Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №570/4453/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4453/25

Номер провадження 2/570/272/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» в особі представника Пархомчука С.В. звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3177713978/211375 від 17.01.2020 р., в сумі 6181,60 грн., яка складається із: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2000,00 гривень; прострочена заборгованість за комісіями і відсотками в розмірі 4181,60 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.01.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №3177713978/211375 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який укладений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Відповідно до умов кредитного договору, первісний кредитор зобов`язався надати клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2000,00 гривень, дата надання кредиту: 17.01.2020 року, строк кредиту: 30 днів; стандартна процентна ставка 1,85 % в день.

31.05.2021 року між первісним кредитором ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, включно із правом вимоги за кредитним договором №3177713978/211375 від 17.01.2020 р., укладеним із ОСОБА_1

03.06.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором №3177713978/211375 від 17.01.2020 р. до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», внаслідок чого позивач набув права грошової вимоги до відповідача.

Ухвалою суду від 11.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить суд розглядати справу без участі позивача, задоволити заявлені позовні вимоги в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак в судове засідання не з`явився повторно, причини неявки суду не повідомив, відзиву до суду не подав. До суду повернувся поштовий конверт, надісланий за зареєстрованим місцем проживання відповідача з відміткою про невручення "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки особі. Зазначена позиція висвітлена в постанові ВС України у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 року у справі №760/25978/13-ц, провадження №61-6788св22, висновки якої підлягають врахуванню для судів інших інстанцій.

Також про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи наявність згоди представника позивача, відсутність відзиву, повторну неявку відповідача у судове засідання, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута без участі відповідача, на підставі наявних у справі доказів, з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд дійшов наступних висновків.

Щодо заборгованості відповідача за кредитним договором.

Судом встановлено, що 17.01.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» (Первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3177713978/211375 (далі – Кредитний договір).

Договір був підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) R53968, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 .

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пп.1.1-1.3 Кредитного договору, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2000,00 гривень, дата надання кредиту: 17.01.2020 року, строк кредиту: 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,85 % в день, тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з умовами Кредитного договору, передбаченими в п.1.5., кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Як вбачається із реквізитів Сторін Кредитного договору, банківська картка відповідача ОСОБА_1 , на яку Первісний кредитор зобов`язався перерахувати кошти, має такі реквізити: 5375 - 41xx - xxxx – 6490.

Факт належного виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за Кредитним договором, а саме надання ОСОБА_1 коштів у розмірі 2000,00 грн, доведено з огляду на наступне.

Згідно з абз.11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься й у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88.

У пункті 2.1 Положення вказано, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На виконання вищевказаних норм закону та в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надав суду документи щодо надання кредиту позичальнику, а саме: Кредитний договір №3177713978/211375 від 17.01.2020р., який містить підписи обох сторін, і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом. Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви додано витяг з реєстру боржників, з яким і пов`язано набуття позивачем права вимоги.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із положеннями статті 1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вбачається із Виписки з особового рахунка за Кредитним договором №3177713978/211375 від 17.01.2020р., прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 2000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами 4181,60 грн., що у сукупності становить 6181,60 грн.

Щодо відступлення права вимоги позивачу.

31.05.2021 року між первісним кредитором ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив для ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, включно із правом вимоги за кредитним договором №3177713978/211375 від 17.01.2020р., укладеним із ОСОБА_1 .

Пунктом 6.2.3. Договору факторингу №1-31/05/21 передбачено, що права вимоги переходять до Фактора (ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП») після підписання Сторонами цього Договору та виконання Фактором вимог п.7.2. цього Договору.

Відповідно до п.7.2. Договору факторингу №1-31/05/21 Фактор здійснює оплату Клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана у п.7.1. цього Договору, на вказаний у реквізитах до цього Договору рахунок, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання Сторонами цього Договору.

У п.7.1. Договору факторингу №1-31/05/21 визначено суму у розмірі 3306640,45 грн. без ПДВ.

Як вбачається із Платіжних доручень №36 від 04.06.2021р. та №37 від 10.06.2021р., вимоги п.7.2. Договору факторингу №1-31/05/21 Фактором було виконано, а отже, права вимоги до боржників перейшли до нього.

Факт переходу права вимоги за кредитним договором №3177713978/211375 від ТОВ «ГОУФІНГОУ» до ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» також підтверджується наданим позивачем витягом з реєстру боржників, що є додатком до договору факторингу №1-31/05/2021.

03.06.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступило право вимоги за кредитним договором №3177713978/211375 від 17.01.2020 р. до позивача ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв`язку з чим останнє набуло права грошової вимоги до відповідача.

Як вбачається з абз.2 п.1.2. Договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, Права вимоги переходять до Нового кредитора (ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН») в повному обсязі, безвідклично та без можливості зворотного відступлення (викупу). З дати підписання Договору відступлення Права Вимоги Новий кредитор вправі самостійно розпоряджатися Правом Вимоги на власний розсуд без згоди Кредитора (ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП»).

Факт набуття такого права вимоги підтверджується витягом з реєстру боржників, що є додатком до договору відступлення прав вимоги №1-03/06/2021.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Наявні в матеріалах справи договір факторингу та договір відступлення права вимоги укладені відповідно до вимог закону, містять всі істотні умови, при їхньому укладенні були дотримані норми ЦК України, які регулюють такі правовідносини, а отже, перехід права вимоги щодо відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №3177713978/211375 від 17.01.2020 р. до позивача встановлено.

Відповідно, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №3177713978/211375 від 17.01.2020 р., яка складає 6181,60 грн., з яких: 2000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4181,60 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат.

Додатково представник позивача адвокат Пархомчук С.В. подав до суду заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи від 16.10.2025р. вх.№19197, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.

На підтвердження понесення товариством таких витрат представником позивача надано довіреність, видану ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» від 11.07.2025р., акт про отримання правової допомоги від 08.10.2025р., платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 08.10.2025р., платіжну інструкцію №9604 від 08.10.2025р. із призначенням платежу «Правнича допомога згідно з Договором про надання правової допомоги від 11.07.2025 року, згідно з рахунком 08.10.2025-20», рахунок № НОМЕР_2 від 08.10.2025р.

Також до позовної заяви було додано Договір №11/07/2025 про надання правової допомоги від 11.07.2025р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10, видане 18.07.2019р. на ім`я Пархомчука С.В.

Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3ст.2ЦПК України).

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У ч.4 ст.62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч.3ст.4Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

Такі висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 31 травня 2023 року у справі №757/13974/21-ц.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зі значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із повним задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» суму заборгованості за кредитним договором №3177713978/211375 від 17.01.2020 р. в розмірі 6181,60 гривень, з них: заборгованість за сумою кредиту 2000,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 4181,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони справи:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН»,код ЄДРПОУ 44243120, адреса: вул. Саперне поле, буд. 12, кв. офіс 1008, м. Київ.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Гнатущенко Ю.В.