Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №755/1339/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1339/26

Провадження №: 3/755/858/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Галига І.О., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженко с. Скрасне Друге Обухівського району Київської області, громадянки України, працюючої фізичної особою-підприємцем, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 878174: « ОСОБА_1 18.01.2026 року, близько о 10 год. 30 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно колишньої свекрухи, а саме: штовхала, кричала, чим завдала шкоди психічному та фізичному здоров`ю, чим вчинила адміністративне правопорушення, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП».

В судовому засіданні ОСОБА_1 з обставинами зазначеними в протоколі не погодилась та пояснила, що вона дійсно проживає разом з сином, колишнім чоловіком та колишньою свекрухою за адресою: АДРЕСА_2 . Так, ОСОБА_1 пояснила, що конфлікти в сім`ї почалися коли до них переїхала жити свекруха ( ОСОБА_2 ), яка весь час налаштувала свого сина проти неї, в результаті чого їхня сім`я розпаслась та вони офіційно розлучились. Колишній чоловік не приймає участі в вихованні сина, та сплачує лише 1500 грн аліментів, визначених судом, однак весь час свариться на неї та сина, а також застосовує фізичне насильство до сина. ОСОБА_1 повідомила, що на даний час всі конфлікти відбуваються через поділ квартири, в якій вони всі разом проживають. Чоловік разом зі свекрухою хочуть забрати квартиру собі, у зв`язку з чим постійно її принижують, вчиняють сварки, викликають працівників поліції, фабрикують протоколи та роблять життя нестерпним. Стосовно подій 18.01.2026 року, то ОСОБА_1 повідомила, що вона прийшла додому, нікого не чіпаючи зайшла в кімнату, а через деякий час приїхали працівники поліції та повідомили, що складають на неї протокол за насильство в сім`ї. Того дня, в неї не було конфліктів зі свекрухою, вона її не штовхала та словесно не ображала.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Бойкініч Р.С. просив допитати в якості свідка неповнолітнього сина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 18.01.2026 року, близько о 10 год. 30 хв., вона зайшла до своєї кімнати, де вже була ОСОБА_1 , яка почала її словесно ображати, на що ОСОБА_2 сказала їй, щоб вона вийшла з кімнати. Виходячи з кімнати ОСОБА_1 штовхнула її, внаслідок чого вона впала та вдарилась головою, а падаючи зачепилась за штору та зірвала карниз. ОСОБА_2 також повідомила, що у неї погані стосунки з колишньою невісткою, у зв`язку з чим ОСОБА_1 постійно її ображає та вчиняє психологічне насильство відносно неї.

Захисник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Марченко В.О. просив допитати в якості свідка сина потерпілої - ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 , повідомив, що ОСОБА_1 його колишня дружина, яка постійно вчиняє вдома сварки і з ним і з його матір`ю. 18.01.2026 року він був вдома та почув крик своєї матері, який доносився з її кімнати. Зайшовши до кімнати він побачив, матір яка лежала та плакала, зірвану штору та відірваний карниз. Він допоміг їй підвестись та на запитання, що трапилося, матір йому повідомила, що ОСОБА_1 спочатку її словесно ображала, а потім штовхнула, та падаючи вона намагалась втриматись за штору, у зв`язку з чим та відірвалась разом з карнизом. Внаслідок падіння його матір вдарилась спиною, у зв`язку з чим вони негайно викликали працівників поліції, які в подальшому склали протокол на ОСОБА_1 . Також ОСОБА_3 повідомив, що він особисто не був присутнім при вказаному конфлікті, та ОСОБА_1 в кімнаті своєї матері теж не бачив, а лише зустрів ОСОБА_1 в коридорі.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_3 повідомив, що він проживає в одній квартирі разом з мамою, татом та бабусею. З бабусею та батьком він не спілкується, жодної участі в його житті та вихованні вони не приймають, матеріально його та маму не забезпечують. ОСОБА_3 повідомив, що стосунки між мамою та татом погіршилися після приїзду до них бабусі, бабуся постійно намовляє на маму та робить конфлікти, в яких звинувачує саме маму. Також ОСОБА_3 суду пояснив, що батько дуже змінився після розлучення з мамою, він взагалі з ним не спілкується, однак досить часто застосовує фізичне насильство до нього, а саме б`є, у зв`язку з чим нещодавно на батька було складено протокол про насильство в сім`ї. Мама його не налаштовує на те щоб він не спілкувався з батьком, той сам перестав спілкуватися з ним, оговорювати в цій ситуації батька в нього підстав не має. Щодо подій 18.01.2026 року, то ОСОБА_3 повідомив, що він був в своїй кімнаті, двері в яку були відчинені, тому він добре чув та бачив, що відбувалося в квартирі. Того дня його мама не заходила до бабусиної кімнати взагалі, та він не чув звуків сварки, боротьби та криків бабусі, але бачив, як батько заходив до кімнати бабусі, після чого вони викликали працівників поліції, які по приїзду склали протокол на його маму.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Бойкініч Р.С. просив закрити провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Захисник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Марченко В.О. просив визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Суд, вислухавши думку учасників, свідків, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні також було досліджено письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , в яких зазначено, що 18.01.2026 року, приблизно о 10 год. 30 хвилин її невістка ОСОБА_1 зайшла до її кімнати, почала провокувати словесний конфлікт, під час якого кричала, штовхала її так, що вона впала та вдарилася спиною, що завдало їй фізичного болю.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши покази всіх учасників та свідків, суд приходить да наступних висновків.

Покази потерпілої ОСОБА_2 надані безпосередньо в судовому засіданні відрізняються від наданих неї письмових пояснень відразу після вчинення відносно неї домашнього насильства, а саме: в письмових пояснення вона зазначила, що впала та вдарилася спиною, а в судовому засіданні, що вона впала та вдарилася головою, а тому суд до них критично відноситься та не може покласти їх в основу звинувачення ОСОБА_1 в домашньому насильстві. Крім того, за фактом спричинених тілесних ушкоджень, потерпіла до лікаря не зверталася, будь-яких медичних документів суду не надавала.

Також суд критичного ставиться до показів свідка ОСОБА_3 , оскільки він не був безпосереднім свідком подій, особисто не бачив ОСОБА_1 в кімнаті потерпілої, а про обставини йому відомо лише зі слів матері. Окрім того, суд враховує що потерпіла є матір`ю свідка, наявність тривалих конфліктів між ним та ОСОБА_1 , в тому числі і щодо поділу майна, а тому суд оцінює його показання крізь призму можливої упередженості, заінтересованості в результаті розгляду справи та можливості їх суб`єктивного викривлення з особистих мотивів.

Що стосується показів неповнолітнього свідка ОСОБА_3 , то суд оцінює показання такого свідка з урахуванням його можливого особистого інтересу, віку, характеру взаємовідносин із особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, його пояснення, що він не має підстав та наміру оговорювати свого батька, а тому вважає, що наявність родинного зв`язку сама по собі не свідчить про його упередженість, зацікавленість та не є підставою для їх відхилення. Так, свідок обмежився викладенням фактичних обставин, які він безпосередньо сприймав, не виходячи за межі предмета доказування, його показання є послідовними, логічними, узгоджуються з письмовими поясненнями ОСОБА_1 та показами наданими нею безпосередньо в судовому засіданні, а тому суд враховує, те, що ОСОБА_3 був єдиним реальним свідок подій, та вважає дані покази належним та допустимим доказом у даній справі.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи, дана правова норма не передбачає судового рішення про направлення справи на дооформлення.

За таких обставин, враховуючи вище викладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з встановленням обставин визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 33-35, 173-2, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: