Вирок від 23 грудня 2025 р. у справі №760/35652/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/35652/25 1-кп/760/3870/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105120000001 від 01 січня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Києва, громадянку України, з базовою середньою освітою, студентка 2-го курсу Немішаївського фахового коледжу НУБІП України, не заміжня, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

31.12.2024 року приблизно о 22 год. 30 хв., між неповнолітньою ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3 , які перебували у вагоні електропотягу, що почав рух із станції «Хрещатик» в напрямку станції «Академмістечко» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, виникла словесна сварка на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час якої у неповнолітньої ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, неповнолітня ОСОБА_2 під час словесної суперечки із ОСОБА_4 нанесла останній удар кулаком правої руки в область обличчя.

У подальшому, перебуваючи біля вхідних дверей потяга на зупинці станції метро «Вокзальна», неповнолітня ОСОБА_2 , разом із потерпілою ОСОБА_3 під час відкриття дверей вагона впали на платформу станції.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, неповнолітня ОСОБА_2 , сидячи зверху на ОСОБА_3 , яка лежала на підлозі платформи, нанесла їй удар кулаком правої руки по підборіддю. Після чого до них підбігли невстановлені чоловіки, які розборонили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак неповнолітня ОСОБА_2 , бажаючи продовжити свої протиправні дії, схопила ОСОБА_3 за волосся, повалила її на підлогу, внаслідок чого остання опинилася в положенні сидячи на підлозі та нанесла удар лівою ногою в область правого вуха ОСОБА_3 .

В результаті протиправних дій неповнолітньої ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 , спричиненні тілесні ушкодження у вигляді синців - на спинці носа з розповсюдженням на праву підочну ділянку у вигляді підборіддя справа, на зовнішній поверхні правої вушної раковини у верхній третині, які за ступенем тяжкості та за критерієм тривалості розладу здоров`я відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що неповнолітня обвинувачена ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності, тому, керуючись ч. 1 ст. 302 КПК України прокурор просить суд розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта додано письмову заяву неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_2 , яка складена за участі захисника ОСОБА_5 та законного представника неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_6 , в якій ОСОБА_2 зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, вона беззаперечно визнає; згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; їй роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про її обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини; згодна на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні без її участі.

У вказаній заяві захисником ОСОБА_5 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченою, її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за її відсутності.

Також до обвинувального акта додано письмову заяву потерпілої ОСОБА_3 , у якій вона зазначає, що не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 в умисному легкому тілесному ушкодженні, за наведених вище обставин. Кваліфіковані її дії правильно за ч. 1 ст. 125 КК України.

Неповнолітня обвинувачена ОСОБА_2 , інтереси якого представляє захисник ОСОБА_5 , обставини вчинення кримінального поступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, її позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки, вчиненого неповнолітньою обвинуваченою правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, що в результаті її вчинення тяжких наслідків не настало, а також дані про особу обвинуваченої:

- раніше не судима (а.с. 168), її неповнолітній вік (а.с. 169-170), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 174, 176), має постійне місце реєстрації та проживання, позитивну характеризується за місцем навчання (а.с. 173), виховується у неповній родині з матір`ю;

- обставинами, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_2 судом визнається щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім,

- обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_2 судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі ст. 105 КК України, неповнолітня особа, яка вперше вчинила нетяжкий злочин, може бути звільнена судом від покарання.

Суд враховує роз`яснення, викладені в пункті другому Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» № 2 від 15 травня 2006 року, що в кожному випадку вирішення питання про відповідальність неповнолітнього за злочин невеликої або середньої тяжкості необхідно обговорити можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру замість кримінального покарання.

Як роз`яснено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 754/5884/19, згідно із ч. 1 ст. 105 КК України суд вправі звільнити неповнолітнього від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру за наявності сукупності таких умов: а) неповнолітній вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, незалежно від того чи скоєний цей злочин вперше, був він умисним чи необережним; б) неповнолітній щиро розкаявся; в) поведінка неповнолітнього після скоєння злочину була бездоганною. Під бездоганною поведінкою слід розуміти таку поведінку особи в сім`ї, побуті, трудовому чи навчальному колективі, коли вона свідомо й добровільно дотримується загальноприйнятих правил людського співжиття; г) на момент постановлення вироку неповнолітній не потребує застосування покарання. У разі встановлення трьох попередніх умов на момент постановлення вироку суд вправі вважати неповнолітнього таким, що не потребує застосування покарання.

У постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 161/7253/18 сформульовано правовий висновок про те, що підставою для звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності або від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру виступає можливість їх виправлення без призначення покарання. Можливість такого виправлення випливає з оцінки поведінки неповнолітнього до і після вчинення злочину, його ставлення до навчання, роботи та інших обставин, що свідчать про невелику небезпечність особи неповнолітнього. З метою забезпечення особливих потреб неповнолітніх правопорушників, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду, соціально-психологічними особливостями особи, законодавцем у положеннях ст.ст. 97, 105, 106 КК України було передбачено можливість заміни кримінальної відповідальності або покарання примусовими заходами виховного характеру. Звільнення неповнолітнього від покарання на підставі ст. 105 КК України здійснюється вироком без призначення неповнолітньому конкретного покарання, передбаченого санкцією статті закону України про кримінальну відповідальність, за якою його було визнано винуватим

Беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно із ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, щире розкаяння у вчиненому обвинуваченої, яка є неповнолітньою, бездоганну посткримінальну поведінку, а саме: позитивну характеристику, непритягнення до жодного виду юридичної відповідальності, зразкове поводження у побуті, не перебування під наглядом у жодному закладі чи установі, добровільне відшкодування завданого збитку, суд вважає, що наявні достатні підстави для застосування примусових заходів виховного характеру. Наведене у сукупності свідчить, що на момент постановлення вироку неповнолітній не потребує застосування покарання для досягнення мети виправлення.

Вирішуючи питання про те, який саме примусовий захід виховного характеру, перелік яких визначений ч. 2 ст. 105 КК України, буде найбільш ефективним та забезпечить позитивний виховний вплив, суд, з урахуванням даних про особу обвинуваченої, вважає необхідним застосувати до неповнолітньої обвинуваченої примусові заходи виховного характеру у виді передачі неповнолітньої під нагляд матері терміном до повноліття обвинуваченої.

Законний представник неповнолітньої обвинуваченої у своїй заяві запевнила про свій авторитет, контроль і вплив на обвинувачену, як доньку, та бажання передачі останньої під її нагляд.

Враховуючи те, що відносно обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу, тому суд не вбачає підстав для його обрання до набрання вироком законної сили.

Речові докази:

- DVD-R диск, що містить відеозаписи з системи «Безпечне місто» у м. Києві від 31.12.2024 року, необхідно залишити при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 302, 370, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та на підставі ст. 105 КК України звільнити її від покарання без визначення його виду і розміру.

На підставі п. 3 ч. 2 ст.105 КК України застосувати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусовий захід виховного характеру у виді передачі її під нагляд матері, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирався.

Речові докази:

- DVD-R диск, що містить відеозаписи з системи «Безпечне місто» у м. Києві від 31.12.2024 року - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_1