Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №694/990/25 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/990/25

2/694/134/26

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Смовж О.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Нікітішиної С.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Кенчадзе Т.Т.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Дубового І.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном,

встановив:

ОСОБА_1 07.04.2025 звернулася до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить зобов`язати останню не чинити перешкоди в розпорядженні власним домоволодінням шляхом надання дублікатів ключів від замків на вхідних дверях будинку та хвіртки та допустити її та чоловіка – ОСОБА_3 до будинку та прибудов і надвірних споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що будинок в АДРЕСА_1 належав її батькам, які ще у вересні 2013 року вирішили подарувати його позивачці, оскільки раніше матеріально допомагали двом іншим дочкам, в тому числі у придбанні власного житла. На той час мати вже тяжко хворіла, оформленням будинку та земельної ділянки займався батько, який з дозволу матері оформив договір дарування, посвідчений в нотаріальному порядку 31 жовтня 2013 року. З цього часу житловий будинок з усіма надвірними спорудами належить позивачці, про що наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №12044971.

Укладаючи договір, позивач та батьки домовилися, що останні будуть безперешкодно проживати в будинку до самої смерті та користуватися земельною ділянкою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки померла, після чого ОСОБА_2 – рідна сестра позивача, стала налаштовувати батька на розірвання договору дарування будинку та змусила його до звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним з тих підстав, що він помилково підписав договір, не усвідомлюючи його змісту. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 18.07.2022 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено, зазначене рішення не оскаржувалося, набрало законної сили. З тих пір ОСОБА_2 усіма способами чинить перешкоди у володінні та користуванні житловим будинком, не допускаючи законного власника навіть у двір, замінила замки на дверях та воротах, налаштовує негативно батька, який продовжує проживати в будинку, лякаючи його тим, що позивач приїхала, щоб виселити його з будинку та забороняючи йому спілкуватися з донькою без її присутності. З кожним приїздом позивача до власного будинку відбуваються сварки, викликається поліція для фіксування зазначених фактів.

Позивач зазначає також, що не має жодних намірів виселяти батька з будинку, оскільки дотримується домовленості, а окрім того, батькові 86 років, він потребує стороннього догляду, в позивач немає можливості доглядати за ним, оскільки рідна сестра не дає можливості ані потрапити до будинку, ані поспілкуватися з батьком.

Посилаючись на положення Цивільного кодексу України, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судовому засіданні позивач та її уповноважений представник – адвокат Кенчадзе Т.Т. підтримали позовні вимоги, підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, додатково зазначили, що 03.11.2025 в черговий раз приїхали до власного будинку позивача, проте ОСОБА_2 вчинила сварку, не допускала позивачку та її адвоката у двір, у зв`язку з чим викликано наряд поліції, зафіксовано та задокументовано дану подію, про що надані відповідні підтвердження до матеріалів справи.

В судові засідання 22.05.,02.07.,11.09.2025 відповідач не з`являлася, поштова кореспонденція поверталася до суду не врученою.

06.11.2025 в судове засідання з`явився уповноважений представник відповідача – адвокат Дубовий І.А., проти позовних вимог заперечував, зазначив, що жодних перешкод ОСОБА_2 власнику майна не чинить, доглядає батька, який проживає по АДРЕСА_1 . Заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи батька позивача – ОСОБА_4 , проте суд відмовив у задоволенні клопотання, оскільки позовні вимоги до батька позивачка не висуває, жодних прав та обов`язків у зв`язку з розглядом справи зазначеної особи не охоплюється предметом розгляду.

Натомість, судом задоволено клопотання представника відповідача про допит в судовому засіданні ОСОБА_4 як свідка, а також раніше задоволено клопотання представника позивача про допит в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Також, ухвалою суду від 27.01.2026 визнано явку відповідача ОСОБА_2 в судове засідання обов`язковою для дачі пояснень по суті справи.

Під час розгляд справу розглянуто усі подані сторонами заяви та клопотання, надано можливість усім учасникам справи надати свої пояснення у справі та подати відповідні докази у підтвердження своєї позиції.

З наявних у справі матеріалів судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , в єдиній частці відповідно до договору дарування 3921 від 31.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедратою-Скляр Н.М. про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.10.2013 (а.с.12), а також Інформація з Державного реєстру речових праві на нерухоме майно від 25.05.2024.

Відповідно до Договору дарування житлового будинку від 31.10.2013 ОСОБА_4 (батько позивача) подарував дочці ОСОБА_1 (позивачу) житловий будинок АДРЕСА_2 . Будинок з надвірними спорудами (веранда, прибудова, сарай, погріб, ворота, огорожа, ганок розташовані на земельній ділянці розміром 0,0622, яка перебуває у державній власності, кадастровий номер 7121210100:01:001:1662.

Згідно з довідкою КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» Звенигородський виробничий відділок від 30.10.2013 №999/ВС зазначений житловий будинок раніше був зареєстрований в бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 на підставі Договору на забудову, посвідченого Звенигородською державною нотаріальною конторою 29.12.1964 №4125.

Відповідно до рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 18.07.2022 у справі №694/2316/21 у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним відмовлено, зазначене рішення не оскаржувалося, набрало законної сили.

Виходячи з доводів позивачки, починаючи з 2021 року її рідна сестра ОСОБА_2 чинить перешкоди у володінні та користуванні власністю – житловим будинком по АДРЕСА_1 , не допускає її на подвір`я, до будинку, змінила замки на дверях та хвіртці, проявляє агресивну поведінку при спробах потрапити до власності, через що викликаються наряди поліції та фіксуються такі факти.

На підтвердження таких доводів до матеріалів справи надано лист начальника Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області від 04.04.2025, виходячи з якого звернення ОСОБА_1 зареєстровано до журналу Єдиного обліку заяв і повідомлень пр. вчинені кримінальні правопорушення та інші події Звенигородського РВП за №31108 від 19.12.2024, розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян», прийнято рішення про списання висновком до справи №15662 у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на ознаки кримінального правопорушення.

Згідно з рапортом старшого інспектора сектору моніторингу Звенигородського РВП 19.12.2024 о 22.31 надійшла заява від ОСОБА_1 щодо неправомірних дій її сестри ОСОБА_2 , за протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, а також пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не впускає до двору та в будинок по АДРЕСА_1 власницю – ОСОБА_1 , не дає навідати батька, потрібна допомога поліції.

Виходячи з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, або таке, що готується від 03.11.2025, пояснень ОСОБА_1 від 03.11.2025, рапорту старшого дільничого офіцера поліції від 04.11.2025, вбачається, що 03.11.2025 близько 14.30 ОСОБА_1 прибула до власного будинку АДРЕСА_1 , проте рідна сестра – ОСОБА_2 забороняє входити та не допускає до будинку.

ОСОБА_2 також надала письмові пояснення, зазначивши, що ОСОБА_1 приїхала 03.11.2025 до будинку і привезла із собою покупця, почала виселяти її та батька з будинку, самовільно зайшла до подвір`я та викликала поліцію. При цьому, шляхом введення в оману батька, уклала договір дарування будинку при відсутності згоди матері на це. До того ж, на будинок накладено заборону відчуження.

Разом з тим, інспектором СРПП Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області в рапорті при виїзді за місцем виклику зафіксовано інше, а саме: під час добового чергування надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не допускає сестру – ОСОБА_1 до будинку.

Надалі зазначене звернення списано до архівної справи з наданням відповіді заявниці.

В судовому засіданні допитано як свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є чоловіком позивачки, та пояснив, що з 2021 року після смерті матері дружини різко погіршилися відносини між сестрами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки остання дізналася про те, що мати й батько подарували домоволодіння з прилеглими спорудами лише позивачці. З тієї пори і по цей час ОСОБА_6 не має можливості потрапити в будинок, оскільки ОСОБА_7 змінила усі замки, ключі не надала, під час приїзду при спробах ОСОБА_1 потрапити на подвір`я, сусіди одразу повідомляють ОСОБА_8 і остання з`являється, чинить перешкоди, не пускає сестру у двір та до будинку, поводиться вкрай агресивно, постійно ображає в нецензурній формі, погрожує вбити. При цьому розпоряджається домоволодінням на власний розсуд, налаштовує батька проти ОСОБА_9 , запевняючи його, що сестра приїхала, щоб вигнати батька з будинку, хоча це не відповідає дійсності, таких намірів у ОСОБА_1 ніколи не було. Декілька разів ОСОБА_9 викликала поліцію, щоб зафіксувати факти вчинення перешкод у здійсненні права власності стосовно будинку. Наряд поліції приїжджає, фіксує, а потім надає відповіді, що складу правопорушення немає, а вбачаються цивільно-правові відносини, які треба вирішувати через суд. Сам свідок полишив спроби спілкуватися із ОСОБА_8 та батьком дружини, оскільки вони його не сприймають, ображають і йому важко стримувати себе.

Як свідка допитано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є сусідкою відповідачки ОСОБА_2 упродовж 20 років, пояснила, що ОСОБА_10 проживає разом з чоловіком, шлюб з яким розірвано, торгує алкоголем, який зберігає в будинку по АДРЕСА_1 , кожного разу, як приїжджає сестра – ОСОБА_6 , ОСОБА_10 виганяє їх з чоловіком, не пускає у двір при спробах зайти до будинку, ОСОБА_11 погрожувала, що вб`є, як ще раз побачить. Погано впливає на батька, вселяє йому думку, що ОСОБА_12 приїхала, щоб його вигнати, він її боїться. Відносини між сестрами погіршилися після смерті матері, не поділили майно, ОСОБА_10 вважає не справедливим, що будинок належить тільки ОСОБА_9 , неодноразово говорила, що все одно відсудить будинок у сестри. Відносини недобросусідські, оскільки ОСОБА_10 вважає свідка відьмою, перешкоджає у вирішенні питань по будинку іншим сусідам (в будинку 6 квартир).

Пояснення по суті позовних вимог надала також особисто ОСОБА_2 , явка якої в судове засідання визнана судом обов`язковою, та яка з`явилася до суду на виконання ухвали. ОСОБА_2 зазначила, що вважає несправедливим рішення батьків про передачу у власність ОСОБА_1 будинку та господарських споруд, про яке вона дізналася лише після смерті матері, вважає, що ОСОБА_12 приховала від неї зазначені факти та документи. Раніше ставила перед судом питання щодо визнання договору дарування недійсним, проте суд відмовив у задоволенні позову, рішення не оскаржували. Стверджувала, що активних перешкод сестрі не чинить, знає та усвідомлює, що будинок належить їй, проте з такими обставинами не змириться, в домоволодіння сестру і її чоловіка не допустить, оскільки там проживає батько похилого віку, за яким вона здійснює догляд, сплачує комунальні платежі по будинку, спілкуватися із сестрою не бажає, і до батька не допустить. На питання суду щодо заміни замків на вході в будинок та на хвіртці, підтвердила, що її чоловік замінив усі замки, ключі ОСОБА_1 не надавала. Підтвердила обставини виклику ОСОБА_1 поліцейських нарядів по факту вчинення перешкод у володінні та користуванні нерухомим майном.

Заслухавши пояснення учасників справи, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, суд дійшов до наступних висновків.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам і виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як вже зазначив суд вище, відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили, право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 . Право власності зареєстровано належним чином та відповідно до існуючого порядку реєстрації.

Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено в судовому рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України, право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормою частини першої статті 321 ЦК України гарантовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 391 ЦК України встановлено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у цивільній справі 454/2025/15 (61-46621ск18).

Із дослідження спірних правовідносин встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , як законний власник будинку АДРЕСА_1 , упродовж тривалого часу (з 2021 року) намагалася потрапити до власного домоволодіння, однак доступу до нього об`єктивно не має, а відповідач у добровільному порядку відмовляється усунути ці обставини та передати ключі власниці домоволодіння, чим порушує права та законні інтереси позивачки володіти та користуватися цим майном.

Викладені обставини підтверджуються зверненнями до правоохоронних органів та складеними за результатами виїздів за викликами ОСОБА_1 документами – рапортами працівників поліції, поясненнями осіб, із змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 вчиняє перешкоди у потраплянні ОСОБА_1 до будинку, поводиться агресивно, відмовляється допускати позивача до подвір`я та до помешкання, в якому остання зареєстрована та власником якого вона є, відмовляється добровільно надати ключі від будинку та хвіртки.

Такі обставини також підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Твердження відповідачки про те, що вона не чинить позивачці перешкоди у користуванні власністю, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, ба більше спростовані долученими стороною позивачки доказами до матеріалів справи та поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків.

В судовому засіданні сама відповідачка підтвердила, що не впускає і не впустить позивачку до будинку, попри те, що усвідомлює приналежність їй на праві власності зазначеного будинковолодіння, даних про те, що надала комплект ключів від хвіртки та дверей будинку не представила, відтак суд приходить до висновку, що відповідачка перешкоджає позивачці у вільному володінні та користуванні нерухомим майном, законним власником якого вона є, чим порушуються її права та законні інтереси на вільне володіння власністю.

Отже, заявлена вимога в частині усунення з боку ОСОБА_2 перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні будинком ОСОБА_1 шляхом передачі ключів від хвіртки та дверей будинку є обґрунтованою, повністю доведеною та такою, що підлягає задоволенню. При цьому суд зазначає, що вирішуючи справу, обирає спосіб захисту, який максимально усуває порушення прав та інтересів позивача, та упереджує подальші звернення до суду із зазначених питань.

Разом з тим, аналогічні позовні вимоги, заявлені відносно ОСОБА_3 – чоловіка позивачки, задоволенню не підлягають, оскільки останній не виступає у справі учасником, позовних вимог самостійно упродовж розгляду справи не висував, не є власником будинковолодіння, а позивач у даному випадку не може розпоряджатися вимогами в інтересах іншої особи.

Виходячи з результатів розгляду справи, суд вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 206, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. cт. 317, 319, 358, 383, 391 ЦК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання їй екземпляру ключів від замків на вхідних дверях будинку та хвіртки, а у випадку їх відсутності – можливості зробити копії, а також забезпечення можливості вільно та доступно ним користуватися в будь-який час.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211, 20 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.03.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_2 )

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 .)

Суддя О.Ю.Смовж