Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №753/24285/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24285/25

провадження № 3/753/133/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП (протоколи серії ЕПР1 № 501616 та серії ЕПР1 № 501602),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме 02.11.2025 року о 21 год. 05 хв., рухаючись по вул. Бориспільська, 53 у м. Києві, в порушення вимог п. 2.9.а), керував автомобілем марки «Citroen Nemo», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився за допомогою приладу «DragerAlcotest 6820, ARJL-0299», тест 2627, проба позитивна 1,34 ‰, що зафіксовано на нагрудну камеру працівників поліції.

Крім того, ОСОБА_1 повторно протягом року, вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме в порушення вимог п. 2.1 а) ПДР керував вказаним автомобілем будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

Враховуючи той факт, що протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містяться у різних судових справах, однак надійшли до суду одночасно та стосуються однієї особи, вважаю за необхідне об`єднати дані матеріали та розглянути їх в одному провадженні.

До суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з`явилася, про причини неявки не повідомила. Крім того, дані про день, час та місце розгляду справи відображались на веб-сайті Дарницького районного суду м. Києва веб-порталу «Судова влада України», в рубриці список справ, призначених до розгляду. Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтями 126, 130 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтями 126, 130 КУпАП не належить до цих випадків.

Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням параграфу 1 статті 6 даної Конвенції.

При цьому до завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення наряду із охороною прав і свобод громадян віднесено в тому числі і виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю можливим розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, з даних відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, переглянутих в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено під час виїзду з території гаражного кооперативу, в ході спілкування поліцейськими було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд за допомогою приладу «DragerAlcotest», який показав результат 1,34% проміле.

Будь-яких даних на підтвердження перевищення працівниками поліції своїх службових повноважень чи будь-яких зловживань службовими обов`язками, в матеріалах справи не має та до суду не подано.

Згідно зі ст. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до даних акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, нечітка мова, почервоніння шкірного покрову обличчя.

За наведених обставин вважаю, що у працівників поліції були передбачені законом підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння

Згідно даних акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів - алкотесту «DragerAlcotest 6820, ARJL-0299», тест 2627,, складеного відповідно до вимог спільного Наказу МВС та МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 уповноваженою особою, результат огляду на стан сп`яніння «проба позитивна» 1.34 ‰.

Відповідно до даних роздрукованого на папері показника спеціального технічного засобу, результат тесту складає 1.34 ‰.

При цьому постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11.09.2018 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. із позбавленням керувати транспортними засобами на строк 10 років.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 31.03.2025 року ОСОБА_1 визнано винним за вчинення 23.02.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. із позбавленням керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Згідно постанови серії ЕНА № 5713462 від 13.09.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13.09.2025 року керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортним засобом.

З огляду на викладене приходжу до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджена в повному обсязі.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у межах санкції відповідних частин статей.

Виходячи з норм ст. 36 КУпАП остаточне адміністративне стягнення накласти у межах санкції статті встановленої за більш серйозне правопорушення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами. Разом з тим, приймаючи до уваги те, що даних про належність автомобіля порушнику немає, вважаю за неможливе застосувати стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2025 року, що становить 605,60 грн., оскільки правопорушення здійснено у 2025 році.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 40-1, 126 ч. 5, 130 ч. 2, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накласти остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 7 років.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.

Строк позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів обчислювати з дня винесення постанови про позбавлення цього права, у разі ухилення від здачі документа, що посвідчує право керування транспортними засобами - з моменту примусового вилучення такого документу.

Роз`яснити, що в разі несплати штрафу в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Крім того, роз`яснити, що після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, вилучене посвідчення водія повертається після успішного складання іспитів на право керування транспортним засобом.

Постанова судді пред`являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя