Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №711/869/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/869/26

Провадження № 2-а/711/16/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

02.02.2026 позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Ковтуна А. В., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив скасувати постанову № R254905 від 24.12.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R254905 від 24.12.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 051,00 грн. Згідно зі змістом вказаної, ОСОБА_1 , який 12.04.2018 був визнаний «непридатним в мирний час, обмежено придатним у військовий час», не пройшов військово-лікарську комісію відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач не згідний з обставинами, які зазначені у постанові, так як має ІІ групу інвалідності (встановлена безтерміново 04.07.2018), що звільняє його від обов`язку проходити повторну ВЛК для осіб, які раніше були обмежено придатними. Таким чином, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, розгляд справи відбувся 24.12.2025 без участі позивача. Позивач був повідомлений про розгляд на іншу дату (18.12.2025), а про зміну часу чи місця розгляду його належним чином не повідомляли, що позбавило його права на захист. Оскаржувана постанова не була вручена позивачу особисто; він ознайомився з її змістом лише 24.01.2026 після отримання відповіді на запит представника. У зв`язку з цим позивач просив поновити строк на оскарження як такий, що пропущений з поважних причин, скасувати постанову та закрити провадження у справі.

За результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.01.2026 поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду; відкрито провадження у справі; розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До початку розгляду від його представника - адвоката Ковтун А.В., надійшла заява, у якій він підтримав позовні вимоги та просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Частиною 1 статті 268 КАС України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (частина 3 статті 268 КАС України).

Частиною 2 статті 175 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального і процесуального права, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Черкаси, є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 07.02.1996 Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 125369 від 04.07.2018, позивачу 04.07.2018 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків.

Згідно з даними військово-облікового документа, сформованого 07.01.2026 у застосунку «Резерв+», позивач є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . До завершення мобілізації має відстрочку на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», постановою ВЛК від 12.04.2018 визнаний непридатним в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. У військово-обліковому документі також містяться відомості про порушення правил військового обліку та запис про звернення ТЦК та СП до органів Національної поліції 14.12.2025.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № F 3625296 від 15.12.2025, складеного оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдатом ОСОБА_3 , 15.12.2025 о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ході перевірки облікових даних, було з`ясовано, що громадянин ОСОБА_1 був визнаним обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (до 04.05.2024) та в порушення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. У протоколі також зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 18.12.2025 о 14:00 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24.12.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № R254905, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 051,00 грн.

Відповідно до змісту вказаної постанови, підставою для притягнення до відповідальності стало те, що ОСОБА_1 , який 12.04.2018 був визнаний військово-лікарською комісією «непридатним в мирний час, обмежено придатним у військовий час», будучи особою віком понад 25 років та не маючи групи інвалідності, не пройшов повторно медичний огляд, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Окрім цього, у постанові зазначено, що 14.12.2025 відповідачем було подане електронне звернення до поліції щодо доставлення позивача, у зв`язку з чим саме цю дату ІНФОРМАЦІЯ_5 визначив днем виявлення правопорушення.

Позивач просить скасувати зазначену постанову, стверджуючи, що викладені у ній відомості про відсутність у нього групи інвалідності є недостовірними, оскільки він має статус особи з інвалідністю ІІ групи безтерміново, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК. Крім того, позивач наголошує на порушенні процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки такий розгляд відбувся за його відсутності та без належного повідомлення про дату, час і місце такого розгляду, що позбавило його можливості реалізувати право на захист та надати документи, які спростовують склад правопорушення.

Таким чином, між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства, як передбачено частиною 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 77 КАС України).

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Зокрема, згідно з частиною 3 статті 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Поняття особливого періоду визначено у Законі України «Про оборону України» та Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, стаття 1 Закону України «Про оборону України» визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію».

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 04.05.2026.

Також, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, затвердженим Верховною Радою України, оголошено загальну мобілізацію в Україні, строк якої неодноразово продовжувався.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності, встановлену безтерміново 04.07.2018. Таким чином, обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду у термін до 05.06.2025, передбачений пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» для «обмежено придатних» осіб, на позивача не поширювався. Відтак, інкримінована позивачу бездіяльність не утворює об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Суд наголошує, що відповідач, маючи доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, мав об`єктивну можливість перевірити статус позивача як особи з інвалідністю (що також підтверджується актуальними даними застосунку «Резерв+»), однак не зробив цього. Така бездіяльність суб`єкта владних повноважень призвела до безпідставного притягнення особи до відповідальності.

Окрім відсутності складу правопорушення, суд звертає увагу на порушення відповідачем процедури розгляду справи. Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до відповідальності, має право на участь у розгляді справи, надання пояснень та доказів. У протоколі датою розгляду було визначено 18.12.2025, проте оскаржувану постанову винесено 24.12.2025. Відсутність належного повідомлення позивача про зміну дати розгляду справи позбавила його права на захист та можливості надати довідку МСЕК, яка б спростувала підстави для складання протоколу.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова № R254905 від 24.12.2025 є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною 1 статті 139 КАС України. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги задоволені повністю, судовий збір у розмірі 665,60 грн підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 38, 210-1 КУпАП, ст.ст. 2, 72, 77, 73, 79, 243-246, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R254905 від 24.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Г. В. Булгакова