Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №205/9116/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 205/9116/25

Провадження №: 2/752/1428/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.03.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України», ОСОБА_2 про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулась до Новокодацького районного суду міста Дніпра із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна»), ОСОБА_2 , у якому просить:

- стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь позивача недоплачене страхове відшкодування в розмірі 20 711,71 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 11 116,82 грн;

- стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс України» та ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 970,00 грн, витрати на проведення оцінки вартості пошкодженого майна у розмірі 6 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 лютого 2025 року в м. Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участі водія ОСОБА_2 , що керував транспортним засобом «БАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , який при зміні напрямку руху не впевнився у безпечності свого маневру, та допустив зіткнення із належним позивачу автомобілем «АУДІ А4», д.н.з. НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача, чим завдано йому матеріальні збитки.

На місці ДТП сторони склали Європротокол, за яким вину в скоєнні ДТП визнав ОСОБА_2 .

На момент ДТП відповідальність водія автомобіля «БАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована, згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №224924691 від 21 листопада 2024 року, у ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Зазначає, що відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного ТЗ №80-04.25 від 06 травня 2025 року складеного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ позивача, з урахуванням зносу становить 87 916,82 грн без ПДВ, та без урахування зносу на замінні складники 149 941,00 грн буз ПДВ.

На підставі статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач надав страховику заяву про виплату страхового відшкодування, на яку страховиком було здійснено виплату у розмірі 56 088,29 грн, що не відповідає оціненому розміру.

Вказує, що оскільки згідно проведеної позивачем оцінки вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу без ПДВ становить 87 916,82 грн, то розмір страхового відшкодування, що має бути доплачений ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з урахуванням максимальної страхової суми 80 000,00 грн, та франшизи 3 200,00 грн складає 20 711,11 грн.

Крім того, вважає, що встановлена полісом страхування франшиза у розмірі 3 200,00 грн та розмір матеріального збитку, що перевищує страхову суму за полісом страхування у розмірі 7 916,82 грн, має бути відшкодована безпосередньо особою, що скоїла ДТП, тобто ОСОБА_2 .

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 червня 2025 року матеріали цивільної справи №205/9116/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та матеріальної шкоди направлено за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями 07 серпня 2025 року цивільну справу №205/9116/25 передано на розгляд судді Кирильчук І.А.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Копія позову з додатками була направлена відповідачам позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.

Копія ухвали про відкриття провадження отримана відповідачем ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в електронному кабінеті 08 серпня 2025 року, про що свідчить довідка суду про доставку електронного документу. В установлений судом строк відзив на позов не подало.

Оскільки зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 суду не вдалося встановити, то відповідно до частини десятої статті 187 ЦПК України на офіційному веб-порталі судової влади України було розміщено оголошення для відповідача про розгляд Голосіївським районним судом міста Києва справи № 205/9116/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву не скористався.

04 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чіп Ярослава Миколайовича до суду надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій представник просить стягнути з відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 лютого 2025 року в м. Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участі водія ОСОБА_2 , що керував транспортним засобом «БАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , який при зміні напрямку руху не впевнився у безпечності свого маневру, та допустив зіткнення із належним позивачу автомобілем «АУДІ А4», д.н.з. НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «АУДІ А4», д.н.з. НОМЕР_2 , чим завдано йому матеріальні збитки.

У відповідності до складеного на місці ДТП електронного Європротоколу, вину в скоєному визнав водій автомобіля «БАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 .

Власником транспортного засобу марки «АУДІ А4», д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 21 березня 2024 року.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «БАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відповідно до полісу № 224924691 від 21 листопада 2024 року, страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну 160 000 грн, розмір франшизи 3200 грн.

Згідно з Постановою Правління Національного Банку України від 30 травня 2022 року за №108 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з 01 липня 2022 максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80 000 грн на потерпілого.

На підставі статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач повідомив ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про настання ДТП та подав заяву про виплату страхового відшкодування.

Зі скріншоту з банківського застосунку вбачається, що позивачу надійшли від ПрАТ «СК «Євроінс Україна» грошові кошти у розмірі: 56 088,29 грн з призначенням платежу «страхове відшкодування згідно Акту № 261425/1/2025 від 30 травня 2025 року».

Відповідно до Звіту №80-04.25 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 06 травня 2025 року, завданого власнику колісного транспортного засобу, що був складений на замовлення позивача ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Audi A4, д.н.з. НОМЕР_4 , складає 173 381,40 грн із ПДВ. Ринкова вартість транспортного засобу Audi A4, д.н.з. НОМЕР_4 , складає 713405,16 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 98 952,05 грн із ПДВ та 87 916,82 без ПДВ.

З копії квитанції №80-04.25 від 06 травня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_3 , за складання Звіту про оцінку №80-04.25 від 06 травня 2025 року грошові кошти в сумі 6 000 грн.

За приписами частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року №21-1465а15.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17 лютого 2011 року, яким внесено зміни та доповнення до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Отже, з 19 вересня 2011 року в Україні в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17 лютого 2011 року №3045-VI запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП.

Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11 серпня 2011 року №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).

Відповідно до зазначеної Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи "Електронний Європротокол".

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Отже, сам факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Слід зазначити, що інформаційна система «Електронний Європротокол» впроваджена в МТСБУ з 01.10.2017. У відповідності до рішення Президії МТСБУ від 13.07.17 №403/2017 європротокол, оформлений з використанням зазначеної системи, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред`явлених страховику у паперовій формі.

За допомогою інформаційної системи «Електронний Європротокол» водії можуть оформити зазначене повідомлення в електронній формі за допомогою власних технічних засобів, безпосередньо на місті ДТП.

При цьому, в разі використання системи «Електронний Європротокол» повідомлення страховикам учасників ДТП відправляються автоматично.

Наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Електронний Європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтями 1187, 1188 ЦК України. Зокрема, статтею 1188 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Відповідно до цієї статті шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України судом враховується висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №127/7370/17.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених устатті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідні висновки щодо застосування норм матеріального права висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, за результатами розгляду якої Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше висловлених Верховним Судом України висновків про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, зокрема договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 не погодилась з розміром страхового відшкодування визначеним відповідачем.

Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 133 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Тож, можна зробити висновок, що суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Обов`язок доведення розміру заподіяної позивачу шкоди покладається саме на нього.

Позивач, не погодившись із запропонованою страховиком сумою відшкодування, з метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку, 06 травня 2025 року звернулась до ФОП ОСОБА_3 .

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N42/5/2092 (далі - Методика).

Представник відповідача своїми процесуальними правами розпорядився на власний розсуд, відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав та клопотання про призначення судом судової автотоварознавчої експертизи не заявляв.

Таким чином, суд враховує для вирішення даних позовних вимог Звіт №80-04.25 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 06 травня 2025 року, завданого власнику колісного транспортного засобу, що був складений на замовлення позивача ФОП ОСОБА_3 , де, зокрема, встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяної власнику колісного транспортного засобу автомобілю «Ауді А4», д.н.з., пошкодженого внаслідок ДТП, складає 87 916,82 грн без ПДВ.

Відповідачем не спростовані доводи позивача щодо невідповідності дій оцінювача вимогам Методики щодо огляду транспортного засобу.

Оскільки максимальний ліміт відповідальності страховика за Європротоколом складає 80 000 грн, суд приходить до висновку, що дана сума страхового відшкодування підлягала виплаті позивачу.

Враховуючи, що відповідачем ПрАТ «СК «Євроінс Україна» позивачу було здійснено страхове відшкодування на суму 56 088,29 грн., розмір франшизи складає 3 200,00 грн, то відповідно сума недоплаченого страхового відшкодування становить 20 711,71 грн., (80 000-3 200- 56 088,29).

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 майнової шкоди у розмірі 7 916,82 грн та франшизи у розмірі 3 200,00 грн, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що майнові збитки в розмірі 87 916,82 грн., завдані ДТП, яка сталась з вини ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого, як власника транспортного засобу БАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Таким чином, оскільки розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, то відповідач, як страхувальник має відшкодувати позивачу збитки, обмежені різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування, а також франшизу, оскільки вона встановлена умовами договору,

Таким чином, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача майнової шкоди у розмірі 7 916,82 грн та франшизи у розмірі 3 200,00 грн

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами пункту 9 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з вимогами статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з вимогами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з вимогами частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розмірі задоволених позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання професійної правничої допомоги №14/05/25-1 від 14 травня 2025 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Радник» та ОСОБА_1 , рахунок №198/205 від 03 листопада 2025 року, платіжну інструкцію №@2PL698817 від 03 листопада 2025 року на суму 15 000,00 грн.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Оскільки відповідач своїх заперечень щодо заявленої позивачем суми правчиної допомоги не висловив, суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

З урахуванням зазначеного, із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесену позивачем, в рівних частинах по 7 500,00 грн з кожного.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем були понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 970,00 грн, які документально підтверджені.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, то з відповідачів підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 970,00 грн, в рівних частинах по 485 грн 00 коп з кожного.

Згідно з частиною першою статті 133, пункту 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України).

Відповідно до квитанції №80-04.25 від 06 травня 2025 року позивачем понесено інші судові витрати, а саме на залучення оцінювача, у розмірі 6 000,00 грн.

Враховуючи, що судом під час розгляду справи визнано належним та допустимим доказом наданий позивачем Звіт про оцінку №80-04.25 від 06 травня 2025 року, враховано під час розгляду справи та покладено в основу рішення, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачу його вартості в порядку розподілу судових витрат.

Суд звертає увагу, відшкодування витрат на проведення оцінки повинно відбуватися страховиком, а не винною особою.

Керуючись статей 1166,1187,1188,1194 ЦК України, статей 5,12,13,81,82,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, статей 9,22,28,32,36,52 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України», ОСОБА_2 про стягнення недоплаченого страхового відшкодування- задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 недоплаченестрахове відшкодування в розмірі 20 711 (двадцять тисяч сімсот одинадцять) грн 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 франшизу та різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика в розмірі 11 116 (одинадцять тисяч сто шістнадцять) грн 82 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 485 (чотириста вісімдесят п`ять) грн 00 коп., 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на проведення оцінки та 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 485 (чотириста вісімдесят п`ять) грн 00 коп. та 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс України», адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 102, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 22868348.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду виготовлено 02 березня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук