Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №367/3953/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 рокум. Київ

Унікальний номер справи № 367/3953/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4155/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням Одарюк М.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила: поділити в натурі житловий будинок з надвірними будівлями , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на два самостійні об`єкти нерухомого майна шляхом виділення:

ОСОБА_1 частину приміщень житлового будинку загальною площею 44,5 кв.м., житлова площа 26,3 кв.м. ( приміщення: 1-1 пл.4,8 кв.м., 1-2 пл. 4,5 кв.м.,1-3 пл. 13,1 кв.м.,1-4 пл. 13,2 кв.м.,1-5 пл. 8,9 кв.м.) та надвірні будівлі: альтанка літ. «О», огорожа № 1 -1/2 частина, колодязь № 2-1/2 частина, огорожа № 8,9,10;

ОСОБА_2 ( 26/100), ОСОБА_3 (24/100) ( , частка) приміщень житлового будинку загальною площею 55,6 кв.м., житлова 28,1 кв.м. (приміщення: 2-1 пл. 13,7 кв.м.,2-2 пл. 14,1 кв.м.,2-3 пл. 6,9 кв.м.,2-4 пл. 3,6 кв.м.,2-5 пл.17,3 кв.м.) та надвірній будівлі : сарай лі. «К», вбиральня літ. «Д», літній душ літ. «Г», навіси літ. « М», «Л», огорожа № 3,4,5,6,7, колодязь № 2 -1/2 частина, огорожа № 1 -1/2 частина;

визнати право приватної власності ОСОБА_1 на самостійний об`єкт нерухомого майна - окреме домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення житлового будинку 1-1 пл.4,8 кв.м., 1-2 пл. 4,5 кв.м.,1-3 пл. 13,1 кв.м.,1-4 пл. 13,2 кв.м.,1-5 пл. 8,9 кв.м. та надвірні будівлі: альтанка літ. «О», огорожа № 1 -1/2 частина, колодязь № 2-1/2 частина, огорожа № 8,9,10;

припинити право спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 1-5, 51-54).

В обґрунтування позову вказувала, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належить частину у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлій спадкодавиці ОСОБА_4 на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04.07.1997 року.

Житловий будинок дерев`яний, обкладений цеглою, має загальну площу 96,5 кв. м, житлову 54,1 кв.м., розташований на земельній ділянці, яка спадкодавцем не приватизована, на якій розташовані надвірні будівлі та споруди: під літ. « Д» - вбиральня, під літ. « Т» - душ; під літ. « К» - сарай, під літ. « М» - навіс; під літ. « Л» - навіс;, під № 1,3,4 - огорожа, під № 2 - колодязь.

Інша частина будинку, відповідно 26/100 та 24/100, належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору дарування.

На час звернення до суду житловий будинок має загальну площу 100,1 кв.м., житловою 54,4 кв.м., складові частини: сарай літ. « К», вбиральня літ. « Д», літній душ літ. «Г», навіси літ. « М», «Л», альтанка літ. « О», огорожа, колодязь.

Земельна ділянка, на якій находиться вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, відповідно до протоколу Ворзельської селищної ради народних депутатів міста Ірпеня, Київської області від 10 вересня 1985 року № П19 скликання, передана в постійне користування площею 1 200 кв.м. та в тимчасове користування -1 265 кв.м., земельна ділянка не приватизована.

Відповідно до Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна від 15.08.2023 року № 15/28 за ОСОБА_5 (1/1 частка) може бути виділено в окреме домоволодіння житловий будинок загальною площею 44,5 кв.м., житлова площа 26,3 кв.м. (приміщення: 1-1 пл.4,8 кв.м., 1-2 пл. 4,5 кв.м.,1-3 пл. 13,1 кв.м.,1-4 пл. 13,2 кв.м.,1-5 пл. 8,9 кв.м.) та надвірні будівлі: альтанка літ. «О», огорожа № 1 -1/2 частина, колодязь № 2-1/2 частина, огорожа № 8,9,10; ОСОБА_2 (26/100), ОСОБА_3 (24/100) ( , частка) приміщень житлового будинку загальною площею 55,6 кв.м., житлова 28,1 кв.м. (приміщення: 2-1 пл. 13,7 кв.м.,2-2 пл. 14,1 кв.м.,2-3 пл. 6,9 кв.м.,2-4 пл. 3,6 кв.м.,2-5 пл.17,3 кв.м.) та надвірній будівлі : сарай лі. «К», вбиральня літ. «Д», літній душ літ. «Г», навіси літ. « М», «Л», огорожа № 3,4,5,6,7, колодязь № 2 -1/2 частина, огорожа № 1 -1/2 частина.

Позивач вказувала, що неодноразово зверталася до відповідачів з пропозицією укласти нотаріальний договір про виділення в окреме домоволодіння належних кожному частин, проте відповідачі відмовляються, тому дана обставина змушує позивача звернутися до суду з відповідним позовом ( а.с. 1-5, 51-54).

24 лютого 2025 року від відповідача ОСОБА_3 надійшла письмова заява в якій відповідач заперечувала проти задоволення позову, справу просила розглянути за її відсутності (а.с. 111)

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників - відмовлено. Судовий збір залишено за позивачем (а.с. 161-165).

Не погодившись з заочним рішенням міського суду, 04 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Майко М.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог (а.с. 171-177).

На обґрунтування скарги зазначав, що висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 15.08.2023 року № 15/28, виданого ТОВ «ЦЮП «Ліга професіоналів», складний у відповідності з вимогами нормативно-правових актів у галузі будівництва та відповідно до часток співвласників, було встановлено технічну можливість виділу частки позивача із спільного нерухомого майна та запропоновано варіант розподілу в натурі вказаного житлового будинку на два окремих домоволодіння за фактичним користуванням співвласників житловим будинком та надвірними спорудами. До вказаного висновку додаються дозвільні документи ТОВ «ЦЮП «Ліга професіоналів», яка надають право обстежувати об`єкти власності та формувати такий висновок.

Зазначений висновок складений на замовлення позивача після фактичного виходу будівельного техніка на об`єкт власності з урахуванням фактичного користування житловим будинком та надвірними спорудами сторонами у даній справі.

Під час обстеження об`єкта власності будівельний технік встановив, що відсутня необхідність у переобладнанні будинку кожним співвласником для забезпечення ізольованого користування часткою в житловому будинку, так як порядок користування між співвласниками складений давно. Будинок поділений на два виходи, розділяє його капітальна стіна. Сторони мають окремі комунікації, лічильники для газо, водо, теплопостачання. Таким чином, поділ будинку фактично відбувся.

В судові засідання по даній справі відповідачі не з`явились, позиції щодо висновку про технічну можливість поділу об`єкту нерухомості не висловили, відтак, у позивача була відсутня необхідність у заявленні клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, яка була дороговартісною.

На думку позивача, наданий нею висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 15.08.2023 року № 15/28 є належним та допустимим доказом, оскільки носить доказове значення в поєднанні з іншими письмовими доказами у справі.

Позивач неодноразово зверталась до відповідачів з пропозицією укласти між ними нотаріальний договір про виділення в окреме домоволодіння належних кожному частин, проте, відповідачі відмовляються. Тому, дана обставина змусила позивача звернутися до суду з вказаним позовом.

Судом залишено поза увагою вказані обставини, що призвело до ухвалення незаконного рішення, з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції (а.с. 171-177).

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення скарги.

Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені встановленим порядком, про що у справі є докази. Так про розгляд справи апеляційним судом 26 лютого 2026 року апелянт ОСОБА_1 була сповіщена особисто 07 січня 2026 року про що свідчить відмітка працівників пошти (трекінг-код) про вручення адресату поштового відправлення суду. Крім того, ОСОБА_1 була сповіщена 17 грудня 2025 року повідомленням її представника - адвоката Майко М.В. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. Відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи апеляційним судом 26 лютого 2026 року був сповіщений особисто 06 січня 2026 року про що свідчить відмітка працівників пошти (трекінг-код) про вручення адресату поштового відправлення суду. 26 лютого 2026 року від представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Майко М.В. надійшла письмова заява в якій підтримано доводи апеляційної скарги з проханням її задовольнити, розгляд справи провести апеляційним судом без участі апелянта та її представника (а.с. 191-199).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до копії договору дарування від 07 травня 1986 року, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Лисенко В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1455 ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар 26/100 частин житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1 , площею 54,1 кв.м., зареєстрована земельну ділянку площею 1200 кв.м., на якій розташовані: сарай :Б, погріб В, навіс: Г ( а.с. 17-20).

Відповідно до копії договору дарування частини житлового будинку від 15 лютого 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 3-785 ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_7 прийняв у дар 24/100 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок дерев`яний, обкладений цеглою 50%, має в цілому 54,1 кв.м. житлової площі, зареєстровано земельну ділянку площею 1 200 кв.м., на якій розташовані: погріб «В», сарай «КЛ», душ «Г», вбиральня «Д», навіс «М», огорожа № 1, колодязь №1/2 (а.с. 21-22).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Макарчук Г.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1184, на підставі заповіту ОСОБА_1 отримала у спадщину від ОСОБА_4 частку у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок дерев`яний, обкладений цеглою, має загальну площу 96,5 кв.м., житлову площу 54,1 кв.м., розташований на земельній ділянці, яка спадкодавцем не приватизована (а.с. 23-25)

Із архівного витягу з «протоколу Ворзельського поселкового совета народных депутатов, города Ирпеня Киевской области № ІІ 19 созыва от 10 сентября 1985 г. Разрешено ОСОБА_8 , проживающему в АДРЕСА_1 подарить часть дома, состоящую из жилой комнаты 14,1 кв.м., веранды 7,7 кв.м. гражданке ОСОБА_3 , матери его детей, проживающей в общежитии мебельной фабрики в пос. Коцюбинское. Закреплено за домом в постоянное пользование земельный участок в размере 1200 кв.м. во временное 1 265 кв.м.» (мовою оригіналу) ( а.с.26-27).

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. При цьому ураховується технічна можливість переобладнання будинку у відокремлені частини із самостійним виходом (ізольовані квартири), які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Таким чином, виділ може мати місце виключно при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

При виділі у власність позивача частини спірного домоволодіння, суд повинен зазначити в рішенні яка частка виділяється відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.

При цьому, загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати також інтереси обох сторін та встановлювати, зокрема: чи дійсно є можливим виділ частки в натурі; чи допускається такий виділ згідно із законодавством, зокрема на відповідність такого будівельним нормам і правилам, відсутності небезпеки завдання шкоди здоров`ю та (або) майну для осіб, які проживають в ньому, оточуючих тощо.

Відповідні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 462/1585/16-ц (провадження № 61-6705св20) та від 08 березня 2023 року у справі № 559/1923/17 (провадження № 61-5181св22).

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється зі спільної власності, у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників (стаття 367 ЦК України). Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку зі самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників».

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, у справі, що переглядається, були пред`явлені позовні вимоги про виділ належної позивачу частки в праві спільної часткової власності на домоволодіння за правилами статті 364 ЦК України. ОСОБА_1 посилалась на те, що неодноразово зверталася до відповідачів з пропозицією укласти нотаріальний договір про виділення в окреме домоволодіння належних кожному частин спірного майна, проте відповідачі відмовляються, внаслідок чого остання змушена звернутись до суду з вказаним позовом.

На підтвердження своїх позовних вимог щодо можливого розподілу об`єкта нерухомого майна, позивачем до позовної заяви додано висновок щодо технічної можливості розподілу об`єкта нерухомого майна № 15/28 від 15.08.2023 року складеного ТОВ «ЦЮП «ЛІГА ПРОФЕСІОНАЛІВ», згідно якого склад новоутворених об`єкта нерухомого майна та його адреса:

ОСОБА_1 ( 1/1 частка, умовно квартира АДРЕСА_2 ) житловий будинок літ. «А», загальна площа 44,5 кв.м., житлова площа 26,3 кв.м. ( приміщення: 1-1 пл.4,8 кв.м., 1-2 пл. 4,5 кв.м.,1-3 пл. 13,1 кв.м.,1-4 пл. 13,2 кв.м.,1-5 пл. 8,9 кв.м.) та надвірні будівлі: альтанка літ. «О», огорожа № 1 -1/2 частина, колодязь № 2-1/2 частина, огорожа № 8,9,10, адреса АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( та частка, умовно квартира АДРЕСА_3 ) житловий будинок літ. «А», загальна площа 55,6 кв.м., житлова 28,1 кв.м. (приміщення: 2-1 пл. 13,7 кв.м.,2-2 пл. 14,1 кв.м.,2-3 пл. 6,9 кв.м.,2-4 пл. 3,6 кв.м.,2-5 пл.17,3 кв.м.) та надвірній будівлі : сарай лі. «К», вбиральня літ. «Д», літній душ літ. «Г», навіси літ. « М», «Л», огорожа № 3,4,5,6,7, колодязь № 2 -1/2 частина, огорожа № 1 -1/2 частина, адреса АДРЕСА_1 . За технічними показниками об`єкт може бути розділений (а.с. 28).

Суд першої інстанції відхиляючи наданий позивачем висновок щодо технічної можливості розподілу об`єкта нерухомого майна № 15/28 від 15.08.2023 року складеного ТОВ « ЦЮП « ЛІГА ПРОФЕСІОНАЛІВ», вірно виходив з того, що у доданому до позовної заяви позивачем висновку щодо технічної можливості розподілу об`єкта нерухомого майна не зазначено хто звернувся до експерта з проханням провести експертизу та яку саме експертизу просили провести. Також вказаний висновок не має посилання на те, кім складений цей висновок, чи є особа, яка проводила дослідження кваліфікованим експертом з правом проведення судової будівельно-технічної експертизи, відсутні відомості, що особа яка складала висновок була попереджена про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст. 385 та 385 КК України, коли проводився огляд об`єкта експертизи та в присутності кого. Також, у висновку зазначений лише склад новоутворених об`єктів нерухомого майна, при цьому не зазначено, які саме переобладнання необхідно зробити кожному співвласнику для забезпечення ізольованого користування часткою в житловому будинку, які виділяються кожному співвласнику. Вказаний висновок містить лише підпис за ТОВ «ЦЮП «ЛІГА ПРОФЕСІОНАЛІВ» - ОСОБА_9 без зазначення, чи проводила вказана особа технічне дослідження (експертизу) чи є посадовою особою вказаного товариства.

При цьому відомості в Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України не містять зазначення прізвища ОСОБА_9 , як атестованого судового експерта.

До апеляційної скарги апелянт подала кваліфікаційний сертифікат серії АЕ № 004114 відносно ОСОБА_10 - техніка з інвентаризації нерухомого майна, проте остання не зазначена взагалі у вищевказаному висновку № 15/28 від 15.08.2023 року та (або) об`єктивних доказів її участі у складанні такого до суду не надано і судом не встановлено (а.с. 178).

Колегія суддів вважає недоведеними обставини, на які посилається сторона позивача у доводах апеляційної скарги про те, що між сторонами цього спору було у позасудовому порядку встановлено порядок користування спірним будинковолодінням із виділенням кожному із співвласників конкретних приміщень у спірному будинковолодінні.

Крім того, з наданого представником позивача Висновку № 15/28 від 15.08.2023 року ТОВ «ЦЮП «ЛІГА ПРОФЕСІОНАЛІВ», пропонується виділити ОСОБА_1 ( 1/1 частка, умовно квартира АДРЕСА_2 ) житловий будинок літ. «А», загальна площа 44,5 кв.м., житлова площа 26,3 кв.м. ( приміщення: 1-1 пл.4,8 кв.м., 1-2 пл. 4,5 кв.м.,1-3 пл. 13,1 кв.м.,1-4 пл. 13,2 кв.м.,1-5 пл. 8,9 кв.м.) та надвірні будівлі: альтанка літ. «О», огорожа № 1 -1/2 частина, колодязь № 2-1/2 частина, огорожа № 8,9,10, адреса АДРЕСА_1 ; та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( та частка, умовно квартира АДРЕСА_3 ) житловий будинок літ. «А», загальна площа 55,6 кв.м., житлова 28,1 кв.м. (приміщення: 2-1 пл. 13,7 кв.м.,2-2 пл. 14,1 кв.м.,2-3 пл. 6,9 кв.м.,2-4 пл. 3,6 кв.м.,2-5 пл.17,3 кв.м.) та надвірній будівлі : сарай лі. «К», вбиральня літ. «Д», літній душ літ. «Г», навіси літ. « М», «Л», огорожа № 3,4,5,6,7, колодязь № 2 -1/2 частина, огорожа № 1 -1/2 частина, адреса АДРЕСА_1 . Тобто у вказаному дослідженні пропонується поділ житлового будинку з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників (по частини позивач та частина на обох відповідачів), при цьому, відсутнє посилання на можливість провести поділ зі зміною ідеальних часток та (або) визначення розміру грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась (а.с. 28).

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що інтереси позивача у судовому засіданні представляла адвокат Севастьянова О.В., яка є професійним адвокатом, при цьому, остання не скористалася своїм правом заявити клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної,.

При цьому, судом апеляційної інстанції роз`яснено право та забезпечено реалізацію такого права заявити клопотання про призначення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельної експертизи з метою встановлення порядку користування ділянкою у випадку виділу часток житлового будинку в натурі, проте прибувши учасники судового розгляду відмовились заявляти таке клопотання про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання апеляційного суду (а.с. 199).

З огляду на положення ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі з власної ініціативи призначати судову оціночно-будівельну (щодо визначення грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась), будівельно-технічну, земельну (щодо встановлення, серед іншого, порядку користування земельною ділянкою) експертизу у справі.

Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, таке судове рішення не перешкоджає співласникам житлового будинку вирішити в позасудовому порядку або заявити в суді про виділ часток будинку в натурі, довести належними та допустимими доказами (висновками атестованих судових експертів) про можливість поділу (виділу часток) будинку в натурі, відповідність такого вимогам законодавства, будівельних норм і правил з визначенням варіантів такого поділу (визначенням переліку та вартості будівельних робіт задля забезпечення окремих входів/виходів, забезпечення приміщень електро, газопостачанням, водопостачанням та водовідведенням, з визначенням розміру грошової компенсації співвласнику, у випадку зменшення його частки в результаті виділу) з визначенням поділу або порядку користування земельної ділянкою на якій розташований вказаний житловий будинок.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 02 березня 2026 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов