Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №752/23089/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23089/25

Провадження №: 2/752/1482/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.03.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4374, вчинений 23 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною та стягнути судові витрати у розмірі 41 211,20 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною вчинено виконавчий напис №4374 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за договором №0406/001289-PR від 17 червня 2008 року про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки, що був укладений з АТ «Укрсоцбанк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є АТ «Сенс Банк», у розмірі 26 293,80 дол. США, що еквівалентно 686 240,39 грн.

На підставі заяви АТ «Укрсоцбанк» про примусове виконання рішення, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна відкрито виконавче провадження НОМЕР_3.

Зазначає, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням законодавства. Посилається на те, що всупереч положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, нотаріусу не було подано документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення стягувачем та отримання боржником повідомлень щодо наявності заборгованості за кредитним договором та вимог про виконання зобов`язань за цим договором.

У зв`язку з вказаним просила позов задовольнити.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України..

25 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача АТ «Сенс Банк» на адресу суду направив пояснення, в яких не погоджується із позовною заявою, вважає її безпідставною, поданою виключно з метою ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань.

Пояснення обґрунтовує тим, що 17 червня 2008 року між банком та позивачем укладено договір про відкриття банківського (карткового) рахунку обслуговування платіжної картки 0406/001289-PR, відповідно до умов якого банком відкрито рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт. Внаслідок неналежного виконання обов`язків за договором у позичальника утворилась заборгованість, у зв`язку з чим банком було висунуто вимогу про погашення заборгованості. 23 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4374. Зазначає, що позивачем факт прострочення зобов`язання по кредитному договору не оспорюється, доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості, її іншого розміру не надано.

Представник вказує, що при зверненні до нотаріуса для вчинення виконавчого напису банком до заяви були долучені всі необхідні документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а нотаріусом було дотримано процедуру вчинення виконавчого напису, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що якщо зважати на складність справи та зміст позовної заяви, то стає очевидним, що винагорода у розмірі, зазначеному у орієнтовних розрахунках судових витрат є завищеною, надуманою, недоведеною жодними доказами, та такою що дійсно не відповідає складності справи, а тому підлягає зменшенню до 5 000,00 грн.

01 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шалашової Валентини Іванівни надійшли заперечення на пояснення АТ «Сенс Банк», у яких не погоджується із доводами і аргументами відповідача, викладених у поясненнях.

Заперечення мотивує тим, що після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 до Переліку змін, виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору. Натомість, виконавчий напис №4374 від 23 серпня 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. на договорі № 0406/001289-PR про відкриття банківського (карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 17 червня 2008 року, що укладений між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк», який нотаріально не був посвідчений, а отже не є документом на підставі якого може бути вчинено виконавчий напис. Зазначає, що предметом даного спору є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тож сума заборгованості в даному випадку не є предметом дослідження. Окрім того, виконавчий напис вчинявся не на підставі кредитного договору, як окремого правочину. В свою чергу відповідач не надає жодних первинних документів на підтвердження реального існування боргу, хоча посилається на надання цих документів приватному нотаріусу в день вчинення виконавчого напису. Тобто відповідач не довів факту наявності/існування заборгованості позивача.

Щодо розміру судових витрат зазначає, що позивачем заявлено вимоги про відшкодування судових витрат в загальному розмірі 41 211,20 грн, які складаються з судового збору 1 211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн. Відповідно до договору про надання правової/правничої допомоги розмір витрат позивача є фіксованою сумою та зазначений в договорі. Розмір гонорару включає оплату за супровід справи починаючи з підготовки позовної заяви та триває до завершення розгляду справи судом першої інстанції, а також податки, які складають понад 20% від розміру гонорару. Позивач вважає розмір заявлених судових витрат обґрунтованим та співмірним з обсягом послуг.

01 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника третьої особи ТОВ «Кредитні ініціативи» - Льовочкіної Валерії Михайлівни надійшла заява, в якій представник заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити в його задоволенні.

В заяві представник пояснила, що позивач, звертаючись із позовними вимогами до АТ «Сенс Банк», не надала доказів, що саме АТ «Сенс Банк» є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», а подання позову до неналежного відповідача є окремою підставою для відмови у його задоволенні. Вказує, що із позовної заяви вбачається, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису АТ «Укрсоцбанк» були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому напису заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Окрім того, сторона позивача не зазначила в позові дату, коли ОСОБА_1 стало відомо про наявність виконавчого напису, а відтак позивач дізналася одразу після відкриття виконавчого провадження, у вересні 2018 року. А тому, просить застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_1

08 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шалашової Валентини Іванівни надійшли заперечення на пояснення ТОВ «Кредитні ініціативи», у яких із запереченнями представника третьої особи не погоджується з наступних підстав.

Щодо заяви третьої особи про застосування строків позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 , зазначає, що в межах даної справи ТОВ «Кредитні ініціативи» є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а нормою частини третьої статті 267 ЦПК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, якими є позивач та відповідач. Позаяк, враховуючи продовження строків позовної давності під час запровадженого карантину та зупинення строків позовної давності на період воєнного стану, позовна заява подана позивачем з дотриманням строків позовної давності. Також, представник не погоджується із твердженням ТОВ «Кредитні ініціативи» про неналежного відповідача, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Сенс Банк» є правонаступником «Укрсоцбанк». Окрім іншого, з інформації також вбачається і зміна назви АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Аналогічна інформація міститься і на сайті АТ «Сенс Банк».

Щодо тверджень ТОВ «Кредитні ініціативи» про безспірну заборгованість вказує, що кредитний договір, який не було нотаріально посвідчено, з 22 лютого 2018 року не може відноситися до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у розумінні положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат». Тобто, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим (укладений у простій письмовій формі), не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, направлявся за адресою місцезнаходження третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., проте повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв`язку «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, направлявся за адресою місцезнаходження третьої особи приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т.Л., проте повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв`язку «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Інших клопотань до суду не надходило.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 23 серпня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна вчинила виконавчий напис № 4374, яким стягнула з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка є боржником за договором № 0406/001289-PR про відкриття банківського (карткового) рахунку обслуговування платіжної картки від 17 червня 2008 року, відповідно до якого банком було відкрио картковий рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт (кредитну лінію), укладеним з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (після зміни назви Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яке в подальшму згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів змінено свій тип та назву на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»), на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором № 0406/001289-PR про відкриття банківського (карткового) рахунку обслуговування платіжної картки від 17 червня 2008 року у розмірі 26 293,80 дол. США, що станом на 30 травня 2018 року згідно з офіційним курсом Національного Банку України еквівалентно 686 240,39 грн та витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса - 1 000,00 грн. Стягнення заборгованості проводиться за період з 17 червня 2008 року по 30 травня 2018 року.

Судом також установлено, що на підставі заяви АТ «Укрсоцбанк» про примусове виконання рішення від 13 вересня 2018 року, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису №4374, вчиненого 23 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Сенс Банк» є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк».

За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства Юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 зареєстрований у Міністерстві Юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно із статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до статті 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно із підпунктом 1.2 пункту 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктом 3.1 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі по тексту - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів (у редакції станом на дату вчинення спірного виконавчого напису) для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Як роз`яснено у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року №2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачою, судам слід мати на увазі, що відповідно доЗакону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.

Пунктом 8 зазначеної вище Постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

При цьому, у вчиненому спірному виконавчому написі взагалі не вказано на підставі яких документів останній було вчинено.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17 та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15.

Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19 дійшов висновку про те, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про безспірність зобов`язань позивача перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Доказів про направлення позивачеві вимоги відповідача про усунення наявної заборгованості за кредитним договором також не надано. Не надано і доказів, які б свідчили, що в даному випадку, при вчиненні виконавчого напису, нотаріусу разом з відповідною заявою стягувача було надано первинні фінансові документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: пункту 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Оскаржуваний виконавчий напис № 4374 вчинено нотаріусом 23 серпня 2018 року, після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Суду не надано доказів, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису нотаріусу були надані відповідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості, суд дійшов до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Разом з цим, з матеріалів справи не вбачається, що при винесенні оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус вчинив дії щодо перевірки безспірності заборгованості.

Також суд враховує, що у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі №554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Щодо заяви третьої особи про застосування строків позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 , то суд погоджується із запереченнями сторони позивача, оскільки в межах даної справи ТОВ «Кредитні ініціативи» є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а нормою частини третьої статті 267 ЦПК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, якими є позивач та відповідач. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

З урахуванням викладеного у сукупності, позовні вимоги про визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З рахуванням повного задоволення позову, суд, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на сплату судового збору в загальній сумі 1 211,20 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пунктів 1,2 частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору про надання правової/правничої допомоги від 28 серпня 2025 року, укладеного між Адвокатський бюро «Валентини Шалашової «Правовий захист» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову/правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 1.2 вищевказаного договору передбачено, що адвокатське бюро, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги, яка полягає, зокрема, у забезпеченні підготовки, підписання та подання позовної заяви про визнання виконавчого напису №4374 від 23 серпня 2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. таким, що не підлягає виконанню та інших документів з метою зупинення та/або зупинення виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з клієнта.

Відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 28 серпня 2025 року розмір гонорару за домовленістю сторін складає фіксовану суму 40 000,00 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Між тим, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. … саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У поясненнях відповідач АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність витрат, зазначених у розрахунку суми гонорару (вартості послуг) за надану правничу допомогу ОСОБА_1 .

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Щодо зазначення позивачем суми стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу, суд враховує, зокрема складність справи та час, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих послуг.

Суд вважає, що підлягають до стягнення витрати позивача на правову допомогу в частині складення та подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання, однак, зважаючи на те, що справа є не складною, типовою, з врахуванням часу, необхідного на фактичне складання позовної заяви в такій категорії справ, обсягу наданих послуг, суд вважає, що сума на відшкодування витрат на правову допомогу за складання позовної заяви в розмірі 10 000,00 грн. є розумною та не завищеною.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позов ОСОБА_1 задоволено, позивач понесла судові витрати на правову допомогу, що підтверджено належними засобами доказування, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, що становить суму в розмірі 10 000,00 гривень, що відповідає принципу розумності та реальності розміру витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 4374 від 23 серпня 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 687 240,39 грн, з урахуванням витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1 000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ 35326253, адреса: вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, м. Київ, 04073.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, адреса: вул. Златоустівська, буд. 55, офіс 61,62, м. Київ, 01135.

Повне рішення суду виготовлено 02 березня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук