Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №754/12795/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року м. Київ

Справа №754/12795/25

Апеляційне провадження №33/824/1133/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року за матеріалами, які надійшли з Деснянського Управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 625165 від 12 липня 2025 року, ОСОБА_2 17 травня 2025 року, у присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 , 2016 року народження, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_1 , чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Судове рішення мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_1 , у протоколі не зазначено, в чому саме полягала об`єктивна сторона вчиненого ОСОБА_2 діяння, не зазначені свідки події, та матеріалах справи відсутні їх письмові пояснення.

Не погодилася із вказаною постановою ОСОБА_1 , її захисником - адвокатом Рясною А.В. подана апеляційна скарга, до якої долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Клопотання обґрунтовано тим, 04 вересня 2025 року адвокатом Рясною А.В. уже подавалася апеляційна скарга в інтересах ОСОБА_1 на оскаржувану постанову, однак 17 вересня 2025 року була повернута апеляційним судом з підстав відсутності документів на підтвердження повноважень адвоката, а саме договору про надання правничої допомоги ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді.

Вказує, що оскільки повернення не перешкоджає повторній подачі апеляційної скарги, після усунення обставин, що слугували підставою для її повернення, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу формально, односторонньо, постанова винесена з порушенням норм процесуального права.

Вказує, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної постанови не взято до уваги пояснення ОСОБА_1 з наданими до нього додатками, які відповідно до висновків психолога ОСОБА_4 встановлюють факт вчинення домашнього насильства психологічного характеру батьком - ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , 2016 року народження, а також висновку психолога ОСОБА_5 , який встановлює факт того що малолітня ОСОБА_3 була свідком дій батька, які містять ознаки домашнього насильства по відношенню до матері, що також відповідно до норм чинного законодавства є фактом домашнього насильства психологічного характеру вчиненого у відношенні малолітньої ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи те, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.

З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року як такий, що пропущений з поважних причин.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Рясна А.В. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

ОСОБА_2 , заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову районного суду - без змін.

Перевіривши та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За нормами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року з наступними змінами визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи

Під психологічним насильством в сім`ї слід розуміти насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, що завдає шкоду психічному здоров`ю.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти таких стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.

Зокрема, із змісту протоколу про адміністративні правопорушення серії ВАД №625165 від 12 липня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 17 травня 2025 року у присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 , 2016 року народження, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_1 , чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 2).

Тобто формулювання обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не містить всіх необхідних ознак, які повинні бути вказані в обвинуваченні. В протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на те, що вищевказані дії ОСОБА_2 були вчинені умисно з метою заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої та не зазначено, які наслідки настали чи могли настати для потерпілої ОСОБА_1 у виді шкоди її психічному здоров`ю та в чому конкретно полягає ця шкода.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обов`язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та можливість заподіяння або заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не свідчать про те, що ОСОБА_2 до потерпілої ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, яке могло завдати чи завдало шкоду фізичному або психічному здоров`ю.

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 17 липня 2025 року серії ВАД № 625165 не містить викладу об`єктивної сторони правопорушення, не зазначено, у чому проявлялося насильство, тобто фактично не зазначено наявності в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Тобто, вчинення насильства в сім`ї характеризується наміром, коли особа усвідомлює протиправність своїх дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, передбачає порушення охоронюваних законом прав потерпілого, наслідком чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, бажає цього або свідомо допускає настання таких наслідків.

В ході розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про умисні дії ОСОБА_2 , направлені на здійснення психологічного насильства, якими він навмисно б спричиняв емоційну невпевненість та міг завдати або завдав шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_1 .

Скаржницею не наведено переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

При цьому суд враховує, що сам лише факт наявності між учасниками справи сварки, конфлікту не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 252 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції було розглянуті всі обставини справи в рамках протоколу про адміністративне правопорушення та вмотивовано прийняте рішення про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Деснянського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.