Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №127/3111/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3111/26

Провадження 3/127/691/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ст. 124 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вчинення правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2026 справи про адміністративні правопорушення № 127/3111/26 і № 127/3117/26 було об`єднано в одне провадження і присвоєно об`єднаній справі № 127/3111/26.

25.01.2026 поліцейським взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП у Вінницькій області рядовою поліції Кубою Л.І. було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 575028 та серії ЕПР1 № 575021.

З протоколу ЕПР1 № 575028 вбачається, що «25.01.2026 о 12 год. 00 хв. у м. Вінниця по вулиці Коцюбинського, 48, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Мercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_3 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення із транспортним засобом «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_4 , в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками». Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «б» п. 2.3, п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

З протоколу серії ЕПР1 № 575021 вбачається, що «25.01.2026 о 12 год. 00 хв. у м. Вінниця по вулиці Коцюбинського, 48, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_4 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, виконуючи розворот завчасно не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїжджій частині та допустив зіткнення з транспортним засобом «Мercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками». Таким чином ОСОБА_2 порушив вимоги пп. «б» п. 2.3 та п. 10.4 ПДР України, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

02.03.2026 на адресу суду від захисника ОСОБА_1 – адвоката Опольської Н.М. на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи у якості доказу висновку експерта за результатами інженерно-транспортної експертизи № 19 від 26.02.2026, яке враховуючи думку учасників судового процесу було задоволено судом.

Клопотання про забезпечення та/або витребування доказів, виклик свідків тощо від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, до суду не надходили.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав та зазначив, що винним у ДТП вважає ОСОБА_3 , який виконував розворот з крайньої правої смуги, не переконавшись у безпечності маневру. При цьому зазначив, що не мав технічної можливості уникнути зіткнення.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Опольська Н.М. підтримала пояснення ОСОБА_1 , та посилаючись на висновок експерта, зокрема, стверджувала про відсутність його вини у вчиненні ДТП.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 вину у вчиненні ДТП визнав та повідомив, що виконував розворот із правої смуги руху і вважав, що тим самим не створює перешкоди іншим учасникам руху. Зазначив, що ДТП сталася з його необережності, настання таких наслідків він не бажав й умислу не мав.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 124 КУпАП у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, настає адміністративна відповідальність.

Слід звернути увагу, що дана норма є бланкетною.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 575028 від 25.01.2026 ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «б» п. 2.3, п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України.

Відповідно до пп. «б» п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Також, п. 13.1 ПДР України передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 575021 від 25.01.2026 ОСОБА_2 порушив вимоги пп. «б» п. 2.3 та п. 10.4 ПДР України.

Так, згідно п. 10.4 ПДР України перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків: коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух; напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині — і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот. За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю.

До протоколів про адміністративне правопорушення суду надана схема місця ДТП, у якій чітко зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів, а також виявлені на транспортних засобах механічні пошкодження.

Зі схеми ДТП вбачається, що транспортний засіб «Мercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_3 , отримав пошкодження передньої правої частини, а транспортний засіб «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_4 , отримав пошкодження бокової лівої частини.

З висновку експерта за результатами інженерно-транспортної експертизи № 19 від 26.02.2026 вбачається наступне:

«1. У заданій дорожній ситуації, водій автомобіля «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися технічними вимогами п.п. 1.10 (в частині значення терміну, «небезпека для руху») та 12.3 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій повинен був із моменту виникнення небезпеки для руху – негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу.

2. У заданій дорожній ситуації, водій автомобіля «Ford Transit», р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.10 (в частині значення терміну «крайнє положення на проїзній частині»); 9.2; 10.1; 10.4ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій, маючи намір виконати маневр лівого розвороту повинен був завчасно увімкнувши світловий покажчик повороту ліворуч, зайняти відповідне крайнє ліве положення в межах крайньої лівої смуги та повинен був переконатися у безпеці виконання такого маневру. Якщо ж водій автомобіля «Ford Transit» не міг виконати маневр лівого розвороту із крайньої лівої смуги, то виконуючи такий не із крайнього лівого положення на проїзній частині необхідно було дати дорогу попутним транспортним засобам, зокрема автомобілю «Мercedes-Benz» і лише після цього розпочати виконання вказаного маневру.

3. При наявних вихідних даних водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Mercedes-Benz», р.н. НОМЕР_3 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Ford Transit» р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, тобто діючи у відповідності до вимог ПДР України

4. При заданих вихідних даних та враховуючи проведені дослідження в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам п.п. 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху»); 12.3 ПДР України, які б перебували в причинному зв`язку з фактом ДТП.

5. Враховуючи задані вихідні дані є підстави стверджувати, що у дорожній ситуації, яка склалась безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, дії водія автомобіля марки «Ford Transit», р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_2 з технічної точки зору, не відповідали вимогам п.п. 1.10 (в частині значення терміну «крайнє положення на проїзній частині»); 9.2; 10.1; 10.4 ПДР України та вказані невідповідності перебувають у причинному зв`язку із настанням ДТП, оскільки водій ОСОБА_2 виконуючи маневр розвороту ліворуч не із відповідного крайнього положення на проїзній частині, не переконався у безпеці вказаного маневру та не дав дорогу автомобілю «Mercedes-Benz» р.н. НОМЕР_3 , який в цей час рухався у попутному напрямку, у лівій смузі руху чим створив йому небезпеку для руху.

6. При наявних вихідних даних причиною настання зіткнення автомобілів «Mercedes-Benz» та «Ford Transit», з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «Ford Transit» ОСОБА_2 вимогам п.п.1.10 (в частині значення терміну «крайнє положення на проїзній частині»); 9.2; 10.1; 10.4ПДР України».

Судом встановлено, що вищевказаний висновок інженерно-транспортної експертизи складено на замовлення учасника справи кваліфікованим судовим експертом, який обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок; у висновку вказано: де, коли і ким його складено; на якій підставі була проведена експертиза; питання, які були поставлені експерту; наведено обґрунтовані відповіді на поставлені питання; які матеріали експерт використовував тощо. Висновок експерта відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством України.

Дослідивши вищевказаний висновок, суд вважає його повним, обґрунтованим і таким, що не викликає сумніву у його правильності, а отже даний висновок експерта є належним і допустимим доказом у даній справі.

Враховуючи пояснення ОСОБА_2 надані в засіданні, суд зауважує, що у відповідності до п. 10.6 ПДР України дозволяється відступити від вимог п. 10.4 цих Правил, якщо транспортний засіб через свої габарити або інші причини не може виконати поворот чи розворот з відповідного крайнього положення, однак, якщо це не суперечить вимогам заборонних чи наказових дорожніх знаків, дорожньої розмітки та не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. У разі потреби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, слід звернутися за допомогою до інших осіб.

Судом не встановлено обставин, які б дозволяли ОСОБА_2 при виконанні маневру розвороту відступити від вимог п. 10.4 ПДР України.

Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1 ПДР України).

Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху (пп. «д» п. 2.3 ПДР України).

У відповідності до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. При цьому, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п. 1.5. ПДР України).

Судом не встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам ПДР України, які б перебували в причинному зв`язку з ДТП.

Так, в ході розгляду справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судом встановлено, що 25.01.2026 близько 12 год. 00 хв. у м. Вінниця по вулиці Коцюбинського біля будинку № 48, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_4 , виконуючи розворот не із відповідного крайнього положення на проїзній частині, будучи неуважним, не переконався у безпеці вказаного маневру та не дав дорогу автомобілю «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який в цей час рухався у попутному напрямку у лівій смузі руху, чим створив небезпеку для учасників руху та допустив зіткнення із вказаним автомобілем, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що саме водій ОСОБА_2 порушив пп. «б» п. 2.3 та п. 10.4 ПДР України, що перебуває у причинному зв`язку із наслідками ДТП, а тому саме його дії охоплюються складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Тому заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, оцінивши відповідно до ст. 252 КУпАП докази наявні в справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання в тому, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, а винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, є ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю.

Санкція ст. 124 КУпАП передбачає альтернативний вид адміністративного стягнення. Тому, вирішуючи який саме вид адміністративного стягнення слід застосувати до ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення має на меті не тільки кару, а й виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а при його призначенні, згідно із ст. 33 КУпАП, суд повинен ураховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Судом враховано, що ОСОБА_2 раніше до адміністративної відповідальності за однорідні правопорушення не притягався. Грубе, повторне або систематичне порушення порядку користування правом керування транспортними засобами - відсутнє. Внаслідок вчинених адміністративних правопорушень негативних наслідків для інших осіб не настало, а обставини, які обтяжували б відповідальність ОСОБА_2 , відсутні. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У свою чергу справедливість, як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Враховуючи характер скоєних правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд прийшов до переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення, передбачене ст. 124 КУпАП, у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суд прийшов до висновку, що у даній справі таке стягнення є необхідним та достатнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 КУпАП і п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665, 60 гривень. Натомість підстави для справляння судового збору з ОСОБА_1 , враховуючи, що до нього адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 24 КУпАП, не застосовується, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, відсутні.

Враховуючи тимчасове вилучення поліцейським посвідчень водія у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі ст. 2651 КУпАП, посвідчення підлягають поверненню згідно із Порядком тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженим постановою КМУ від 17.12.2008 № 1086.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 9, 23, 24, 33-36, 38, ч. 1 ст. 401, 124, 221, 245-249, 251-252, 268, 277, 279, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП та стягнути з нього штраф в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян – 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, у порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу , та витрати на облік зазначених правопорушень.

Тимчасово вилучені посвідчення водія підлягають поверненню:

-ОСОБА_2 після виконання ним постанови суду про накладення адміністративного стягнення;

-ОСОБА_1 після подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Суддя