Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №695/272/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02 березня 2026 рокуСправа №: 695/272/26

Номер провадження 3/695/381/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Державної екологічної інспекції Центрального округу стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , інваліда ІІ групи загального захворювання (ААЛ № 080817),

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13 січня 2026 року о 10:26 год. ловив рибу на зимову вудку в адміністративних межах с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області на території орнітологічного заказника державного значення «Липівський», риби не виловив, чим порушив ст.ст. 7-9, 26 Закону України «Про тваринний світ» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 91 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав, з правопорушенням погодився, повідомив, що в протоколі записано все вірно, риби не виловив.

Заслухавши особу, що притягується до адміністративної відповідальності та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з положеннями статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 91 КУпАП.

Відповідальність за ст. 91 КУпАП настає у разі здійснення в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об`єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду.

Між тим, положення цієї статті є бланкетними та відсилають до положень інших нормативно-правових актів, які більш детально передбачають вимоги законодавства, які ставляться в обвинувачення правопорушнику.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-XII на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачено, що порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. е) ч. 2 ст. 64 вказаного Закону відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у: порушенні вимог щодо використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Винуватість ОСОБА_1 , крім повного визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у справі доказів, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення № 005975 від 13.01.2026 року;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 13.01.2026 року.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, та виключають ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, суду не надано.

Підстав вважати ці докази такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку, і давали б підстави визнавати встановлені обставини недійсними, у суду немає.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, а винуватість його у вчиненому доведено поза розумним сумнівом.

При призначенні покарання, суддя відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та особу правопорушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, ступінь вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом`якшують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд визнає визнання вини.

Обставин, що обтяжують відповідальність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, судом не встановлено.

Таким чином, суддя вважає за доцільне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу мінімального розміру відповідно до санкції ст. 91 КУпАП.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору (посвідчення № НОМЕР_1 від 04.03.2020 року, Серія ААЛ 080817), судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 38, 40-1, 173-2, 245, 247, 251, 252, 254, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу розміром дев`ять неоподаткуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153.00 (сто п`ятдесят три) гривні.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику копії постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вказаний строк постанова надсилається для примусового виконання, в порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд протягом 10 днів.

Суддя: Середа Л.В.