Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №583/972/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/972/26

3/583/466/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2026 року Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєва А.І., розглянувши матеріали, що надійшли від командира 3 взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, військовий квиток серії НОМЕР_1 , посада: командир стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

22 лютого 2026 року о 21 год. 00 хв. капітан ОСОБА_1 в умовах особливого періоду під час несення служби у військовій частині НОМЕР_2 був виявлений з підозрою на вживання алкогольних напоїв та доставлений до КНП "Охтирська центральна районна лікарня" Охтирської міської ради для проходження медичного огляду з метю виявлення факту вживання алкогольних напоїів, психоактивної речовини або перебування під впливом лікарських препаратів. Від проходження медичного огляду категорично відмовився.

Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.02.2026 № 93 неможливо провести медичний огляд ОСОБА_1 через відмову особи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином у спосіб оформлення телефонограми за номером, що зазначений у протоколі, підписаному вказаною особою.

Такий спосіб узгоджується із правовою позицією ККС ВС у постанові від 23.01.2025 р. по справі № 591/4693/15 щодо можливості комунікації судом із учасником справи за допомогою засобів зв`язку, які були ним надані та зазначені у матеріалах справи.

Також у даному випадку застосовується практика Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. За даних обставин, з метою дотримання вимог ст. 1, 23, 38 КУпАП розгляд справи проводиться за його відсутності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП протокол є єдиним документом, у якому зазначається суть правопорушення, тобто це є фактично те обвинувачення, яке висунуто особі від імені держави відповідним державним службовцем.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідальність, передбачена ч. 3 ст. 172-20 КУпАП (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2839-ІХ від 13.12.2022, які набули чинності 27.01.2023), настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, та тягне за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП полягає у вчиненні одного з таких діянь: розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів; поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Кваліфікуючі ознаки вчинення правопорушення в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про загальну мобілізацію», Указів Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022, «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08 2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 та від 06.02.2023 № 58/2023 в Україні введено воєнний стан та діє особливий період після закінчення воєнних дій.

Стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, передбачає, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, надано: протокол про військове адміністративне правопорушення серії КИС

№347 від 23 лютого 2026 року; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.02.2026 № 93, згідно з яким неможливо провести медичний огляд ОСОБА_1 через відмову особи; копію посвідчення офіцера серії НОМЕР_1 ; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.08.2025.

Крім того, надано письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких останній зазначає, що ввечері 22.02.2026 підвозив цивільну особу, що мешкає в АДРЕСА_2 , до її приватного двору, де заступник командира батальйогну територіальної оборони в/ч НОМЕР_2 із застосуванням фізичної сили затягнув його в автомобіль "Нива" та доставив для проходження огляду на стан сп`яніння. Також ОСОБА_1 зазначає, що здійснював продування п`ять разів, але пристрій не показав результати.

Надаючи оцінку зазначеним доказам, суддя вважає, що по суті вчиненого правопорушення вони є належними доказами, проте як кожен окремо, так і в сукупності, є недостатніми, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП, а саме у виконанні ним обов`язків військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Однак з матеріалів справи не вбачається, які саме обов`язки військової служби виконував ОСОБА_1 відповідно до своєї посади.

Згідно з ч. 4 ст. 266-1 КУпАП у разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 було виявлено з ознаками сп`яніння, та в подальшому було направлено до КНП ХОР ОКНЛ для огляду.

З матеріалів справи слідує, що огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 проводився в медичній установі лікарем. У висновку лікаря міститься запис, що особа відмовилась від проходження медичного огляду.

Пояснення свідків адміністративного правопорушення відсутні, відеозапис також відсутній.

З наведеної вище ч. 4 ст. 266-1 КУпАП України чітко вбачається, що спочатку військовослужбовцю необхідно запропонувати пройти огляд на стан сп`яніння уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління

Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Отже, для направлення військовослужбовця до медичного закладу необхідна одна із двох умов: військовослужбовець відмовився від проходження огляду уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, або він не згоден з результатами такого огляду.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що проводився огляд ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноваженою особою Військової служби правопорядку, а також відсутнє направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення такого огляду. Такі документи мають долучатись до протоколу про адміністративне правопорушення для підтвердження чи спростування вини особи, на яку складено протокол.

Суд звертає увагу на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення саме на посадову особу, яка його складає, покладається обов`язок надання суду доказів на підтвердження того правопорушення, яке зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Враховуючи викладене вище та приймаючи остаточне рішення у справі, враховується, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Так, згідно рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Відповідно до положеньст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності

За таких обставин, враховуючи недоведеність виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби в нетверезому стані, відсутність пояснень свідків та/або відеозапису з місця події, а також порушення приписів ч. 4 ст. 266-1 КУпАП щодо проходження огляду військовослужбовця на стан сп`яніння, суд дійшов висновку про сумнівний характер наявності протиправних дій ОСОБА_1 , а всі сумніви відповідно до правил ст. 62 Конституції України тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності, тому справа про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, зважаючи на недоведеність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 172-20, п. 1 ст. 247, ст.ст. 221, 283, 284 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу і події адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя А.І.Савєльєва