Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №712/11160/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/11160/25

Провадження № 2/712/411/26

02 березня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання - Безрукової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 16 січня 2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 19476-01/2024 (далі - кредитний договір).

Кредитний договір підписаний електронним підписом шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем. Кредитні кошти перераховані на платіжну карту, вказану відповідачем.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з умовами Правил надання грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНС КРЕДИТ", які розміщені на веб-сайті Товариства.

20.06.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладений Договір факторингу № 20062024, у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 20.06.2024 до Договору факторингу № 20062024 від 20.06.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27000 грн., з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19000 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" суму заборгованості за Кредитним договором № 19476-01/2024 в розмірі 27 000 грн., з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 000 грн. - сума заборгованості за відсотками та понесені судові витрати.

08 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

06 листопада 2025 року відповідач скерувала до суду відзив на позовну заяву. Мотивувала тим, що Позивачем не надано жодного доказу ні ідентифікації Відповідача, ні передумов договору, ні підписання договору одноразовим ідентифікатором, ні його надсилання, що робить договір нікчемним в силу закону. Позивач надав суду лише розрахунок заборгованості, який сам по собі не підтверджує факт отримання грошей, без доказів перерахування. Наданий розрахунок заборгованості не належить до засобів доказування, передбачених статтею 76 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом. Наданий як доказ розрахунок навіть не скріплений підписом і печаткою. Не містить даних про вид договору, реквізиту розрахункового рахунку, на якому виникла заборгованість, не містить підпису осіб, відповідальних за здійснення вказаного розрахунку і за правильність його оформлення. Платіжної інструкції (доручення, ордеру) Позивачем не надано.

На підтвердження виконання зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту №19476-01/24 від 16.01. 2024 позивач додав до позовної заяви повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3466_250708 112003 від 07.08.2025. Однак, Довідки інших фінансових компаній також не є первинними бухгалтерськими документами, ані документами зведеного обліку (виписками), не містять усіх передбачених законом реквізитів для переказу коштів, відомостей про відправника та одержувача і не відповідають імперативним вимогам належності та допустимості до таких доказів. Тому вказаний вище Лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є належним, допустимим і достатнім доказом перерахунку грошових коштів згідно вимог Закону. Не зрозуміло, яке взагалі відношення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» має до даного кредитного договору між Відповідачем та ТОВ «Аванс-Кредит». Договір не містить нагадувань про ТОВ УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ. Позивачем не надано до позовної заяви доказів існування будь яких правовідносин між ТОВ «Аванс-Кредит» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке, згідно наданого ним повідомлення, здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені первісного кредитора. Отже, Позивач не надав доказів - чи була успішною транзакція, здійснена16.01.2024, на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 8000 грн., яка належить ОСОБА_1 ; чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Крім того, фактор у разі необхідності може звернутися до клієнта із письмовим запитом про отримання детального розрахунку заборгованості (простроченої заборгованості) та всіх інших платежів по кредитному договору по кожному платіжному періоду та підстави їх нарахування за період з дня укладення кредитного договору дату відступлення права вимоги та документів, що підтверджують надання (перерахування) коштів боржникам. Зазвичай такий пункт є у договорах факторингу. Проте в наданому Позивачем неповному Договорі взагалі відсутній розділ «Передача документації». Дані документи (які засвідчують права, що передаються), відповідно до п.35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку(фінансової установи) який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Таким чином, представник позивача звертаючись з даним позовом до суду, повинен був отримати від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» первинні документи, які підтверджують укладення кредитного договору, що повністю кореспондується з приписами частини 1 статті 517 ЦК України.

20 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20062024. 1. Проте відповідача не було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором ані первіснм кредитором, ані фактором Будь-які докази на підтвердження повідомлення боржника про відступлення права вимоги та про передачу його персональних даних ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відсутні.

Електронний кабінет Відповідача зареєстровано з січня 2025 року, але ні Позовну заяву, ні Досудову вимогу, ні квітанції щодо надсилання Досудової вимоги, ні повідомлень у паперовій формі або у формі електронного документу, щодо відступлення прав вимоги за даним кредитом Відповідач не отримувала. Доказів відправлення відповідачу повідомлень щодо відступлення права вимоги позивачем не надано. Позивач не надав не тільки доказів повідомлення Відповідача про його вимоги чи будь-які вимоги попередніх кредиторів, але і спроб досудового врегулювання, яке надало б Відповідачу можливість врегулювати спір у позасудовому порядку за меншу суму.

Договір Факторингу №20062024.від 20.06.2024, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «АвансКредит поданий до суду неповно, що не дозволяє встановити наявність обставини щодо переходу до позивача права грошової вимоги у кредитному зобов`язанні, де боржником є саме відповідач. Позивачем не доведено набуття права вимоги саме до Відповідача, а не якихось сторонніх осіб, оскільки з наданих ним документів не можна достовірно встановити набуття права вимоги саме за вказаним ним договором. Ним надані лише витяги з додатків до договору факторингу з первісним кредитором без реєстра боржників, повної копії договора факторингу, на які позивач посилається у позові. Так, п. 1.2 договору факторингу №20062024.від 20.06.2024 визначено, що передача Клієнтом паперового Реєстру Боржників Фактору здійснюється протягом одного робочого дня, з дати отримання від Фактора оплати ціни продажу. Клієнт зобов`язаний передати Фактору Реєстр Боржників в електронній формі, на електронному носієві (флеш карта, компакт диск та інші оптичні носії інформації) за формою з усіма заповненими даними про Боржників, які обов`язково повинні міститись в Реєстрі Боржників Належним доказом наявності у переліку боржників саме Відповідача, право грошової вимоги щодо якого відступається за договором факторингу, є саме Реєстр боржників, який підписується сторонами у паперовому вигляді.

У наданому позивачем на обґрунтування позовних вимог Витягу з реєстру боржників від 20.06.2024 року до договору факторингу зазначені лише номер кредитного договору, ІПН боржника, прізвище боржника та сума боргу, але не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, напрямки та підстави їх нарахування. Не має жодної пов`язаності наданого Витягу з Реєстром боржників у паперовому чи електронному вигляді. Відомості, що зазначені у Витязі з реєстру боржників не підтверджені жодним іншим належним та допустимим доказом, наданий Позивачем документ не відповідає критеріям допустимості, достовірності та достатності. Позивачем не доказано, що наданий ним Витяг з Реєстру боржників взагалі має відношення саме до переданого йому Реєстру і саме до вказаного в позові Договору факторингу. Також, Витяг з реєстру боржників не підтверджує здійснення фінансових операцій та не є первинним документом, що підтверджуює розмір заборгованості.

Отже, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» не надав доказів переходу до нього права вимоги саме до Відповідача.

Згідно наданого Розрахунку до кредитного Договору №19476/-01/24 від 16.01 2024 року заборгованість Відповідача становить 27000грн а саме: заборгованість за тілом кредиту -8000 грн.; заборгованість за процентами -19000грн.; Процентна ставка- 2,5 % в день, що становить 912,50 % річних. Відповідач не згодна з наданим Позивачем розрахунком, оскільки він базується на умовах договору, які суперечать Закону України «Про захист прав споживачів» частині третій статті 509, частинам першій, другій статті 627 ЦК України, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. При цьому, надмірні вимоги до мене як Позичальника залежать лише від волі первісного Кредитора і Позивача Згідно розрахунку Позивача, сума вимог більш ніж у два рази перевищує розмір отриманого кредиту, що свідчить про наявність у договорі умов, які порушують баланс прав і обов`язків сторін, є несправедливими та фактично перетворюють кредит на інструмент стягнення завищених платежів.

До позову додані Акт прийому передачі Реєстру боржників від 20.06.24 і платіжна інструкція №21517 від 26.06.24. З них випливає, що Позивачу передано право вимоги до 6549 боржників, загальна заборгованість яких складає 112 932 327,37 грн. Позивач викупив право вимоги за 4 377 213,14. Тобто в середньому кожний кредитний борг обійшовся в 668,38 грн. При цьому по кредитному зобов`язанню відповідачки Позивач просить стягнути у 40 разів більше - 27000 грн.

Зазначає, що позичала кошти не на розваги, навіть не на їжу, їй не вистачало грошей на лікування рідної сестри, у якої не було нікого крім відповідачки, пенсії в 2980 грн і кімнати в гуртожитку. На даний час ОСОБА_1 не працює через стан здоров`я, з доходів має тільки пенсію. Вважає, що сума, яку вимагає Позивач, не справедлива у розумінні, зокрема, положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», «порушує принципи розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків», і не доведена належними доказами. На підставі вищезазначеного просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

18 листопада 2025 року представник позивача скерував до суду письмові пояснення, де зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договори в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого Первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності), який Відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Тобто, для укладання кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов`язковим. Отже, Позивачем доведено факт укладання Відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому позовні вимоги Позивача є законними та обґрунтованими, а Відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Окрім того, у Кредитному договорі №19476-01/2024 від 16.01.2024 року, зазначено контактні дані Відповідача, а саме номери телефонів, внесені Відповідачем власноруч при укладенні кредитного договору, зокрема номер телефону + НОМЕР_2. Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначав, що Позичальник через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надсилав Позичальнику за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номер телефону НОМЕР_2 одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду (одноразовий ідентифікатор - дані електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який Відповідач використав для підтвердження підписання вищевказаного договору. Виходячи з вищевикладеного слідує, що договір було підписано позичальником за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який було надіслано первісним кредитором на номер телефону, зазначений Відповідачем при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору міститься код ідентифікатор відповідача, що і є його безпосереднім підписом.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, первинні документи підтверджують господарські операції для ведення бухгалтерського обліку та подачі фінансової звітності та є доказом перерахування на рахунок кредитора грошових коштів та відображає рух коштів за кредитним договором. Слід зауважити, що розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Тобто, позивачем надано підтвердження перерахування коштів, зокрема відповідне інформаційна довідка про перерахування кредитних коштів. Доказів протилежного, зокрема того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, Відповідач суду не надав.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором №19476-01/2024 від 16.01.2024 року, зазначаємо наступне. Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що Реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, Позивачем надано Виксерокопіювання (Витяг) з Реєстру боржників, що містить лише дані Відповідача, інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб.

Таким чином, Договір факторингу між Первісним кредитором та Позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси Відповідача Повідомляємо суд, що в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги.

Зокрема Договором факторингу передбачено, що попередній кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних новому кредитору. Слід зазначити, що дані листи ніяким чином не змінюють умов кредитних договорів, а носять лише інформаційний характер. При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Щодо твердження Відповідача про порушення Закону України «Про захист прав споживачів» слід зазначити, жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з Правилами надання коштів, Відповідачем при укладенні Кредитного договору висловлено не було. Жодних застережень або зауважень з боку Відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час його підписання, до суду належними доказами не подано. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов Кредитного договору у Відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він НЕ СКОРИСТАВСЯ.

Отже, підписавши договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Отже, укладений Кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Під час укладення договору не було порушено Закон України «Про захист прав споживачів».

Сплати Відповідачем коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості на рахунок Первісного кредитора, є беззаперечним підтвердженням укладення договору, погодження з його умовами та отримання коштів.

Просить суд позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до Відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі та розгляд справи проводити за відсутності представника Позивача.

26 листопада 2025 року відповідачка скерувала до суду відповідь на письмові пояснення позивача. У відповіді зазначає, що договір не містить належних даних про накладення електронного підпису, одноразового ідентифікатора або будь-якого іншого засобу автентифікації. Сам по собі набір літер і цифр не про що не говорить. У Договорі відсутні відомості про спосіб підписання, дату та час підтвердження, електронний ідентифікатор користувача, IP-адресу чи логфайли системи. Позивач лише формально стверджує, що договір було підписано відповідачем в електронній формі та що останній, нібито, ознайомився з його умовами в особистому кабінеті. Однак жодного доказу того, що Відповідачка взагалі мала доступ до цього «особистого кабінету» або заходила у нього, не подано. В Позові відсутні технічні відомості про логіни, IP-адреси, з яких могла здійснюватися авторизація. Є лише номер телефону. Але нема доказів фактичного направлення на цей номер ідентифікатора. Як нема і Довідки про ідентифікацію.

До речі, нема в матеріалах Позову й Анкети-Заявки , на яку посилається в Поясненнях Позивач. Таким чином, Позивачем не надано належних доказів ні ідентифікації Відповідачки, ні передумов договору, ні підписання договору одноразовим ідентифікатором, ні його надсилання. Тобто, Позивач не довів факту існування дійсного договору між сторонами.

Позивачем не надано до позовної заяви доказів існування будь яких правовідносин між ТОВ «Аванс-Кредит» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке, згідно наданого ним повідомлення, здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені первісного кредитора.

У данному випадку позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту отримання відповідачем кредитних коштів за договором № №19476-01/2024 ВІД 16.01.2024 на умовах, визначеними договірними сторонами, зокрема не надано відповідної виписки за картковим рахунком та не заявлено клопотання про витребування відповідних доказів, які б підтвердили перерахування кредитодавцем на поточний рахунок споживача. Не є доказом на підтвердження заборгованості також і витяг з реєстру боржників до договорів факторингу оскільки не підтверджує здійснення фінансових операцій та не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості. Таким чином, Позивач не довів ані факту існування дійсного договору між сторонами, ані факту перерахування коштів на рахунок, який би належав Відповідачу, не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір (первинних документів), що свідчить про безпідставність заявлених вимог.

Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надав не тільки доказів повідомлення Відповідача про його вимоги як фактора чи будь-які вимоги попередніх кредиторів, але і спроб досудового врегулювання, яке надало б Відповідачу можливість врегулювати спір у позасудовому порядку за меншу суму. Договір Факторингу №20062024.від 20.06.2024, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «АвансКредит поданий до суду неповно, У вказаному письмовому доказі не вистачає декілька розділів, відтак доказ не подано до суду в оригіналі чи в належному чині засвідченій копії та не оформлено як Витяг. Даний доказ (Договір факторингу) поданий до суду з порушенням ч.2 ст. 95 ЦПК України, відповідно до положень якої, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Позивачем не доведено набуття права вимоги саме до Відповідача, а не сторонніх осіб, оскільки з наданих ним документів не можна достовірно встановити набуття права вимоги саме за вказаним ним договором.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» надані лише витяги з додатків до договору факторингу з первісним кредитором без реєстра боржників, повної копії договора факторингу, на які позивач посилається у позові. Так, п. 1.2 договору факторингу №20062024.від 20.06.2024 визначено, що передача Клієнтом паперового Реєстру Боржників Фактору здійснюється протягом одного робочого дня, з дати отримання від Фактора оплати ціни продажу. Клієнт зобов`язаний передати Фактору Реєстр Боржників в електронній формі, на електронному носієві (флеш карта, компакт диск та інші оптичні носії інформації) за формою з усіма заповненими даними про Боржників, які обов`язково повинні міститись в Реєстрі Боржників Належним доказом наявності у переліку боржників саме Відповідача, право грошової вимоги щодо якого відступається за договором факторингу, є саме Реєстр боржників, який підписується сторонами у паперовому вигляді. У наданому позивачем на обґрунтування позовних вимог Витягу з реєстру боржників від 20.07.2024 року до договору факторингу зазначені лише номер кредитного договору, ІПН боржника, прізвище боржника та сума боргу, але не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, напрямки та підстави їх нарахування. Не має жодної пов`язаності наданого Витягу з Реєстром боржників у паперовому чи електронному вигляді. Щодо неможливості надати Реєстр з міркувань комерційної таємниці, не розголошення персональних даних, то можна було, як роблять інші позивачі, надати належним чином завірену сторінку Реєстру, де серед інших міститься прізвище Відповідача ( можна було закреслити інші прізвища і ІПН). Позивачем не доказано, що наданий ним Витяг з Реєстру боржників взагалі має відношення саме до переданого йому Реєстру і саме до вказаного в позові Договору факторингу.

Вважає, що сума позову, яку вимагає Позивач, не доведена належними доказами і не справедлива у розумінні, зокрема, положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», «порушує принципи розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків». Просить суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задоволити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином через Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний Суд».

Ухвалою суду від 25.02.2026р. оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та у зв`язку зі складністю справи відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 02.03.2026р.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання.

Частиною першою ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що 16 січня 2024р. між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 19476-01/2024.

У відповідності до умов укладеного договору, передбачено: П. 1.1. Сума кредиту 8000,00 грн. Відповідно до п. 1.2. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 16.01.2024. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 14.05.2024. Згідно з п. 1.4.1. Процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №19476- 01/2024 від 16.01.2024 року, нарахування відсотків в період з 16.01.2024 року по 08.02.2024 року відбувалось за відсотковою ставкою 0,90%. В період з 10.02.2024 року по 05.03.2024 року, нарахування відсотків відбувалось за ставкою 1,8%. В період з 06.03.2024 року по 14.05.2024 року, нарахування відсотків здійснювалось за відсотковою ставкою 2,5%.

Відповідно до п.1.4.2 кредитного договору якщо клієнт 09.02.2024р. сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів або здійснить дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає індивідуальну знижку в розмірі 64% на перший платіж згідно графіку. Якщо клієнт вчасно сплатить наступний платіж, отримає знижку 28% на кожний наступний платіж.

Видача кредиту підтверджена довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.07.2025 року 16.01.2024, відповідно до якої було проведено платіж на суму 8 000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua № 332239631.

У розрахунку за кредитним договором міститься інформація щодо проведення Відповідачем часткової оплати, яку зараховано на погашення заборгованості відсотків за користування кредитом.

20.06.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 20062024, у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 20.06.2024 до Договору факторингу № 20062024 від 20.06.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27000 грн., з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19000 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до договору факторингу № 20062024 від 20.06.2024 року Перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує сам факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною договору факторингу №20062024 від 20.06.2024 року.

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №20062024 від 20.06.2024 року Реєстр Боржників передано 20 червня 2024 року.

З врахуванням досліджених доказів, наданих позивачем та не спростованих відповідачем, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання відповідачем у повному обсязі зобов`язань щодо повернення отриманих в кредит коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Доводи відповідача про недоведеність укладення кредитного договору та видачі кредиту суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету.

Також суд враховує, що у договорі зазначені персональні дані відповідача, які повністю збігаються із зазначеними даними у відзиві на позовну заяву, а саме ПІП, РНОКПП, місце проживання, номеру телефону. Даних на спростування належності відповідачу карти № № НОМЕР_1 суду не надано, у своїх поясненнях відповідач стверджує про отримання кредитних коштів для лікування сестри.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього неправомірних дій не звертався.

Доводи відповідача про неналежність і недопустимість наданих позивачем доказів суд вважає такими, що не обгрунтовують заперечення проти позову, виходячи з такого.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування. Досліджені в судовому засіданні надані позивачем докази узгоджуються між собою та об`єктивно підтверджують обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог.

Відповідач в обґрунтування заперечень проти факту укладення договору та отримання кредиту жодних доказів не подав. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

В постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц Верховний суд зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Надаючи оцінку наданому позивачем розрахунку боргу, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення між сторонами кредитного договору з урахуванням змін відповідно до Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX) денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Як передбачено ч.5 ст.7 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до ст.19 «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення між сторонами кредитного договору) у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення між сторонами кредитного договору з урахуванням змін відповідно до Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX) передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають,що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка, розрахована відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про споживче кредитування» має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.

Надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону. ( ч.4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг").

Строк кредитування згідно Кредитного договору № 19476-01/2021 від 16.01.2024 року складав 120 днів з 16.01.2024р. по 14.05.2024р., сума кредиту 8 000 грн., відсоткова ставка згідно ч.5 ст.7 Закону України «Про споживче кредитування» ((у редакції, чинній на момент укладення між сторонами кредитного договору) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Отже, отже загальні витрати за кредитом у вигляді відсотків не можуть перевищувати за формулою у ч.4 ст.7 вказаного Закону: ЗВСК=ДПС*t*ЗРК/100% = 1%*120*8000/100% = 9600 грн.

Відповідачем 09.02.2024 року внесені кошти на виконання кредитного договору в сумі 1800 грн.

Вказані кошти позивачем зараховано на оплату відсотків за користування кредитом без порушення ст.19 «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення між сторонами кредитного договору). До такого висновку суд доходить з урахуванням того, що пунктом 1.2 договору сторонами було погоджено обов`язок відповідача повернути кредит в останній день строку кредитування 14.05.2024р. Отже, 09.02.2024р. строк повернення кредиту згідно умов кредитного договору не настав та відповідно у відповідача не було простроченої суми кредиту.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором слід вважати підтвердженою на суму кредиту 8000 грн., відсотків 9600 грн. - 1800 грн.= 15 800 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у обсязі, який не суперечить чинному законодавству, порушує права та законні інтереси позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн., позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 15 800/27000*3028 = 1771,94 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором № 19476-01/2024 від 16.01.2024 р. у розмірі 15800,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1771,94 грн.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст рішення складений 02 березня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).