Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №135/284/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/284/26

Провадження № 3/135/102/26

ПОСТАНОВА

іменем України

02.03.2026 м. Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

20.02.2026 старшим інспектором ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Брудницьким Я.В. складено протокол серії ЕПР1 № 596866 про те, що водій ОСОБА_1 20.02.2026 о 16 год 10 хв в м. Ладижин по вулиці Героїв Небесної Сотні, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечного інтервалу, допустив зіткнення із автомобілем марки «BMW 116», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , механічно пошкодивши автомобілі.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР) та відповідно оформлено за ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини не визнав та пояснив, що 20.02.2026 у зазначений у протоколі час керував автомобілем марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Героїв Небесної Сотні в м. Ладижин у напрямку зі старої частини міста прямолінійно, у межах своєї смуги руху, без зміни напрямку та швидкості. Після проїзду перехрестя з вул. Слобода, за його словами, попутно у тому ж напрямку руху його транспортний засіб почав обганяти автомобіль марки «BMW 116», д.н.з. НОМЕР_2 . ОСОБА_1 зазначив, що під час обгону з його боку не вчинялося жодних дій, які могли б перешкоджати обгону (зокрема, не відбувалося підвищення швидкості, зміни траєкторії руху чи перестроювання), а тому він виконував вимоги п. 14.3 ПДР щодо обов`язку водія, якого обганяють, не перешкоджати обгону шляхом підвищення швидкості руху або іншими діями.

За поясненнями ОСОБА_1 , зіткнення відбулося в момент, коли водій автомобіля «BMW 116», завершуючи маневр обгону, почав перестроюватися з лівого боку в праву смугу руху, при цьому керований ним автомобіль правою стороною кузова зачепив переднє ліве крило автомобіля «Volkswagen Transporter», після чого обидва транспортні засоби зупинилися на узбіччі. Внаслідок ДТП обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень, тілесних ушкоджень ніхто з учасників не отримав.

Окремо ОСОБА_1 звернув увагу, що на зазначеній ділянці проїзної частини наявна значна кількість вибоїн та ям, у зв`язку з чим він обрав обережний спосіб руху без різких маневрів і змін смуги, керуючись необхідністю враховувати дорожню обстановку та стан покриття під час вибору безпечної швидкості та траєкторії руху, як того вимагає п. 12.1 ПДР. За наведених обставин він наполягав, що рухався виключно у межах своєї смуги, не змінював напрямку та не здійснював дій, спрямованих на зближення з транспортним засобом, який його обганяв, а відразу після настання події зупинився.

У судове засідання інший учасник ДТП ОСОБА_2 , який, попри те що згідно з протоколом не залучений до участі у справі ні як потерпілий, ні як свідок, з метою всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин події був викликаний судом для участі в розгляді справи, не з`явився. ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, доказів поважності причин його неявки до суду не надано.

Неявка належно повідомленого учасника ДТП позбавила суд можливості безпосередньо перевірити й уточнити його пояснення, надані на стадії складання матеріалів, та з`ясувати обставини події з урахуванням принципу безпосередності дослідження доказів. Водночас така неявка не може бути компенсована активними діями суду щодо самостійного збирання доказів, оскільки відповідно до ст. 251, 255 КУпАП обов`язок щодо збирання та подання доказів покладається на орган (посадову особу), який склав протокол про адміністративне правопорушення, тоді як суд не вправі перебирати на себе функції сторони обвинувачення та заміщувати недоліки доказування діями на користь обвинувачення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов наступних висновків.

За змістом статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями статті 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Згідно з статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та ін.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП обов`язковою ознакою даного адміністративного правопорушення є наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями особи у виді порушення правил дорожнього руху та наслідками у виді пошкодження транспортних засобів або іншого майна. Отже, для кваліфікації дій особи за ст. 124 КУпАП необхідно встановити не лише сам факт порушення ПДР, а й те, що саме це порушення перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням шкідливих наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів.

За змістом протоколу серії ЕПР1 № 596866 від 20.02.2026 ОСОБА_1 не дотримався безпечного інтервалу з автомобілем, який здійснював маневр обгону, чим за версією інспектора порушив п. 13.1 ПДР, що стало причиною пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до п. 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

На підтвердження зазначених в протоколі серії ЕПР1 № 596866 від 20.02.2026 обставин інспектором складено схему місця ДТП та відібрано письмові пояснення від учасників ДТП – водія автомобіля марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 – ОСОБА_1 та водія автомобіля марки «BMW 116», державний номерний знак НОМЕР_2 – ОСОБА_2 .

Письмові пояснення ОСОБА_1 є аналогічними тим, які надані ним під час судового розгляду, та в яких останній зазначив, що 20.02.2026 о 16:10 рухався автомобілем марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Героїв Небесної Сотні в м. Ладижин в напрямку зі старої частини міста та проїхавши вулицю Слобода, його почав обганяти автомобіль марки «BMW 116», державний номерний знак НОМЕР_2 . В момент коли водій автомобіля марки «BMW 116», закінчуючи маневр обгону, почав перестроюватися в праву смугу, вказаний автомобіль задів переднє ліве крило його автомобіля, після чого вони обидва «припаркувались» на узбіччі дороги. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень, ніхто із учасників тілесних ушкоджень не отримав. Він рухався виключно в межах своєї смуги руху, а після ДТП відразу зупинився.

Водій ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях повідомляє, що 20.02.2026 близько 16:10 – 16:15 рухався автомобілем марки «BMW 116», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Героїв Небесної Сотні в м. Ладижин та проїхавши перехрестя з вулиць Слобода – Героїв Небесної Сотні, здійснював маневр, а саме обгін автомобіля марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 та не закінчуючи маневр навпроти за 50 метрів рухався автомобіль, марку та номерний знак якого він не запам`ятав. Рухаючись по зустрічній смузі руху він відчув удар з правої сторони автомобіля від транспортного засобу якого він обганяв. Внаслідок ДТП він тілесних ушкоджень не отримав, автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

В своїх поясненнях учасники ДТП виклали власні версії події, які кардинально відрізняються одна від одної, зокрема в частині місця зіткнення автомобілів (водій ОСОБА_1 вказує, що зіткнення відбулось на його (правій) смузі руху, водночас водій ОСОБА_2 вказує, що зіткнення відбулось на зустрічній (лівій) смузі руху, під час того коли він здійснював обгін).

Водночас встановлення місця зіткнення транспортних засобів за викладених в протоколі обставин та наданих учасниками ДТП пояснень, має важливе значення для встановлення дотримання ПДР під час ДТП всіма її учасниками, а отже причинно-наслідкового зв`язку між їх діями у виді можливих порушень правил дорожнього руху кожним та наслідками у виді пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до п.4 розділу VIII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 (далі – Інструкція), до протоколу про адміністративне правопорушення у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці ДТП, додається схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський.

Згідно зі схемою місця ДТП, підписаною всіма учасниками дорожньо-транспортної пригоди, подія сталася на прямому відрізку автодороги, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку. На схемі відображено місцезнаходження транспортних засобів марки «BMW 116», д.н.з. НОМЕР_2 та «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , які розташовані в смузі руху справа.

Відповідно до вказаних положень Інструкції схема місця ДТП повинна містити, зокрема наступну інформацію: координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів (п.п. 6); розміщення частин та об`єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту (п.п. 5); розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття (п.п. 10).

Водночас відібравши письмові пояснення від учасників ДТП, які різняться між собою в ключових аспектах, інспектор поліції не вжив належних заходів для зібрання всіх належних доказів та оформлення матеріалів з додержанням законодавчих вимог.

Зокрема, додана до протоколу схема місця ДТП, в порушення вимог Інструкції, не містить інформації про: координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; розміщення частин та об`єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площу розсіювання уламків скла, осипання ґрунту; розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття.

Наявність вказаної інформації у розпорядженні суду дозволила би встановити місце зіткнення транспортних засобів, а отже усунути вказані суперечності, які в свою чергу перешкоджають суду беззаперечно виснувати про наявність в діях ОСОБА_1 порушень п. 13.1 ПДР, що призвело до пошкодження транспортних засобів за викладених в протоколі обставин.

Водночас суд вважає за необхідне звернути увагу, що наявні в матеріалах справи об`єктивні дані — зокрема відомості про характер та локалізацію механічних пошкоджень транспортних засобів — не лише не підтверджують, а фактично суперечать версії, викладеній інспектором у протоколі.

Так, згідно зі зворотним боком схеми місця ДТП, автомобіль марки «BMW 116», д.н.з. НОМЕР_2 , зазнав пошкоджень по всій правій стороні кузова: переднє праве крило — пошкодження лакофарбового покриття (далі – ЛФП); передня права дверка — пошкодження ЛФП та металу; задня права дверка — пошкодження металу та ЛФП; заднє праве крило — пошкодження ЛФП. Водночас автомобіль марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , зазнав лише локального пошкодження переднього бампера зліва.

Зазначена локалізація пошкоджень вказує на те, що контакт між транспортними засобами мав характер бічного ковзного зіткнення (притирання), при якому права сторона автомобіля «BMW 116» контактувала з лівою передньою частиною автомобіля «Volkswagen Transporter». Такий характер пошкоджень є типовим для ситуації, коли транспортний засіб, що рухається зліва (зі зустрічної смуги або з лівої смуги), перестроюється вправо й при цьому не витримує безпечного інтервалу з транспортним засобом, що рухається попутно у правій смузі. Зазначене узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 про те, що він рухався прямолінійно в межах своєї смуги, а зіткнення сталося внаслідок перестроювання автомобіля «BMW 116» на його смугу руху.

Позиція водія автомобіля «BMW 116» про те, що зіткнення відбулося на зустрічній смузі руху, свого підтвердження не знайшла, оскільки інші належні та допустимі докази, які б підтверджували саме такі обставини події, до матеріалів справи не долучено. Навпаки, зі схеми місця ДТП убачається, що після пригоди транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 перебував у межах його смуги руху, що узгоджується з викладеною ним версією події і суперечить твердженням ОСОБА_2 про зіткнення на зустрічній смузі.

Суд наголошує, що зазначений аналіз характеру пошкоджень здійснено виключно в контексті перевірки обґрунтованості кваліфікації дій ОСОБА_1 за п. 13.1 ПДР і не має на меті встановлення вини будь-якого іншого учасника ДТП, оцінка дій якого виходить за межі даного провадження.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 13.3 ПДР під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Тобто обов`язок дотримання безпечного інтервалу під час обгону покладається насамперед на того водія, який виконує маневр обгону.

Також відповідно до п. 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а згідно з п. 10.3 ПДР у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. Отже, обов`язок забезпечення безпеки при перестроюванні зі зустрічної (або лівої) смуги на праву покладається на водія, який здійснює таке перестроювання, а не на водія, що рухається прямолінійно по своїй смузі.

За таких обставин покладення на ОСОБА_1 відповідальності за порушення п. 13.1 ПДР за те, що він нібито не дотримався безпечного інтервалу з автомобілем, який здійснював маневр обгону та перестроювання, не знаходить підтвердження у наявних матеріалах справи, оскільки обов`язок дотримання безпечного інтервалу та забезпечення безпеки маневру при перестроюванні покладається ПДР на водія, який змінює смугу руху, а не на того, хто рухається прямолінійно.

Отже, наявні у справі докази не дають підстав для висновку про те, що саме дії ОСОБА_1 у виді недотримання безпечного інтервалу перебувають у причинному зв`язку з настанням наслідків ДТП у вигляді пошкодження транспортних засобів. Тобто не доведено наявність обов`язкового елементу складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, — причинно-наслідкового зв`язку між інкримінованим ОСОБА_1 порушенням п. 13.1 ПДР та шкідливими наслідками.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово підкреслював, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним беззаперечним доказом; обставини, викладені в ньому, мають бути перевірені за допомогою інших належних та допустимих доказів, а обов`язок їх збирання покладається на орган (посадову особу), який склав протокол. Суд не вправі перебирати на себе функції обвинувачення й самостійно відшукувати докази винуватості особи.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22 (пункт 51) зазначила, що складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 22.06.2023 у справі № 752/5417/19 (пункт 52) також підкреслено, що протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства і не є рішенням, що створює правові наслідки чи змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення він не має права виходити за межі фактичних обставин, викладених у протоколі, а також не може самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це порушуватиме право на захист особи та принцип рівності сторін процесу.

З огляду на викладене вище, фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Це є важливим принципом при вирішенні справи по суті та унеможливлює в даному випадку ухвалення постанови про визнання особи винною.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), згідно з якою доказування має ґрунтуватися на сукупності ознак або неспростовних презумпцій, які є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими між собою. Якщо такі ознаки відсутні, винуватість особи не може бути доведена поза розумним сумнівом (п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з посиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)).

Згідно з позицією ЄСПЛ, «розумний сумнів – це сумнів, що ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих доказів або їх відсутності, і є таким, що змусив би особу утриматися від ухвалення рішення у питаннях, які мають для неї найбільше значення».

У даній справі сукупність наявних доказів — суперечливість пояснень учасників ДТП, невідповідність характеру та локалізації пошкоджень транспортних засобів версії, викладеній у протоколі, неповнота схеми місця ДТП, а також відсутність інших об`єктивних доказів, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 саме п. 13.1 ПДР у причинному зв`язку з наслідками ДТП, — породжує обґрунтований сумнів у винуватості особи, який відповідно до зазначених стандартів має тлумачитися на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, якщо суд встановив, що в діях особи, щодо якої складено протокол, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, дані, що містяться у протоколі серії ЕПР1 № 596866 від 20.02.2026, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а отже, існують підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто через відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись статями 247, 256, 268, 278 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 596866 від 20.02.2026, — закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Суддя