Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №520/6393/22 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 р.Справа № 520/6393/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/6393/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява від ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в порядку ст.378 КАС України, в якій він просив суд змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 по справі №520/6393/22 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Київській області, апелянт) на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену доплату до пенсії у розмірі 112894,70 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду задоволено.

Змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 у справі №520/6393/22 та встановити спосіб виконання вказаного рішення шляхом стягнення з ГУ ПФУ у Київській області на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену доплату до пенсії у розмірі 112894,70 грн з 01.04.2019 по 31.03.2023.

ГУ ПФУ у Київській області не погодилося з цією ухвалою суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Апелянт зазначив, що функції з виплати пенсії покладено безпосередньо на Пенсійний фонд України, а не його територіальний орган. Вважає, що зміна способу і порядку виконання рішення суду з зобов`язання на стягнення є незаконною, оскільки така зміна змінить рішення суду по суті та спосіб захисту.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Аналіз наведених приписів абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, у редакції, чинній з 19.12.2024, у контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку про те, що невиконання ГУ ПФУ у Київській області судового рішення, яке набрало законної сили, щодо одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ГУ ПФУ у Київській області тривалий час, понад два місяці, не виконує рішення Харківського окружного адміністративного суду в цій справі в частині виплати позивачеві заборгованості пенсії, яка виникла внаслідок задоволення у судовому порядку вимог позивача про зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок ОСОБА_1 пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 88 % сум грошового забезпечення, що зазначені в довідці про розмір грошового забезпечення від 26.07.2021 № 9/3-299, та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

Згідно зі складеним ГУ ПФУ у Київській області розрахунком за період з 01.04.2019 по 31.03.2023 невиплачена сума пенсії ОСОБА_1 , після її перерахунку на підставі рішення суду у цій справі, склала 112894,70 грн.

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 3 статті 378 КАС України, у редакції чинній з 19.12.2024, колегією суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для заміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 у справі №520/6393/22 на стягнення з ГУ ПФУ у Київській області на користь ОСОБА_1 пенсійних виплат за період з 01.04.2019 по 31.03.2023 у розмірі 112894,70 грн.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ у Київській області та відсутність підстав для її задоволення.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 370, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року по справі №520/6393/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк

Повний текст постанови складено 02.03.2026.