Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №754/18851/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Суд: Деснянський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 12 лютого 2026 р.

Справа: №754/18851/25

Суддя: Галась І. А.

Номер провадження 3/754/66/26

Справа №754/18851/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2026 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч.1ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №488308 від 19.10.2025 року, 19.10.2025 року о 22 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Деснянська, 14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Sonata»державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу. Тест 4201, результат 2,84 проміле.

Чим порушив вимоги п.2.5 ПДРУкраїни.

Дії згідно з протоколом кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП.

07.11.2025 року до суду від представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Шох К.А. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

19.11.2025 року до суду від захисника ОСОБА_1 - адвоката Борсуківська К.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20.11.2025 року до суду від представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Шох К.А. надійшло повідомлення про припинення повноважень.

01.12.2025 року до суду від захисника ОСОБА_1 - адвоката Борсуківська К.О. надійшло клопотання про повне дослідження матеріалів справи у судовому засіданні а також клопотання про виклик для надання пояснень інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону ПОЛК-2 Управління патрульної поліції в м. Києві Сороку В.О.

Під час судового засідання від захисника -адвоката Борсуківської К.О. подано клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване, зокрема тим, що після аналізу захистом відеозапису з боді камери поліцейського, який долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не були оголошені ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для озвучення водію ОСОБА_1 вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння. Відповідно п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Обов`язок водія пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, виникає саме після озвучення поліцейським підозри щодо перебування його у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто, поліцейським зазначається, які саме ознаки алкогольного або іншого сп`яніння він вбачає у водія транспортного засобу і саме ці ознаки є підставою для законності вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Водночас, згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейського підставами з яких у працівників поліції виникли підозри про перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння не зазначено. Зазначені працівниками поліції у фабулі протоколу ознаки алкогольного сп`яніння, які не були озвучені водію на місці зупинки, позбавляють особу, яка притягається до адміністративної відповідальності здійснювати ефективний захист своїх прав та інтересів, адже вона позбавлена можливості оспорити конкретні факти, які є фундаментальними при розгляді справи, однак які не мають чітково вираження. Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Всупереч вказаних вимог діючого законодавства, поліцейським не було з`ясовано, чи згоден ОСОБА_1 із результатом проведеного відносно нього огляду за допомогою приладу «Драгер». Так, згідно відеозапису, ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», результат показує «2,84%». Проте, після проходження огляду, поліцейський не з`ясував у особи, яка проходила огляд на стан алкогольного сп`яніння, чи згоден він з результатами такого огляду. Також, працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 про те, що у разі його незгоди з результатами, він направляється для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. При надані на підпис ОСОБА_1 акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейський зазначає, що це за підпис за проходження огляду на стан сп`яніння, а не «згода з результатами проведеного огляду» і таким чином каже водію неправдиву інформацію. Дані обставини підтверджуються також тим, що, відповідне направлення ОСОБА_1 для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, працівниками поліції не складалося і в матеріалах справи відсутнє. З огляду на зазначене, захисник звертає увагу суду, докази які містяться в матеріалах справи в своїй сукупності не дають підстав вважати, що вина ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення доведена та просить справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вислухавши клопотання захисника, дослідивши дані протоколу про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суд встановив.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП передбачено обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У зв`язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись, на що звертав свою увагу Пленум Верховного Суду України в п. 27 Постанови від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Відповідно до п. п. 3, 4 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота , порушення координації рухів , порушення мови , виражене тремтіння пальців рук , різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя , поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) , звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло , сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови , почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до положень ст. 35 ЗаконуУкраїни «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пункт 2.9 а Правил дорожнього руху передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, є особа, яка керує транспортним засобом.

Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.

Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.9 а Правил дорожнього руху кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У разі встановлення вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Також суд встановив, що 19.10.2025 року о 22 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Деснянська, 14, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Sonata»державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу. Тест 4201, результат 2,84 проміле, чим своїми діями порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції долучені докази, які досліджені судом в ході судового розгляджу справи, а саме:

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» ОСОБА_1 пройшов огляд для визначення стану сп`яніння. Відповідно до акту огляду та роздруківки результату тесту проба позитивна 2,84 %о;

- DVD-R диск із відеозаписом з місця події, яка відбулася 25.10.2025 року о 22 годині 44 хвилини за адресою: м. Києві по вул. Деснянська, 14 за участі водія ОСОБА_1 .

Відповідно до відеозапису, переглянутого в судовому засіданні, встановлений факт руху та зупинки транспортного засобу марки «Hyundai Sonata»державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування працівниками поліції висловлювалась пропозиція ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер», оскільки від нього чутно запах алкоголю, на що водій ОСОБА_1 погодився. Результат позитивний 2,84%0. Після чого працівниками поліції роз`яснені ОСОБА_1 права, передбачені ст.63 Конституції України та положення ч. 1 ст. 268 КУпАП і повідомлено, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 був ознайомленим з вищевказаним, та поставив свій підпис. Надалі, останньому роз`яснено про відсторонення від керування транспортним засобом.

Згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов`язковим є доведення підстав для такого огляду особи.

Відповідно до положень, відображених у п. 3 Розділу 1 Інструкції вказано, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Разом з тим, суд зауважує, що порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Як убачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудного реєстратора поліцейського, огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 пропонувався лише на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер». Інших записів, щодо пропозицій поліцейським пройти огляд ОСОБА_1 в умовах медичної установи матеріали справи не містять, як і не містять фіксації того, що водій ОСОБА_1 виказав працівникам поліції свою відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в умовах закладу охорони здоров`я.

Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює наявні в матеріалах справи акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» відповідно до якого працівником поліції у водія ОСОБА_1 виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння.

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку незгоди/відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим.

Суд констатує, що працівники поліції взагалі не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в умовах медичного закладу.

За таких обставин, запропонований працівниками поліції порядок огляду на стан алкогольного сп`яніння не є дійсним, оскільки проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, а відтак матеріали справи не містять жодних інших фактичних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис не можна вважати належним і допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП., оскільки під час перегляду вказаного відеозапису в судовому засіданні, встановлено суттєве порушення працівниками поліції процедури огляду на стан сп`яніння, передбачений положенням ст. 266 КУпАП, оскільки працівниками поліції ОСОБА_1 пропонувався такий огляд лише на місці його зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер». Факт пропонування останньому проходження огляду в медичному закладі будь-якими технічними засобами не зафіксовано.

На переконання суду, підстав застосування до ОСОБА_1 п. 2.9а Правил дорожнього руху до обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №488308 від 19.10.2025 не убачається.

Суд констатує, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 заява № 926/08), на переконання суду дані відображенні у протоколі про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що суд позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, беручи до уваги й те, що суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд не убачає належним чином доведеної вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950, рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: І.А. Галась

Оригінал: reyestr.court.gov.ua