Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №753/19514/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/4591/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пустовіт Юлії Юріївни, в інтересах ОСОБА_1 ,

на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Заставенко М. О.

від 12 листопада 2025 року

у цивільній справі № 753/19514/24 Дарницького районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року призначено повторну автотоварознавчу експертизу.

В апеляційній скарзі адвокат Пустовіт Ю. Ю., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати в частині покладення на відповідача витрат за проведення повторної автотоварознавчої експертизи.

Зазначає, що ним уже було в повному обсязі оплачено вартість судової автотоварознавчої експертизи на виконання ухвали суду від 04.02.2025, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією. Звертає увагу на те, що наданий експертом Власовим А. Ю. висновок містив суттєві помилки, які були визнані самим експертом під час судового засідання 05.11.2025. Апелянт наголошує, що оскільки експерт підтвердив недостовірність розрахунків ринкової вартості автомобіля, послуга фактично не була надана належним чином через професійну некомпетентність виконавця. На думку Апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, зокрема статті 88, 133 та 141 ЦПК України, не врахувавши фактичне понесення витрат стороною раніше. Він стверджує, що цивільне законодавство не містить заборони на використання раніше сплачених коштів для виправлення помилок експерта в межах тієї ж установи. Апелянт також посилається на положення статей 906 та 907 Цивільного кодексу України, вказуючи на право замовника вимагати усунення недоліків послуги без додаткової оплати. Він акцентує увагу на тому, що покладення на нього повторного фінансового тягаря є несправедливим і прямо суперечить засадам розумності та добросовісності, визначеним у статтях 2 та 12 ЦПК України. Крім того, Апелянт зауважує, що суд не навів у рішенні мотивів відхилення його аргументів щодо неналежної якості первинного експертного дослідження. Він вважає, що судове рішення фактично легітимізує подвійну оплату за одну й ту саму роботу, що є неприпустимим. Апелянт підкреслює, що вина у неможливості використання попереднього висновку лежить виключно на експертній установі, а не на стороні процесу. На підставі викладеного Апелянт просить скасувати ухвалу в частині покладення витрат та зобов`язати установу провести повторну експертизу в межах раніше сплаченої суми.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники не з`явились, про час а місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На стадії підготовчого провадження за клопотанням представника відповідача було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ «Науково-дослідна лабораторія судових експертиз» (ухвала суду від 04.02.2025).

На виконання вимог цієї ухвали експерт Власов А. Ю. подав висновок № 14/04-01 від 14.04.2025. Дослідженням висновку експерта було встановлено невідповідності і протиріччя, які потребували роз`яснень експерта.

В судовому засіданні 05.11.2025 експерт Власов А. Ю. підтвердив, що наданий ним висновок є неправильним, у тому числі і в частині наведених ним розрахунків. Як наслідок, відповіді експерта на друге та третє питання не відповідають критерію достовірності.

В подальшому 06.11.2025 від експерта до суду надійшли письмові роз`яснення оформлені як висновок експерта № 30/07-02 від 06.11.2025, що судом першої інстанції не прийняті до розгляду, з огляду на суперечність першому висновку та наданим в суді роз`ясненням.

За клопотанням представника відповідача про призначення повторної експертизи, дійшов висновку про необхідність призначення повторної експертизу, проведення якої доручити ТОВ «Науково-дослідна лабораторія судових експертиз», на вирішення експерта поставити питання, а саме: Яка ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen ID.6 Crozz Pro», д.н.з. НОМЕР_1 , до настання дорожньо-транспортної пригоди станом на 14.06.2024?; Яка вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу «Volkswagen ID.6 Crozz Pro», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.06.2024 станом на 14.06.2024?; Яка ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen ID.6 Crozz Pro», д.н.з. НОМЕР_1 , після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.06.2024 станом на 14.06.2024?

Задовольняючи клопотання про призначення повторної автотоварознавчої експертизи та покладаючи обов`язок її оплати на відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що попередній висновок експерта є необґрунтованим через наявність у ньому математичних помилок та суперечностей. Встановивши, що для правильного вирішення спору про відшкодування шкоди необхідні спеціальні знання щодо вартості пошкодженого транспортного засобу, суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення повторного дослідження іншим експертом згідно зі статтею 113 ЦПК України. При визначенні сторони, яка має нести витрати, суд керувався роз`ясненнями пункту 45 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014, згідно з якими оплата експертизи здійснюється стороною, яка заявила клопотання. Оскільки ініціатором проведення повторного дослідження виступив відповідач, суд поклав фінансовий обов`язок саме на нього. Суд відхилив доводи про можливість використання раніше сплачених коштів, зазначивши, що такі вимоги не ґрунтуються на чинних нормах процесуального права. Ухвалою суду встановлено, що проведення експертизи у цивільному процесі здійснюється на платній основі за рахунок замовника у кожному окремому випадку її призначення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині покладення на відповідача обов`язку повторної оплати витрат на проведення експертизи з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження. Згідно зі статтею 12 цього ж Закону, на експерта покладено імперативний обов`язок провести повне дослідження і надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Встановлений судом першої інстанції факт надання експертом Власовим А. Ю. помилкового висновку (що було визнано самим експертом під час судового розгляду) свідчить про неналежне виконання професійних обов`язків та порушення засад експертної діяльності.

Правовідносини щодо проведення судової експертизи за плату за своєю правовою природою є відносинами з надання послуг, на які поширюється дія Глави 63 Цивільного кодексу України. За змістом статті 901 ЦК України, виконавець зобов`язується надати послугу, яка відповідає встановленим вимогам, а замовник - оплатити її. У даному випадку об`єктом оплати є не сам процес діяльності експерта, а результат у вигляді належного, достовірного та об`єктивного експертного висновку.

Згідно з частиною першою статті 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини. Оскільки неможливість використання первинного висновку виникла виключно внаслідок професійної помилки експерта, вимоги щодо повторної оплати за проведення аналогічного дослідження тією ж установою фактично є перекладенням фінансових наслідків помилки виконавця на добросовісну сторону процесу.

Пунктом 1.10 Інструкції № 53/5 передбачено, що контроль за якістю експертиз покладається на керівника експертної установи. Надання суду недостовірного висновку свідчить про неналежну організацію контролю з боку ТОВ «Науково-дослідна лабораторія судових експертиз», що за правилами статей 901, 903 та 906 ЦК України зобов`язує установу усунути недоліки (шляхом проведення повторної експертизи іншим фахівцем) без стягнення додаткової плати.

Стаття 15 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що витрати на експертизу відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством. Це означає, що розподіл витрат має відбуватися не формально, а з урахуванням захисту прав споживача послуг та принципу справедливості.

Колегія зазначає, що призначення повторної експертизи згідно зі статтею 113 ЦПК України за даних обставин є засобом виправлення дефекту попередньої експертної дії. Повторне стягнення коштів за виправлення помилок фахівця, залученого судом, створює для сторони надмірний фінансовий тягар та обмежує доступ до правосуддя, що суперечить принципу пропорційності.

Принцип добросовісності, закріплений у статті 2 ЦПК України, вимагає, щоб кошти, вже сплачені ОСОБА_1 за отримання експертного висновку, були зараховані судом як належна оплата повторного дослідження.

Таким чином, ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року в частині покладення на відповідача обов`язку оплати повторної експертизи підлягає зміні, а повторна судова автотоварознавча експертиза здійсненню в рахунок коштів, сплачених відповідачем ОСОБА_1 згідно з платіжною інструкцією № EEXM-3309-P6KK-MEE4 від 09.04.2025 у розмірі 19 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Пустовіт Юлії Юріївни, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року у справі № 753/19514/24 змінити, виклавши восьмий абзац резолютивної частини (щодо вирішення питання оплати) в наступній редакції:

«Проведення повторної судової автотоварознавчої експертизи здійснити в рахунок коштів, сплачених відповідачем ОСОБА_1 згідно з платіжною інструкцією № EEXM-3309-P6KK-MEE4 від 09.04.2025 у розмірі 19 000 грн .».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 02 березня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов