Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №732/2120/25 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/2120/25

Провадження № 2/732/170/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді – Бойко А. О., у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С. М.,

розглянувши в залі суду в м. Городня за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ 41915308) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» через свого представника Руденка Костянтина Васильовича звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №4560567 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.04.2024 станом на 24.12.2024 (дата переходу права вимоги) у розмірі 107811,78 грн, яка складається з: 15099,99 грн заборгованості за кредитом; 85161,79 грн заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 16.04.2024 по 24.12.2024 (включно); 7550,00 грн заборгованості за штрафом відповідно до кредитного договору. Також представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 16 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4560567 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 15100,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування. Договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, та підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, надавши відповідачу кредитні кошти, шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , емітовану в АТ КБ «ПриватБанк».

24 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №24/12/24, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило), а ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №24/12/24 від 24.12.2024 ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 107811,78 грн, з яких: 15099,99 грн – заборгованість за кредитом, 85161,79 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 7550,00 грн – заборгованість за штрафом. Всупереч вимогам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання після відступлення позивачу права грошової вимоги до нього та не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 05 січня 2026 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у зазначеній справі за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином, у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника та про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а. с. 24).

22.01.2026 та 24.02.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву та клопотання, у яких просив справу розглянути за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою місця його реєстрації згідно відповіді відділу ЦНАП Городнянської міської ради Чернігівської області №509 від 29.12.2025: АДРЕСА_2 (а. с.125). Згідно із відмітками поштового відділення зв`язку поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання на 02.03.2026 не отримано адресатом, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 147).

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Від відповідача відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, не подав відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Судом встановлено, що 16 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4560567 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 44931 (а. с. 30-50).

Відповідно до п.1.1. договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний за стосунок «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу особистого кабінету. При цьому, клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІКС Товариства.

Пунктом 1.2. договору визначено, що на умовах, встановлених договором, Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту складає – 15100,00 грн.

Відповідно до п.1.3. договору, строк кредиту – 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором (далі – Графік платежів), що є Додатком №1 до договору.

Відповідно до п.1.4. договору, ти процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: Стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного у п.1.3. договору; Знижена процентна ставка становить 1,63 % за кожен день користування кредитом та застосовується на умовах, передбачених п.1.4.2. договору.

Згідно з п.1.5.1. договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 99 923,40% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 46397,49 % річних.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 (п. 2.1. договору).

Також електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора позичальник ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту з інформацією про умови кредитування (а. с. 51-55), Додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4560567 від 16.04.2024, яким визначено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача), розмір реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та узгоджено графік щомісячного платежу в розмірі певної частки суми кредиту та відсотків протягом періоду з 16.04.2024 по 10.04.2025 (а. с. 50).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

За своєю правовою природою правовідносини, які виникли між первісним кредитором та відповідачем у справі є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.

За умовами договору відповідач отримав грошові кошти у сумі 15100,00 грн на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок клієнта (відповідача) та зобов`язувався повернути їх і сплатити Товариству проценти за користування цими коштами.

Листом ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. №20241227-314 від 27.12.2024 підтверджено успішний переказ коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна»: 16.04.2024 09:58:09 на суму 15100,00 грн. Деталі платежу: номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 98e91483-ea49-427b-802c-3893c82be84b; номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» - 45605671713250685; сайт торговця – http://credit7.ua; призначення платежу – зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 (а. с. 56).

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк», яка витребовувалась судом за клопотанням сторони позивача, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в банку емітовано карту № НОМЕР_4 та на вказаний рахунок 16.04.2024 відбулося зарахування грошових коштів у розмірі 15100,00 грн. Факт зарахування коштів у сумі 15100,00 грн також підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_4 за період з 16.04.2024 по 21.04.2024 (а. с. 143-144).

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №554/4300/16-ц від 25.05.2021 належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ «Лінеура Україна» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка за даними поденного розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за договором №4560567 від 16.04.2024 станом на 24.12.2024 становила 107811,78 грн з яких: 15099,99 грн – заборгованість за тілом кредиту; 85161,79 грн – заборгованість за відсотками, 7550,00 грн – штрафні санкції. З цього ж розрахунку також вбачається, що відповідачем було сплачено 0,01 грн на погашення тіла кредиту, 6379,89 грн на погашення процентів за користування кредитом (а. с. 57-66).

24 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №24/12/24, за яким ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна», у тому числі і до ОСОБА_1 за договором №4560567 від 16.04.2024 (а. с. 86-94).

Відповідно до витягу Реєстру боржників до договору факторингу №24/12/24 від 24.12.2024 ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» набулоправо вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №4560567 від 16.04.2024 на загальну суму 107811,78 грн з яких: 15099,99 грн – заборгованість за сумою кредиту; 85161,79 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 7550,00 грн – штрафні санкції/пеня (а. с. 101).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення

права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі №382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва.

У зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справа №758/2555/21.

Таким чином, у даній справі відбулась виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами, правовідносини за договором продовжують існувати з попереднім змістом.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі № 6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Матеріали справи свідчать, що належними та допустимими доказами підтверджений факт укладання між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору №4560567 у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору про надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім зобов`язань з повернення кредитних коштів разом із нарахованими процентами за користування кредитними коштами, а

також перехід права вимоги за цим договором до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15099,99 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, яка була нарахована первісним кредитором, суд зазначає наступне.

Як убачається з розрахунку заборгованості, наданої позивачем, первісним кредитором – ТОВ «Лінеура Україна» здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом за період з 16.04.2024 по 15.05.2024 включно за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,63% від суми кредиту за кожен день користування, а з 16.05.2024 по 24.12.2024 за стандартною процентною ставкою 2,50% від суми кредиту за кожен день користування. Сума сплачених відповідачем відсотків за користування кредитом – 6379,88 грн, сума заборгованості за відсотками – 85161,79 грн. Після переходу права вимоги за вищевказаним кредитним договором до позивача, відсотки за користування кредитом не нараховувались.

Водночас, суд не може погодитися із заявленим розміром заборгованості за вищевказаним кредитним договором у частині нарахованих процентів з огляду на наступне.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені

до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір про надання кредиту № 4560567 укладено 16 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної

ставки, встановлений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», лише у розмірі 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %. Тобто, у період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, а у період з 22 квітня по 19 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %.

З урахуванням викладеного, нарахування відсотків у цьому випадку має відбуватися таким чином:

з 16.04.2024 по 21.04.2024 – 15100,00 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 1,63 % (розмір зниженої процентної ставки) * 6 днів, що дорівнює 1472,28 грн;

з 22.04.2024 по 10.05.2024 – 15100,00 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 1,5 % (максимальний розмір денної процентної ставки) * 19 днів, що дорівнює 4303,50 грн;

з 11.05.2024 по 19.08.2024 – 15099,99 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 1,5 % (максимальний розмір денної процентної ставки) * 101 день, що дорівнює 22876,50 грн;

з 20.08.2024 по 24.12.2024 (дата відступлення права вимоги) – 15099,99 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 1,0 % (максимальний розмір денної процентної ставки) * 127 днів, що дорівнює 19177,00 грн.

Виходячи з наведеного судом перерахунку заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитом за період з 16.04.2024 по 24.12.2024, яка мала нараховуватися первісним кредитором в межах діючих норм закону, складає 47829,28 грн.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що відповідачем було сплачено 6379,88 грн в рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 15099,99 грн заборгованості за основною сумою боргу та 41449,40 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, нарахованими первісним кредитором за період з 16.04.2024 по 24.12.2024.

Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафом у розмірі 7550,00 грн, суд зауважує наступне.

Відповідно до статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Так, відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021

року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд не погоджується з позицією представника позивача щодо можливості стягнення з відповідача пені з огляду на таке.

Так, у позовній заяві представник позивача посилається на п. 6 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» як на підставу можливості нарахування неустойки з відповідача. Вважає, що на договори кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцяти денного дня включно з дня набрання чинності Закону № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 24 січня 2024 року, вимога пункту 6 розділу ІV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону не поширюється, та нарахування пені не забороняється.

Однак, зазначені норми суперечать нормам права, які визначені в п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, враховуючи факт наявності у вищевказаних нормах права колізії між нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування», суд приходить до висновку про необхідність застосування в даній цивільній справі саме норм Цивільного кодексу України.

За матеріалами справи, ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» у позові просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за штрафом за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 7550,00 грн, нарахованим 17.06.2024 та 17.07.2024, згідно розрахунку заборгованості (а. с. 59-60), тобто у період дії воєнного стану на території України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки штрафні санкції (пеня) нараховані банком у період дії в Україні воєнного стану, тому відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 3666 від 11.12.2025 (а. с. 1), керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1270,50 грн.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем надано: договір про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02.08.2024, укладений між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та адвокатом Руденком Костянтином Васильовичем (а. с. 102-105), довіреність на представництво інтересів ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» на ім`я ОСОБА_2 від 18.09.2025 (а. с. 106-107), свідоцтво про право на заняття Руденком К.В. адвокатською діяльністю серії ПТ №2412 (а. с. 108), Акт приймання-передачі наданих послуг №116 від 04.11.2025 до договору про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02.08.2024 (а. с. 109), витяг з Реєстру №1 до Акт приймання-передачі наданих послуг №116 від 04.11.2025 до договору про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02.08.2024, згідно якого вартість наданих послуг зі складання та подання до суду позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №4560567 про надання споживчого кредиту від 16.04.2024 та клопотання про витребування доказів складає 10000,00 грн (а. с. 110), платіжну інструкцію №3337 від 06.11.2025 (а. с. 111).

При вирішенні питання розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій виснувано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про

стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідачем не надані суду заперечення щодо розміру стягнення з нього витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення такого розміру з належним на це обґрунтуванням.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, спрощений порядок розгляду справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, суд доходить висновку, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, є розумним та таким, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність).

З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 11, 16, 516, 517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за договором №4560567 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16 квітня 2024 року у розмірі 56549,39 грн, з яких: 15099,99 грн – сума заборгованості за кредитом, 41449,40 грн – сума заборгованості за нарахованими відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» 1270,50 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог – відмовити.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що він має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення складене і підписане 02.03.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ 41915308).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко