Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №361/3121/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 361/3121/25 Головуючий у суді І інстанції: Писанець Н.В.

провадження №22-ц/824/3894/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Янчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з заявою, заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт отримання ним ушкоджень здоров`я 01.04.2022 року, а саме - поранень одержаних внаслідок мінно-вибухової травми від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації між населеними пунктами смт. Калинівка та смт. В.Димерка на позиції оборони базування НОМЕР_1 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців ( НОМЕР_1 ОМБр, в/ч НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ) та НОМЕР_4 окремого стрілкового батальону ЗС України, з метою набуття статуту учасника бойових дій по захисту Батьківщини.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 25 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції насамперед керувався нормами закону для військовослужбовців Збройних Сил України.

Однак згідно відповіді на запит адвоката Піщанського В.П., командир військової частини НОМЕР_5 за № 1412 від 09.06.2023 року, повідомив, що наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 01.04.2022 року № 2-агд було проведено службове розслідування. Основною метою, проведення службового розслідування було встановлення обставин загибелі старшого лейтенанта ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 , та не містить даних щодо добровольця територіальної оборони добровільного формування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 . Під час проведення службового розслідування, відбирались пояснення лише у військовослужбовців ВЧ НОМЕР_5 , які були очевидцями події. Жодна інформація про осіб, які не відносилися до військової частини НОМЕР_5 , під час проведення службового розслідування не встановлювалась та не отримувалась.

Вважає рішення Броварського міськрайонного суду необгрунтованим та незаконним.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що законодавством передбачений інший позасудовий порядок встановлення факту, про який просив заявник. Судом першої інстанції наголошено на тому, що суди встановлюють юридичні факти тільки у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів. І тільки у разі наявності об`єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження, і такі факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Встановлено, що звертаючись з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник ОСОБА_1 зазначав, що з 24 лютого 2022 року він є членом територіальної оборони Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, що підтверджується довідкою Калинівської селищної ради від 03.04.2022 року № 639 (а.с. 6).

31.03.2022 року між заявником та командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_3 був укладений контракт добровольця територіальної оборони, відповідно до якого заявник виконував завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту (а.с. 19-20).

Відповідно довідки б/н від 01.11.2022 року добровольчого формування Калинівської територіальної громади під час обстеження позицій оборони, спільно з представниками НОМЕР_4 окремого стрілкового батальйону ЗС України, рухаючись на власному автомобілі між населеними пунктами смт. Калинівка та смт В.Димерка на позиції оборони базування НОМЕР_1 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців ( НОМЕР_1 ОМБр, в/ч НОМЕР_2 , пп НОМЕР_7 ) та НОМЕР_4 окремого стрілкового батальйону ЗС України, які були заміновані з метою оборони від нападу агресора, здійснив наїзд на протитанкову міну в результаті чого отримав тілесні ушкодження у вигляді мінно-вибухової травми (а.с. 7).

Заявник зазначав, що вказані травми від отримав під час показу маршруту руху до позиції третього взводу третьої роти НОМЕР_4 окремого стрілкового батальйону ЗС України.

По факту отримання заявником тілесних ушкоджень та загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 слідчим відділом Броварського РУП ГУ НП в Київській області, прийнято рішення про приєднання матеріалів ЄО № 6965 від 01.04.2022 року до кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12022111130000679 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК України (а.с. 8, 9-11).

Відповідно до висновку експерта КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 39 від 11.04.2024 року у заявника виявлена мінно-вибухова травма у вигляді: численних осколкових вогнепальних поранень грудної клітки з права з наявністю металевих осколків в м`яких тканинах, тканині обох легень, підшкірної емфіземи м`яких тканин правової половинигрудної клітки, уламкових переломів 4-6 ребер з права та подвійних переломів 7-12 з права зі змішеннямуламків, забою легень, наявності рідкої крові та повітря в правій плевральній порожнині, рідкої крові в лівій плевральній порожнині: численних осколкових вогнепальних поранень правої верхньої кінцівки, задньої поверхні грудної клітки, живота та нижніх кінцівок з наявністю металевих осколків в м`яких тканинах правого плечового суглобу, в товщі печінки, пошкодження палієтальної очеревини з права, правої долі печінки та жовчного міхура, гематоми правої нирки, за очеревинної гематоми з права, наявності рідкої крові в черевній порожнині та порожнині тазу, травматичний шок.

Виявлені тілесні пошкодження утворились від дії металевих осколків при мінно-вибуховій травмі можливо, при обставинах та в строк (01.04.2022 року) вказаних у постанові, оцінюються в комплексі та відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя (а.с. 12-18).

Заявник зазначав, що вказаний факт йому необхідно встановити, для набуття статусу учасника бойових дій по захисту Батьківщини.

Вказані обставини не дають можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У своїй заяві заявник також не вказав причини неможливості встановлення цього факту в позасудовому порядку відповідно до діючих законодавчих актів, якими врегульоване вирішення питання встановлення причинного зв`язку виявленого у нього захворювання з наслідками отриманими ним травм під час бойової операції в період перебування його в добровільчого формування Калинівської територіальної громади на підставі вище зазначених документів.

Право встановлення факту отримання травми військовослужбовцем в судовому порядку могло бути реалізовано заявником лише у разі розформування військової частини без визначення правонаступника.

Таким чином, для встановлення причинного зв`язку захворювання з отриманням травми (поранень, контузій, каліцтва) отриманих під час бойових дій у період проходження військової служби військовослужбовця визначено спеціальний позасудовий порядок, орган, який уповноважений приймати таке рішення, встановлено перелік документів, необхідних для встановлення такого зв`язку і порядок подальшого оскарження рішення цього органу в судовому порядку і під час дослідження обставин відмови в позовному провадженні можуть досліджуватися, зокрема, докази, надані особою на підтвердження такого факту з іншими обставинами, заслуховуватись доводи і заперечення сторін. Перекладання на суд функцій такого органу суперечить вимогам закону, створює умови для уникнення встановленої законодавством процедури.

Оскільки з`ясування і фіксація таких відомостей віднесена до повноважень інших органів та посадових осіб та їх правонаступників, дії та рішення їх можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

І лише у разі неможливості реалізувати порушене право через відсутність правонаступника, факт може бути встановлений судом.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 квітня 2020 року у справі № 183/5932/17, провадження № 61-36199св18.

Враховуючи діючий порядок, отримавши відмову органу, який визначає причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, в разі незгоди з його рішенням на підставі статті п. 10 частини 4 статті 2 Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних Силах України та частини другої статті 124 Конституції України ОСОБА_1 має право звернутися за захистом свого права в суд, але не з заявою про встановлення факту отримання ним під час проведення бойової операції, а зі скаргою на рішення (постанову) військово-лікарської комісії за правилами адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви суд першої інстанції насамперед керувався нормами закону для військовослужбовців Збройних Сил України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції вірно враховані правові норми при розгляді заяви, оскільки на час звернення до суду із цією заявою чинне законодавство передбачало позасудову процедуру встановлення причинного зв`язку захворювання з отриманням травми (поранень, контузій, каліцтва) отриманих під час бойових дій.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «26» лютого 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Є.В. Болотов

С.Г. Музичко