Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №760/6563/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/6563/25 1-кп/760/2114/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Солом`янський районный суд м. Києва

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки м.Біла Церква Київської області,українки,

громадянки України, має на утриманні 2-х дітей,

зареєстровану та проживаючу у

АДРЕСА_1 , не судиму ,-

за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.2,

201 ч. 1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000060 від 27.01.2025 року ,-

за участю прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченої - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

Відповідно до обвинувального акту від 10.03.2025 року встановлено наступне.

Відповідно до ст.54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

У відповідності до вимог ст.1 Закону України «Про вивезенняя,ввезення та повернення культурних цінностей» культурні цінності - об`єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.

Статтями 11,13 вказаного Закону передбачено, що заявлені до вивезення (тимчасового вивезення) та повернуті після тимчасового вивезення культурні цінності підлягають обов`язковій державній експертизі. За результатами державної експертизи заявлених до вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей,вносить їх до Державного реєстру національного культурного надбання незалежно від згоди особи, яка подала заяву про вивезення (тимчасове вивезення) культурних цінностей. Свідоцтво є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України. Вивезення або тимчасове вивезення культурних цінностей без свідоцтва забороняється. Митні органи здійснюють відповідні митні формальності, необхідні для випуску у відповідний митний режим, пропуску через митний кордон України культурних цінностей, що вивозяться, у тому числі тимчасово, за межі України, на підставі відповідного свідоцтва, отриманого від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, з використанням механізму «єдиного вікна» відповідно до Митного кодексу України.

У відповідності до положень Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затвердженої Наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22.02.2002 № 258, вивезення, тимчасове вивезення, у тому числі шляхом пересилання, культурних цінностей за межі митної території України дозволяється за наявності свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України (далі - свідоцтво), зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. N 984 (984- 2000-п) «Про затвердження зразка свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України».

Згідно з п.п.3.2, п.8 Положення про митний контроль та митне оформлення міжнародних поштових відправлень (далі - МПВ), затвердженого Наказом Державної митної служби України і Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 27.10.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України (далі - Мінюст) 17.11.1999, будь-яке товарне вкладення в міжнародне поштове відправлення підлягає декларуванню, не підлягають пропуску через митний кордон України в МПВ предмети на переміщення яких через митний кордон України встановлено обмеження внаслідок застосування державних заходів нетарифного регулювання (ліцензування, сертифікації тощо) або щодо яких діє дозвільна система з боку державних органів контролю, у разі відсутності відповідних дозвільних документів.

Відповідно до статті 6 Конвенції «Про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності» від 14.11.1970, ратифікованої Указом Президії Верховної ради Української РСР від 12.10.1988 № 5396-ХІ, держава учасниця зобов`язана запровадити відповідне свідоцтво, яким держава-експортер підтверджує, що вона дала дозвіл на вивезення однієї чи декількох культурних цінностей; заборонити вивезення зі своєї території культурних цінностей, до яких не додано зазначене свідоцтво.

Установлено, що у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, але пізніше як 19.09.2024 року, у громадянки України ОСОБА_3 виник умисел на контрабандне переміщення через державний кордон України енколпіонів, нагрудних хрестиків, кільц, намистинок, уламків прикрас та поясів, які належать до культурних цінностей, що мають історичне, художнє, етнографічне та наукове значення.

Так, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.09.2024 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_3 сформувала два міжнародні поштові відправлення № LL063992320UA та № LL063992660UA, вмістом яких були культурні цінності (116 одиниць) у вигляді: енколпіони (3 шт.), нагрудні хрестики (3 шт.), уламки поясів, прикрас (22 шт.), кільця (3 шт.), намистини (85 шт.), які є колекцією археологічних старовинних предметів Х-XVI ст. і належать до культурних цінностей, що мають історичне, художнє, етнографічне та наукове значення.

З метою перешкоджання виявленню співробітниками митного органу вказаних культурних цінностей, у зв`язку з відсутністю дозволу на переміщення таких предметів через митний кордон України, ОСОБА_3 вчинила дії щодо приховування дійсного вмісту МПВ, зазначивши наступні дані на їх пакуванні: у МПВ № LL063992320UA відмітила вміст як «жіночий браслет» та зазначила: «відправник: ОСОБА_6 , АДРЕСА_2 НОМЕР_1 » отримувач: «ОСОБА_8: НОМЕР_2, АДРЕСА_3»; у МВП № LL063992660UA відмітила вміст як «44 радіодеталі» та зазначила «відправник: ОСОБА_6 , АДРЕСА_2 НОМЕР_1 » отримувач: «ОСОБА_9: НОМЕР_3, АДРЕСА_4».

Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.09.2024 року,доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_3 звернулася до поштового відділення АТ «Укрпошта» № 09108, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул. Некрасова, 30, та відправила МПВ № LL063992320UA та № LL063992660UA, чим виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Однак, злочинний умисел ОСОБА_3 щодо контрабандного переміщення культурних цінностей через державний кордон України не був доведений до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки 19.09.2024 року під час митного огляду міжнародних поштових відправлень № LL063992320UA та № LL063992660UA в зоні діяльності митного посту ДОПП АТ «Укрпошта» Київської митниці Державної митної служби за адресою: м. Київ,

вул. Г. Кірпи, 2, були виявлені приховані від митного контролю 116 одиниць старовинних предметів, що належать до культурних цінностей, що мають історичне, художнє, етнографічне та наукове значення.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на контрабанду, тобто на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, тобто злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_3 повністю та добровільно визнала себе винною у вчиненні ним кримінального правопорушення ,передбаченого ст.15 ч.2, 20 ч.1 КК України та щиро розкаялась.

Підтвердила, що дійсно 19.09.2024 року відправляла до США пакет, в якому знаходились прикраси,які вона знала,що відносяться до культурних цінностей, але приховала це від митної служби і вказала,що відправляє радіодеталі. Розуміла,що не мала дозволу на їх переміщення через митний кордон . У вчиненому щиро розкаялась.

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 було підписано угоду про визнання винуватості від 20.08.2025 р. на наступних умовах.

Прокурор підписуючи угоду врахував щире каяття ОСОБА_3 , її активне сприяння розкриттю злочину, раніше до кримінальної відповідальності обвинувачена не притягалась, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Сторони згодні із призначенням ОСОБА_7 покарання за ст.15 ч.2, 201 ч.1 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 51 000 гривень.

Крім того, як обвинувачена, так і прокурор згодні з тим, що в разі затвердження судом угоди, їх права на оскарження обмежені у відповідності до ст.ст. 394 и 424 КПК України .

Також обвинувачена повідомлена, що в разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор має право на протязі встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду, який затвердив угоду про визнання винуватості з клопотанням про скасування вироку.

Суд, вислухав учасників процесу та вивчивши угоду про визнання винуватості від 20 серпня 2025 року відносно ОСОБА_7 приходить до висновку, що вона підлягає затвердженню.

Суд вважає, що угода відповідає вимогам ст. 471 КПК України, вона була підписана сторонами добровільно і відсутні підстави вважати, що при цьому застосовувалось насильство, погрози , обіцянки.

Права обвинуваченої ОСОБА_7 не порушені, вона повністю визнала себе винною, угода підписана в присутності її захисника.

Обставин ,які б обтяжували її покарання судом не встановлено.

Суд вважає вірною правову кваліфікацію дій обвинуваченої за ст. 15 ч.2, 201 ч.1 КК України і умови угоди не протирічать вимогам КПК України.

Умови угоди не порушують прав, свобод та інтересів сторін, інших осіб та держави.

Крім того , суд вважає , що виконання ОСОБА_7 обов`язків по угоді можливе.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374,375 , 471,474,475 КПК

України,-

Ухвалив :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 20 серпня 2025 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 22025101110000060 від 27.01. 2025 року.

Визнати ОСОБА_3 винуватою за ст.15 ч.2, 201 ч.1 КК України . з врахуванням ст.69 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень на користь держави.

Речові докази - енколпіони (3шт.), нагрудні хрестики (3 шт.), уламки поясів, прикрас (22 шт.), кільця ( 3 шт.), намистини (85 шт.), які є колекцією археологічних старовинних предметів конфіскувати в дохід держави в особі Національного музею історії України.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса» витрати за проведення експертиз в сумі 15 145,60 грн.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.01.2025 р. а саме: на мобільний телефон марки Xiomi 11Life 5G з сім-картами,блакитного кольору в чорному чохлі.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через районний суд

на протязі 30 днів з дня його проголошення на підставах ,передбачених ст.394 ч. 3 КПК України.

Копія вироку негайно вручається учасникам кримінального провадження.

СУДДЯ :