Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №520/23005/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 р. Справа № 520/23005/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмаш-Харків» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 року (ухвалене суддею Полях Н.А.) в справі № 520/23005/25

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Заготконтора "Люботин" , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмаш-Харків»

про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Заготконтора "Люботин", Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільмаш-Харків”, у якому просило: застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення (заборони) експлуатації нежитлової будівлі (власник: Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Заготконтора" Люботин; орендар: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмаш-Харків"), за адресою: Харківська обл., м. Люботин, Качечний в`їзд, буд. 3, шляхом її знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання та зобов`язання припинити використання цієї будівлі до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері (з питань) пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 р. частково задоволено позов, а саме: застосовано заходи реагування державного нагляду (контролю) шляхом повного зупинення (заборони) експлуатації нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Люботин, Качечний в`їзд, буд. 3, що належить на праві власності та перебуває на балансі ТОВ «Агропромислова фірма «Заготконтора» Люботин», та заборони її використання (експлуатації) до повного усунення Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Заготконтора" Люботин, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільмаш-Харків" порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Сільмаш-Харків” подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що висновок про причини виникнення пожежі від 09.06.2025 р. на який у своїй позовній заяві посилається позивач, як доказ підстави застосування заходів реагування, може підтверджувати тільки причину виникнення пожежі. В самому висновку відсутній причинно-наслідковий зв`язок між виникненням пожежі з причин використання підприємством електричної енергії та його обладнання. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції проігнорував надані докази відповідності нежитлового приміщення вимогам протипожежної безпеки.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що 04.06.2025 р. на території Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Заготконтора", за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, Качечний в`їзд, 3, виникла пожежа на площі 24 кв.м., під час ліквідації якої вдалося врятувати виробничу нежитлову будівлю (власник: ТОВ «Агропромислова фірма «Заготконтора» Люботин, орендар: ТОВ «Сільмаш-Харків»), однак вогнем було знищено піддони, продовольча тара на площі 22 кв. м. та пошкоджено піддони з картонною тарою, металеві банки, перекриття металевої споруди на площі 2 кв. м. Причина пожежі - потрапляння малокалорійного джерела запалювання на горючий матеріал.

За фактом пожежі Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області складено акт про пожежу від 04.06.2025 р. та висновок про причини виникнення пожежі від 09.06.2025 р., які для подальшого провадження направлені до територіального підрозділу Національної поліції, а також для інформації - керівництву об`єкта.

Головним управлінням під час огляду місця пожежі на об`єкті встановлено, що він експлуатується з порушеннями вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, які вже призвели до загоряння, створюють перешкоди для гасіння пожежі та евакуації людей, а також можуть знову призвести до її виникнення, а саме: приміщення нежитлової будівлі не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системами протипожежного захисту» (п. 1.2 гл. 1 розд. V «Правил пожежної безпеки в Україні», затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 р. №1417, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (в подальшому - ППБУ)); відсутній захист нежитлової будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (п. 1.21 гл. 1 розд. IV ППБУ); нежитлова будівля не забезпечена первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку (п.п. 3.6, 3.8 гл. 3, розд. V ППБУ); на території об`єкта розпалювання багаття здійснюється на відстані менше 30 м. від будівель та споруд (п. 1.18, гл. 1, розд. III ППБУ); в нежитловій будівлі електророзетки, вимикачі, перемикачі встановлені на горючі основи (конструкції) без підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра (п. 1.17, гл. 1, розд. IV ППБУ); в нежитловій будівлі не оснащено електрощити, групові електрощитки схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки) (п. 1.16, гл. 1, розд. IV ППБУ); в нежитловій будівлі не проведено замір опору ізоляції та перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (п. 1.20, гл. 1, розд. IV ППБУ); на об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) не встановлено протипожежний реж

Вказані обставини підтверджуються Висновком про причини виникнення пожежі, складеним 09.06.2025 р. Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Позивач, вважаючи, що наявність таких порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що були виявлені під час огляду місця пожежі, є підставою для застосування судом невідкладних запобіжних (попереджувальних) заходів реагування до Об`єкту, який більше не може експлуатуватися до повного усунення порушень та ліквідації загрози для життя і здоров`я людей, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у повному обсязі не усунуто виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (в подальшому - Закон № 877-V, у цьому Законі нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні: державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з ст. 3 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в областях (ч. 11 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 р. № 1052 (в подальшому - Положення № 1052) визначено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно з п. 3 Положення № 1052, основними завданнями ДСНС є: реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до п. 4 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про пожежну безпеку", забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Частиною 4 статті 4 Закону № 877-V встановлено, що виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України визначено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожеженебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Тобто, орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд.

Згідно із п.п. 24, 33 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності; пожежна безпека - пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Таким чином, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є зокрема недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами та нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій.

Згідно із ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення (заборони) експлуатації нежитлової будівлі можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 16.02.2022 р. в справі №640/10135/20, від 29.02.2024 р. в справі №420/1984/20, від 30.04.2025 р. в справі № 280/8250/20, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до п. 8 Висновку про причини виникнення пожежі від 09.06.2025 р. порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки стосуються, зокрема, відсутності систем протипожежного захисту, відсутності блискавкозахисту, незабезпечення об`єкта первинними засобами пожежогасіння, порушень у влаштуванні та експлуатації електрогосподарства, а також невстановлення протипожежного режиму, невизначення обов`язків посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, відсутності інструкцій та непроходження працівниками навчання і перевірки знань з питань пожежної безпеки.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про повне усунення зазначених у висновку порушень станом на час розгляду справи, а також про припинення існування загрози життю та/або здоров`ю людей, що є визначальною умовою для відмови у застосуванні заходів реагування як превентивного заходу.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем частково здійсненні заходи щодо усунення виявлених порушень, проте, навіть одне з порушень, яке створює загрозу життя та здоров`ю людей є достатнім для застосування до підконтрольного суб`єкта заходів реагування у виді зупинення його роботи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 24.10.2023 р. в справі № 160/3791/22.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не приймає довід апеляційної скарги про відповідність нежитлового приміщення вимогам протипожежної безпеки.

Відповідно до п. 8 Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. №2030, під час складання Висновку про причини виникнення пожежі першочергово розглядається питання щодо наявності порушень вимог пожежної безпеки, які могли призвести до виникнення пожежі та її розповсюдження.

Згідно з п. 3 розд. V Порядку спільних дій Національної поліції України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України під час проведення огляду місця пожежі, виявлення, припинення, попередження та розслідування кримінальних правопорушень та інших подій, пов`язаних з пожежами, затвердженого наказом МВС України від 24.07.2017 №621, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.08.2017 р. за №998/30866, на місці пожежі посадова особа територіального органу ДСНС встановлює стан і ефективність спрацювання засобів та систем протипожежного захисту, що є на об`єкті, виконання вимог пожежної безпеки, приписів та постанов посадових осіб ДСНС, якщо такі виносилися.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що жодної перевірки позивачем на об`єкті відповідача не проводилось, а виконання (додержання) вимог пожежної безпеки було встановлено саме під час огляду місця пожежі, оскільки це передбачено вимогами вказаних нормативних документів та документами, в яких їх зазначення обов`язкове.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не приймає довід апеляційної скарги про порушення позивачем вимог законодавства у сфері пожежної безпеки при виявлені в нежитловій будівлі, де пожежі не було, оскільки при складанні висновку про причини виникнення пожежі від 09.06.2025 р. працівники ДСНС діяли в межах повноважень та у спосіб визначений приписами норм чинного законодавства, та правомірно провели перевірку нежитлової будівлі на відповідність вимогам пожежної безпеки.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у висновку про причини виникнення пожежі від 09.06.2025 р. відсутній причинно-наслідковий зв`язок між виникненням пожежі з причин використання підприємством електричної енергії та його обладнання, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки п. 8 Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. №2030, передбачено, що під час складання Висновку про причини виникнення пожежі першочергово розглядається питання щодо наявності порушень вимог пожежної безпеки, які могли призвести до виникнення пожежі та її розповсюдження. Так, у Висновку було зазначені порушення які пов`язані з причиною виникнення пожежі, а саме: на території об`єкта розпалювання багаття здійснюється на відстані менше 30 м. від будівель та споруд; на об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) не встановлено протипожежний режим; керівником об`єкта у посадових інструкціях, обов`язках не визначено обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки; посадові особи та працівники об`єкту не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки, а також, додатково було встановлено й інші порушення вимог пожежної безпеки, які створюють загрози для життя і здоров`я людей.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом доказування у цій справі є не встановлення вини суб`єкта господарювання у виникненні пожежі чи причинного зв`язку між конкретним джерелом запалювання і діяльністю підприємства, а встановлення факту наявності порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, та оцінка співмірності обраного заходу реагування цим порушенням.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що осередок пожежі знаходився на відкритій території у картоні між продовольчою тарою у поліетиленовому упакуванні, отже загрози життю та здоров`ю людей не було, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки порушення вимог пожежної безпеки, які створюють загрози для життя і здоров`я людей були виявлені в нежитловій будівлі під час огляду місця пожежі та з метою попереджувальних заходів для збереження життя і здоров`я людей позивачем було подано до суду адміністративний позов.

Крім того, сам по собі факт розташування первинного осередку пожежі не спростовує висновку про існування загрози, якщо на об`єкті наявні неусунені порушення, здатні перешкоджати ефективному реагуванню на пожежу та захисту людей.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування судом заходів реагування до об`єкту на якому виявленні порушення, гарантує усунення на ньому виявлених та зафіксованих у п. 8 Висновку про причини вимкнення пожежі порушень вимог законодавства, оскільки загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише за наявності порушень вимог пожежної безпеки, які безпосередньо можуть призвести до пожежі, але й за наявності інших порушень щодо нездійснення заходів із захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі.

Із врахуванням вищевикладеного, оскільки відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів повного усунення виявлених позивачем порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, а порушення, яке залишилось неусунутими створює загрозу життю та здоров`ю людей, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про застосовано заходи реагування державного нагляду (контролю) шляхом повного зупинення (заборони) експлуатації нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Люботин, Качечний в`їзд, буд. 3, що належить на праві власності та перебуває на балансі ТОВ «Агропромислова фірма «Заготконтора» Люботин», та заборони її використання (експлуатації) до повного усунення Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма "Заготконтора" Люботин, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільмаш-Харків" порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмаш-Харків» залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 в справі № 520/23005/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич