Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №695/3386/23 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року

м. Черкаси

Справа № 695/3386/23

Провадження № 22-ц/821/165/26

Категорія: 305010400

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря – Кукушкіної А. О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

01 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «СК «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 03.02.2022 близько 19.00 год. біля вул. Канівська в м. Золотоноша водій автомобіля марки ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 здійснив наїзд на позивача ОСОБА_1 , як пішохода, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження.

Зазначила, що по даному факту здійснюється досудове розслідування Золотоніським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за ч. 1 ст. 286 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12022250370000108.

Вказала, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, позивач неодноразово перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради та КНП «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради. Стан здоров`я позивача не відновлений та внаслідок отриманих травм при ДТП позивач визнана інвалідом другої групи.

Крім того, зазначила, що після ДТП ОСОБА_1 вимушена була розрахуватися з місця роботи ТОВ «ФЕС УКР», де працювала робітником, внаслідок чого втратила єдине джерело доходу. Влаштуватися на роботу згідно висновку МСЕК про умови та характер праці інваліда можливості не має, так як будь-який вид діяльності потребує фізичних та психоемоційних навантажень, які протипоказані позивачу за станом здоров`я.

На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки ВАЗ 21063 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «СК «Арсенал Страхування». На даний час ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» згідно поданих позивачем заяв проведено відшкодування лікування.

Позивач вказала, що внаслідок ДТП їй заподіяно значну моральну шкоду, яка полягає у фізичних, душевних, психічних стражданнях, яких вона зазнала, внаслідок отриманих тяжких травм.

Поза тим, ОСОБА_1 вимушена постійно проходити медичні обстеження, курси лікування, що тягне вимушені зміни у її життєвих і виробничих стосунках, знижений її престиж, як людини, ділова репутація. Позивач втратила роботу, друзів, мрії на навчання.

ОСОБА_1 до сих пір не може прийти в себе і перебуває в сильній депресії. Крім того, у позивача різко погіршився загальний стан здоров`я, також порушився сон, і вона не може думати ні про що, крім того, що вона інвалід в молодому віці, не має можливості взагалі працювати та мати хоч якийсь заробіток, вимушена бути на утриманні своїх батьків.

Пенсія по групі інвалідності позивачу не була призначена, так як позивач не мала достатнього стажу. Це завдає позивачу душевних страждань та вона перебуває в стані пригнічення та дискомфорту.

Вказала, що відповідачем ОСОБА_2 не було вчинено жодних дій по хоча б частковій компенсації позивачу, завданих моральних страждань. Були тільки частково відшкодовані витрати на лікування батькам відразу ж після ДТП в розмірі 9 400 грн.

Крім того, вважає, що з відповідача ОСОБА_2 повинен бути стягнутий втрачений позивачем заробіток, який позивач мала, працюючи робітником на ТОВ «ФЕС УКР» в розмірі 53 880 грн.

Враховуючи викладене вище, з урахуванням відмови від частини позовних вимог, позивач просила стягнути: з ОСОБА_2 на її користь завдану моральну шкоду в розмірі 200 000 грн та понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 500 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача в ході розгляду справи доведено, що внаслідок ДТП, яка призвела до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , у зв`язку з чим їй була встановлена спочатку ІІ група інвалідності, а в подальшому ІІІ група інвалідності, їй була завдана моральна шкода, яка полягає у перенесеному фізичному болі, переживаннях та моральних стражданнях, які полягають в усвідомленні неможливості відновлення свого попереднього стану, психологічному дискомфорті, які за часом є майже нескінченними, так як на невизначений період життя порушено її нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції вказав, що враховуючи характер дій потерпілої та обставини заподіяння шкоди, суд прийшов до висновку про наявність в діях потерпілої ОСОБА_1 грубої необережності, яка сприяла виникненню ДТП, та, з врахуванням положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України, визначив розмір моральної шкоди у розмірі 50 000 грн, що, на переконання суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скарги

15.10.2025, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції змінити в частині позову про відшкодування моральної шкоди, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди з 50 000 грн до 200 000 грн та виключити з мотивувальної частини рішення інформацію про те, що «Судом встановлено, що виникненню шкоди частково сприяла поведінка самої потерпілої ОСОБА_1 , що стверджується наявними матеріалами у справі, згідно яких причиною настання даної ДТП стало порушення п. п. 4.1, 4.4 ПДР України пішоходом ОСОБА_1 , яка рухалася в темну пору доби по правій частині проїзної частини дороги в напрямку руху транспортних засобів без використання світлоповертальних елементів або відповідного одягу. Як вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/124-24/2164-ІТ від 15.04.2024, у момент виникнення небезпеки для руху водієві автомобіля ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_2 , він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця ДТП».

Апеляційна скарга мотивована тим, що сума моральної компенсації у розмірі 50 000 грн не є достатньою та співрозмірною тим стражданням та болю, який щодня відчуває скаржниця, вже більше ніж 3 роки після ДТП. Вважає, що вказаною сумою неможливо покрити її витрати на лікування, психолога та інші витрати пов`язані з відновленням здоров`я.

Зазначила, що відповідачем, під час розгляду справи у суді першої інстанції, не було доведено, що мала місце непереборна сила, або умисел потерпілої, а тому тягар відповідальності за скоєне повністю лежить на відповідачеві, який керував автомобілем.

Звернула увагу, що досудове слідство досі триває. Постанову про закриття кримінального провадження було скасовано. На даний час в ході проведення досудового слідства в кримінальному провадженні призначено ряд слідчих дій, направлених на з`ясування всіх обставин ДТП та чи було наявне грубе порушення потерпілою правил дорожнього руху, що сприяло виникненню ДТП в рамках цивільного провадження встановити неможливо.

Крім того, вказала, що під час судового розгляду, було встановлено, що відповідач є працездатною особою, яка має постійний заробіток, а тому підстав для зменшення моральної шкоди немає. Доказів щодо матеріального становища та/або сімейний стан відповідачем не надано.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 03.02.2022 близько 19.00 год. сталася дорожньо-транспортна пригода біля вул. Канівська в м. Золотоноша Черкаської області за участю водія автомобіля ВАЗ 21063 номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1 .

За вказаним фактом Золотоніським РВП ГУ НП в Черкаській області порушено кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12022250370000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що підтверджується даними витягу від 04.02.2022 (т. 1 а.с. 48).

Відповідно до виписки з історії хвороби стаціонарного хворого № 651, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 03.02.2022 по 04.02.2022 з діагнозом: політравма. ТЧМТ. Струс головного мозку. Забій головного мозку. Внутрішьо-черепна гематома. Забій ШВХ та ПВХ. Мозкова кома. Анамнез захворювання: доставлена з місця ДТП бригадою ШМД. Госпіталізована в ургентному порядку в травматологічне відділення Золотоніської БЛ. Проведено лікування: нейротропна терапія, анальгетики, проведено КТ головного мозку. Виписана для подальшого лікування в нейрохірургічному відділенні обласної лікарні (т. 1 а.с. 18).

Згідно даних виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2204, яка складена КНП «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 04.02.2022 по 15.02.2022 з діагнозом: ЗЧМТ (03.02.2022). Забій головного мозку середнього ступеня тяжкості, травматичний субарахноїдальний крововилив. Цефалгічний синдром. Статико-координаторні порушення. Лікування: проведено курс відновної консервативної терапії. Стан покращився: больовий синдром регресував, в неврологічному статусі позитивна динаміка. Рекомендовано: подальший нагляд та відновне лікування у невролога за місцем проживання; обмеження фізичних навантажень (т. 1 а.с. 22).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 6235, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 11.11.2022 по 21.11.2022 з діагнозом: наслідки ЗЧМТ (03.02.2022), забою головного мозку середньої ступеня тяжкості травматичного субарахноїдального крововиливу в вигляді вираженого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, дизмнестичних порушень (т. 1 а.с. 20).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2279, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 09.05.2022 по 18.05.2022 з діагнозом: посттравматичний головний біль. Наслідки ЗЧМТ (03.02.2022), забою головного мозку середньої ступеня тяжкості травматичного субарахноїдального крововиливу в вигляді вираженого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, дизмнестичних порушень (т. 1 а.с. 21).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3823, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 05.06.2023 по 14.06.2023 з діагнозом: посттравматичний головний біль. Наслідки ЗЧМТ (03.02.2022), забою головного мозку середньої ступеня тяжкості травматичного субарахноїдального крововиливу в вигляді вираженого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, дизмнестичних порушень (т. 1 а.с. 19).

З довідок до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 639539 та серії 12 ААГ № 058329 вбачається, що ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності на строк до 01.09.2024 (т. 1 а.с. 12, 13).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8089, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 22.11.2023 по 01.12.2023 з діагнозом: наслідки ЗЧМТ (03.02.2022), забою головного мозку середньої ступеня тяжкості травматичного субарахноїдального крововиливу в вигляді вираженого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, дизмнестичних порушень (т. 1 а.с. 129).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 4730, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 21.06.2024 по 01.07.2024 з діагнозом: наслідки ЗЧМТ (03.02.2022), забою головного мозку середньої ступеня тяжкості травматичного субарахноїдального крововиливу в вигляді вираженого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, дизмнестичних порушень. Підозра на глаукому (т. 2 а.с. 11).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 9291, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 09.12.2024 по 18.12.2024 з діагнозом: наслідки ЗЧМТ (03.02.2022), забою головного мозку середньої ступеня тяжкості травматичного субарахноїдального крововиливу в вигляді вираженого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, дизмнестичних порушень. Первинна відкритокутова глаукома (т. 2 а.с. 44).

З довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 437496 вбачається, що ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності на строк до 01.10.2026 (т. 2 а.с. 8).

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 4333, яка складена КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 04.06.2025 по 13.06.2025 з діагнозом: наслідки ЗЧМТ (03.02.2022), забою головного мозку середньої ступеня тяжкості травматичного субарахноїдального крововиливу в вигляді вираженого астено-вегетативного, цефалгічного синдромів, дизмнестичних порушень. Первинна відкрито-кутова глаукома (т. 2 а.с. 72).

Згідно психологічних характеристик психололога, ОСОБА_1 після ДТП постійно відвідує консультації психолога. В подальшому ОСОБА_1 рекомендовано продовжувати відвідувати психолога, психотерапевта (т. 1 а.с. 125, т. 2 а.с. 13,58).

Висновком психологічної експертизи № СЕ-19/124-23/12623-ПС від 19.01.2024 встановлено, що ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода) за умов ДТП, яка мала місце 03.02.2022 по АДРЕСА_1 , внаслідок якої останній заподіяно тілесні ушкодження. Негативні зміни в емоційному стані та індивідуально-психлологічних проявах підекспертної відбулися внаслідок зазначеної ситуації. ОСОБА_1 нанесені страждання (моральна шкода). В результаті того, що ОСОБА_1 були нанесені страждання, орієнтовна грошова компенсація за завдані їй страждання може становити 162 МЗП, розмір якої встановлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду. Результати дослідження, а саме, результати орієнтовного розміру компенсації моральної шкоди є актуальним саме на момент дослідження і лише для наданих на дослідження об`єктів та мають орієнтовний (імовірний) характер, оскільки остаточне рішення з указаного питання приймає суд. У разі виникнення у справі нововиявлених обставин або при наявності додаткових об`єктів, які містять інформацію про досліджувану подію або про досліджувану особу і які не було надано на дослідження, результати оцінки орієнтовного розміру відшкодування моральної шкоди не можуть вважатися достовірними та потребують проведення додаткового дослідження (т. 1 а.с. 157-170).

Згідно даних висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/124-24/2164-ІТ від 15.04.2024, проведеної в рамках кримінального провадження № 12022250370000108, за обставин у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автомобіля ВАЗ 21063 номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_2 в темний час доби та в умовах недостатньої видимості повинен був здійснювати рух автомобілем з такою швидкістю, щоб мати змогу зупинити його на відстані видимості дороги, а у момент виникнення небезпеки для його руху (відповідно до постанови) негайно прийняти міри до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки (із технічної точки зору – застосувати екстрене гальмування, як найефективніший спосіб уникнення даної дорожньо-транспортної пригоди), тобто повинен був діяти у відповідності до вимог п. п. 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху. Для оцінки дій пішоходів спеціальних пізнань в галузі автотехнічних досліджень (спеціальних технічних знань) не потрібно, тому слідчий, прокурор або суд в змозі самостійно оцінити дії пішохода ОСОБА_1 . У відповідності до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху «Обов`язки і права пішоходів». Проведені розрахунки показують, що відстань (Sa приблизно 21 м), на якій автомобіль ВАЗ 21063 номерні знаки НОМЕР_1 знаходився від місця наїзду у момент виникнення небезпеки, менша за відстань (Sk приблизно 37...30 м), якої б було достатньо для уникнення наїзду на пішохода ОСОБА_1 водієм автомобіля ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_2 . В умовах місця ДТП при застосуванні ним екстреного гальмування. Порівняння даних відстаней вказує на те, що у момент виникнення небезпеки для руху водієві автомобіля ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_2 , він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця ДТП. В причинному зв`язку з виникненням даної ДТП з технічної точки зору була можливість виявлення пішохода ОСОБА_1 на відстані меншій, ніж відстань, якої було б достатньо для уникнення наїзду автомобілем ВАЗ номерні знаки НОМЕР_1 при застосуванні водієм ОСОБА_2 екстреного гальмування в умовах місця ДТП (т. 1 а.с. 216-220).

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/18674472, на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки ВАЗ 21063 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «СК «Арсенал Страхування» (т. 1 а.с.74).

Відповідно до платіжних інструкцій № 34709682 від 08.07.2022, № 2058633 від 12.01.2023, № 18195810 від 13.04.2023, № 30136970 від 19.06.2023 ПАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснено страхові виплати на ім`я ОСОБА_1 на загальну суму 158 894,59 грн (т. 1 а.с. 80, 81, 82,83).

30 квітня 2024 року постановою старшого слідчого Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Науменком Ю. М. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022250370000108 від 04.02.2022, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (т. 1 а.с. 210-215).

Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.07.2024 у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Науменка Ю. М. від 30.04.2024 про закриття кримінального провадження № 12022250370000108 відмовлено (т. 2 а.с. 3-4).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21.08.2024 ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.07.2024 про відмову у задоволенні скарги скасовано. Скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 адвоката Ткачука-Коваленка О. В. задоволено. Постанову старшого слідчого Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Науменка Ю. М. від 30.04.2024 про закриття кримінального провадження № 12022250370000108 від 04.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України скасовано (т. 2 а.с. 5-7)

Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2025 скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ткачука-Коваленка О. В. задоволено частково. Скасовано постанову старшого слідчого Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області Науменка Ю.М. від 30.04.2024 про закриття кримінального провадження № 12022250370000108 від 04.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (т. 2 а.с. 55-57).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника – адвоката Чирви О. В.,переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди зазначеним вимогам закону відповідає не в повній мірі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Частинами 1-3 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

За встановлених обставин справи позивач має право на відшкодування моральної шкоди в силу закону.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. п. 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

По своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, - рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Подібний висновок вкладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19.

Отже, розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.

Розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу та не бути джерелом збагачення за рахунок відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду констатує, що беззаперечним є факт того, що в результаті отримання тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач зазнала моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях і переживаннях, тривалій емоційній напруженості, втраті душевного спокою, стресі, зміні звичного укладу життя, порушенні психологічного благополуччя, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач; характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо); стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

З огляду на вказане, апеляційний суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування завданої їй моральної шкоди, пов`язаної з глибокими емоційними переживаннями, фізичними болями та моральними стражданнями у зв`язку із ушкодженням здоров`я.

Поряд із цим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із визначеним ОСОБА_3 розміром відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн, оскільки такий розмір не можна вважати співмірним із характером, обсягом, тривалістю завданих позивачеві фізичних та душевних страждань.

Так, розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Відтак, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.

Апеляційний суд вважає, що у цій справі слід враховувати тривалість перебування ОСОБА_3 на лікуванні внаслідок отриманих травм, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, глибину душевних та психічних страждань, пов`язаних із шкодою, завданою здоров`ю, фізичний біль, пережитий внаслідок травмування, істотні вимушені зміни у життєвих стосунках (обмеження, пов`язані із отриманими травмами).

Колегія суддів приймає до уваги, що внаслідок отриманих при ДТП травм, ОСОБА_1 отримала спочатку ІІ групу інвалідності (інвалідність встановлена до 01.09.2024), а в подальшому ІІІ групу інвалідності (інвалідність встановлена до 01.10.2026) та потребує постійної відновлювальної терапії, профілактичних заходів, та фізичної реабілітації, що стверджується чисельними виписками із медичних карт стаціонарного хворого за період з 2022 року по 2025 рік, а також психолого-педагогічної діагностики та реабілітації, що підтверджується Індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю № 2120 від 16.09.2024 (т. 2 а.с. 9-10).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватись принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність грубого порушення позивачем, як потерпілою Правил дорожнього руху України, апеляційний суд враховує наступне.

Суд першої інстанції, за наявності висновку автотехнічної експертизи від 15.04.2024, врахувавши вимоги п. п. 4.1, 4.4 ПДР України, встановивши, що позивач, як пішохід рухалася в темну пору доби по правій частині проїзної частини дороги в напрямку руху транспортних засобів без використання світлоповертальних елементів або відповідного одягу, дійшов висновку про наявність в діях позивача грубої необережності, яка сприяла виникненню ДТП та визначаючи розмір моральної шкоди застосував ст. 1193 ЦК України.

Водночас апеляційний суд враховує те, що, скасовуючи ухвалу слідчого судді від 16.07.2024, апеляційний суд свою ухвалу мотивував тим, що при проведенні слідчих експериментів брали участь почергово один із учасників ДТП потерпіла – 19.12.2023, водій автомобіля – 29.02.2024, що за висновками апеляційного суду є недотриманням умов проведення вказаних слідчих експериментів і, як можливий наслідок, надання та використання неточних вихідних даних при проведенні автотехнічних експертних досліджень по справі.

Отже на даний час кримінальне провадження триває, відповідно в ньому продовжують проводитись слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів.

За викладеного, висновок суду першої інстанції щодо наявності грубої необережності позивача, на думку апеляційного суду, є передчасним.

Тому, з`ясувавши обставини, за яких позивачу спричинено моральну шкоду, проаналізувавши докази надані в підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та фізичних страждань позивачу, колегія суддів приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом в 50 000 грн слід збільшити до 100 000 грн, оскільки такий розмір буде відповідати вимогам розумності та справедливості, частково компенсує завдану позивачу моральну шкоду та не призведене до збагачення останньої за рахунок відповідача.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що розглядаючи вказаний позов, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, викладені у рішенні суду висновки не в повній мірі відповідають обставинам справи, в результаті чого допустив порушення норм процесуального права, а тому відповідно до положень ст. 376 ЦПК України воно підлягає зміні в частині розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненнюз відповідача на користь позивача, за викладених у постанові мотивів.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 жовтня 2025 року – змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 з 50 000,00 грн до 100 000,00 грн.

В іншій частині рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 березня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков