Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №759/30123/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/30123/25

пр. № 1-кп/759/759/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових за №42025102080000058 від 04 грудня 2025 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Погребище Друге, Погребищенського району, Вінницької області, українця, громадянина України, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-26.06.2015 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років, звільнений з місць позбавлення волі 05.05.2018 по відбуттю строку покарання,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який неоднаразово продовжено, останній раз з 07 серпня 2025 року по 05 листопада 2025 року.

03.12.2025 приблизно о 09 годині, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщені палати № 606 КНП «КМКЛ № 5» по вул. Відпочинку, 11 у м. Києві, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 12C», завдавши останньому матеріальної шкоди.

Так, ОСОБА_3 , 03.12.2025 приблизно о 09 годині, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у палаті № 606 КНП «КМКЛ № 5» по вул. Відпочинку, 11 у м. Києві помітив на ліжку під подушкою мобільний телефон та розуміючи те, що він не має офіційних джерел заробітку та перебуває в скрутному матеріальному становищі, вирішив таємно викрасти вказане майно з метою подальшого обернення на свою користь.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 перебуваючи в тому ж місці, в той же час користуючись тим, що в палаті інших пацієнтів не було та впевнившись в тому, що за її діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи що в країні введено воєнний стан і відповідно, знаходячись в умовах воєнного стану, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння майнової шкоди потерпілому, дістав з під подушки мобільний телефон марки «Xiaomi», модель «Redmi 12C», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 вартістю 3 302 гривень 50 копійок та поклав до кишені штанів, тим самим таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_6 .

В подальшому, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину пішов, а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_6 , майнової шкоди на загальну суму 3 302 гривень 50 копійок.

Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, не оспорював викладені в обвинувальному акті обставини, надав покази за змістом яких, він дійсно 03.12.2025 приблизно о 08 годині потрапив до КНП «КМКЛ № 5» по вул. Відпочинку, 11 та перебував у палаті № 606, в палаті на той час нікого окрім нього не було, ближче до 09 год. він почув мелодію виклику телефону та помітив на ліжку під подушкою мобільний телефон марки «Xiaomi», в наступному він забрав вказаний телефон, поклав його до кишені штанів та пішов з приміщення лікарні. Телефон вирішив залишити собі, щоб користуватися особисто, вартість телефону не оспорював. Повідомив, що усвідомлює протиправність своїх дій та про скоєне дуже шкодує, зазначив, що у потерпілого просив вибачення.

Згідно ст.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачений оговорює себе або в інший спосіб викривлює визнані ними у судовому засіданні обставини, відсутні. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який раніше судимий, неодружений, офіційно не працює, підробляє таксистом, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває. Також суд зважає на думку потерпілого ОСОБА_6 , який у заяві від 28.01.2026 року зазначив, що претензій до обвинуваченого не має.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення, а також активне сприяння розкриттю злочину, яке полягає у добровільній допомозі слідству шляхом повідомлення правоохоронним органам та суду фактів у справі.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжуюють покарання ОСОБА_3 , не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинення злочину, відсутність спричинення тяжких наслідків, наявність по справі обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який в судовому засіданні запевнив, що в подальшому не допускатиме протиправної поведінки, з урахуванням позиції прокурора, який в судових дебатах запропонував звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим призначає покарання в межах санкцій статті за якою він визнається винуватим у виді позбавлення волі, звільнивши на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст.76 КК України обов`язків.

На думку суду, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо долі речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження судом не застосовувались.

Керуючись ч.4 ст.185, ст.ст.50, 65- 67, 75,76 КК України, ст.ст. 369-371, 373- 376, ч.15 ст.615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 (три) роки.

Згідно зі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 02 березня 2026 року.

Речові докази:

-1 (один) слід папілярного узору із зовнішньої сторони дверей палати №606, - знищити.

- мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 12С», ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , - повернути власнику ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1