Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №757/26250/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/2964/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026року місто Київ

справа № 753/21933/23

Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Рейнарт І.М., Таргоній Д.О.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року про повернення зустрічної позовної заяви, постановлену під головуванням судді Григоренко І.В., повний текст ухвали складено 04 вересня2025року, у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року позивач КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів:

за спожиті до 01 травня 2018 рокупослуги з централізованого опалення у розмірі 18279,01 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2778,42 грн.; 3% річних у розмірі 683,55 грн.;

за спожиті до 01 травня 2018 рокупослуги з централізованого гарячого водопостачанняу розмірі 2963,80грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 450,50 грн.; 3% річних у розмірі 110,83 грн.;

за спожиті з 01 травня 2018 рокупо 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 28104,37 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 4271,87 грн.; 3% річних у розмірі 1051,05 грн.;

за спожиті з 01 травня 2018 рокупо 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19088,05 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2901,38 грн.; 3% річних у розмірі 713,90 грн.;

за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 36502,41 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 4632,76 грн.; 3% річних у розмірі 1125,55 грн.; пеню у розмірі 611,24 грн.;

за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 38798,88 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 5015,06 грн.; 3% річних у розмірі 1195,50 грн.; пеню у розмірі 656,61 грн.;

з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 927,61грн.;

з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45грн.;

з обслуговування вузла комерційного обліку цетралізованого опалення у розмірі 55,95 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що позивач 01 травня 2018 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, а з 01листопада 2021 року виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

Вказував, що позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року №602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП КМДА «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з центрального опалення у розмірі 18279,01 грн. та з центрального постачання гарячої води у розмірі 2963,80 грн.

Зазначав, що будинок за адресою: місто Київ, бульвар Приймаченко Марії, 5, під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання, як наслідок квартира АДРЕСА_1 за зазначеною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідачі, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.

Посилався на те, що відповідачі своєчасно не сплачують за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

20 серпня 2025 року на адресу Печерського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», в якій останній просив:

визнативідсутнім зобов`язання з оплати за централізоване опалення, за централізоване гаряче водопостачання, за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії, за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води, за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення, а також зі сплати індексу інфляції та трьох процентів річних в загальному розмірі 171654,75 грн. в частині заявлених позовних вимог до власника/користувача квартирою АДРЕСА_3 .

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він не погоджується з позовними вимогами КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» та вважає їх безпідставними, оскільки позивач за первісним позовом не надав доказів про те, що його повідомляли про відступлення права вимоги за договором від 11 жовтня 2018 року №602-18 як це передбачено ст.518 ЦК України.

Вказував, що у зв`язку із значним погіршенням надання послуг з централізованого гарячого водопостачання в 2014 році ним було встановлено електричний водонагрівач (бойлер) та 28 вересня 2014 року встановлено лічильник з обліку централізованого гарячого водопостачання.

Вважає, що у нього відсутні зобов'язання з централізованого гарячого водопостачання.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року відмовлено у прийняті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 .

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», третя особа: ОСОБА_2 про визнання відсутнім зобов`язання повернуто ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог посилався на те, що зустрічний позов, за своєю сутністю є позовною заявою, яка подається до суду у відповідь на первинний позов позивача. Іншими словами, коли до когось подають позов або звинувачують у протиправних діях (відповідач), він має можливість подати власний позов проти особи, яка ініціювала справу або висунула звинувачення першою (позивач).

Вказував, що відповідно до приписів ЦПК України зустрічний позов має відповідати вимогам, які встановлені для позовної заяви.

Зазначав, що при розгляді судом питання щодо прийняття до розгляду зустрічного позову спільно з первісним позовом, суд не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів, ефективності обраного способу захисту. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях цивільного процесу.

Посилався на те, що в порушення норм процесуального права суд першої інстанції надав правову оцінку підставам та предмету позову, без їх належного розгляду на інших стадіях цивільного процесу.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про повернення заяви, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до ч.2 ст.193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.

Таким чином, зі змісту ст.193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

За змістом даної норми однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів.

Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом первісного позову КП виконавчого органу Київради (КМДА) є стягнення заборгованості за період до 01 травня 2018 року та з 01 травня 2018 року по 2025 рік, 3% річних та інфляційних втрат.

Предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є визнання відсутнім зобов`язання з оплати за централізоване опалення, за централізоване гаряче водопостачання, за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії, за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води, за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення, а також зі сплати індексу інфляції та трьох процентів річних в загальному розмірі 171654,75 грн. в частині заявлених позовних вимог до власника/користувача квартирою АДРЕСА_3 .

Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 та повертаючи вказану позовну заяву, суд першої інстанції вказав на те, що:

ОСОБА_1 у відповідній позовній заяві викладено заперечення проти позову, а також, відповідна заява не характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача;

судом за результатами розгляду первісного позову будуть дослідженні та вирішені питання, що ставляться відповідачем ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві, а саме щодо наявності чи відсутності зобов`язання зі сплати заборгованості за централізоване опалення, централізоване гаряче водопостачання, абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії, абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води, обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення, а також зі сплати індексу інфляції та трьох процентів річних;

заявлені позовні вимоги відповідачем ОСОБА_1 не можуть бути предметом зустрічної позовної заяви.

У п.п.20, 21 постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 ЦК України).

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 57)).

Враховуючи, що правовідносини між сторонами виникли щодо правомірності нарахування та відповідно сплати коштів за житлово-комунальні послуги (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води), які надаються КП виконавчого органу Київради (КМДА) за адресою: АДРЕСА_2 , отже задоволення вимог по зустрічному позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості з оплати за централізоване опалення, за централізоване гаряче водопостачання, за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії, за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води, за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення, а також зі сплати індексу інфляції та трьох процентів річних в загальному розмірі 171654,75 грн.

Суд першої інстанції вказані обставини не врахував та дійшов до помилкового висновку про непов`язаність зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 з первісним позовом та про те, що позовні вимоги відповідачем ОСОБА_1 не можуть бути предметом зустрічної позовної заяви.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 постановлена судом з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: