Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №580/14235/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року справа № 580/14235/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гайдаш В. А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС У Черкаській області від 27.06.2025 № 0643550-2407-2301- UA800000000005514349;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС У Черкаській області від 27.06.2025 № 0643551-2407-2301- UA800000000005514349.

Обгрунтовуючи позовну заяву, позивач вказав, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача є протиправними та винесені з порушенням п.п. 266.4.1, 266.7.1 та 266.7.2 ПК України, оскільки в детальних розрахунках не відображено пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 кв. м та не зазначено кількість місяців нарахування, що за умови сумарної площі 98.2 кв. м робить розрахунок непрозорим, унеможливлює перевірку пропорційності розподілу податку між об`єктами та прямо суперечить твердженням відповідача про фактичне застосування пільги. Також зазначив, що відповідач не вказав питому вагу загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості, що унеможливило перевірку правильності розподілу податкового зобов`язання. За таких обставин вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, наданому до суду 19.01.2026, зазначив, що згідно з даними ІКС «Податковий блок» та Держреєстру речових прав ОСОБА_1 є одноосібним власником двох квартир у АДРЕСА_1 (43,4 кв. м) та АДРЕСА_2 (54,8 кв. м). На підставі цих даних позивачу сформовано та направлено поштою ППР від 27.06.2025 № 0643550-2407-2301- UA800000000005514349 на суму 1 798,01 грн та № 0643551-2407-2301- UA800000000005514349 на суму 2 270,29 грн. Відповідач вважає оскаржувані рішення правомірними, а доводи позивача необґрунтованими. З указаний підстав просив відмовити у задоволенні позову.

З`ясувавши доводи сторін, викладені у заявах по суті, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є одноосібним власником таких об`єктів нерухомості:

тип об`єкта: квартира; адреса об`єкта: АДРЕСА_3 ; дата державної реєстрації: 28.08.2023, загальна площа: 43,4 кв. м;

тип об`єкта: квартира; адреса об`єкта: АДРЕСА_4 ; дата державної реєстрації: 10.07.2020, загальна площа: 54,8 м кв.

ГУ ДПС у Черкаській області обчислило податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, із зазначених об`єктів за 2024 рік та прийняло податкові повідомлення-рішення від 27.06.2025 № 0643550-2407-2301-UA80000000000551439 на суму 1 798,01 грн, № 0643551-2407-2301-UA80000000000551439 від 27.06.2025 на суму 2 270,29 грн.

Позивач звернувся зі скаргами до Державної податкової служби України від 06.10.2025 на податкові повідомлення - рішення № 0643550-2407-2301-UA80000000000551439, № 0643551-2407-2301-UA80000000000551439 від 27.06.2025, однак рішеннями від 09.12.2025 № 35260/6/99-00-06-01-02-06 та № 35262/6/99-00-06-01-02-06 ДПС України залишено без змін зазначені ППР, а скарги — без задоволення.

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі фактичним обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 266.1.1. п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.1. п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

У свою чергу, відповідно до пп. 266.3.2. п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп 266.4.1. п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з пп 266.4.2. п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Відповідно до пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування .

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1. п. 266.6 ст. 266 ПК України).

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 № 1910/5974) установлено в м. Києві місцеві податки та збори, у т.ч. податок на майно, до якого входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у м. Києві (далі Положення).

Відповідно п. 4.1 Положення база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з п. 5.1 Положення № 242/5629 ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Підпунктом 5.2.1. Положення № 242/5629 визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та /або нежитлової нерухомості встановлюються: відповідно до таблиці № 1 до цього Положення.

Відповідно до таблиці № 1 до Положення № 242/5629 (у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин), ставка податку за 1 кв. метр на житлові будинки для фізичних осіб становить 1,500 відсотків (1,5%) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.

У той же час, статтею 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2024 рік» передбачено, що мінімальна заробітна плата на 01.01.2024 складає 7 100 грн, у зв`язку з чим сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки становить 106,50 грн (7100 грн 1,5 %).

Як встановив суд, позивач є власником двох квартир, загальною площею 98,20 кв. м (43,4 кв. м + 54,8 кв. м).

Тож, оподатковувана площа об`єкта оподаткування (98,20 кв. м), з урахуванням пільги (60 кв. м) із сплати податку для житлового будинку, становить 38,20 кв. м (98,20 - 60 = 38,20 кв. м).

З огляду на зазначене податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік щодо об`єкту оподаткування, який належить позивачу, становить 4 068,30 грн (38,20 кв.м х 106,50 грн), де:

- 38,20 кв. м - оподатковувана площа об`єкта нерухомого майна з урахуванням пільги для квартири/квартир;

- 106,50 грн - ставка податку у розмірі 1,5 % від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що податковий орган вірно визначив загальну площу об`єктів (98,20 кв. м) та правомірно застосував пільгу, передбачену п.п. 266.4.1 ПК України (60 кв. м). Отже, об`єктом оподаткування стала різниця у 38,20 кв. м, що відповідає фактичним обставинам та вимогам закону.

Розрахунок проведено за ставкою 1,5% від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024 (7 100 грн), що становить 106,50 грн за 1 кв. м. Застосування такої ставки є правомірним та відповідає актуальному Рішенню Київради № 242/5629.

Загальна сума податку 4 068,30 грн (38,20?106,50) є арифметично вірною. Розподіл цієї суми між двома квартирами у спірних ППР (на 1 798,01 грн та 2 270,29 грн) здійснено пропорційно їхній питомій вазі, що підтверджує дотримання контролюючим органом механізму, визначеного ст. 266 ПК України.

Відсутність окремих технічних даних у колонках таблиці розрахунку суд вважає формальними недоліками, що не спростовує правильність нарахованої суми по суті.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування позивачу податкових зобов`язань на загальну суму 4 068,30 грн.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що доводи позивача в частині недоведеності податковим органом обгрунтованості здійсненого розрахунку грошового зобов`язання, не підтверджуються належними доказами.

За наслідком розгляду цього спору, аналізуючи підстави, що покладені в основу позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконав та довів правомірність та законність його рішень, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ