Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №753/1790/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1790/26

провадження № 3/753/1219/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О. Ф., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянка України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 561614, 08 січня 2026 року о 00:49 год. в м. Києві на перехресті вул. Є. Чавдар та Б. Гмирі водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Lexus LS 460 д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки з застосуванням алкотестеру Drager - результат 1,43 проміле, та у лікаря-нарколога, результат позитивний, висновок лікаря 000069, чим порушила вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху, тобто скоїла правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом у встановленому законом порядку за адресою зазначеною у протоколі. Рекомендований лист із судовою повісткою повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Пояснень, заяв, клопотань від неї до суду не надходило.

Також дата судового засідання відображалась на веб-сайті Дарницького районного суду м. Києва в рубриці список справ, призначених до розгляду.

Як слушно наголошує Верховний Суд, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у неотриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС, викладена в рішенні № 560/5541/20 від 17.11.2022).

Суддя вважає, що відкладення розгляду справи призвело б до безпідставного її затягування та порушення вимог КУпАП, а тому, відповідно до ст. 268 КУпАП, дану справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, відеозапис із нагрудної відеокамери патрульного поліцейського, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.

Ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу.

За положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Згідно з п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає: 1) у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; 2) або ж у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі по тексту - Порядок № 1103).

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров`я наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі по тексту - Інструкція № 1452/735).

Згідно з п. 2 вказаної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Вказаною Інструкцією визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу 1 Інструкції).

Таким чином, встановивши, що є підстави вважати, що особа, яка керує таким засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або з ознаками такого стану, передбаченими п. 3, п. 4 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський зобов`язаний висунути такій особі вимогу про проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і така особа підлягає огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Розділу 1 Інструкції № 1452/735).

Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (п. 6 Розділу 2 Інструкції № 1452/735).

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 Розділу 2 Інструкції № 1452/735).

Огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур (п. 2 Розділу 3 Інструкції № 1452/735).

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи (п. 3 Розділу 3 Інструкції № 1452/735).

Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння (п. 6-7 Розділу 3 Інструкції № 1452/735).

Судом досліджені докази, які містяться в матеріалах справи, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 561614 від 08.01.2026;

- висновок № 000069, складений 08.01.2026 лікарем-наркологом КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10», щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведеного 08.01.2026 о 01 год 40 хв, яким встановлено, що ОСОБА_1 під час події перебувала у стані алкогольного сп`яніння (1,25 проміле);

- відеозапис, який міститься на компакт-диску, з якого вбачається, працівником поліції у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager, на що та погодилась (результат позитивний 1,43 проміле); після цього також погодилась прослідувати до медичного закладу для проходження такого огляду у лікаря-нарколога. Відповідно до встановленого порядку ОСОБА_1 пройшла відповідний огляд на стан сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, результат огляду позитивний 1,25 проміле, внаслідок чого і був складений протокол про адміністративне правопорушення.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, а відтак - був ретельно та уважно досліджений судом у сукупності із іншими доказами по справі.

Слід зазначити, що огляд в закладах охорони здоров`я проводиться згідно вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та внутрішніх наказів закладу охорони здоров`я, разом з тим суддя не вбачає порушень при проведенні огляду ОСОБА_1 , оскільки згідно п. 9 розділу 3 вищезазначеної Інструкції передбачено використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ.

Підстав не довіряти вищевказаним доказам у суду немає, вони у своїй сукупності узгоджуються між собою.

У даному конкретному випадку, з огляду на положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, також вважаю за потрібне звернути увагу на наступне рішення.

Зокрема, у рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 34 КУпАП обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.

Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Керуючись ст.ст. 33-36, 40-1, 130 ч. 1, 283, 284, 294 КУпАП, ст. 4 ч. 2 п. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнути її до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665,60 грн на користь держави.

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва.

Штраф має бути сплачено добровільно не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а у разі оскарження постанови, не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя: