Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №686/11990/23 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 686/11990/23

РІШЕННЯ

іменем України

02 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області в особі Голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області Рокицького Володимира Володимировича, Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що як головою комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області так і його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, не було належним чином виконано вимоги ч.2 ст. 40. ч.З ст.49-2 КЗпП України щодо її працевлаштування. Так як її не було переведено та зараховано до облікового складу головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, який є правонаступником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, не запропоновано наявних вакантних посад чи іншої посади чи роботи, за відповідною професією чи спеціальністю, яку вона могла би виконувати, з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду роботи тощо, та яка з`явилася в правонаступника (в головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області) протягом періоду реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України і яка існувала на день її звільнення.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 листопада 2023 року позов задоволено. Скасовано наказ №68-к від 12.04.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 19.04.2023 та внесено відповідні записи в трудову книжку.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 108444 гривні 96 копійок з відрахуванням обов`язкових платежів. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в дохід держави судовий збір у розмірі 2147 гривень 20 копійок.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за 1 місяць.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08.01.2024 залучено до участі у справі Пенсійний фонд України як правонаступника відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19.02.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області з заявою Пенсійного Фонду України про приєднання до апеляційної скарги задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 листопада 2023 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 12.03.2025 заяву ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю задоволено. Направлено справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до Хмельницького окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 прийнято до провадження адміністративну справу №686/11990/23 судом у складі головуючого судді - Михайлова О.О.

Пенсійний фонд України 09.04.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що посада, яку займала Позивач в УВД ФССУ в Хмельницькій області, в Пенсійному фонді України - відсутня, переведення Позивача до Пенсійного фонду України на «аналогічну» чи «рівнозначну» посаду є неможливим та суперечить вимогам законодавства. Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону № 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області 18.04.2025 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що згідно із пунктом 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону № 1058 на працівників Пенсійного фонду та його територіальних органів, які здійснюють повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань i функцій Пенсійного фонду, поширюється дія Закону України “Про державну службу”. Посади працівників ФСС України на відміну від працівників Пенсійного фонду не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю. Переведення працівників ФСС України на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889. Зазначене підтверджується листом Міністерства економіки України від 13.01.2023 N 4706-05/1622-03.

У відзиві також заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Враховуючи те, що дана справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на різних посадах в виконавчій дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та робочих органах.

Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області №75-к від 25.03.2019 ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника відділу медичних та соціальних послуг управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області.

01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким Закон України від 23.09.1999 №1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» викладено в новій редакції.

Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-ХІV (в редакції Закону №2620-ІХ, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.

Наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 16 січня 2023 року «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18 квітня 2023 року; комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України, з дотриманням вимог статті 49-4 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», положень Колективного договору, укладеного між виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України та Професійною спілкою працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування 29.10.2020, повідомити Професійну спілку працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо прийнятого рішення про масове вивільнення працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві та провести відповідні консультації; управлінню по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з дотриманням порядку і термінів, встановлених вимогами ст. 49-2 КЗпП України, персонально попередити працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про скорочення чисельності та штату працівників та про наступне їх звільнення.

Відповідно до наказу №68-к від 12.04.2023 ОСОБА_1 звільнена з 18.04.2023 з посади у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Не погоджуючись з таким наказом відповідача позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Так, згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті (зокрема у разі ліквідації, реорганізації), допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.1, З ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Правові засади i гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної i творчої праці визначає Кодекс законів про працю України, відповідно до статті 40 якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва i праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства a6o перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності a6o штату працівників (п. 1 ч. 1 цієї статті). Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої i третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Зокрема, Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 у справі № 451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва i праці, скорочення чисельності a6o штату працівників, чи додержано власником a6o уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу a6o що власник, a6o уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання a6o оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання a6o оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Пунктом 2 розд. VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (в редакції, що діє з 01.01.2023) (далі - Закон №1105) передбачено припинити Фонд соціального страхування України (далі - ФСС України) та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши ix шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та ix відділень.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: - УВД ФСС в Хмельницькій області припинено 15.05.2023, правонаступник - Пенсійний фонд України.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) a6o ліквідації.

У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Частиною п`ятою цієї статті визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд a6o орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії a6o ліквідатора та встановлюють порядок i строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 “Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України” (далі — Постанова № 1442), зокрема: утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі — управління ВД ФСС України), установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення ix реорганізації зобов`язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 2620.

Наказом Голови комісії з реорганізації від 16.01.2023 № 9-ОД “Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України” скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції ФСС України та управлінь виконавчої дирекції ФСС України в областях та м. Києві з 18.04.2023.

Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.01.2023 за № 124/39180) (далі - Положення № 28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Пунктом 12 Положення № 28-2 визначено, що управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до підпункту 6 пункт 10 Положення № 25-2 начальник Головного управління призначає на посади та звільняє з посад керівників самостійних структурних підрозділів головного управління Фонду, інших державних службовців та працівників головного управління Фонду, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо ix заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до підпункту 7 пункту 11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Голова правління Пенсійного фонду України призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з Міністром соціальної політики лише керівників та заступників керівників територіальних органів Пенсійного фонду України відповідно до законодавства про державну службу.

Таким чином, Пенсійний фонд України не є суб`єктом призначення державних службовців головних управлінь Фонду.

Отже, вимога позивача про поновлення її на роботі, зокрема, на посаді в Управлінні ВД ФСС України у Хмельницькій області, тобто в юридичній особі яку припинено, є неефективним способом захисту прав, оскільки не дозволить в подальшому позивачу реалізувати свої права (приступити та виконувати роботу, отримувати заробітну платню за виконану роботу тощо). Крім того, законодавчо визначений механізм щодо поновлення Пенсійним фондом Позивача на роботі в УВД ФСС України у Хмельницькій області відсутній.

Внаслідок передачі Пенсійному фонду України та його територіальним органам функцій Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та ix відділень з 01.01.2023 виникло публічне правонаступництво, тобто передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого внаслідок припинення виконання першим суб`єктом покладеної на нього функції. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права i обов`язки.

При цьому, повне (універсальне) правонаступництво передбачає перехід до правонаступника ycix прав i обов`язків (у тому числі майнових) того суб`єкта, якому вони належали раніше. Це має місце, зокрема, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення). Підстави для повного (універсального) правонаступництва виникають з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, що реорганізується.

З матеріалів справи встановлено, що позивачка перебувала на посаді начальника відділу медичних та соціальних послуг УВД ФСС України у Хмельницькій області.

Згідно пункту 1 Положення № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1105 правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

У період до перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) Пенсійний фонд функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України.

Пенсійний фонд України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках (п. 14 Положення № 280).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1105 (у редакції з 01.01.2023) уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду України визначаються, зокрема, Законом України № 1058, Положенням № 280.

Згідно із пунктом 12 розділу “Прикінцеві положення” Закону № 1058 на працівників Пенсійного фонду та його територіальних органів, які здійснюють повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань i функцій Пенсійного фонду, поширюється дія Закону України "Про державну службу".

Відповідно до пункту 14 Положення № 280 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином посилання позивача на п. 17 ч. 1 ст. 61 Закону № 1058 щодо повноважень правління Пенсійного фонду України не ґрунтуються на законодавстві, оскільки зазначена норма не набрала чинності. Відповідно до абз. 6 п. 1 розд. XV “Прикінцеві положення” ст. 61 Закону №1058 набирає чинності після перетворення Пенсійного фонду України у неприбуткову самоврядну організацію.

Слід також зазначити, що згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України від 17.03.2011 № 3166-VI “Про центральні органи виконавчої влади” державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом).

Відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 (зі змінами) гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців - 302.

Отже, штат працівників апарату Пенсійного фонду України складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу” (далі - Закон № 889).

Також слід звернути увагу, що згідно з додатком 2 до постанови правління ФСС України від 18.11.2021 № 35 “Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України” гранична чисельність працівників ФСС України становила 4829 осіб. Посади працівників ФСС України на відміну від працівників Пенсійного фонду не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю.

Разом з тим, обов`язок щодо застосування норм спеціального законодавства був неодноразово предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, Верховний Суд в постанові від 29.03.2023 у справі № 380/6745/21 зазначив, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Тобто, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби регулює Закон № 889. Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави i суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч. 3 ст. 5 Закону № 889).

Так, відповідно до частин першої та другої ст. 21 Закону № 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях.

В силу положень пунктів 1 i 2 частини першої статті 41 Закону № 889 без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець: на іншу рівнозначну a6o нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби a6o суб`єкта призначення; на рівнозначну a6o нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення a6o керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та cy6’єкта призначення a6o керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Поняття “рівнозначна посада” закріплено на законодавчому рівні та визначено у п. 6 ч. 1 ст.2 Закону № 889, згідно якого, це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Відповідно до ст. 51 цього Закону № 889 посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів i прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів i прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів i прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів i прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів i прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, ix заступників i прирівняні до них посади; до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів i прирівняні до них посади; до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів i прирівняні до них посади; до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів i прирівняні до них посади.

Таким чином, прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Отже, саме Закон № 889 визначає поняття рівнозначної посади, як посади державної служби, що належать до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Натомість, КЗпП України такого поняття як рівнозначна посада не містить.

Розмежування сфер застосування принципів та норм публічного i приватного права є одним із ключових принципів, який реалізовано шляхом регламентування Законом про державну службу ycix питань вступу, проходження та припинення державної служби (зокрема, оформлення прийняття на службу та звільнення, надання відпусток, встановлення соціальних гарантій тощо).

Необхідність розрізнення у законі проходження державної служби та звичайної трудової діяльності зумовлена тим, що державні службовці, виконуючи завдання i функцій держави, мають особливий статус, забезпечують права та свободи громадян, захист публічного інтересу.

Таким чином, чинним законодавством України не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в новоутвореному державному органі.

За таких умов, переведення працівників ФСС України на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889.

Тобто, вказана норма передбачає саме призначення на посаду державної служби, яке, у відповідності до абз. 2 ст. 7 Закону № 389 є строковим. Зазначена норма не врегульовує умови та порядок переведення працівників підприємств (установ, організацій), що ліквідуються (припиняються) на посади державної служби.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що оскаржуваний позивачкою наказ, винесений відповідачем, є на думку суду правомірним, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідачі:Пенсійний фонд України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ,01601 , код ЄДРПОУ - 00035323) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя О.О. Михайлов