Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №460/19765/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2026 року м. РівнеСправа №460/19765/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:

визнати протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби позивача як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю із числа інвалідності II групи;

зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби згідно з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю із числа інвалідності II групи на підставі поданого ним рапорта.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 02.06.2024 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 . 12.09.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” у зв`язку з необхідністю постійного догляду за хворою матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи. Проте, командуванням ВЧ НОМЕР_1 відмовлено позивачу у звільненні з військової служби. Позивач вважає поведінку відповідача протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.

Ухвалою від 30.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у відповідача додаткові докази. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, а позивачем – відповіді на відзив.

За змістом довідки про доставку електронного листа вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» 30.10.2025.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Встановлені судом обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 24.07.2025 №6620, виданою відповідачем.

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з письмовим рапортом по команді до командира роти зв`язку командного пункту батальйону управління ВЧ НОМЕР_1 та просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю – ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ), яка є особою з інвалідністю II групи. Рапорт позивача від 11.09.2025 зареєстрований за вх. № 14915 від 12.09.2025.

Листом від 23.09.2025 №17357 відповідач повідомив позивача, що рапорт адресовано не по команді, без дотримання порядку підпорядкованості командиру ВЧ НОМЕР_1 . Крім того, з долучених до рапорту документів слідує, що у матері позивача, окрім нього, є інші члени сім`ї І ступеня споріднення – донька. Також не вдається можливим встановити наявність або відсутність у матері позивача інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення відповідно до відомостей державного реєстру актів цивільного стану громадян України. Виходячи з викладеного, у задоволенні рапорту на звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” позивачу відмовлено.

Вважаючи відмову відповідача у звільненні з військової служби протиправною, а свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд виходить з таких міркувань.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану”, Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався, воєнний стан діє на даний час.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, у період дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній на час звернення позивача з рапортом про звільнення з військової служби) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану:

через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану:

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Суд зауважує, що на час звернення позивача з рапортом, а також на час розгляду рапорту відповідачем вищевказані положення ст. 26 Закону № 2232-ХІІ змін не зазнавали.

Отже при вирішенні цієї справи, враховуючи зміст та підстави позовних вимог, суду належить дати відповідь на питання про: 1) наявність у позивача підстав для звільнення з військової служби; 2) правомірність/протиправність рішення відповідача за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затверджений Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення № 1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Суд враховує, що, згідно з підпунктом 2 пункту 225 вказаного Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно з абз. 16 п. 14.29 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 (в редакції, чинній на час звернення позивача з рапортом про звільнення з військової служби), документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Як встановлено судом, позивач у вересні 2025 року за місцем проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 подав по команді до командира роти зв`язку командного пункту батальйону управління ВЧ НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини. Рапорт датований 11.09.2025.

До рапорту позивач долучив нотаріально посвідчені копії: паспорта позивача; РНОКПП позивача; паспорта ОСОБА_2 ; РНОКПП ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження позивача; свідоцтва про розірвання шлюбу; довідки до акту огляду МСЕК Серія 12 ААГ №052842; висновку ЛКК №186/24; заяви ОСОБА_2 ; пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 ; акт обстеження сімейного стану: відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб; довідки про навчання ОСОБА_3 .

11.09.2025 рапорт позивача командир роти зв`язку командного пункту батальйону управління ВЧ НОМЕР_1 капітан ОСОБА_4 з резолюцією "Клопочу по суті рапорту солдата ОСОБА_1 " скерував по команді командиру батальйону управління ВЧ НОМЕР_1 .

Своєю чергою, командир батальйону управління ВЧ НОМЕР_1 11.09.2025 скерував по команді рапорт позивача командиру ВЧ НОМЕР_1 з резолюцією "Клопочу по суті рапорту капітана ОСОБА_5 ".

Рапорт позивача від 11.09.2025 зареєстрований за вх. № 14915 від 12.09.2025.

Враховуючи викладене, твердження відповідача, викладене в листі від 23.09.2025 №17357, про те, що рапорт адресовано не по команді, без дотримання порядку підпорядкованості командиру ВЧ НОМЕР_1 , не відповідає дійсним обставинам справи.

В рапорті від 11.09.2025 позивач вказав про своє небажання проходити військову службу та просив звільнити його з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_2 , 1973 року народження, є матір`ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 11.08.1995 Відділом реєстрації актів громадянського стану Жашківської районної ради народних депутатів Черкаської області.

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.03.2023 серії 12 ААГ №052842 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи з 28.03.2023 безтерміново.

За змістом висновку лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка імені Гальченко В.В.» від 17.12.2024 №186/24 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хвору особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 , 1973 року народження, потребує постійного стороннього догляду. Висновок дійсний до 17.12.2025.

Копії вказаних довідки до акту МСЕК та висновку ЛКК було долучено позивачем до рапорту від 11.09.2025.

Таким чином, необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір`ю позивача підтверджується відповідними медичними документами.

Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 19.04.2025 №723, виданими Виконавчим комітетом Жашківської міської ради, за адресою: Україна, Черкаська область, Уманський район, м. Жашків, вул. Князя Володимира, буд. 30, зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.04.2025 по т.ч.; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05.03.2002 по т.ч.

Тобто ОСОБА_1 зареєстрований за вищевказаною адресою в день видачі вищевказаних відомостей - 19.04.2025. Однак, як встановлено судом, згідно з довідкою від 24.07.2025 №6620, виданою відповідачем, ОСОБА_1 з 02.06.2024 по т.ч. проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Перевіряючи відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за нею, суд встановив, що 11.07.2024 Жашківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) здійснено державну реєстрацію розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис №38 та видано Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 .

Актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 07.05.2025, затвердженим начальником 2 відділу Уманського РТЦКСП 07.05.2025, складеним на виконання запиту ВЧ НОМЕР_1 щодо підтвердження необхідності здійснення постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю 2 групи першого ступеня спорідненості матір`ю ОСОБА_2 військовослужбовцем солдатом ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено:

«7. На день перевірки сім`я військовослужбовця складається:

ОСОБА_2 , 1973 р.н., матір;

ОСОБА_1 , 1995 р.н., син.

8. Забезпеченість житлом сім`ї військовослужбовця: Сім`я солдата ОСОБА_1 житлом забезпечена.

[…]

12. Брати та сестри, що мешкають окремо від батьків: Сестра ОСОБА_3 проживає: АДРЕСА_2 .

13. Яка допомога надається батькам з боку братів та сестер військовослужбовця: не надається.

14. У чому має потребу сім`я військовослужбовця, яка та ким надана чи надається допомога сім`ї: у звільненні зі служби у Збройних Силах України для догляду за матір`ю – особою з інвалідністю ІІ групи.

[…]

Батько ОСОБА_6 , 1974 року народження, розлучений та проживає: АДРЕСА_2 .

Сестра ОСОБА_3 , 2004 року народження, зареєстрована: АДРЕСА_2 . Проживає разом з батьком та навчається на 4 курсі денного відділення Факультету психології, комунікацій та перекладу Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» в м. Києві».

Згідно з довідкою від 08.09.2025 №207/12, виданою Державним некомерційним підприємством «Державний університет «Київський авіаційний інститут», ОСОБА_3 навчається на I курсі денного відділення Факультету психології, комунікацій та перекладу Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут». Термін навчання за освітнім ступенем «Магістр»: з 01.09.2025 по 31.12.2026.

Як встановлено судом, саме та обставина, що у ОСОБА_2 , 1973 р.н., окрім позивача, є інший член сім`ї І ступеня споріднення - донька ОСОБА_3 , 2004 р.н., яка може здійснювати постійний догляд за нею, слугувала підставою для відмови у задоволенні відповідачем рапорту позивача від 11.09.2025.

Суд зауважує, що необхідною умовою для звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану для здійснення постійного догляду, зокрема, за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.

У справі, що розглядається, наявна інформація про іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення з матір`ю позивача, при цьому відсутні будь-які відомості про те що інші члени сім`ї самі потребують постійного догляду.

Крім того, відсутня інформація про наявність чи відсутність інших членів сім`ї ОСОБА_2 другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Отже суд констатує, що визначені чинним законодавством умови для звільнення позивача з військової служби відсутні.

Відповідно до статті 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

В частині першій статті 202 Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно зі ст. 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.

Таким чином, суд зазначає, що громадянка України ОСОБА_3 , 2004 р.н., має конституційний обов`язок піклуватися про свою непрацездатну матір.

Навчання ОСОБА_3 , 2004 р.н., не звільняє її від виконання таких обов`язків.

Отже, при розгляді рапорту позивача та доданих до нього документів відповідач надав належну оцінку тій обставині, що у матері позивача - ОСОБА_2 , 1973 р.н., окрім позивача, є донька ОСОБА_3 , 2004 р.н., яка може здійснювати постійний догляд за нею.

Відтак, суд вважає, що поведінка відповідача у справі, що розглядається, відповідає критеріям обґрунтованості та розсудливості та враховує всі необхідні обставини.

Матеріали судової справи об`єктивно не містять доказів існування правових підстав для звільнення позивача з військової служби під час дії правового режиму воєнного стану відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, тому, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини на підставі його рапорту від 11.09.2025 (вх.№14915 від 12.09.2025) відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.

З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Повний текст рішення складений 02 березня 2026 року.

Суддя Н.О. Дорошенко