Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №280/11187/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 березня 2026 року Справа № 280/11187/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (69060, м.Запоріжжя, вул. Молочна, буд. 71, код ЄДРІІОУ 45052623)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663)

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

19.12.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 28.10.2025 року № 00182850708, від 28.10.2025 року № 00182830708.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зокрема зазначив, що в наказі № 1129-п від 20.08.2025 року відсутні будь-які посилання на лист ДПС України № 19993/7/99-00-07-03-02-07 від 14.08.2025 року. Позивач звертає увагу суду, що наданий лист ДПС України від 14.08.2025 року з боку ГУ ДПС у Миколаївській області на адресу позивача має видалення (закреслення) певного тексту, у зв`язку з чим, позивач фактично позбавляється можливості повністю ознайомитись з даним листом та відповідно підставами проведення перевірки. Зі змісту листа ДПС України № 19993/7/99-00- 07-03-02-07 від 14.08.2025 року йдеться про необхідність проведення додаткового аналізу та за наявності підстав проведення фактичної перевірки відповідно до вимог пункту 80.2 статті 80 ПК України. Отже, вказаний лист, з огляду на його зміст сам собою не містив інформацію, що могла бути фактичною підставою для призначення перевірки позивача на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. ДПС зобов`язувало свої територіальні управління провести «детальний аналіз інформації, самостійно провести додаткових та ретельний аналіз діяльності Позивача» та провести фактичні перевірки у разі необхідності, але лише у разі наявності підстав, передбачених статтею 80 ПК України. У будь-якому випадку, лист ДПС України № 19993/7/99-00-07-03-02-07 від 14.08.2025 року не може бути підставою для проведення перевірки на підставі п.п. 80.2.2. п. 80.2. ст. 82 ПКУ. Крім того, зазначає, що дії податкового органу щодо вручення наказу, направлень та запиту про надання документів (копій документів) ОСОБА_1 є незаконними та протиправними. З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області за результатами проведення перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що при розрахунках зі споживачами РРО/ПРРО не застосовувався, фіскальний чек не роздруковувався та не був виданий, не надано розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, чим порушено вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На момент проведення перевірки на торговому об`єкті встановлено зберігання товарів, з метою подальшої реалізації споживачам. В ході перевірки позивачу вручено запит про надання документів (договори купівлі продажу, видаткові накладні, ТТН), що стосуються вищезазначених товарів. Станом на кінець перевірки, затребуваних документів не було надано, чим порушено вимоги п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Отже, правомірність податкового повідомлення-рішення в повній мірі підтверджена фактичними обставинами та документальними доказами у відповідності до норм чинного законодавства. У задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 23.12.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 27.02.2026 у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача відмовлено.

Представником позивача подано до суду заяву про доповнення позову новими підставами.

Як зазначено у ч.1 ст.47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом з`ясовано, що заява про доповнення позову новими підставами відповідає приписам КАС України, до неї додані докази надіслання її копії відповідачу, а, отже, може бути прийнятою.

Згідно з ч.2, 3 ст.242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд вбачає можливим прийняти до розгляду заяву про доповнення позову новими підставами та розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про доповнення позову новими підставами.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» зареєстровано у якості юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 30.01.2023. Основним видом діяльності підприємства є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11).

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20 серпня 2025 року №1129-п «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 20.08.2025 №1941/14-29-07-10, №1942/14-29-07-10, головними державними інспекторами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Миколаївській області Віктором Гаврилюком, Ганною Устиновою проведена фактична перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (код за ЄДРПОУ 45052623), за адресою господарської одиниці Магазин-кафе: вул. Курчатова, буд. 3-Д, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, з питання здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також з питання дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками за період з 02.11.2023 по 01.09.2025.

На початку перевірки особі, яка здійснює розрахунки від імені ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» - продавцю ОСОБА_1 за адресою Магазину-кафе: вул. Курчатова, буд. 3-Д, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, вручено запит про надання документів (копій документів) з вимогою про зняття залишків товарних запасів від 21.08.2025 (відмітка про вручення засвідчена підписом продавця ОСОБА_1 ). В свою чергу продавець ОСОБА_1 повідомила фахівців, що вказані у запиті документи за місцем провадження господарської діяльності відсутні і що Підприємству необхідний додатковий час для їх систематизації.

Враховуючи дані обставин, фахівцями ГУ ДПС у Миколаївській області в запиті про надання документів був зазначений час та адреса за якою позивачу необхідно надати копії документів, а саме 25.08.2025 за адресою контролюючого органу: вул. Ігоря Бедзая буд. 20/9, каб. 714, м. Миколаїв, Миколаївська область.

Оскільки станом на зазначену дату та на останній день перевірки 29.08.2025 позивач не надав на адресу контролюючого органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки 21.08.2025 року знаходилися у місці продажу (ГО Магазині-кафе), фахівцями ГУ ДПС у Миколаївській області був складений акт про ненадання документів від 29.08.2025 1454/Ж6/14-29- 07-07/45052623, що засвідчує факт ненадання документів під час перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 01.09.2025 №14633/Ж5/14/29/07/45052623, та зроблено висновок про порушення:

п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: без застосування реєстратора розрахункових операцій та не видачу відповідного розрахункового документу за проданий товар/надання послуги на загальну суму 221,06 грн;

п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не роздрукування та невидачі фіскального чеку;

п. 85.2 ст.85 ПК України а саме: незабезпечення платником податкiв зберiгания первинних документiв, облiкових та iнших регiстрiв, бухгалтерської та статистичної звiтностi, iнших документiв з питань обчисления i сплати податкiв та зборiв;

п. 29 ст. 46 Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

На підставі акту перевірки від 01.09.2025 №14633/Ж5/14/29/07/45052623 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення:

від 28.10.2025 року № 00182850708 про застосування штрафу в розмірі 48 283,51 грн;

від 28.10.2025 року № 00182830708 про застосування штрафу в розмірі 1020,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 25.11.2025 року № 33819/6/99-00-06-03-02-06 скаргу позивача було залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Із змісту п.81.1 ст.81 ПК України слідує, що в наказі про проведення перевірки повинні зазначатися, серед іншого, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Підстави проведення фактичної перевірки передбачено статтею 80 ПК України.

Відповідно до п.80.2. ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, в тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Позивач зазначив про відсутність в наказі про призначення фактичної перевірки конкретних обставин, які вказують на наявність підстав для її проведення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.81 ПК України, фактична перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, в якій сформулював висновок, який має забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України у взаємозв`язку із статтею 81 ПК України під час розгляду подібних спорів.

Верховний Суд зазначив, що в підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, зважаючи на зазначення в наказі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як того вимагає пункт 81.1 статті 81 ПК України, та наявність листа ДПС України щодо діяльності магазинів під ТМ/брендом «Leprekon» без видачі розрахункових документів встановленої форми при продажу підакцизних товарів, свідчить про ґрунтовність і, відповідно, правомірність призначення фактичної перевірки об`єкту, де здійснює діяльність позивач.

Щодо періоду діяльності позивача який перевірявся, суд зазначає наступне.

Позивач з посиланням на статтю 75 Податкового кодексу України зазначив про відсутність у контролюючого органу повноважень проводити фактичну перевірку позивача з 02.11.2023 по дату завершення перевірки, тому що такий період може охоплюватись тільки документальною перевіркою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 09.09.2024 по справі №280/6832/23, де сформулював наступний висновок.

Фактичною відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року). При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, твердження позивача про те, що проведена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки визначеного пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України за період діяльності з листопада 2023 року носить характер документальної перевірки, є безпідставним. Встановлений контролюючим органом, на підставі відповідних документальних даних про факт порушення Закону № 265/95-ВР та здійснення нарахування штрафної санкції перебувало в межах предмету проведеної фактичної перевірки встановленого п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Щодо відповідності предмету фактичної перевірки її підставам, суд зазначає, що відповідно до правової позиції, зазначеної Верховним Судом у постановах від 10.12.2020 по справі №814/733/17, від 15.02.2023 по справі №820/6187/16, Податковим кодексом України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб`єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.

Така позиція Верховного Суду підтверджує законність дій контролюючого органу.

Щодо правомірності перевірки та її результатів.

Позивач вважає, що наслідки перевірки у вигляді податкових повідомлень- рішень прямо залежать від правомірності наказу про її проведення та посилається на висновки Верховного Суду, який вказує, що підставою для скасування рішень контролюючого органу є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення.

Позивач вважає, що до істотних порушень, які є підставами для визнання висновків перевірки протиправними, належить отримання акту фактичної перевірки з порушенням встановленого порядку у зв`язку з неможливістю ідентифікації фактичних підстав призначення перевірки та недотримання порядку призначення перевірки.

Суд не погоджується із такими твердженнями позивача, оскільки підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України містить всі необхідні елементи для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), тож посилання в наказі на цю норму є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Крім того, позивач з посиланням на п.19.2 ст.19, п.81.1 ст.81, п.85.4 ст.85 ПК України та на робочу інструкцію продавця продовольчих товарів ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» зазначає про незаконність та протиправність дій посадових осіб, які проводили фактичну перевірку, щодо вручення наказу, направлень та письмової вимоги про надання документів продавцю.

Проте такі висновки суперечать вимогам норм Податкового кодексу України, що регулюють порядок проведення фактичних перевірок.

Фактичною відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Одна з особливостей фактичної перевірки - фактична перевірка здійснюється БЕЗ попередження платника податків (особи) (п.80.1. ст.80 ПК України).

Зазначене повною мірою кореспондує з вимогами п.81.1, п.81.2 ст.81 та ст.86 ПК України.

Так, особа, яка фактично проводить розрахункові операції, відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України, має такі права:

право отримувати копію наказу про проведення перевірки, направлень на проведення такої перевірки і службових посвідчень,

право не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки,

право розписатись у направленнях про ознайомлення або відмовитись здійснювати такий запис, а також право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акту про відмову.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України саме після початку перевірки (звертаємо увагу, що норма не вимагає наявності запиту після вручення наказу та направлень), тобто після ознайомлення з наказом та направленнями у платника виникає обов`язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Зазначене, так само, не суперечить абзацу першому пункту 86.5 статті 86 ПК України, де передбачено порядок підписання акту фактичної перевірки: акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акту (довідки) перевірки особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу (абзац третій пункту 86.5 статті 86 ПК України).

Тобто, статті Податкового кодексу України, які регулюють порядок проведення фактичних перевірок, передбачають особливого учасника для такої перевірки - особу, яка фактично здійснює розрахункові операції, та надає їй відповідні права, зваживши на особливість проведення такої перевірки - за місцем фактичного провадження діяльності платника, проте без попередження про таку перевірку.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог п.85.6 ст.85 ПК України щодо витребування копій документів саме у платника неможливе.

Щодо посилань позивача на постанови Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №380/10913/24, від 12.08.2025 у справі №500/5316/21.

Зазначені постанова не релевантні цій справі, тому що в них Верховний Суд вказав на відсутність в матеріалах перевірки посилань на фіскальні чеки із зазначенням їх реквізитів. Натомість акт фактичної перевірки позивача містить в розділі 2 опис порушення та посилається на додатки до акту, які містять повний перелік чеків та їх реквізитів. Таким чином, матеріали перевірки позивача містять посилання не тільки на СОД РРО, але й на кожен чек, як докази порушень.

По суті виявлених порушень, суд зазначає таке.

Перевіркою встановлено, що 15.08.2025 о 14 год 01 хв, під час здійснення працівниками контролюючого органу контрольної розрахункової операції в магазині ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» при реалізації: Норі снек Традиційний ТМ АКУРА 4,5г вартість за 2 шт - 89,80 грн, Чіпси картопляні зі смаком «Вареники з капустою» ТМ «CHIPSTERS» 100гр вартість 64,90грн., 1,07кг пиво Оріджинал Дарк темне нефільт пастер вартість 60,88грн, набір пляшка 1+кришка 1шт. 6,50 грн загальна вартість 221,06 грн, в магазині ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023», не було надано розрахунковий документ встановленої форми та змісту (в паперовому вигляді та/або електронній формі).

Крім того, 21.08.2025 о 10 год 22 хв, під час здійснення працівниками контролюючого органу контрольної розрахункової операції в магазині ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» при реалізації: Пиво софіївське (Умань) вартість 120,14 грн, набір пляшка 1,5+кришка+ручка 1шт 8,00грн, 0,102 кг набір ПивнМікс (Мигд Кеш Кукур. Арах) вартість 57,12 грн, розрахунковий документ встановленої форми та змісту не роздруковувався та не надавався.

Відповідно до приписів пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265), суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом №265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Перше порушення вищезазначених норм законодавства підтверджується проведенням контрольної розрахункової операції з наданням термінального чеку від 15.08.2025 о 14 год.01 хв. на суму 221,06 грн.

За порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265 до ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» застосовано штрафну санкцію у розмірі 221,06 грн.

Суд зазначає, що інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Аналіз норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Зазначене підтверджується постановою Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №9280/6832/23, від 20.03.2025 у справі №9560/2984/24.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим, органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час, проведення фактичної перевірки.

Так, в ході перевірки було досліджено інформацію з баз даних ДПС України (СОД РРО) за період з 09.12.2023 по 18.08.2025 щодо створення в РРО позивача розрахункових документів при продажу підакцизних товарів (алкогольних напоїв) і виявлено випадки невидачі відповідного розрахункового документа встановленої форми, що підтверджується виконанням розрахункових операцій на загальну суму 32 125,10 грн (09.12.2023 о 10:54:10 проведена перша розрахункова операція на суму. 250,40 грн фіскальний чек №1667194156 без обов`язкового реквізиту - МАП, на купівлю двох пляшок Горілка «Житня С» 40% - 0,7л.).

Таким чином, встановлено факти проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування без зазначення штрихового коду марки акцизного податку (серію та номер), а саме створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму 31874,70 грн, які повинні маркуватися марками акцизного податку, без реквізитів МАП. У відповідній графі почекових даних ПРРО відсутня інформація про серію та номер МАП.

Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 265, форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №220/28350.

Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно- технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки. акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Відповідно до п.п. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в е-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

За приписами п. 226.7 ст. 226 ПКУ кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.

Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що встановлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов`язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.

Відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265.

За порушення пункту 1 статті 17 Закону № 265 до TOB «ЛПКН АЛКО 2023» застосовано штрафну санкцію у розмірі 47 812,05 грн.

21.08.2025 особі, яка здійснює розрахунки від імені TOB «ЛПКН АЛКО 2023» - продавцю ОСОБА_2 було вручено запит про надання документів (копій документів) з вимогою про зняття фактичних залишків під особистий підпис. У даному запиті було зазначено про необхідність надання документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Так, 21.08.2025 було складено Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ), згідно з якою залишки товару у місці продажу та ціну реалізації підтверджено продавцем ОСОБА_3 .

Після чого, в ході перевірки було встановлено, що у магазині - кафе за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється реалізація товарів які не обліковані у встановленому порядку та на які не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу на загальну суму 93445,83 грн.

Пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг Закону» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон № 265) передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Також згідно з положеннями п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників

податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Зміни до статті 3 Закону № 265 (щодо встановлення обов`язку надати на початок перевірки відповідних документів), а також до статті 20 Закону № 265, які розширили дію цієї статті і на порушення, пов`язане з ненаданням до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), внесені Законом України від 20 вересня 2019 року № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» і набрали чинності 01 серпня 2020 року.

У постановах від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23, від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22 Верховний Суд звертав увагу, що стаття 20 Закону № 265/95-ВР у редакції до 01 серпня 2020 року передбачала відповідальність суб`єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином. Водночас за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР у редакції, чинній з 01 серпня 2020 року, суб`єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Станом на 29.08.2025 ТОВ "ЛПКН АЛКО 2023" не надало на адресу контролюючого органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки 21.08.2025 року знаходилися у місці продажу (господарському об`єкті), що підтверджується актом про ненадання документів від 29.08.2025 1454/Ж6/14-29-07-07/45052623, чим порушено п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 44.6, ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника. податків.

За порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України до позивача застосована штрафна санкція у розмірі 1020,00грн.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не підлягають скасуванню.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (69060, м.Запоріжжя, вул. Молочна, буд. 71, код ЄДРІІОУ 45052623) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663)– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 02.03.2026.

Суддя О.В. Конишева