Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №367/6580/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м. Київ

Справа №367/6580/24

Апеляційне провадження №22-ц/824/505/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Мерзлого Л.В. 19 грудня 2024 року у м. Ірпінь, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В

У липні 2024 року ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» (перейменовано на ТОВ «ФК Аксіліум Фінанс») звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором CL-277491 у розмірі 145947 грн 38 коп, в тому числі, строкове тіло кредиту в розмірі 56359 грн 57 коп, прострочене тіло кредиту в розмірі 33783 грн 19 коп, строкові відсотки - 3056 грн 56 коп, прострочені відсотки - 52748 грн 06 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 2422 грн 40 грн на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 6000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» укладено кредитний договір № CL-277491. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, в строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату цієї вимоги, заборгованість за Кредитним договором складає 145947 грн 38 коп, в тому числі, строкове тіло 56359 грн 57 коп, прострочене тіло 33783 грн 19 коп, строкові відсотки 3056 грн 56 коп, прострочені відсотки 52748 грн 06 коп.

08 листопада 2023 року у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з АТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» (код ЄДРПОУ 43231894) на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов`язанні досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні. Кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, заборгованість за Кредитним договором складає 145947 грн 38 коп.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2024 позов ТОВ «Фінансова компанія» «Марин-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Марин-Фінанс», код ЄДРПОУ 43231894, суму заборгованості за кредитним договором CL-277491 у розмірі 145 947 грн 38 коп, в тому числі, строкове тіло кредиту в розмірі 56359 грн 57 коп, прострочене тіло кредиту в розмірі 33783 грн 19 коп, строкові відсотки - 3056 грн 56 коп, прострочені відсотки - 52748 грн 06 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн 40 коп та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 2000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що доводи представника позивача, викладені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, докази, на які посилається позивач є належними та достатніми, а отже до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за Кредитним договором №CL-277491 від 04 травня 2020 року в розмірі 145947 грн 38 коп.

Не погодилась із зазначеним судовим рішенням відповідач, представником подана апеляційна скарга, в якій він вказує на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, в рішенні наведені висновки, які не відповідають обставинам справи, а також судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи.

Представник відповідача вказує на те, що будь-яких належних доказів на підтвердження безготівкового перерахування коштів на платіжну банківську картку позичальника та/або видачі йому готівкових коштів, як то виписки з особового рахунку, копії меморіального ордеру, тощо, позивачем не надано.

Розрахунок заборгованості не підписаний уповноваженою особою, та не містить ні порядку, ні розмірів, ні часу нарахування відсотків у вказаній сумі, що унеможливлює його перевірку.

Позивач не надав доказів оплати за договором факторингу, а також відповідну ліцензію, а отже не підтвердив належними та допустимими доказами своє право на укладення договорів факторингу.

Представник зазначає орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, та який становить 4000 грн, а також зазначає, що докази понесення вказаних витрат будуть подані в порядку передбаченому ч.8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Здійснити новий розподіл судових витрат понесених в суді першої інстанції та здійснити розподіл судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Вказує, що відповідач не надав доказів не укладення кредитного договору, зокрема не звертався до суду із позовом про визнання його недійсним. Заборгованість не погашена і зміна кредитора жодним чином не впливає на факт того, що взятих на себе зобов`язань за кредитним договором відповідач не виконав.

Представником позивача також подані додаткові пояснення, в яких вона вказує на те, що виписка по рахунку є належним документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнту та є первинним бухгалтерським документом. А тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження не укладення кредитного договору, зокрема, не звернувся до суду із позовом про визнання кредитного договору недійсним. Заборгованість за кредитним договором не погашена і зміна кредитора жодним чином не впливає на факт того, що взятих на себе зобов`язань за кредитним договором відповідач не виконав.

Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В запереченнях на відзив та додаткові пояснення позивача ОСОБА_1 вказав, що відсутні підстави для долучення до матеріалів справи доказів на стадії апеляційного провадження, оскільки позивачем не вказано підстав, які унеможливили їх подання в суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За вказаних обставин відповідач просив повернути без розгляду відзив та додаткові пояснення позивача, а також додатки долучені до них і не враховувати їх під час ухвалення рішення по справі.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Рожина О.Г. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про її задоволення.

Представник ТОВ «ФК Аксіліум Фінанс» - адвокат Альховська І.Б. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги по суті спору, апеляційним судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Зі справи вбачається, що 04 травня 2020 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Кредобанк» кредитний договір № CL-277491 на суму 109 40 грн, строком кредитування 60 місяців, тобто до 02 травня 2026 року, зі сплатою 35 % річних за користування кредитом /35-39 т.1/.

Додатком № 1 до кредитного договору графік платежів, який підписано ОСОБА_1 /40 т.1/.

Також відповідачем підписано анкету-заяву № CL-277491 від 04 травня 2020 року, у якій підтвердив обізнаність з умовами надання кредиту, викладеними в пам`ятці клієнту /41-42 т.2/.

08 листопада 2023 року між АТ Кредобанк і ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» було укладено договір факторингу із відступленням права грошової вимоги за кредитним договорами та прав за забезпечувальними договорами, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржників, зазначених у додатку № 1 до цього договору /а.с. 27-29/.

Згідно з додатком № 1 до договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08 листопада 2023 року до ТОВ ФК Марин-Фінанс перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № CL-277491 04 травня 2020 року на суму 145 947 грн 38 коп /а.с. 26/.

Долучено до справи також досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань та повідомлення про зміну кредитора у зобов`язанні, копію паспортних даних позивача /а.с.32, 46-49 т.1/.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» є юридичною особою, дата запису про державну реєстрацію - 16.10.2023, види економічної діяльності: інші види кредитування (основний), інші види посередництва, надання інших фінансових послуг, фінансовий лізинг/а.с. 24-25 т.1/.

З розрахунку заборгованості за період з 02 листопада 2020 року (04 травня 2020 року) по 08 листопада 2023 року за кредитним договором CL-277491 04 травня 2020 року станом на 08 листопада 2023 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 145 947 грн 38 коп, що складається з:

заборгованості за тілом кредиту (строкова) - 56 359 грн 57 коп,

заборгованості за тілом кредиту (прострочена) 33 783 грн 19 коп,

заборгованості за відсотками (строкова) 3 056 грн 56 коп,

заборгованості за відсотками (прострочена) 52 748 грн 06 коп /а.с. 59/.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц, загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд у Постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 521/10766/18 вказав на те, що згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У

(ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.

Розрахунок заборгованості, який долучено до позову, не є первинним документом, який би підтверджував отримання кредиту, користування ним, до того ж він не містить підпису уповноваженої особи.

Розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких розрахунки були складені, не може бути доказом наявності заборгованості за договором.

Водночас виписки по рахунку відповідача за договором від 04 травня 2020 року, позивачем до суду першої інстанції надано не було.

Більш того, на момент розгляду справи судом першої інстанції, у матеріалах справи також були відсутні докази і щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просив відкрити відповідач при підписанні анкети-заяви.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що у даній справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитом, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника, належним чином оформлений розрахунок заборгованості на підставі яких можливо було б перевірити розмір кредитної заборгованості.

Проте під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості.

Виписку по особовим рахункам відповідача, розрахунок заборгованості, меморіальний ордер на видачу кредиту позивачем було долучено до апеляційної скарги та додаткових пояснень, однак колегія суддів не приймає вказані документи, оскільки, останнім в порушення вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, не було надано доказів неможливості подання цих документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За відсутності інших доказів, розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, не може підтверджувати наявність у відповідача заборгованості перед банком. Крім того, даний розрахунок заборгованості не містить даних про видачу кредитних коштів.

Даний розрахунок не є випискою по особовому ранку, він не містить записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зробив безпідставний висновок, що наявні у матеріалах справи докази, підтверджують факт невиконання відповідачем своїх кредитних зобов`язань.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставини справи, дав їм неналежну правову оцінку та дійшов необґрунтованого висновку про задоволення заявлених позовних вимог. Вказане, у свою чергу, дає підстави апеляційному суду для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

У зв`язку із скасуванням рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд переглядає і питання розподілу судових витрат. Так як апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, відсутні підстави для компенсації позивачеві понесених судових витрат.

Разом з тим, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, то відповідно до положень ст. ст. 141, 382 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської областівід 19 грудня 2025 року -скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Марин-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633 грн 60 коп.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» (адреса: 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Академіка Лазаренка Є., будинок 4, кабінет 4, ЄДРПОУ 43231894).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: С.М. Верланов

Н.В. Поліщук