Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №755/12650/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12650/25

Провадження №: 2-адр/755/5/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове рішення)

"25" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Катющенко В.П., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - Денисюка Олега Івановича про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - Денисюка О.І. про ухвалення додаткового рішення, яка передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до ротоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.02.2026.

У заяві представник позивача просить суд: ухвалити додаткове рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 14 000 грн.

Заява обґрунтована тим, що при зверненні до суду з позовною заявою позивач сплатив 605,60 грн судового збору. 26.12.2025 суд прийняв рішення, яким позов задовольнив. При цьому, судом не було вирішено питання про судові витрати, а саме щодо стягнення з відповідача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. В той же час, представником позивача в першій заяві по суті справи заявлявся орієнтовний (попередній) розмір витрат на правничу (правову) допомогу, а разом із цією заявою подається також заява про розподіл судових витрат та докази розміру витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи.

27.01.2026 від відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшли заперечення на подану заяву, у яких останній просив суд відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В обгрунтування зазначає, що стороною позивача заявлено необгрунтовано великий розмір судових витрат через завищення їх вартості, що є неприпустимим з огляду на необхідність дотримуватись вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Крім того, оскільки позивачем при подачі позову та в процесі розгляду справи в позовних вимогах витрати на професійну правничу допомогу адвоката не заявлялись, вважає, що вимоги позивача в даній частин не можуть бути задоволені, керуючись главою 8 КАС України.

З урахуванням вимог ч.3 ст. 252 КАС України, суд вирішує подану заяву без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви та заперечень, дослідивши матеріали адміністративної справи дійшов наступного.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26.12.2025 задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та скасовано постанову за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП про адміністративне правопорушення № Б/442 від 13.01.2025, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 , закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю у діях особи події та складу адміністративного правопорушення.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, за правилом частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У першій заяві по суті справи, представник позивача ОСОБА_1 - Денисюк О.І. у порядку статті 143 КАС України, повідомив, що витрати позивача в зв`язку із розглядом цієї справи включатимуть витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 605,60 грн, а також витрати на правничу допомогу, попередній (орієнтовний) розмір яких складає 10 000 грн.

Таким чином, вирішуючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення із відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, судом було встановлено наступне.

Так, 04.07.2025 між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Олега Денисюка» укладено Договір № 25/07-04/Д про надання правничої допомоги, за умовами якого за дорученням клієнта бюро бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту, що включає захист, представництво та інші види правничої допомоги, а клієнт зобов`язаний оплатити правничу допомогу на умовах передбачених цим договором або з урахуванням додаткових домовленостей між сторонами.

За правничу допомогу, передбачену в п.1.2 Договору, клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) в розмірі, визначеному в додатку (-ах) до цього Договору (п.2.1 Договору).

Додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 25/07-04/Д від 04.07.2025 містить розрахунок розміру гонорару (винагороди), так за представництво інтересів з питань вйськового обліку, оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскарження неправомірності дій державного виконавця ставка гонорару становить 2 000 грн (за одну годину). При цьому, передплата становить 5 000 грн та вноситься перед поданням адміністративного позову до суду, а післяоплата складає різницю з розрахунку витраченого часу та здійсненою передплатою та сплачується протягом 5 днів з дня набрання судового рішення законної сили.

Згідно акта № 25/12/29/А приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 29.12.2025, вартість послуг (робіт) згідно з цим актом є гонораром (винагородою) бюро за погодинною ставкою та складає 14 000 грн (п.2 Акта).

Додатком до акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 25/12/29/А від 29.12.2025 деталізовано послуги (роботи) з надання правничої (правової) допомоги, а саме щодо представництва інтересів з питань вйськового обліку, оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскарження неправомірності дій державного виконавця, що включає наступні види послуг:

-дослідження, правовий аналіз матеріалів та надання правового висновку щодо визнання протиправною та скасування постанови № Б/442 від 13.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210 КУпАП - 2 000 грн (1 година);

-складання та подання позовної заяви про визнання визнання протиправною та скасування постанови № Б/442 від 13.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210 КУпАП - 7 000 грн (3 години 30 хвилин);

-складання та подання клопотання про поновлення строку на оскарженя постанови № Б/442 від 13.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210 КУпАП - 2 000 грн (1 година);

-складання та подання двох адвокатських запитів про отримання інформації від АТ «Укрпошта» та Держприкордонслужби України - 2 000 грн (1 година);

-складання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 755/12650/25 - 1000 грн (30 хвилин).

05.07.2025 ОСОБА_1 сплатив грошові кошти в сумі 5 000 грн, що підтверджується платіжною нструкцією № КМК8-Х0М7-2545-1363.

29.12.2025 ОСОБА_1 сплатив грошові кошти в сумі 9 000 грн, що підтверджується платіжною нструкцією № КМК8-Х0М7-2545-1363.

Також, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № ХВ79-РЕ28-СВ6М-ХС0А від 05.07.2025.

Зважаючи на встановлені судом факти, з урахуванням доказів на їх підтвердження, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - Денисюка О.І. про ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання» (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, але не виключно, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Крім того, відповідно до частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, КАС ВС в постанові №420/22020/23 від 20.08.2024 року вказав, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

КАС ВС в постанові від 04.06.2021 у справі №380/887/20, зазначив, що витрати, понесені на професійну правничу допомогу, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови в задоволенні вимог відшкодування таких витрат.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, зробив висновок, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п. 169 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

У відповідності до положень частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Зважаючи на викладене, з огляду на долучений представником позивача обсяг доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу та наданих заперечень відповідачем, суд доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а саме в розмірі 5 000 грн, оскільки саме такий розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та характеру вчинених адвокатом дій в межах розгляду даної справи.

Щодо стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору, суд вважає за неохідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн, при цьому позовну заяву було подано через систему «Електронний суд», і позивачем не взято до уваги норму частини 3 статі 4 Закону України «Про судовий збір», яка встановлює пільги для судового збору в разі подання документів в електронній формі (коефіцієнт 0,8). Таким чином позивачу слід було сплатити судовий збір в розмірі 484 грн 48 коп.

З наведеного вбачається, що в порядку статті 139 КАС України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений за подання позовної заяви в розмірі 484,48 грн.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58 (sad) принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст. 132, 133, 134, 139, 143, 241, 246, 252, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - Денисюка Олега Івановича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 484 грн. 48 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: