальною умовою клієнт мав прострочення повернення кредитних коштів з 01 серпня 2024 року, не здійснивши обов`язкового платежу в липні 2024 року, таким чином прострочення тривало більше 181 дня, тому банк просить повернути всю суму заборгованості згідно з умовами.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 вересня 2023 року у розмірі 99 899 грн 86 коп. Стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування судового збору в розмірі 2422 грн. 40коп.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася кредитна заборгованість у зазначеному позивачем розмірі, що підлягає стягненню.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Качан Р.Ю. – посилаючись на неповне з`ясування обставин, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не надав оцінки тому, що Банком приєднано до матеріалів Заяву (Договір) від 13 вересня 2023 року. Разом з тим, за вказаною картою закріплена Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 04 серпня 2021 року. Таким чином, з Заявою (Договором) від 13 вересня 2023 року ОСОБА_1 не ознайомлювався до моменту подачі Банком позовної заяви, що нівелює Заяву (Договір) як доказ існування між ними договірних правовідносин. Крім того, у розділі 5 вказаної заяви Банком була зазначена валюта у якій здійснюються фінансові послуги - є USD (американський долар). Разом з тим, позивач вказує, що заборгованість виникла у гривнях. Також, між Заявами існують суттєві розбіжності у істотних умовах (основних умовах). Так, за п. 9.2. Заяви, доданої Банком, сума кредитного ліміту для картки «Універсальна голд» не перевищує 200 000 гривень, а за п.1.2. Заяви, що міститься на сторінці картки у застосунку Приват24 сума кредитного ліміту не перевищує 75 000 гривень. Також позивачем не додано до матеріалів справи доказів, що підтверджують, що саме з цими Умовами та Правилами, на які посилається позивач, ознайомився та погодився з ними відповідач, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Також, суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме у справі № 156/268/21, а також судову практику рішення судів у справах: №754/10669/23 Деснянського районного суду міста Києва від 04 грудня 2023, №174/33/21 Суворовського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2020 року, №677/513/19 Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 січня 2020 року, №641/3290/20, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2023 року.

В запереченнях на апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначало, що відповідно до вимог Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України" підписавши власноруч 06.09.2023 року на планшеті у відділенні Банку Анкету належної перевірки клієнта - фізичної особи, відповідач погодив використання OTP пароля в якості простого електронного підпису. 13.09.2023 року відповідачем у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Таким чином, починаючи з 13.09.2023 року сторонами узгоджені всі основні умови користування кредитом. Відповідно до виписки по кредитному карт-рахунку ОСОБА_1 саме він користувався кредитними коштами. З урахування викладеного представник позивача – адвокат Шевченко А.О. - вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

24 листопада 2025 року від ОСОБА_1 надійшли Додаткові пояснення у справі, подання яких ним було обґрунтовано необхідністю уточнення позиції апелянта.

Зі змісту вказаних Додаткових пояснень слідує, що в них апелянтом викладені додаткові доводи його незгоди з оскаржуваним рішенням. Отже фактично ці пояснення є доповненнями до апеляційної скарги.

Між тим відповідно до частини першої статті 364 ЦПК України такі доповнення до апеляційної скарги можуть бути подані апелянтом протягом строку на апеляційне оскарження.

Оскільки вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення було проголошено 10 вересня 2025 року без участі сторін, повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року, а 25 жовтня 2025 року було вихідним днем (субота), то відповідно до частини третьої статті 124 ЦПК України останнім днем строку на апеляційне оскарження був перший робочий день після вихідного - 27 жовтня 2025 року.

Отже доповнення до апеляційної скарги були подані апелянтом із пропуском передбаченого частиною першої статті 364 ЦПК України строку, клопотання про поновлення цього строку не було заявлено.

Відповідно до приписів статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За такого колегія суддів залишає вказані додаткові пояснення ОСОБА_1 без розгляду.

Вирішуючи клопотання представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про приєднання до матеріалів справи доданої до заперечень на апеляційну скаргу копії анкети-заяви ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла наступного.

Так, відповідно до частин другої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об`єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

З огляду на викладене та враховуючи, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не навів доводів на підтвердження неможливості подання до суду першої інстанції копії анкети-заяви ОСОБА_2 з причин, що об`єктивно не залежали від нього, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для прийняття апеляційним судом зазначеного нового доказу.

Відповідно до вищевикладених приписів цивільного процесуального закону відсутні підстави і для приєднання до матеріалів справи документів, доданих ОСОБА_1 до додаткових пояснень, до того ж клопотання про їх долучення до матеріалів справи апелянтом не заявлялось.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились. Від ОСОБА_1 та його представника – адвоката Качана Р.Ю. - надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності та про підтримання доводів і вимог апеляційної скарги.

Представник позивача – адвокат Шевченко А.О. – подав заяву про розгляд справи за відсутності представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК», також просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі – Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом першої інстанції установлено, і таке підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з 2016 року, де 25.03.2016 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано картку з номером НОМЕР_1 з терміном дії до 03/20, клас карти "Універсальний". 20.07.2017 року відповідачу було перевипущено картку: номер НОМЕР_2 зі строком дії до 03/21, клас карти "Універсальна GOLD", а 04.08.2021 – карту з номером НОМЕР_3 зі строком дії до 05/25, клас карти "Універсальна GOLD". З перевипуском карт змінювався і кредитний ліміт, який з 15.11.2023 року було збільшено до 100 000 грн, яким відповідач і користувався (т. 2 а.с. 51).

06 вересня 2023 відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету належної перевірки клієнта-фізичної особи, де погодив використання простого електронного підпису, зокрема при здійсненні будь-якої операції та правочинів між ним та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за допомогою ОТП-паролю як простого електронного підпису (т. 1 а.с. 41-43).

В судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_1 не заперечував підписання ним вказаної Анкети.

13 вересня 2023 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що була підписана відповідачем в узгодженому сторонами та визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" порядку - за допомогою ОТП-паролю як простого електронного підпису (т. 1 а.с. 44-67).

У даній заяві (п. 8) зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Також зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Підписавши вказану заяву, відповідач погодив наступні умови та правила надання банківських послуг: 1) тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювальна кредитна лінія до 200 000, 00 грн; 2) тип кредитної лінії: Карта «Універсальна» GOLD; 3) строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 9.2 Договору); 4) процентна ставка, відсотків річних: 40,8 % (п. 9.3 Договору); 5) кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 9.4 Договору); 6) розмір мінімального обов`язкового платежу – 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно, або 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно – у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 9.4 Договору); 7) проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі 60,00 % (п. 9.5 та п. 2.1.1.2.12 Договору).

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 , згідно якому відповідач активно користувався картковим рахунком, в тому числі в період з 13 вересня 2023 року по 08 жовтня 2024 року (кінцева дата періоду, за який складена банківська виписка) (т. 1 а.с. 184-209).

Вказана банківська виписка відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

В судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_1 не заперечував факт користування ним кредитними коштами та здійснення розрахункових операцій, відображених у виписці по рахунку, зокрема визнавав факт користування ним кредитними коштами у 2023 році.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 вересня 2023 року станом на 09 березня 2025 року складає 99 899 грн 86 коп. - за тілом кредиту.

Вказані обставини не були спростовані відповідачем при розгляді справи, власного розрахунку заборгованості ОСОБА_1 не було надано.

Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідачем не були повернуті, суд першої інстанції вірно вважав, що Банк має право вимагати захисту своїх прав в судовому порядку.

Встановивши викладені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за тілом кредиту в розмірі 99 899 грн 86 коп. в зв`язку із доведеністю таких вимог.

Посилання апеляційної скарги на те, що у застосунку відповідача Приват 24 до його картки міститься посилання на Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 04 серпня 2021 року, ніяким чином не спростовує факту укладання сторонами кредитного договору 13 вересня 2023 року, що був підписаний ОСОБА_1 в узгодженому сторонами та визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» порядку - за допомогою ОТП-паролю як простого електронного підпису (т. 1 а.с. 44-67). Викладене також доводить безпідставність доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був ознайомлений з умовами Заяви (Договору) від 13 вересня 2023 року.

Помилкове зазначення у розділі 5 вказаної Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг валюти, у якій здійснюються фінансові послуги,- USD, не свідчить про недійсність цього кредитного договору чи про його неукладання сторонами, оскільки зміст усіх суттєвих умов договору (сума/ліміт кредиту, загальні витрати за кредитом, розмір мінімального обов`язкового платежу при поверненні кредиту та ін.) доводить, що сторонами було узгодження надання Банком відповідачу послуг із кредитування саме в українській національній валюті – гривні.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`являв. За такого не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги на ненадання позивачем до матеріалів справи доказів, що підтверджують, що саме з цими Умовами та Правилами, на які посилається позивач, ознайомився та погодився з ними відповідач, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

З огляду на викладене також не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта про не врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у справі № 156/268/21.

Отже апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд вирішив справу згідно з нормами матеріального права, які підлягали застосуванню за даними правовідносинами, дав належну правову оцінку доказам і дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимог до ОСОБА_1 , а тому вірно задовольнив позов.

З огляду на результати апеляційного перегляду справи відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником – адвокатом Качаном Романом Юрійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Т.В. Крамаренко

Т.В. Серебрякова

Повне судове рішення складено 02 березня 2026 року.