Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №752/23766/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23766/25

Провадження №: 2/752/1553/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.03.2026 місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-страхування» до ОСОБА_1 , треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ультра Альянс», про відшкодування шкоди в порядку суборгації,

ВСТАНОВИВ:

Через систему «Електронний суд» Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-страхування» (далі - ТДВ «СК «Віді-страхування») звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ультра Альянс» (далі - ПрАТ «СК «Ультра Альянс»), про відшкодування шкоди в порядку суборгації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 квітня 2024 року між ОСОБА_2 та ТДА «СК Віді-страхування» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту OSH0AKS-243P3YD, предметом якого є майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Toyota Rav 4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_1 .

19 серпня 2024 року по вул. Заболотного в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу та транспортного засобу Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року у справі №752/18620/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки Toyota Rav 4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2

30 серпня 2024 року до ТДВ «СК «Віді-страхування» звернувся ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування.

03 вересня 2024 року ТДВ «Віді-страхування» згідно із договором страхування на підставі зазначеної заяви і страхового акту №19835 від 02 вересня 2024 року, виходячи з рахунку від 23 серпня 2024 року, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 26 404,99 грн.

Вказує, що в довідці про дорожньо-транспортну пригоду №3024236396665602 та схемі про дорожньо-транспортну пригоду від 19 серпня 2024 року було зазначено, що у транспортного засобу Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди був діючий поліс обов`язкового страхування №011202001153, що виданий ПрАТ «СК «Ультра Альянс». Однак, як стало відомо, вказаний договір є договором добровільного страхування, який не покриває обов`язкового.

Відповідно до інформації Централізованої бази МТСБУ по відношенню до транспортного засобу Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_2 , відсутні відомості щодо чинного на момент дорожньо-транспортної пригоди полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідач ОСОБА_1 стверджував, що є учасником бойових дій та звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на підставі пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з чим позивач 20 вересня 2024 року звернувся до МТСБУ із заявою про страхове відшкодування, однак отримав відмову, оскільки надані документи не є доказом, що винуватець дорожньо-транспортної пригоди має відповідні пільги.

У зв`язку з цим, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким стягнути з особи, винної у вчинені дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 на користь ТДВ «СК «Віді-Страхування» заподіяну шкоду в порядку суборгації в розмірі 26 404,99 грн., а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І.А.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Копія позову з додатками була направлена відповідачу та третім особам позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.

12 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» від представника третьої особи МТСБУ - Циба Дмитрія Михайловича до суду надійшла заява, в якій пояснив, що відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належним їм транспортним засобом, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Тобто, законодавець, надавши відповідну пільгу особі, яка має статус, зокрема, учасника бойових дій, визначив, що якщо така особа правомірно експлуатує свій транспортний засіб, то вона звільнена від обов`язкового страхування і в такому випадку гарантом відшкодування шкоди виступає МТСБУ. Однак, документи надані відповідачем по справі, не являються підтвердженням про те, що він має відповідну пільгу, передбачену пунктом 13.1 статті 13 Закону.

Відповідач по справі повідомлявся судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулось з відміткою «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11 сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Ухвала суду від 25 липня 2025 року та копія позовної заяви надіслано третій особі ПрАТ «СК «Ультра Альянс» до його електронного кабінету та доставлено 07 жовтня 2025 року о 17:20:08.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 об 11 год 35 хв, 19 серпня 2024 року, керуючи транспортним засобом Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві по вул. Заболотного, 15-В, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем Toyota Rav 4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Вказаними діями ОСОБА_1 , порушив пункт 13.1 ПДР України, чим здійснив адміністративний проступок передбачений статею 124 КУпАП.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року у справі №752/18620/24, ОСОБА_1 визнано винним у скоєному ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Власником транспортного засобу Toyota Rav 4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_1 , на час дорожньо-транспортної пригоди був ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Таким чином, в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки Toyota Rav 4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3024236396665602 та схеми про дорожньо-транспортну пригоду від 19 серпня 2024 року, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника транспортного засобу Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована полісом обов`язкового страхування №011202001153, що виданий ПрАТ «СК «Ультра Альянс».

Відповідно до інформації Централізованої бази МТСБУ по відношенню до транспортного засобу Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_2 , відсутні відомості щодо чинного на момент дорожньо-транспортної пригоди полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

30 серпня 2024 року до ТДВ «СК «Віді-страхування» звернувся ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування.

Згідно зі Звітом №24/0484 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 01 вересня 2024 року, складеного СПД « ОСОБА_3 », ринкова вартість досліджуваного автомобіля - 1 557 500,00 грн, вартість матеріального збитку - 26 566,79 грн, вартість відновлювального ремонту складає 26 566,79 грн; коефіцієнт фізичного зносу - 0,0000.

03 вересня 2024 року ТДВ «Віді-страхування» згідно із договором страхування на підставі зазначеної заяви і страхового акту №19835 від 02 вересня 2024 року, виходячи з рахунку від 23 серпня 2024 року, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 26 404,99 грн.

Відповідач ОСОБА_1 стверджував, що є учасником бойових дій та звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на підставі пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з чим позивач 20 вересня 2024 року звернувся до МТСБУ із заявою про страхове відшкодування.

Листом №3-01б/42491 від 02 жовтня 2024 року МТСБУ повідомило ТДВ «СК «Віді-страхування» що, оскільки в наданих документах відсутні докази того, що винуватець ДТП, ОСОБА_1 , є пільговиком, у МТСБУ відсутні підстави для здійснення регламентної виплати в рахунок відшкодування витрат, понесених за договором майнового страхування.

11 квітня 2025 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» звернулось до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, що підтверджується відповідною вимогою та фіскальним чеком від 11 квітня 2025 року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 5 вказаного Закону, страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Обов`язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов`язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин (стаття 6 Закону).

Статтею 16 Закону встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 21 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхувальник зобов`язаний зокрема повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Страховик в свою чергу у відповідності до статті 20 Закону зобов`язаний зокрема протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно положень статті 1187 ЦК України, шкода спричинена джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1192 ЦК України визначено порядок відшкодування шкоди в натурі або відшкодування завданих збитків в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що уразі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду України викладених у своїй постанові від 04 липня 2018 року (справа №755/18006/15-ц), відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як підтверджується матеріалами справи, Договір №01.12.02-001153 від 15 квітня 2024 року, укладений між ПрАТ «СК «Ультра Альянс» та ОСОБА_1 , є договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та не замінює поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до інформації Централізованої бази МТСБУ по відношенню до транспортного засобу Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_2 , відсутні відомості щодо чинного на момент дорожньо-транспортної пригоди договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до підпункту «г» пункту 41.1 статті 41 та пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належним їм транспортним засобом, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Винуватець дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 надав ТДВ «СК «Віді-страхування» довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №172/278 від 06 вересня 2024 року.

Разом з тим, листом Міністерства у справах ветеранів України №15277/7/7.1-24 від 11 вересня 2024 року повідомлено, що станом на 10 вересня 2024 року інформація про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 в Мінветеранів відсутня.

Таким чином, у МТСБУ відсутні підстави для здійснення компенсації витрат, понесених за договором страхування майна (КАСКО) №OSH0AKS-243P3YD від 25 квітня 2024 року, за пошкоджений транспортний засіб Toyota Rav 4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні,у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

На підставі викладеного, оскільки винною особою не застраховано своєї цивільно-правової відповідальності, а позивачем було виплачено страхове відшкодування, суд вважає, що позивач набув право вимоги у відповідності до статті 993 ЦК України на пред`явлення вимог до відповідача про відшкодування зазначених витрат.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без посередньому дослідженні на явних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам наданим позивачем, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, тому на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-страхування» з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди в порядку суборгації підлягає стягненню страхове відшкодування у загальному розмірі 26 404,99 грн.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТДВ «СК «Віді-страхування» підлягають стягненню судові витрати у сумі 2 422,40 гривень, понесення яких документально підтверджено.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 15, 22, 993, 979, 1187, 1192, 1194 ЦК України, статями 2, 12-13, 19, 76-77, 81-82, 131, 133, 141, 247, 258, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-страхування» до ОСОБА_1 , треті особи Моторне (транспортне) страхове бюро України, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ультра Альянс» про відшкодування шкоди в порядку суборгації, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-страхування» завдану шкоду в порядку суборгації в розмірі 26 404 (двадцять шість тисяч чотириста чотири) грн 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-страхування» судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-страхування», ЄДРПОУ 35429675, адреса: Велика Кільцева, буд. 60-А, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08131.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ЄДРПОУ 21647131, адреса: Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154.

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ультра Альянс», ЄДРПОУ 33152597, адреса: пров. Охтирський, буд. 7, корпус 1, офіс 1С-105(А), м. Київ, 03066.

Повне рішення суду виготовлено 02 березня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук