Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №356/103/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 356/103/25 Головуючий у суді першої інстанції - Лялик Р.М.

Номер провадження № 22-ц/824/2784/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 26 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Лялика Р.М., у місті Березань, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, відповідно до якого просила стягнути із ОСОБА_1 на її користь пеню за несвоєчасну виплату аліментів з 05 квітня 2017 року по грудень 2023 року в сумі 133 341, 66 грн.

Позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що нею 05 квітня 2017 року до Березанського міського суду Київської області був поданий позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її користь на утримання, тоді ще, малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Березанського міського суду Київської області від 30 серпня 2017 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від доходу відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05 квітня 2017 року.

Враховуючи те, що відповідач зобов`язаний був утримувати дитину, але добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки не надавав та присуджені аліменти умисно затримував та укривав, вона була вимушена звернутися до суду із даним позовом.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 26 серпня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 05 квітня 2017 року по грудень 2023 року у розмірі 133 341, 66 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішенням Березанського міського суду Київської області від 15 грудня 2017 року по справі № 356/1373/17 з нього на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час вказане рішення перебуває на примусовому виконанні у Березанському відділі державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження № НОМЕР_1.

Розпорядженням Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації № 780 від 02 жовтня 2024 року позивача звільнено від повноважень піклувальника відносно неповнолітньої онуки, у зв`язку з відсутністю взаєморозуміння з піклувальником. Таким чином, на даний час у ОСОБА_2 відсутні як моральні, так і юридичні підстави для отримання аліментів на дитину, відносно якої вона позбавлена прав опікуна і котра, при цьому, з останньою не проживає вже тривалий час.

Разом з тим, вказує, що судом першої інстанції була стягнута пеня з нього за дні, коли він не працював взагалі, тому вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

11 листопада 2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів, викладених апеляційній скарзі вказує, що розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації № 780 від 02 жовтня 2024 року не має відношення до пені за несвоєчасну виплату аліментів з 05 квітня 2017 року по грудень 2023 року.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешкала з нею з 2012 року по червень 2024 року.

Відповідач життям дитини не цікавився, добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки не надавав та присуджені аліменти умисно затримував та укривав.

При апеляційному розгляді справи апелянт у справі ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що він не ухилявся від сплати аліментів, і їх розмір та порядок утримання визначався державними виконавцями у провадженні яких перебували виконавче провадження.

Позивачка у справі ОСОБА_2 при апеляційному розгляді заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просила залишити її без задоволення, мотивуючи ці заперечення тим, що доводи, на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, тому просила залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що заочним рішенням Березанського міського суду Київської області від 30 серпня 2017 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, від доходу відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05 квітня 2017 року (а.с. 60).

01 лютого 2018 року державним виконавцем Березанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бугаєнко М.О. винесено постанову (ВП № НОМЕР_2) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , на підставі виконавчого листа № 356/404/17, виданого 18 грудня 2017 року Березанським міським судом Київської області (а.с. 63).

З довідки про неотримання аліментів від 22 травня 2018 року (ВП НОМЕР_2), виданої начальником Березанського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Іораш С.М. вбачається, що ОСОБА_2 не отримувала аліменти з ОСОБА_1 в період з 05 квітня 2017 року по 05 травня 2018 року згідно з виконавчим листом № 356/404/17, виданим 18 грудня 2017 року Березанським міським судом Київської області (а.с. 61 на звороті).

Постановою старшого державного виконавця Березанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Кушнєрової М.І. від 03 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, на підставі виконавчого листа № 356/1373/17, виданого 06 червня 2019 року Баришівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання онуки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 50% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 грудня 2017 року (а.с. 62).

З довідки про неотримання аліментів від 13 вересня 2019 року № 6084, виданої начальником Березанського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Іораш С.М. вбачається, що ОСОБА_2 не отримувала аліменти з ОСОБА_1 згідно з виконавчим листом №356/404/17, виданим 18 грудня 2017 року Березанським міським судом Київської області в період з 05 квітня 2017 року по 15 серпня 2018 року та згідно ВП НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 356/1373/17, виданого 06 червня 2019 року Баришівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 за період з 19 грудня 2017 року по 13 вересня 2019 року кошти не сплачував (а.с. 61).

Як вбачається з перерахунку заборгованості зі сплати аліментів № 9003 від 26 червня 2024 року, наданого начальником Березанського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Іораш С.М., згідно з виконавчим листом № 356/1373/17 від 06 червня 2019 року, виданим Баришівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 19 грудня 2017 року, до повноліття дитини, розмір нарахування з 2017 року по 2023 рік становить 824 722, 72 грн. По виконавчому провадженню утримано на користь стягувача та перераховано 692 665, 06 грн, а отже неотримані кошти на користь стягувача становить - 133 341, 66 грн (а.с. 3).

01 серпня 2024 року начальником Березанського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Іораш С.М. винесено постанову (ВП № НОМЕР_1) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , на підставі виконавчого листа № 356/1373/17, виданого 06 червня 2019 року Баришівським районним судом Київської області (а.с. 4).

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів, наявність якої підтверджена належними доказами, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, оскільки обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про задоволення позову не відповідає з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною другою статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України).

У статті 180 СК Українивстановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Згідно зі статтею 195 СК Українизаборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

За змістом частини четвертої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження"виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частин третьої, восьмої та дев`ятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" розмір заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить, зокрема, вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Згідно з частинами першою та другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення змісту статті 196 СК Українисвідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), зазначив, що положення Цивільного кодексу України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції керувався тим, що вина ОСОБА_1 у неповній сплаті аліментів наявна, що підтверджується наданою начальником Березанського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Іораш С.М. довідкою про неотримання аліментів від 13 вересня 2019 року № 6084, відповідно до якої ОСОБА_2 не отримувала аліменти з ОСОБА_1 згідно з виконавчим листом №356/404/17, виданим 18 грудня 2017 року Березанським міським судом Київської області в період з 05 квітня 2017 року по 15 серпня 2018 року та згідно ВП НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 356/1373/17, виданого 06 червня 2019 року Баришівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 за період з 19 грудня 2017 року по 13 вересня 2019 року кошти не сплачував (а.с. 61), а також перерахунком заборгованості зі сплати аліментів № 9003 від 26 червня 2024 року, наданого начальником Березанського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Іораш С.М., згідно з виконавчим листом № 356/1373/17 від 06 червня 2019 року, виданим Баришівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 19 грудня 2017 року, до повноліття дитини, розмір нарахування з 2017 року по 2023 рік становить 824 722, 72 грн. По виконавчому провадженню утримано на користь стягувача та перераховано 692 665, 06 грн, а отже неотримані кошти на користь стягувача становить - 133 341, 66 грн (а.с. 3).

Перевіряючи доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та надані сторонами докази суд апеляційної інстанції із вказаними висновками суду першої інстанції щодо наявності вини ОСОБА_1 в ухиленні від сплати аліментів не погоджується, виходячи із наступного.

Так, із матеріалів справи вбачається, що між позивачкою у справі ОСОБА_2 та відповідачем у справі ОСОБА_1 існували спори щодо порядку участі позивачки, як бабусі, у вихованні та утриманні дочки відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які розглядалася різними судами.

Розгляд судами справи №356/404/17.

Так, у провадженні Березанського міського суду Київської області перебувала цивільна справа № 356/404/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Заочним рішенням Березанського міського суду Київської області від 30 серпня 2017 року у справі 356/404/17 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки від доходу відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05 квітня 2017 року (а.с. 60).

На виконання вказаного заочного рішення Березанського міського суду Київської області від 30 серпня 2017 року,вказаним судом 18 грудня 2017 року був виданий виконавчий лист. Даний лист був пред`явлений для примусового виконання до Березанського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області. Державним виконавцем вказаного відділу ДВС Бугаєнко М.О. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 щодо його примусового виконання, що підтверджується листом начальника Березанського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області С.Іораш від 26 червня 2024 року (а.с. 58) та копією постанови винесеною державним виконавцем вказаного відділу ДВС Бугаєнко М.О. від 01 лютого 2018 року (а.с. 63).

Разом із тим, із відомостей ЄДРСР вбачається, що постановою Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 30 серпня 2017 року у справі №356/404/17 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовлено.

Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовуючи заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 30 серпня 2017 року у справі №356/404/17 та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що постановою Апеляційного суду Київської області від 29 березня 2018 року було скасовано заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 16 серпня 2017 року у справі № 356/417/17 , якою було визначено місцем проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 разом з бабусею - позивачем у справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання останньої АДРЕСА_1 , та відмовлено їй у задоволенні вказаного позову, а відтак апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для отримання аліментів від ОСОБА_1 позивачка не має.

Однак, в подальшому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 березня 2020 року постанову Апеляційного суду Київської області від 29 березня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у справі 356/417/17 за результатом нового апеляційного перегляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 16 серпня 2017 року у даній справі залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у вказаній справі касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 16 серпня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року змінено в мотивувальній частині.

У зв`язку з даними обставинами 29 липня 2021 року ОСОБА_2 подала до Київського апеляційного суду заяву про перегляд постанови Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2018 року у зв`язку з нововиявленими обставинами в обґрунтування якої вказувала, що оскаржуване рішення в даній справі є взаємопов`язаним з рішенням Березанського міського суду Київської області по справі №356/417/17 про встановлення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , тому просила постанову Апеляційного суду Київської області від 29 березня 2018 року скасувати та залишити в силі заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 30 серпня 2017 року у справі №356/404/17, яким на її користь із ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі частини всіх видів заробітку відповідача у справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року у справі №356/404/17 заяву ОСОБА_2 про перегляд постанови Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2018 року задоволено. Скасовано постанову Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2018 року за нововиявленими обставинами та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 30 серпня 2017 року залишено без змін.

Таким чином, починаючи із дати ухвалення вказаного судового рішення - 08 вересня 2021 року у справі №356/404/17 поновлено право ОСОБА_2 на отримання аліментів від ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 .

Розгляд судами справи № 356/1373/17.

Із матеріалів справи також вбачається, шо 03 липня 2019 року ОСОБА_2 як стягувачем до Березанського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області був пред`явлений для примусового виконання виконавчий лист, що виданий Баришівським районним судом Київської області 06 червня 2019 року у справі №356/1373/17, відповідно до якого стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 грудня 2017 року .

Із відомостей, що містяться в ЄДРСР вбачається, що у грудні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та просили суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 грудня 2017 року.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 20 вересня 2018 року у справі №356/1373/17 позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання онуки ОСОБА_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 грудня 2017 року .

Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 20 вересня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 356/1373/17 рішення Баришівського районного суду Київської області від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено.

Таким чином, за наслідками розгляду вказаної справи та залишення постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 20 вересня 2018 року без змін та набрання вище вказаним рішення місцевого суду законної сили, Баришівським районним судом 06 червня 2019 року було видано виконавчий лист, який і був пред`явлений стягувачем ОСОБА_2 до примусового виконання 03 липня 2019 року, тому саме із вказаної дати у відповідача у справі ОСОБА_1 виник обов`язок сплати суму нарахованих аліментів із 19 грудня 2017 року по наявну нарахована суму аліментів.

Щодо розгляду судами справи № 356/244/22

Як вбачається із матеріалів справи 05 вересня 2022 року Березанським міським судом Київської області було розглянуто справу № 356/244/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та винесено рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 05 квітня 2017 року по січень 2022 року у розмірі 59 605 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень 73 копійки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року зазначене рішення суду залишено без змін. На виконання вище вказаного рішення суду було видано виконавчий лист який міститься у матеріалах справи (а.с. 70).

Як вбачається із матеріалів вказаної справи за винесеними судовими рішеннями у справі №356/404/17 та № 356/1373/17 з відповідача у справі на користь позивачки у справі були одночасно подвійно стягнуті аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку на утримання його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно видано два виконавчих листи: у справі № 356/404/17 Березанським міським судом Київської області від 18 грудня 2017 року, та який був пред`явлений до виконання у лютому 2018 року до Березанського відділу ДВС ГТУЮ в Київській області ВП НОМЕР_2 (а.с. 58, 63 ); та у справі № 356/1373/17, виданий Баришівським районним судом Київської області від 06 червня 2019 року, та який був пред`явлений до виконання 03 липня 2019 року до Березанського відділу ДВС ГТУЮ в Київській області ВП НОМЕР_1 (а.с.62).

За вище вказаними виконавчими листами з відповідача на користь позивачки були утримані грошові кошти у розмірі 691 381,06 грн, що підтверджується наданим начальником Березанського відділу ДВС ГТУЮ в Київській області С.Іораш перерахунком заборгованості (а.с. 58), та таблицею щодо перерахунку заборгованості по аліментам за період із 05 квітня 2017 року по 31 грудня 2023 року (а.с. 98-102).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та даючи аналіз вище вказаним судовим рішенням, колегія суддів доходить висновку про відсутність вини відповідача у несвоєчасному перерахунку стягнутих за судовими рішенням аліментів на користь ОСОБА_2 .

Так, із матеріалів справи вбачається, що боржник за вище вказаними виконавчими листами ОСОБА_1 на протязі всього періоду присудження стягнення аліментів був працевлаштований і за місцем роботи роботодавцями були нараховані аліменти, що підтверджується відповідним розрахунком наданим державним виконавцем (а.с. 98 -102), однак перерахунок не здійснювався з квітня 2017 року по грудень 2019 року. Вказане було покликано тими обставинами, що рішення судів в частині стягнення аліментів були скасовані у справі №356/404/17 відповідно до постанови постановою Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2018 року та поновлено лише після перегляду даної постанови згідно із постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року.

А у справі №356/1373/17 рішення Баришівського районного суду набрало законної сили лише після його перегляду Київським апеляційним судом 21 травня 2019 року та видачу виконавчого листа лише 06 червня 20919 року та пред`явлення його стягувачем до примусового виконання 03 липня 2019 року (а.с.62).

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, 05 вересня 2022 року Березанським міським судом Київської області було розглянуто справу № 356/244/22 та стягнуто пеню із відповідача у справі.

Із наданого відповідачем у справі реєстру застрахованих осіб, ОСОБА_1 за весь період присудження та стягнення із нього аліментів був працевлаштований, тому державний виконавець мав можливість своєчасно реагувати на сплату ним ( перерахування роботодавцем) присуджених аліментів у повному.

Оскільки ні державним виконавцем, ні стягувачем не надано належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 ухилявся від сплати нарахованих йому аліментів, чи приховував їх розмір, тому колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими.

Отже, у цьому конкретному випадку відповідач є таким, що довів свою невинуватість у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, а тому підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом неповно досліджені обставини справи та їм не надано відповідної оцінки, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 26 серпня 2025 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв