Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №560/20832/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20832/25

РІШЕННЯ

іменем України

02 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 21.11.2025 №530/ЦЗ-К «Про зміну істотних умов державної служби».

В обґрунтування позову зазначає, що працює на посаді начальника відділу юридичного забезпечення вказаного Управління, повноваження якого поширюються на територію Житомирської, Хмельницької та Вінницької областей. Її робоче місце знаходиться у м. Хмельницькому. 21.11.2025 її було ознайомлено з наказом Міжрегіонального управління від 21.11.2025 №530/ЦЗ-К «Про зміну істотних умов державної служби» а також з повідомленням про зміну істотних умов державної служби №ЦЗ/1/1442-ЦА-25 від 21.11.2025. Позивачка вважає спірний наказ протиправним, оскільки, на її думку, у відповідача відсутні реальні зміни в організації виробництва і праці як передумови зміни істотних умов праці, отже за таких обставин істотні умови праці не могли бути змінені; наказ має дискримінаційний характер та порушує принцип рівності, не відповідає критеріям правомірності. Крім того зазначає, що у неї наявні важливі особисті сімейні обставини, які унеможливлюють зміну робочого місця в іншу місцевість.

У відзиві Центрально - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач покликається на те, що Посадовою інструкцією начальника відділу юридичного забезпечення Центрально - Західного міжрегіонального управління, яка була затверджена 01.03.2024, робоче місце начальника відділу юридичного забезпечення не було визначене. 21.11.2025 затверджена посадова інструкція (нова) начальника відділу юридичного забезпечення, у якій визначено, що його робоче місце знаходиться за адресою: місто Житомир, вулиця Шевченка, 18-а. З метою забезпечення ефективності управлінської діяльності в частині організації якісного виконання завдань визначених у нормативно-правових та організаційно-розпорядчих документах, а також з метою забезпечення проведення організаційних заходів, пов`язаних з введенням в дію нової посадової інструкції, начальником Міжрегіонального управління згідно з наказом від 21.11.2025 №530/ЦЗ-К позивачку було попереджено про зміну істотних умов державної служби (через зміну місцезнаходження робочого місця). Також 21.11.2025 ОСОБА_1 вручене повідомлення про зміну істотних умов державної служби, згідно з яким з 22.12.2025 встановлене місцезнаходження робочого місця за адресою: вул. Шевченка, 18-а, м. Житомир та ознайомлено з посадовою інструкцією у новій редакції. Інші істотні умови державної служби (посада, категорія, ранг, оклад) залишаються незмінними. Відповідач зазначає, що позивач була у встановленому порядку попереджена про зміну істотної умови державної служби у зв`язку зі зміною розташування робочого місця за тією ж посадою, яку вона обіймає, а саме, визначення його у тій же установі: Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці, однак у іншій місцевості ( м. Житомир). З огляду на це вважає, що зміна істотної умови державної служби була здійснена з дотриманням гарантій і процедури, встановлених Законом України «Про державну службу».

Позивач подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали зміни в організації виробництва і праці в Міжрегіональному управлінні, якими викликано зміну істотних умов державної служби. Також зазначає, що наказ має дискримінаційний характер.

Відповідачем надані додаткові пояснення, у яких зазначається, що керівництвом Міжрегіонального управління не здійснюється дискримінація або обмеження прав позивачки порівняно з іншими працівниками, які обіймають рівнозначні посади.

Судом застосовані заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії спірного наказу. У подальшому суд відмовив у скасуванні таких заходів.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

Наказом Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 01.12.2022 №180-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу юридичного забезпечення Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ( далі також Міжрегіональне управління)

Отже, ОСОБА_1 є державним службовцем, на яку розповсюджуються норми Закону України «Про державну службу», які у питанні регулювання правовідносин, що виникають при проходженні та звільненні з державної служби, є спеціальними.

Відповідно до наказу Міжрегіонального управління від 21.11.2025 №530/ЦЗ-К ОСОБА_1 було попереджено про зміну істотних умов державної служби, а саме зміну місцезнаходження робочого місця з м. Хмельницький на м. Житомир.

Як вбачається з Наказу, він прийнятий відповідно до статті 43 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ (із змінами) з метою забезпечення ефективності управлінської діяльності в частині організації якісного виконання завдань визначених у нормативно-правових та організаційно-розпорядчих документах, якими регулюється діяльність Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, а також забезпечення дотримання вимог чинного законодавства під час проведення організаційних заходів, пов`язаних з введенням у дію посадової інструкції начальника відділу юридичного забезпечення Центрально - Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, затвердженої начальником Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 21.11.2025

Цим наказом ОСОБА_1 , начальника відділу юридичного забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, попереджено про зміну істотних умов державної служби (зміна місцезнаходження робочого місця); запропоновано роботу в нових умовах після введення в дію посадової інструкції начальника відділу юридичного забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, затвердженої начальником Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 21.11.2025.

Згідно з п. 3 Наказу доручено Відділу управління персоналом Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці у разі незгоди ОСОБА_1 на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби в частині зміни місцезнаходження робочого місця, після запровадження таких умов (введення в дію посадової інструкції начальника відділу юридичного забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, затвердженої начальником Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 21.11.2025), підготувати наказ про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу».

21.11.2025 ОСОБА_1 вручене повідомлення про зміну істотних умов державної служби. Як вбачається зі змісту повідомлення, у зв`язку зі зміною істотних умов державної служби в частині зміни місцезнаходження робочого місця, відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ (із змінами), статті 43 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, ОСОБА_1 повідомлено про зміну місцезнаходження робочого місця, яка відбудеться після введення в дію нової посадової інструкції начальника відділу юридичного забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з 22.12.2025. Зазначається, що місцезнаходження робочого місця буде змінене на вул. Шевченка, 18-а, м. Житомир, Житомирська область з 22.12.2025. Інші істотні умови державної служби (посада, категорія, ранг, оклад) залишаються незмінними. Пунктом 3 Повідомлення передбачено, що у разі незгоди на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби в частині зміни місцезнаходження робочого місця, ОСОБА_1 повинна подати до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» до запровадження таких умов (введення в дію нової посадової інструкції начальника відділу юридичного забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з 22.12.2025). Відповідно до п. 4 Повідомлення якщо з дня ознайомлення з цим повідомленням про зміну істотних умов державної служби до запровадження таких умов від ОСОБА_1 не надійде заява, зазначена у пункті 3 цього повідомлення, вважатиметься, що вона погодилась на продовження проходження державної служби зі зміненим місцезнаходженням робочого місця.

Позивач не погоджується зі змісту спірного наказу, зважаючи на що звернулась до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 (далі також Закон № 889), який визначає, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби; посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Підстави зміни істотних умов державної служби та порядок дій керівника державної служби у такому випадку врегульовані приписами статті 43 Закону України «Про державну службу». Згідно з положеннями цієї статті Закону підставами для зміни істотних умов державної служби є зміни:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов`язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Частиною 4 ст.43 Закону України «Про державну службу» передбачено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Підстави для припинення державної служби визначені статтею 83 Закону України «Про державну службу». Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022 №171 затверджене Положення про Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, відповідно до якого Міжрегіональне управління є територіальним органом Державної служби з питань праці, повноваження якого поширюються на територію Житомирської, Вінницької та Хмельницької областей.

Міжрегіональне управління очолює начальник, який несе персональну відповідальність за виконання покладених завдань і повноважень та має заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад Головою Держпраці. Міжрегіональне управління в межах своїх повноважень видає накази організаційно - розпорядчого характеру. Начальник Міжрегіонального управління здійснює добір персоналу, підписує накази, розподіляє обов`язки між заступниками та затверджує посадові інструкції, а також здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 1 наказу Міжрегіонального управління від 24.04.2025 №444/ЦЗ затверджене Положення про відділ юридичного забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (Додаток 4), яким визначено, що Відділ є самостійним структурним підрозділом Міжрегіонального управління та безпосередньо підпорядковується начальнику Міжрегіонального управління. Відповідно до п. 7 Положення про Відділ посадові обов`язки, права та відповідальність працівників Відділу визначаються посадовими інструкціями, які затверджуються в установленому порядку.

Начальником Міжрегіонального управління 21.11.2025 була затверджена посадова інструкція начальника відділу юридичного забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, категорії Б посад державної служби. У розділі 6 посадової інструкції визначені умови служби, зокрема те, що робоче місце знаходиться за адресою місто Житомир Житомирська область, вул. Шевченка, буд. 18-а. З цією посадовою інструкцією позивач була ознайомлена 21.11.2025.

Судом зі змісту Положення про відділ та посадової інструкції начальника відділу юридичного забезпечення у попередній редакції, яка була затверджена 01.03.2024 та введена в дію з 18.04.2024, встановлено, що ці документи не містили відомості щодо місцезнаходження робочого місця начальника відділу юридичного забезпечення Міжрегіонального управління у м. Хмельницькому, а також інформацію про територіальний розподіл повноважень працівників відділу. З цього випливає, що повноваження відділу юридичного забезпечення не розподілялись за конкретними адміністративними областями, а поширювались на всю територію, що перебуває в межах компетенції Міжрегіонального управління.

Позивач була попереджена про зміну істотних умов державної служби у зв`язку зі зміною робочого місця за посадою, яку вона обіймає, а саме, визначення його у тій же установі - Центрально - Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці, та у тому ж підрозділі - відділі юридичного забезпечення, однак у іншому місті розташування робочого місця (м. Житомир).

Суд у даному випадку виходить з того, що проведення заходів щодо зміни істотних умов державної служби, у тому числі в частині визначення робочого місця, - це виключна компетенція керівника органу державної служби (суб`єкта призначення).

Зміна істотних умов допускається у зв`язку зі змінами в організації служби/праці, водночас закон не вимагає ліквідації, скорочення чи реорганізації органу. Змінами в організації праці можуть бути: перерозподіл управлінських функцій; концентрація управління в іншому місті; оптимізація координації; зміна логістичних центрів управління; підвищення ефективності керівництва. Отже, навіть якщо структура управління не змінилась, організаційне рішення керівника може бути підставою для зміни організації роботи, адже це входить у дискрецію роботодавця.

Відтак, визначення місця виконання посадових обов`язків належить до виключної компетенції суб`єкта призначення як елемент організації роботи державного органу. Якщо орган діє в кількох містах/областях/регіонах, переміщення робочого місця всередині території діяльності є способом організації служби. При цьому роботодавець визначає підходи до організації праці, а суд лише перевіряє законність процедури, адже не вправі підміняти адміністративний розсуд власною оцінкою ефективності відповідних рішень.

У спірному випадку згідно з новою посадовою інструкцією керівника юридичного підрозділу територія діяльності відділу юридичного забезпечення Міжрегіонального управління як і раніше охоплює ті ж 3 області; начальник відділу юридичного забезпечення так само очолює та координує напрямок роботи на всій цій території; будь - які інші істотні умови служби та умови оплати праці не змінені, відтак зміна міста розташування робочого місця фактично є заходом внутрішньої організації роботи в межах того самого органу.

Зі змісту спірного Наказу встановлено, що він прийнятий, у тому числі, з метою забезпечення ефективності управлінської діяльності в частині організації якісного виконання завдань, визначених у нормативно-правових та організаційно-розпорядчих документах.

Забезпечення ефективності управлінської діяльності полягає у щоденній координації роботи, погодженні управлінських рішень, оперативній взаємодії з керівником Управління тощо. Зважаючи на те, що керівник Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці здійснює свою діяльність, знаходячись у м. Житомирі, суд вбачає наявність відповідної функціональної та службової логіки у знаходженні керівника юридичного підрозділу Управління за місцем розташування керівного офісу, де здійснюється основна координація усіх логістичних і юридичних процесів.

Водночас, підвищення ефективності управлінської діяльності, організації виконання завдань та введення нової посадової інструкції також вказує на обґрунтованість відповідних організаційних змін, що є допустимою підставою для зміни істотної умови служби у вигляді зміни міста розташування робочого місця.

Суд не надає оцінку ефективності роботи позивачки на посаді, адже ці питання підлягають управлінській, а не судовій оцінці. Такі обставини не можуть свідчити на користь обґрунтованості або необґрунтованості спірного наказу.

Суд виходить з того, що зміна місця виконання посадових обов`язків у спірному випадку обумовлена причинами, які піддаються поясненню і є організаційно логічними: це підвищення ефективності координації службових та юридичних процесів у межах території діяльності органу, необхідність забезпечення участі начальника відділу у діяльності центрального апарату Управління, що знаходиться у м. Житомирі. Зі змісту наявних документів не встановлено також, що посадовою інструкцією у новій редакції закріплені будь-які нові трудові функції позивачки.

Що стосується аргументів позивачки про відсутність реальних змін в організації виробництва і праці Управління, суд враховує таке.

З огляду на практику Верховного Суду зміну робочого місця державного службовця хоча б і в межах однієї і тієї ж посади конкретного державного органу без зміни спеціальності, кваліфікації, посадових обов`язків, розміру заробітної плати, пільг, переваг, соціально-побутового забезпечення, але з переміщенням цього робочого місця до іншого населеного пункту, необхідно вважати зміною істотних умов державної служби. Це означає, що зміна місця роботи державного службовця може бути законною навіть без зміни місця розташування усього органу, якщо вона обґрунтована службовими потребами (ефективність управління, координація діяльності, виконання функцій підрозділу).

Суд вважає, що позивачем неправильно ототожнюється підстава для зміни істотних умов державної служби з формальним переміщенням державного органу. Підставою для зміни істотних умов є в першу чергу організаційна необхідність, а не формальне переміщення органу. Отже, зміна місця виконання посадових обов`язків є законною, якщо вона обумовлена організаційною необхідністю, навіть якщо орган фактично не змінював місце свого розташування.

У справі встановлено, що зміна робочого місця позивачки обумовлена необхідністю ефективного функціонування Управління, координації виконання завдань та реалізації функцій підрозділу в м. Житомир, що є достатньою законною підставою для зміни істотних умов державної служби незалежно від того, чи переміщувався сам орган.

Відтак, зі змісту наявних доказів судом не встановлено і сторонами не доведено, що зміна місця виконання посадових обов`язків у спірному випадку здійснена відповідачем не в межах дискреційних повноважень суб`єкта призначення, не обумовлена організаційними потребами служби, і проведена без дотримання ним встановленої процедури. Зважаючи на це, суд не вбачає порушень у процедурі та підставах прийняття спірного наказу.

Що стосується доводів позивачки про дискримінацію у порівнянні з іншими працівниками, яким умови служби не були змінені, доведенню підлягають обставини, що свідчать про різницю у ставленні через певну конкретно визначену ознаку. Сам факт індивідуального застосування управлінського рішення не свідчить про дискримінацію, якщо воно обумовлене специфікою посади та потребами організації служби.

У даному випадку слід встановити:

1. ознаки різного ставлення - особа опинилась у гіршому становищі порівняно з іншими;

2. порушення, пов`язане з конкретною ознакою - через стать, вік, сімейний стан, стан здоров`я, місце проживання, політичні переконання, інші характеристики конкретної особи;

3. відсутність логічного об`єктивного пояснення - рішення явно не має законної мети.

Наявними у справі доказами не підтверджується те, що існували інші особи на аналогічних посадах Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, які опинились в аналогічній ситуації, однак яким умови служби не змінювали. Відтак, індивідуальний характер рішення зумовлений унікальністю посади, а не вибірковим ставленням. Також відсутні докази неоднакового ставлення до позивачки у порівнянні з іншими працівниками з огляду на критерії, перелічені вище: стать, вік, сімейний стан, політичні чи релігійні переконання тощо. Водночас, як встановлено вище, спірний наказ містить посилання на легітимну службову мету, що у сукупності з попередніми пунктами виключає ознаки дискримінації або упередженості.

Позивач фактично ототожнює індивідуальне управлінське рішення з дискримінацією, однак сам по собі факт застосування рішення до однієї особи, яка обіймає унікальну посаду, не свідчить про нерівне ставлення.

Суд вважає, що сам по собі факт зміни істотних умов державної служби щодо позивачки не свідчить про дискримінаційний характер оскаржуваного рішення, оскільки індивідуальність його застосування обумовлена специфікою займаної посади, яка є єдиною у відповідному структурному підрозділі.

Позивачем не наведені а судом не встановлені обставини, які б свідчили про прийняття спірного наказу з огляду на будь-яку захищену законом ознаку (стать, вік, сімейний стан, політичні чи релігійні переконання тощо) або з мотивів упередженого ставлення до особи позивачки. Натомість матеріалами справи не спростовується, що зміна місця виконання посадових обов`язків зумовлена організаційними потребами служби, спрямованими на забезпечення ефективного функціонування Управління та належної координації діяльності його структурних підрозділів.

Що стосується посилання на відповідні особисті мотиви незгоди з прийнятим наказом, вони не впливають на його законність, хоча можуть впливати на вибір працівника: погодитись або відмовитись і припинити службу за відповідною підставою.

Нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку з`ясування і оцінки роботодавцем мотивів незгоди працівника на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов. Гарантією прав працівника є саме попередження про зміну істотних умов, а не обов`язок роботодавця зберігати їх незмінними.

Отже, посилання позивачки на особисті обставини, які ускладнюють зміну місця виконання посадових обов`язків, самі по собі не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки зміна істотних умов державної служби була зумовлена організаційними потребами діяльності Управління та здійснена із дотриманням передбаченої законом процедури попередження. Надання службовцю можливості завчасно визначитись щодо продовження проходження служби на змінених умовах є належною гарантією його прав, однак не покладає на суб`єкта призначення обов`язку збереження попереднього місця виконання посадових обов`язків з огляду на індивідуальні життєві обставини працівника.

Підсумовуючи зазначене, суд виходить з того, що наявними у справі доказами не спростовується, що про зміну істотної умови державної служби позивачку було повідомлено завчасно та у встановленому законом порядку. Відповідачем дотримано процедуру зміни істотних умов державної служби, передбачену законом.

Як випливає зі змісту наказу, він прийнятий з метою забезпечення ефективності управлінської діяльності, належної координації виконання завдань, визначених нормативно-правовими та організаційно-розпорядчими документами, а також у зв`язку із введенням у дію нової редакції посадової інструкції начальника відділу юридичного забезпечення. Надані відповідачем пояснення щодо необхідності посилення організації роботи за відповідним напрямом у м. Житомирі свідчать про наявність організаційних підстав та легітимної управлінської мети для зміни місця виконання посадових обов`язків позивачкою.

Посилання на дискримінаційний характер спірного рішення суд вважає необґрунтованими, адже індивідуальність його застосування зумовлена специфікою займаної позивачем посади, яка є єдиною у відповідному структурному підрозділі. Позивачем не наведено обставин, які б свідчили про прийняття наказу з огляду на будь-яку конкретно визначену законом ознаку або з мотивів упередженого ставлення. Посилання на особисті життєві обставини, що ускладнюють зміну місця роботи, не можуть свідчити про протиправність рішення, оскільки зміна істотних умов служби була зумовлена організаційними потребами діяльності органу та здійснена із дотриманням встановленої процедури.

Оцінюючи спірні правовідносини у їх сукупності, суд виходить з того, що визначення організації діяльності та розподіл управлінських функцій належать до дискреційних повноважень суб`єкта призначення. Суд не наділений повноваженнями підміняти управлінські рішення органу влади за відсутності доказів їх протиправної мети або явної свавільності.

З огляду на наявність правомірних організаційних підстав, дотримання процедури зміни істотної умови державної служби та відсутність ознак дискримінації, підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та задоволення позову суд не вбачає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02 березня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 )

Відповідач:Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (вул. Шевченка, 18а,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10008 44791105)

Головуючий суддя І.С. Козачок