Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №363/3856/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року м. Київ

Справа №363/3856/25

Апеляційне провадження №33/824/1180/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2025 року за матеріалами, які надійшли від Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 376500 від 29 червня 2025 року, 29 червня 2025 року о 22 год. 10 хв. у м. Вишгород по вул. Набережна, 22, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2025 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн 60 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що докази, які містяться в матеріалах справи є належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова ОСОБА_1 , як особи, яка здійснювала керування транспортним засобом, від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , його захисником - адвокатом Харчуком О.П., 25 грудня 2025 року подана апеляційна скарга, яка обґрунтована тим, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи.

Посилається на те, що матеріали справи не містять жодних доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки відеозапис, який міститься в матеріалах справи починається з моменту перебування ОСОБА_1 у автомобілі, проте руху транспортного засобу та його зупинки на відеозаписі не зафіксовано. Крім того, матеріали справи не містять передбачені Законом України «Про Національну поліцію» підстави для зупинки транспортного засобу.

Зазначає, що ОСОБА_1 протягом усього часу спілкування із працівником патрульної поліції поводить себе спокійно, пальці його рук не тремтять та він має природне забарвлення шкіряного покриву. Окрім цього, працівники поліції не здійснювали перевірку пальців рук ОСОБА_1 на предмет тремтіння, а тому направлення на огляд є безпідставним. До того ж співробітники поліції не ознайомлювали його зі змістом направлення на огляд в закладі охорони здоров`я та не пропонували йому пройти такий огляд. Тому наявний в матеріалах справи акт огляду є неналежним та недопустимим доказом, тому що поліцейські не проводили огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Вказує, що особі яка притягається до адміністративної відповідальності не було роз`яснено її прав, передбачених с. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Звертає увагу суду, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували відсторонення особи від керування транспортним засобом.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2025 року та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, або вирішити питання щодо можливості застосувати аналогію закону та призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено законом відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Рвачов О.О., підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з мотивів та підстав, зазначених у ній.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення дослідженими судом, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 376500 від 29 червня 2025 року, складений у присутності ОСОБА_1 ;

- відеозаписом наявним у матеріалах справи, що записаний у файл «export-x522n» на диск DVD-R;

- актом огляду на стан сп`яніння, який є Додатком 2 до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.10 розділу ІІ) де зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 29 червня 2025 року, в якому зафіксовано підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, ознаки алкогольного сп`яніння, а також відмова ОСОБА_1 від проходження огляду в спеціальному медичному закладі.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 376500 від 29 червня 2025 року убачається, що 29 червня 2025 року о 22 год. 10 хв. у м. Вишгород по вул. Набережна, 22, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Зі змісту п. 2.5 ПДР слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Даних, які б ставили під сумнів рішення суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в матеріалах справи не має, не надані такі дані і при апеляційному розгляді справи.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Жодних підстав ставити під сумнів допустимість, достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів відсутні.

Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено. В адміністративному порядку дії працівників поліції не оскаржено.

Доводи скаржника, про те, що зупинка транспортного засобу відбулася в порушення вимог ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» є безпідставними, оскільки причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.

Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

З дослідженого в судовому засіданні апеляційного суду відеозапису вбачається, що 29 червня 2025 року о 22 год 19 хв працівники патрульної поліції підходять до автомобіля BMW 740ХІ, що припаркований на узбіччі дороги, за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 , якій займає місце водія, пристебнутий, горять прилади на приборній панелі. Будь-яких інших осіб, які б могли знаходитися всередині вказаного транспортного засобу або бути причетними до здійснення керування ним, на відеозаписі не зафіксовано.

Одночасно на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування автомобілем, зауважень з цього приводу поліцейському не робив, а тому доводи про те, що він не керував автомобілем слід визнати безпідставними та розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від відповідальності.

З відеозапису також вбачається, що працівник поліції звертається до ОСОБА_1 , як до водія вказаного автомобіля, вказує на наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та пропонує йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «ДРАГЕР 6820». ОСОБА_1 згоди на огляд на стан сп`яніння не надає, дає чітку відповідь про відмову.

Поліцейський неодноразово пропонує пройти водію ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і проїхати до медичного закладу для проходження огляду, та роз`яснює порядок проходження такого огляду, на що ОСОБА_1 категорично відмовляється.

Працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду і уточнює у ОСОБА_1 , чи усвідомлює він наслідки складання протоколу, на що ОСОБА_1 відповідає: «Так, складайте». Після чого працівник поліції знову пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, але ОСОБА_1 знову відмовляється.

Протокол підписаний особою, яка його склала й будь-яких зауважень чи заперечень з боку ОСОБА_1 у вказаному протоколі щодо його складення, зокрема, за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку із відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не зазначив.

У протоколі про адміністративне правопорушення в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 жодних пояснень чи заперечень щодо змісту складеного протоколу не зазначив, від підпису відмовився.

До того ж дії працівників поліції в установленому законом порядку не оскаржено.

Крім того, доводи скаржника, щодо не роз`яснення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, відсутності ознак алкогольного сп`яніння, не надання доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, спростовані описаним вище відеозаписом, що долучений до матеріалів справи. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Посилання на те, що направлення яке міститься в матеріалах справи не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом або ж про те, що воно було вручено йому під підпис мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки вони не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції за наслідками дослідження відеозапису з нагрудної боді-камери встановлено, що дії працівників поліції під час зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 є правомірними, останній відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Щодо застосування аналогії закону та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав, оскільки нормами КУпАП не передбачено можливість застосування призначення більш м`якого стягнення, і застосування аналогії права в даному випадку є не можливим.

За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова ОСОБА_1 , як особи, яка здійснювала керування транспортним засобом, від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена матеріалами справи, а в його діях наявний склад вказаного адміністративного правопорушення, а тому апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, а постанову Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2025 року- без змін.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.