Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №380/18195/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 рокусправа № 380/18195/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні із 18 червня 2025 року по 03 липня 2025 року включно, розрахункової величини 1762 грн, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену для учасників бойових дій за 2023-2025 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 за 2024 - 2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із 18 червня 2025 року по 03 липня 2025 року включно, грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену для учасників бойових дій за 2023-2025 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 за 2024 - 2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у Державній прикордонній службі України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.07.2025 № 969-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03.07.2025 року. Позивач вказує, що при нарахуванні грошового забезпечення та виплат при звільненні (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні) відповідач протиправно застосовував для визначення розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

Позивач наголошує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 було визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яким вносилися зміни до пункту 4 постанови КМ України № 704 та встановлювалася фіксована величина прожиткового мінімуму 1762 грн. У зв`язку з цим, позивач вважає, що починаючи з 18.06.2025 (дати набрання законної сили судовим рішенням), розрахунок його грошового забезпечення мав здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, який становить 3028,00 грн.

Ухвалою суду від 12.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву не подав. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України у період з грудня 2015 року по 03.07.2025 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.07.2025 № 969-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 03 липня 2025 року.

Судом досліджено архівні відомості особистих карток грошового забезпечення позивача під час проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) з грудня 2024 року, ОСОБА_1 за займаною посадою встановлено посадовий оклад у розмірі 4 510 грн. (1762 грн. розрахункова величина на 20.05.2023 X 2,56 тарифний коефіцієнт за 20 тарифним розрядом = 4 510,72 грн (з урахуванням округлення 4510 грн).

Також з грудня 2024 року встановлено оклад за військовим званням «лейтенант» у розмірі 1 130 грн (1762 грн розрахункова величина на 20.05.2023 X 0,64 тарифний коефіцієнт = 1 127,68 грн з урахуванням округлення 1130 грн), в подальшому з квітня 2025 року встановлено оклад за військовим званням «старший лейтенант» у розмірі 1200 грн (1762 грн розрахункова величина на 20.05.2023 X 0,68 тарифний коефіцієнт = 1198,16 грн з урахуванням округлення 1 200 грн).

З огляду на архівні відомості за 2024-2025 рік позивачу визначено посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи із розрахункової величини 1762 грн.

При звільненні позивачу нараховані та виплачені як основні, так і додаткові види грошового забезпечення, що обчислюються у відсотках від окладів, а також одноразові допомоги, що залежать від місячного грошового забезпечення, розраховані відповідачем із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму 1762,00 грн.

Позивач не погоджується із застосуванням цієї величини у період з 18.06.2025 по 03.07.2025. Він вказує, що 18.06.2025 набрало законної сили судове рішення, яким скасовано норму про "замороження" прожиткового мінімуму на рівні 2018 року.

Відтак, на думку позивача, з цієї дати для розрахунку його грошового забезпечення мав застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, тобто 3028,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей конституційний припис зобов`язує суб`єктів владних повноважень застосовувати норми права у суворій відповідності до їх змісту та ієрархії, забезпечуючи верховенство права.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості, а також у інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та іншими джерелами соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 травня 2018 року № 3-р/2018 наголосив, що держава зобов`язана створити ефективні організаційно-правові механізми для реалізації соціальних прав громадян. Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими. У разі обмеження права на соціальний захист законодавець зобов`язаний запровадити такий правовий механізм, який дозволить особі реалізувати це право.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції, що діяла до 21.02.2018) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481, якою вніс зміни до пункту 4 Постанови № 704. Відповідно до цих змін (пункт 2 Постанови № 481), було встановлено імперативне правило: розміри посадових окладів та окладів за спеціальними званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Однак, Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704».

Суди у справі № 320/29450/24 дійшли висновку, що розмір прожиткового мінімуму для розрахунку посадових окладів на рівні 2018 року (1762 грн) суперечить сутності державних соціальних гарантій та статті 22 Конституції України, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод осіб рядового і начальницького складу. Суд встановив, що Кабінет Міністрів України не має повноважень змінювати базовий державний соціальний стандарт (прожитковий мінімум), встановлений Законом про Державний бюджет, шляхом прийняття підзаконного акта, який фактично зупиняє дію закону в частині підвищення соціальних стандартів.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Постанова суду апеляційної інстанції у справі № 320/29450/24 набрала законної сили 18 червня 2025 року.

Отже, саме з 18 червня 2025 року пункт 2 Постанови КМ України № 481, який фіксував прожитковий мінімум для розрахунку окладів на рівні 1762 грн, втратив свою чинність і не підлягає застосуванню.

Внаслідок визнання нечинним пункту 2 Постанови № 481, відновила дію попередня редакція пункту 4 Постанови № 704 (з урахуванням висновків Верховного Суду у справі №440/6017/21 щодо відновлення первинної редакції після скасування п. 6 Постанови № 103). Ця редакція передбачає, що розміри посадових окладів та окладів за спеціальними званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не фіксованого 2018 року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, починаючи з 18.06.2025, відсутні правові підстави для застосування фіксованої величини 1762 грн при обчисленні грошового забезпечення. Натомість, має застосовуватися прожитковий мінімум станом на 01 січня поточного року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року у розмірі 3028 гривень.

З огляду на викладене, у період з 18.06.2025 по 03.07.2025 (день звільнення) відповідач був зобов`язаний нараховувати грошове забезпечення позивачу (посадовий оклад, оклад за званням та всі похідні від них виплати, включаючи премії, надбавки, а також компенсацію за відпустку та одноразову допомогу при звільненні) виходячи з розміру прожиткового мінімуму 3028,00 грн.

Оскільки грошове забезпечення, розраховане з використанням заниженої величини прожиткового мінімуму (1762 грн), стало базою для обчислення інших виплат, таких як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, передбачену для учасників бойових дій за 2023-2025 роки, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 за 2024-2025 роки, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, то ці виплати також були нараховані та виплачені позивачу у меншому розмірі, ніж належало за законом.

Суд наголошує, що перерахунок посадового окладу та окладу за спеціальним званням автоматично тягне за собою необхідність перерахунку всіх додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, які обчислюються у відсотковому відношенні до розміру окладів або місячного грошового забезпечення.

Суд констатує, що дії відповідача щодо застосування розрахункової величини 1762 грн у період після 18.06.2025 є протиправними. Для повного та ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату належних сум грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги при звільненні, надбавок та доплат за період з 18.06.2025 по 03.07.2025, застосувавши при цьому прожитковий мінімум 3028,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не виконав цей обов`язок, не надав відзиву та не спростував доводів позивача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), які полягають у застосуванні із 18 червня 2025 року по 03 липня 2025 року включно, розрахункової величини 1762 грн, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену для учасників бойових дій за 2023-2025 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 за 2024 - 2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби;

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із 18 червня 2025 року по 03 липня 2025 року включно, грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену для учасників бойових дій за 2023-2025 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 за 2024 - 2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 року.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 02.03.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович