Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №280/11273/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 березня 2026 року Справа № 280/11273/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною, визнання рішення протиправним та скасування, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (далі – відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 20.06.1986 по 25.08.1986, з 10.08.1994 по 14.08.1995; періодів навчання з 01.09.1987 по 01.07.1988 та з 15.08.1989 по 30.06.1993; періодів проходження військової служби з 17.11.2022 по 08.03.2023, з 16.05.2023 по з 30.09.2023 по 27.12.2023. з 09.01.2024 по 26.04.2024, з 12.05.2024 по з 01.11.2024 по 11.12.2024, з 24.12.2024 по 26.04.2025, з 17.05.2025 по 01.08.2025 в розрахунку один місяць військової служби за три місяці стажу;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 30.09.2025 за № 083950026205 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : періоди роботи з 20.06.1986 по 25.08.1986, з 10.08.1994 по 14.08.1995; періоди навчання з 01.09.1987 по 01.07.1988 та з 15.08.1989 по 30.06.1993; періоди проходження військової служби з 17.11.2022 по 08.03.2023, з 16.05.2023 по 16.09.2023, з 30.09.2023 по 27.12.2023. з 09.01.2024 по 26.04.2024, з 12.05.2024 по 04.10.2024, з 01.11.2024 по 11.12.2024. з 24.12.2024 по 26.04.2025, з 17.05.2025 по 01.08.2025 в розрахунку один місяць військової служби за три місяці стажу, та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням вказаних періодів, починаючи з дня нарахування пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 22.09.2025 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням наведених вище періодів роботи, навчання та військової служби до страхового стажу, додавши до заяви диплом спеціалста NKA000179 від 28.06.1993, додаток до диплому, довідку за формою додаток 6 N 1639 від 06.08.2025, лист державного архіву Запорізької області від 22.08.2025 N05-07/К-2163. За принципом екстериторіальності, заяву позивача було розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області та від 30.09.2025 за N083950026205 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з добавленням до страхового стажу періоду навчання та поботи. Позивач вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною та такою, що порушує його права на пенсійне забезпечення, рішення про відмову в перерахунку пенсії протиправним та таким, що підлягає скасування, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 29.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

09.01.2026 до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що pвернувшись до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, позивачем окрім інших документів було надано трудову книжку серії НОМЕР_2 від 23.06.1986. Розглянувши документи, відповідачем було встановлено, що у записах трудової книжки про період роботи з з 20.06.1986 по 25.08.1986 запис про звільнення з роботи графа 4 не містить номер та дату документа про звільнення (на підставі чого внесена запис), отже наявні виправлення які оформленні з порушенням Інструкції № 58. Записи трудової книжки за період роботи з 10.08.1994 по 14.08.1995 запис про звільнення з роботи графа 2 містить виправлення які оформленні з порушенням Інструкції № 58, в графі 4 (на підставі чого внесена запис) номер наказу про звільнення дописано іншим чорнилом та запис про звільнення не засвідчений підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою, отже наявні виправлення які оформленні з порушенням Інструкції № 58. Враховуючи зазначене, зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 20.06.1986 по 25.08.1986, з 10.08.1994 по 14.08.1995 у відповідності до записів трудової книжки правових підстав нема. Також, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 30.06.1993 з 10.08.1994 по 14.08.1995, оскільки термін навчання перевищує загально установлені строки на денному відділені та перетинається з військовою службою. Період навчання на денній формі потребує підтвердження, додаткових документів позивачем не надавалось. Зазначив, що відповідач діяв на підставі та у межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.01.2026 до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду Україниву Запорізькій області як одержувач пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.07.2025 року. 22.09.2025 Позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії: із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1987 по 01.07.1988 та з 15.08.1989 по 30.06.1993; періоду роботи з 20.06.1986 по 25.08.1986 та з 10.08.1994 по 14.08.1995; зарахування в складі армії в період бойових дій в пільговому обчисленні. За даними електронної пенсійної справи, у період навчання ОСОБА_1 з 02.07.1988 по 14.08.1998 проходив строкову службу. Період навчання на денній формі потребує підтвердження. Згідно даних трудової книжки не підлягають зарахуванню до страхового стажу періоди роботи з 20.06.1986 по 25.08.1986, оскільки відсутній наказ на звільнення, та з 10.08.1994 по 14.08.1995, оскільки в записах про прийом та звільнення мають місце виправлення, не оговорені належним чином, чим порушено Інструкцію. Періоди роботи потребують підтвердження. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення 30.09.2025 №083950026205 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з добавленням до страхового стажу періоду навчання та роботи у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів, виданих у встановленому законодавством порядку та у врахуванні періоду служби у пільговому обчисленні у зв`язку з відсутністю правових підстав. Відповідно до викладеного, вказує, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.01.2026 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1, в якій представник поивача не погоджується з доводами викладеними у відзиві та просить задовольнити позовні вимоги у повому обсязі.

20.01.2026 до суду надійшла аналогічна відповідь на відзив відповідача 2.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду Україниву Запорізькій області як одержувач пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.07.2025 року.

22.09.2025 Позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії: із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1987 по 01.07.1988 та з 15.08.1989 по 30.06.1993; періоду роботи з 20.06.1986 по 25.08.1986 та з 10.08.1994 по 14.08.1995; зарахування в складі армії в період бойових дій в пільговому обчисленні.

За принципом екстериторіальності заяву про перерахунок пенсії позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення 30.09.2025 №083950026205 про відмову в перерахунку пенсії з добавленням до страхового стажу періоду навчання та роботи у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів, виданих у встановленому законодавством порядку та у врахуванні періоду служби у пільговому обчисленні у зв`язку з відсутністю правових підстав, та зазначено наступне:

«…За даними електронної пенсійної справи, у період навчання ОСОБА_1 з 02.07.1988 по 14.08.1998 проходив строкову службу. Період навчання на денній формі потребує підтвердження.

Згідно даних трудової книжки не підлягають зарахуванню до страхового стажу періоди роботи з 20.06.1986 по 25.08.1986, оскільки відсутній наказ на звільнення, та з 10.08.1994 по 14.08.1995, оскільки в записах про прийом та звільнення мають місце виправлення, не оговорені належним чином, чим порушено Інструкцію. Періоди роботи потребують підтвердження. …».

Не погодившись із вищезазначеною позицією та рішенням відповідача 2, позивач звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р. (далі Закон №1058-IV).

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цимЗаконом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності, 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина 1 статті 9 Закону №1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV.

Частиною 1статті 24 Закону №1058-IVвизначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 3статті 24 Закону №1058-IV).

Вимогами частини 4статті 24 Закону №1058-IVпередбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом положень ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог цієї статті постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Крім того, загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р.(далі Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції №58 передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Водночас, пунктами 2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції №58 встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.

Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці пенсійний орган вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 статті 101 Закону №1788-XII передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд звертає увагу, що у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідачі наділені правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли в тому числі у зв`язку з відмовою пенсійного органу позивачу зарахувати до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності (зокрема, періоди з 20.06.1986 по 25.08.1986 та з 10.08.1994 по 14.08.1995), згідно із записами трудової книжки, а також часу навчання у вищому навчальному закладі.

Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи, відповідачі посилаються на наявність в записах трудової книжки неточностей та виправлень.

Позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Враховуючи наведене, суд вважає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а, отже, й не може впливати на його особисті права.

Схожа правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

В постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 по справі №569/16691/16-а міститься наступний правовий висновок: «Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

У справі № 229/3431/16-а (постанова від 12.12.2019) Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об?єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов?язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №159/4178/16-а.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа №275/615/17.

Докази визнання недостовірними відомостей у трудовій книжці позивача відповідачами суду не надано, а тому її безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення та перерахунку пенсії.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач 2 при розгляді заяви позивача вчиняв дії щодо з`ясування всіх обставин, необхідних для визначення права на пенсію.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Таким чином, суд зазначає, що при виникненні у територіального органу Пенсійного фонду України сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною ним у постановах від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17, від 03.10.2018 р. у справі №235/2873/17, від 27.02.2018 р. у справі №681/813/17, від 22.05.2018 р. у справі №683/977/17, від 10.07.2018 р. у справі №709/1360/17.

Досліджуючи мотиви відмови відповідача 2 в частині незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи з 20.06.1986 по 25.08.1986 та з 10.08.1994 по 14.08.1995, а також часу навчання у вищому навчальному закладі, суд зазначає наступне.

Так, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 , яка була надана для призначення пенсії, під №l міститься запис про роботу з 20.06.1986 по 25.08.1986 помічником комбайнера в радгоспі «Іллінський». Підставою внесення запису є наказ №25-К від 23.06.1986.

Як вбачається із запису, позивач був прийнятий на роботу помічником комбайнера на час збору врожаю, тобто на сезонні роботи.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України (в редакції, що діяла станом на 23.06.1986) трудовий договір може бути таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є зокрема закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23).

Таким чином, при прийнятті працівника на сезонну роботу строк трудового договору визначався при прийнятті його на роботу і був зазначений в наказі про прийняття позивача на роботу. У додатковому видання наказу про звільнення ОСОБА_1 згідно з нормами чинного законодаства не було необхідності.

Під номерами 6,7 в трудовій книжці позивача містяться записи про те, що 10.08.1994 він був прийнятий на роботу директором до ТОВ «Валгір», а 14.08.1995 - звільнений за власним бажанням.

Підстави внесення записів - накази №6-к від10.09.1994 та №10-к від 14.09.1995.

Відповідно до інформації Державного архіву Запорізької області від 22.08.2025 документи з особового складу ТОВ «Валгір» м. Енергодар Запорізької області до архіву не надходили, у зв?язку з чим надати довідки про роботу та заробітну плату позивача немає можливості.

Трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період, є достатнім підтвердженням страхового стажу позивача.

Отже, періоди роботи з 20.06.1986 по 25.08.1986 та з 10.08.1994 по 14.08.1995 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо зарахування періоду навчання та періодів проходження військової служби в пільговому розрахунку.

Відповідно до ст. 24 ч. 4 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних заклалах. в училишах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації. в аспіратурі. докторантурі і клінічній ординатурі.

У пункті 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з п. 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтвержуєть дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Так, згідно із записом в трудовій книжці позивача під №2 01.09.1987 він був зарахований до числа студентів Мелітопольського державного педагогічного інституту денного відділення, підстава - наказ 97-03 від 21.08.1987. Згідно із записом №3 30.06.1993 позивач був відрахований із числа студентів у зв?язку із закінченням інституту, підстава - наказ 176-03 від 28.06.1993.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_3 , виданого 28.06.1993 Мелітопольським державним педагогічним інститутом, реєстраційний №152, ОСОБА_1 закінчив вказаний інститут за спеціальністю «Географія та іноземна мова» з присвоєнням кваліфікації спеціаліста «вчитель георграфії та німецької мови».

Згідно із додатком до диплому - витягом із заліково-екзаменаційних відомостей ОСОБА_1 виконав навчальний план із спеціальності «Географія та іноземна мова».

Архівною довідкою Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Богдана Хмельницького від 16.06.2025 за №21/44-72 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно навчався на денній формі навчання у Мелітопольському державному педагогічному інституті з 1987 року по 1993 рік та отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «Географія та іноземна мова», кваліфікація: вчитель георграфії та німецької мови (диплом НОМЕР_3 від 28.06.1993). Підстава:

наказ про зарахування на 1 курс від 01.09.1987, наказ №97-03 від 21.08.1987;

наказ № 127 від 02.07.1988 про призив на військову службу;

наказ №225 від 14.08.1989 про звільнення з військової служби;

наказ №176-03 від 28.06.1993 про відрахування зі складу студентів з 30.06.1993 у зв?язку з закінченням терміну навчання.

На підставі постанови КМУ №714 від 23.04.2000р., наказом МОН України №446 від 12.06.2000 3 12.12.2000 Мелітопольський державний педагогічний інститут перейменовано на Мелітопольський державний педагогічний університет. На підставі розпорядження КМУ №1239 від 17.09.2008 Мелітопольському державному педагогічному університету присвоєно ім?я Богдана Хмельницького.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_4 в період з 02.07.1988 по 14.08.1989 позивач проходив строкову військову службу. Вказана обставина відповідачами не заперечується.

Таким чином, наданими позивачем документами підтверджується його навчання на денному відділенні Мелітопольського державного педагогічного інституту в період з 01.09.1987 по 01.07.1988 та з 15.08.1989 по 30.06.1993. В період з 02.07.1988 по 14.08.1989 навчання переривалося у зв?язку із проходженням позивачем строкової військової служби.

Отже, період з 01.09.1987 по 01.07.1988 та з 15.08.1989 по 30.06.1993 має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим

Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (частина третя).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров?я і віком громадян України (за винятком випадків,визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов?язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Також цією статтею закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Згідно зістаттею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно дозакону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно доЗакону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно дозакону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 2.3 розділу ІІ Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 №530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Системний аналіз наведених норм права в їх взаємозв?язку із ст. 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається. Подібні правовідносини та норми права, які їх регулюють, були предметом розгляду у Верховному Суді у постановах від 05.06.2018 у справі Nє348/347/17, від 30.07.2019 у справі Nє346/1454/17, від 02.04.2020 у справі Nє185/4140/17 (92-a/185/282/17), від 16.06.2020 у справі Nє185/7049/16-а, від 21.03.2023 у справі Nє160/6146/19, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці

Відповідно до довідки форми 6 від 06.08.2025 №1639, виданої військовою частиною НОМЕР_5 , яка була надана відповідачам та знаходиться в пенсійній справі позивача, ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, у періоди з 17.11.2022 по 08.03.2023, з 16.05.2023 по 16.09.2023, з 30.09.2023 по 27.12.2023, з 09.01.2024 по 26.04.2024, з 12.05.2024 по 04.10.2024, з 01.11.2024 по 11.12.2024, з 24.12.2024 по 26.04.2025, з 17.05.2025р. по 01.08.2025.

Таким чином, зазначені періоди мають зараховуватися до страхового стажу з кратністю 1 до 3 (один місяць служби за три місяці стажу), а висновок відповідача 2 про відсутність правових підстав для врахування позивачу вказаних періодів служби у пільговому обчисленні є протиправним.

Підсумовуючи вище зазначене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 30.09.2025 за № 083950026205 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню, а періоди періоди роботи з 20.06.1986 по 25.08.1986, з 10.08.1994 по 14.08.1995, періоди навчання з 01.09.1987 по 01.07.1988 та з 15.08.1989 по 30.06.1993, періоди проходження військової служби з 17.11.2022 по 08.03.2023, з 16.05.2023 по 16.09.2023, з 30.09.2023 по 27.12.2023. з 09.01.2024 по 26.04.2024, з 12.05.2024 по 04.10.2024, з 01.11.2024 по 11.12.2024. з 24.12.2024 по 26.04.2025, з 17.05.2025 по 01.08.2025 в розрахунку один місяць військової служби за три місяці стажу належить зарахувати до страхового стажу позивача.

Водночас, суд зауважує, що розрахунок стажу позивача віднесено до дискреційних повноважень відповідача.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої третьої статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, свідчить про те, що рішення про призначення пенсії приймає той орган, що визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення пенсії вчиняє саме даний територіальний підрозділ Пенсійного фонду України. Натомість на територіальний підрозділ Пенсійного фонду України за місцем реєстрації (проживання) особи, після прийняття рішення про призначення пенсії та отримання електронної пенсійна справи через засоби програмного забезпечення, покладається обов`язок лише здійснення виплати пенсії.

Отже, враховуючи те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а органом, визначеним для розгляду цього питання за принципом екстериторіальності - є ГУ ФПУ у Полтавській області, належним способом поновлення порушеного права позивача, окрім зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів, є зобов`язання ГУ ФПУ у Полтавській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.

Таким чином, суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 22.09.2025, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 : періоди роботи з 20.06.1986 по 25.08.1986, з 10.08.1994 по 14.08.1995; періоди навчання з 01.09.1987 по 01.07.1988 та з 15.08.1989 по 30.06.1993; періоди проходження військової служби з 17.11.2022 по 08.03.2023, з 16.05.2023 по 16.09.2023, з 30.09.2023 по 27.12.2023. з 09.01.2024 по 26.04.2024, з 12.05.2024 по 04.10.2024, з 01.11.2024 по 11.12.2024. з 24.12.2024 по 26.04.2025, з 17.05.2025 по 01.08.2025 в розрахунку один місяць військової служби за три місяці стажу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

З матеріалів справи встановлено, що позивача звільнено від сплати судового збору, у зв`язку з чим суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки підтвердження понесення інших судових витрат позивачем матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною, визнання рішення протиправним та скасування, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 30.09.2025 за № 083950026205 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : періоди роботи з 20.06.1986 по 25.08.1986, з 10.08.1994 по 14.08.1995; періоди навчання з 01.09.1987 по 01.07.1988 та з 15.08.1989 по 30.06.1993; періоди проходження військової служби з 17.11.2022 по 08.03.2023, з 16.05.2023 по 16.09.2023, з 30.09.2023 по 27.12.2023. з 09.01.2024 по 26.04.2024, з 12.05.2024 по 04.10.2024, з 01.11.2024 по 11.12.2024. з 24.12.2024 по 26.04.2025, з 17.05.2025 по 01.08.2025 в розрахунку один місяць військової служби за три місяці стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 22.09.2025, з урахуванням рішення суду.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02.03.2026.

Суддя А.В. Сіпака