Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №280/129/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 лютого 2026 року Справа № 280/129/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у встановленні групи інвалідності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі – позивач) до Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

визнати протиправною бездіяльність, невмотивованість, шаблонність підходу, перекладання на позивача форс-мажорних обставин з боку Відповідача, щодо неналежного дослідження сукупності захворювань позивача, а саме:

критичного спінального стенозу (9 мм), що загрожує роботі ЦНС.

наявний чіткий крітерій лівого ока (HBW - рух руки) з показником гостроти зору 0,01 а також діагностований парацентральний давний рубець штрихоподібної форми, важка амбіопія, давнє незворотнє ураження сітківки (H35.3 - центральна дегенерація макули заднього полюса).

падіння зору на єдиному функціональному правому оці до 0,63 з корекцією (легка амбіопія, переферійна дегенерація макули заднього полюса, виражений астигматизм);

зобов`язати Відповідача встановити позивачу II (другу) групу інвалідності безтерміново, оскільки наявні анатомічні дефекти зору та патології хребта пов`язані і мають незворотній характер, що призводять до вираженого обмеження життєдіяльності;

стягнути з Відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати: судовий збір у сумі 1086,36 грн та витрати на професійний переклад і пересилання медичної документації у сумі 2429,75 грн;

допустити негайне виконання рішення суду (згідно з п. 6 ч. 1 ст. 371 КАСУ), оскільки стан мого здоров`я вимагає невідкладного надання статусу для отримання медичної допомоги та соціального захисту.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 20 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 06 лютого 2026 року прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог (вх. №5986 від 05.02.2026).

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що згідно з п. 2.2 Наказу МОЗ №561 та Постанови КМУ №1317, ІІ група інвалідності встановлюється при вираженому обмеженні життєдіяльності та неспроможності до навчання чи праці у звичайних умовах. Позивач зазначає, що його стан здоров`я відповідає критеріям ІІ групи з огляду на: Анатомічний дефект: відсутність зору на одному оці (рубець, дегенерація полюса, важка амбліопія) у поєднанні з прогресуючим падінням зору на єдиному функціональному оці до 0,63. Неврологічний статус: наявність критичного спінального стенозу (звуження до 9 мм), що згідно з медичними стандартами призводить до виражених порушень функцій опорно-рухового апарату та нейротрофічних розладів. Сукупність факторів: поєднання фактичної одноокості з критичною патологією хребта, що загрожує повною інвалідизацією, через що негайно потрібне встановлення відповідного соціального статусу (інвалідності) для отримання невідкладних реабілітаційних заходів. Без встановлення належної групи інвалідності отримання таких неможливе. Відповідно до п. 27 Постанови КМУ №1317, критерієм встановлення ІІ групи інвалідності є виражене обмеження життєдіяльності. Згідно з п. 3.2 Наказу МОЗ №561, підставою для встановлення ІІ групи є стійкі, вираженої важкості, функціональні порушення в організмі. Право позивача на ІІ групу обґрунтовується поєднанням двох тяжких патологій, що згідно з принципом синергізму (п. 2.2 Наказу №561) призводить до вираженої втрати працездатності: Порушення функцій зору: зниження гостроти зору на єдиному функціональному оці до 0,63 на фоні практичної сліпоти іншого (лівого) ока - (анатомічний дефект — рубець). Порушення функцій опорно-рухового апарату та ЦНС (центральної нервової системи): наявність критичного спінального стенозу на рівні HWK 5/6 із звуженням каналу до 9 мм, що згідно з медичними класифікаціями є перештриховою межею, за якою наступають незворотні неврологічні зміни та ризик мієлопатії. Таким чином позивач вважає, що наявна сукупність захворювань виключає можливість праці у звичайних умовах, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» є підставою для встановлення ІІ групи інвалідності. Підвищення групи зумовлене тим, що в кожному з діагнозів присутня термінологія “дегенеративні зміни” (незворотні, невиліковні), тобто повне одужання або поліпшення стану неможливе. Просить задовольнити позовні вимоги.

У письмових поясненнях від 07.01.2026 щодо медичних доказів та протиправності рішення відповідача, позивач зазначив наступне. Аналіз витягу з рішення Відповідача №244/25/9078/P від 24.12.2025 свідчить про формальний підхід та ігнорування ключових доказів: 1. Медична підміна діагнозу: у вступній/діагностичній частині Висновку Відповідач вказав діагноз: «H52.2 Складний міопічний астигматизм... Амбліопія». Відповідач проігнорував діагноз «Географічна атрофія сітківки» (H35.3), який є основним у німецькому висновку і підтверджений знімками ОКТ. Амбліопія — це наслідок або супутній стан, тоді як причиною інвалідності є саме атрофія (органічне ураження), яку ЕКОПФО «не помітила». 2. Ігнорування вимог закону щодо безстроковості: відповідно до ч. 13 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», особам з анатомічними дефектами та іншими незворотними порушеннями інвалідність встановлюється безстроково. Оскільки атрофія сітківки є незворотним процесом (що підтверджується відсутністю позитивної динаміки з 2022 по 2025 рік), відмова у встановленні безстрокової групи є прямим порушенням закону. 3. Неналежне дослідження доказів: Вказуючи гостроту зору правого ока 0.4, комісія проігнорувала дані клініки Macuria (Visus 0.8 зі скотомами), що свідчить про вибіркове використання медичних даних для обґрунтування відмови.

У додаткових письмових поясненнях від 14.01.2026 позивач зазначив, що висновок клініки OSG Fridrichshafen (Німеччина) від 12.05.2025 з перекладом українською мовою що завірено нотаріально було отримано вже після того, як Відповідач сформував свій Висновок, отримати раніше цей Висновок позивач не міг, оскільки згідно німецькій системі діагнози не передаються в руки пацієнтові, а передаються безпосередньо сімейному лікарю. Позивач зазначив, що до сімейного лікаря в Німеччині неможливо завітати будь-коли, а за встановленими правилами призначаються зустрічі, період очікування яких займає від 1 до 2 місяців в некритичних випадках. 07.01.2025 даний документ було отримано від німецького сімейного лікаря позивача, 14.01.2026 зроблено та завірено у нотаріуса професійний переклад. Цей документ позивач вважає критично важливим по справі. Зазначає, що документ не створює нову хворобу, а точніше описує старий (давній) стан, який Відповідач не зміг (або не забажав) правильно діагностувати. Згідно нового в справі офтальмологічного висновку: 1. Гострота зору: згідно з Висновком офтальмологічної кліники OSG Fridrichshafen, що надається Суду, зафіксовано показник HBW «Handbewegungen» (українське скорочення - РР - Рухи руки) - в офтальмології даний показник класифікується як гострота зору - менше 0,01. 2. Діагноз «Рубець рогівки»: oкрім проблем із сітківкою, лікар виявив фізичний рубець (Hornhautnarbe). Це анатомічна зміна структури ока: механічна вона чи вроджена, можна встановити шляхом спеціальної діагностики (аналізу) тканин рубця рогівки, що проводіться оперативно на стаціонарі. Процедура вкрай дороговартістна в Німеччині. 3. Незворотність: у висновку офтальмологічної кліники OSG Fridrichshafen підтверджено, що проводилося ґрунтовне лікування в дитинстві (що є безпосереднім доказом захворювання з дитинства та чого так “не вистачило” Відповідачеві і він вказав це у висновку), але не дало результатів. Даний діагноз кліники OSG Fridrichshafen (рубець рогівки) був виявлений під час поглибленого обстеження у травні 2025 року, що повністю пояснює причину критичного зниження зору лівого ока з дитинства та не міг бути виявленим при діагностуванні в кліниці Macuria, оскільки лікарі цієї кліники досліджували сітківку та дно очей і виявили гостроту зору в червні і грудні 2024, HBW «Handbewegungen» (Рух руки). В 2025 році лікарі встановили гостроту зору

Відповідач обґрунтував відмову у встановленні групи інвалідності безстроково показником зору лівого ока 0,1, який він “підгледів” з діагнозу кліники Macuria. Але ж при цьому Відповідач “не підгледів” найважливіше - HBW «Handbewegungen» (Рухи руки), до того ж зманіпалював показником, штучно не “помітивши” математичний знак

Крім того, Відповідач “не побачів” і інший діагноз в тому ж самому висновку: “Дегенерація макули заднього полюса” від 18.06.2024, що підтверджено на основі дослідження на апараті ОКТ. Це нервове відмирання сітківки ока, що разом із рубцем рогівки створило комплексне, незворотне ураження органу зору з народження і воно було діагностоване в ранньому дитинстві. Позивач вважає, що відповідач мав запропонувати позивачу провести додаткове дослідження з приводу встановлення давності захворювання, що можливо зробити в 21- му столітті, тим більше, в одній із самих розвинених науково і економічно країн Європи - Німеччині, а не витребовувати давні (ще радянські) дитячі медичні картки з окупованої території АР Крим, що неможливо наразі. Відповідач ганебно поставився до своїх обов`язків, порушивши цілу низку процедурних питань, Конституційні права та права позивача як пацієнта.

Позивач наголошує на тому, що його діагнози не є новими. Нотаріально завірений переклад висновку клініки OSG Friedrichshafen від 12.05.2025 остаточно спростовує висновки Відповідача. Зокрема, документом підтверджено наявність давнього рубця рогівки (LA HH parazentral) та перипапілярної атрофії (Ppa), що в сукупності з дегенерацією макули призвело до фактичної сліпоти лівого ока на рівні «руху руки» (HBW). За наявності таких анатомічних та функціональних дефектів, встановлення гостроти зору на рівні 0,1 позивач вважає медично неможливим та завідомо неправдивим. Протягом всього мого життя, з народження, різні кліники (встановлювали одні й ті самі діагнозі, про які вказано вище: атрофія (дегенерація) сітківки центральної частини лівого ока, зір - менше 0,01, та перефірійна атрофія (дегенерація) сітківки правого ока, зір - 0,4 без корекції і зір 0,8 з корекцією). В 2022 році Держава в особі органів МСЕК, на підставі тих самих патологій (атрофія сітківки, амбіопія), визнавала позивача особою з інвалідністю та встановлювала відповідну групу на 2 роки згідно Законодавству України. Відповідачем не надано жодного документу, який би свідчив про покращення стану зору Позивача. Медичні документи з 2022 по 2025 роки, що надані Суду (а до цього і Відповідачеві), демонструють стабільність та незворотність стану здоров`я позивача: показники зору за цей період не покращилися, а за даними клініки OSG (травень 2025), — становлять менше 0,01 (рухи руки перед обличчям), що також підтверджено останнім найсвіжішим (кліника Macuria) діагнозом Географічна атрофія (Geographische Atrophie) в 2024/25 роках, а виявлений, трохи раніше, рубець рогівки є стаціонарним анатомічним дефектом, який існував роками.

Таким чином позивач вважає, що оскаржуваний висновок Відповідача про відмову у групі інвалідності не лише суперечить об`єктивним медичним даним, а й є актом свавілля, оскільки комісія змінила правову оцінку стану позивача без будь-яких медичних підстав на «одужання», а лише на підставі сфальшованого діагнозу та перекладування форс-мажорних обставин на позивача. Відповідач «скасував» незворотну хворобу лише шляхом формального переписування цифр у протоколі, при цьому вигадавши (сфальсифікувавши) показники та проігнорувавши фактичні діагнози.

Щодо порушення процедури заочного розгляду та принципів діяльності комісії позивач зазначив, що процедура заочного розгляду його справи Відповідачем (ЕКОПФО) відбулася із грубим порушенням принципів об`єктивності та всебічності, визначених ст. 2 КАС України та Положенням про МСЕК (Постанова КМУ №1317). Згідно з п. 17 Положення №1317, комісія зобов`язана проводити огляд та аналізувати усі надані медичні документи. Якщо таких документів недостатньо, чи деякі дані в діагнозах викликають сумніви для встановлення об`єктивної картини, комісія може запросити пацієнта провести додаткове дослідження, що зроблено не було. Обравши форму заочного розгляду, Відповідач фактично взяв на себе обов`язок провести ретельну документальну експертизу, оскільки був позбавлений можливості бачити реальний стан Позивача. Однак Відповідачем: повністю проігнорувано динаміку захворювання: Відповідач порушив принцип «правової визначеності» (який є складовою Верховенства права згідно зі ст. 8 Конституції України та практики ЄСПЛ), оскільки не обґрунтував у своєму висновці, на якій підставі він скасував статус інвалідності, що був встановлений Позивачу раніше на підставі тих самих діагнозів (атрофія сітківки, амбліопія). Позивач вказує, що мав законне право розраховувати на стабільність свого статусу інваліда, оскільки жодного медичного покращення (одужання) за цей період не відбулося, що підтверджується порівнянням діагнозів 2022 та 2025 років; відповідачем проявлено формалізм при аналізі медичних даних: ігнорування математичного символу

Також позивач вважає, що дії відповідача щодо прирівнювання фактичної сліпоти (0,01) до слабкого зору (

В подальших додаткових поясненнях, які були подані позивачем до суду зазначено, що станом на січень 2026 року компетентним органом Німеччини (Landratsamt Bodenseekreis - районне управління Боденського озера) за результатами медичного обстеження встановлено ступінь інвалідності (GdB 30) – безстроково, що базується на діагнозі — географічна атрофія сітківки (Geographische Atrophie), що призвела до падіння зору лівого ока до рівня 0.01 (1%). Позивач зазначив, що іноземна держава, яка прийняла його як біженця, проаналізувавши ті ж саме медичні висновки клінік Macuria, OSG Friedrichshafen вже визнала їх достатніми для встановлення середньої групи інвалідності пожиттєво. Невідповідність дій Відповідача чинному законодавству України Згідно з Наказом МОЗ №561, гострота зору нижче 0.05 на одному оці є прямою підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності. Показник позивача (0.01) у п`ять разів гірший за цей поріг, що доведено встановленням інвалідності середньої тяжкості в Німеччині. Відмова Відповідача у продовженні інвалідності за наявності таких об`єктивних даних суперечить не лише медичним фактам, а й вимогам українського законодавства.

В подальших додаткових поясненнях, які були подані позивачем до суду зазначено, що згідно з обстеженням від 27.01.2026, гострота зору правого ока з корекцією становить 0,63, що документально підтверджує падіння функцій зору на 37% від норми. Враховуючи практичну сліпоту лівого ока (0,01), сумарний зоровий дефіцит згідно з Наказом МОЗ №561 дає підстави для встановлення [II групи] інвалідності. Виявлення нових органічних патологій: Обстеженням від 27.01.2026 вперше зафіксовано: Alte Narbe parazentral (старий парацентральний рубець рогівки лівого ока): фізичний дефект, що пояснює втрату зору. Gefae Tortuositas (патологічна звивистість судин): ознака судинної недостатності, що живить зорові нерви. Ці дані є об`єктивними (морфологічними), тобто такими, що не залежать від суб`єктивних відчуттів пацієнта і не можуть бути підроблені.

За результатами звернення позивача до компетентних органів ФРН йому було встановлено ступінь інвалідності (GdB) у розмірі 30%. Згідно з отриманим рішенням (Bescheid), цей показник був встановлений виключно на підставі критичного стану лівого ока (атрофія сітківки). При цьому німецьким органом на даному етапі не були враховані патологічні зміни правого ока (скотоми та прогресуюче зниження зору), а також порушення функцій опорно-рухового апарату, оскільки відповідні поглиблені обстеження ще тривають. Вважаючи таке рішення неповним, 19.01.2026 позивачем подано офіційне заперечення (Widerspruch) до адміністрації району Бодензее. Позивач наголошує, що встановлення 30% GdB у Німеччині безстроково лише за одне око вже підтверджує тяжкість його стану, яку Відповідач в Україні намагається заперечити.

Крім того позивач повідомив, що паралельно з проблемами зору страждає від нестерпного болю в шиї. Перше дослідження МРТ шийного відділу зроблено в 2019 році. Провівши МРТ (26.01.2026) за призначенням сімейного лікаря, виявлено фізичну причину болю та погіршення стану правого ока, а саме, падіння зору: Спінальний стеноз (9 мм) та грижа HWK 5/6. Об`єктивне підтвердження цього — звивистість судин (Tortuositas), виявлена окулістом. Відповідач незаконно та з процедурними порушеннями позбавив групи інвалідності, “відібравши” останню можливість на реабілітацію. На думку позивача нові документи від 26.01 та 27.01 доводять важку патологію хребта, яка безпосередньо впливає на зір, що потребує негайного визнання статусу як особи з інвалідністю.

Відповідно до п. 27 Постанови КМУ №1317, критерієм встановлення ІІ групи інвалідності є виражене обмеження життєдіяльності. Згідно з п. 3.2 Наказу МОЗ №561, підставою для встановлення ІІ групи є стійкі, вираженої важкості, функціональні порушення в організмі. Позивач вважає, що його право на ІІ групу обґрунтовується поєднанням двох тяжких патологій, що згідно з принципом синергізму (п. 2.2 Наказу №561) призводить до вираженої втрати працездатності: Порушення функцій зору: зниження гостроти зору на єдиному функціональному оці до 0,63 на фоні практичної сліпоти іншого (лівого) ока - (анатомічний дефект — рубець). Порушення функцій опорно-рухового апарату та ЦНС (центральної нервової системи): наявність критичного спінального стенозу на рівні HWK 5/6 із звуженням каналу до 9 мм, що згідно з медичними класифікаціями є перештриховою межею, за якою наступають незворотні неврологічні зміни та ризик мієлопатії. Наявна сукупність захворювань виключає можливість праці у звичайних умовах, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» є підставою для встановлення ІІ групи інвалідності. Підвищення групи зумовлене тим, що в кожному з діагнозів присутня термінологія “дегенеративні зміни” (незворотні, невиліковні), тобто повне одужання або поліпшення стану неможливе.

09.02.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, а саме: результати дослідження МРТ шийного відділу хребта від 2019 року.

12.02.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме: копії направлення до нейрохірурга від 09.02.2026 (з перекладом), копії направлення на ФАГ-дослідження (з перекладом).

У додаткових поясненнях (уточнюючих) щодо долучення нових доказів у справі позивач повідомив про результати обстеження, що відбулося 26 лютого 2026 року. Позивач зазначив, що висновок нейрохірурга д-ра мед. Моніки Гюнтнер є критично важливим, оскільки спростовує позицію Відповідача та офіційно підтверджує діагноз «Спинальний стеноз сегмента C5/6» (Spinalkanalstenose) та «Цервікобрахіалгію». Діагноз встановлено на основі МРТ від 26.01.2026 та клінічного огляду нейрохірурга. Тяжкість стану: у висновку зазначено про наявність парестезій (оніміння) у всіх пальцях обох рук, що прямо впливає на працездатність та життєдіяльність. Більше того, лікарем призначено інвазивне лікування (КТ-керовані інфільтрації), що підтверджує неефективність звичайного консервативного лікування. Оскільки Відповідач пропустив термін на подання заперечень та не спростував попередні доводи, вважає, що цей медичний висновок є беззаперечним підтвердженням правової позиції.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, про порушення провадження у справі повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 244/25/9078/В дата прийняття рішення 24.12.2025, номер рішення 244/25/9078/В, проведено оцінювання повсякденного функціонування особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заклад охорони здоров`я, в якому проведно оцінювання повсякденного функціонування особи - КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР; форма розгляду експертною командою – заочно, без особи, лише за документами; дата проведення оцінювання – 24.12.2025.

Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання: згідно постанови КМУ України від 05.11.2024 №1338, на основі наданої медичної документації: основного діагнозу, враховуючи додаткові методи обстежень пацієнту відмовлено у продовженні групи інвалідності. Зазначена в медичній документації гострота зору лівого ока

Рішення експертної команди за результатами оцінювання:

рішення щодо встановлення інвалідності – ні;

рішення щодо встановлення інвалідності з оновленою причиною – ні;

рішення щодо оновленння рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю – так; група інвалідності: третя (ІІІ); дата встановлення інвалідності: 16.05.2022; встановлення інвалідності безстроково – ні; строк, на який встановлено інвалідність (кількість років) – 2; дата повторного огляду – 12.05.2024;

діагноз, за яким особу було направлено, відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я: Основний діагноз – Н35.3 – дегенерація макули та заднього полюса;

встановлення інвалідності безстроково: ні;

рішення щодо встановлення причинного зв`язку інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві – ні.

В матеріалах справи містяться рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю номер витягу: 244/25/9078/І, відповідно до змісту яких, зокрема:

здатність до самообслуговування: нормальна здатність до самообслуговування (відсутність обмеження);

здатність до пересування: нормальна здатність;

здатність до орієнтації: нормальна здатність;

здатність до спілкування: нормальна здатність;

здатність до контролю за своєю поведінкою: нормальна здатність;

здатність до здобуття освіти: нормальна здатність;

здатність до трудової діяльності: нормальна здатність;

потреба в забезпеченні допоміжними засобами реабілітації: ні;

потреба в забезпеченні медичними виробами: ні;

потреба в отриманні реабілітаційної допомоги в сфері охорони здоров`я: ні.

В матеріалах справи міститься довідка №20/28 від 02.06.2022 військово-лікарської комісії, відповідно до якої ОСОБА_1 1978 р.н. на підставі статті 31а Розкладу хвороб визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, діагноз - міопічний астигматизм, амбліопія високого ст OS, дегенерація сітківки OS (інвалід ІІІ гр до 2024 р.).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертної комісією серії 12 ААВ №629292, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено ІІІ групу інвалідності, причина захворювання – загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 01.06.2024.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача, щодо неналежного дослідження сукупності захворювань з вимогами про зобов`язання встановити другу групу інвалідності безтерміново, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно положень частин 1 - 2 ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 3 Закону №875-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» визначено, що до введення в дію Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи:

з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я комунальної форми власності;

оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування (п. 2 Постанови № 1338).

Датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування, є дата оприлюднення відповідного повідомлення про це на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров`я, яке здійснюється після впровадження відповідного програмного забезпечення та забезпечення технічної можливості щодо його функціонування (п. 3 Постанови № 1338).

Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі по тексту - Положення про експертні команди, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями п. 2 Положення про експертні команди, експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи та входити до складу експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров`я, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України «Про запобігання корупції», іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.

Оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я (п. 6 Положення про експертні команди).

У відповідності до п. 9 Положення про експертні команди експертні команди:

1) у разі недостатності необхідної для прийняття рішення про оцінювання інформації, що міститься в електронній системі охорони здоров`я та яка була додана до електронного направлення на проведення оцінювання, особу направляють на додаткове обстеження структури та функцій організму. На додаткові обстеження особа може бути направлена одноразово, крім випадків коли за результатами такого обстеження було виявлено нові, не зазначені в доданій до направлення медичній документації, стани, діагнози або порушення структури та функцій організму, що потребують додаткового обстеження;

2) формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання;

3) визначають компенсатори повсякденного функціонування особи (сукупність лікарських засобів та/або медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації тимчасового або постійного застосування/ використання);

4) планують та проводять повторні оцінювання;

5) визначають необхідність проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та здійснюють передачу таких відомостей та результатів оцінювання до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії;

6) встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів;

7) встановлюють ступінь втрати професійної працездатності;

8) вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку;

9) встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді;

10) встановлюють причину смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

11) визначають медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним;

12) встановлюють потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі;

13) встановлюють ступінь стійкого обмеження життєдіяльності осіб для направлення їх до територіального центру соціального обслуговування або будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю;

14) визначають ступінь втрати здоров`я, групи і часу настання інвалідності та її причинний зв`язок із Чорнобильською катастрофою;

15) встановлюють причинний зв`язок інвалідності осіб за наявністю документів, що їх підтверджують, визначених пунктом 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»;

16) визначають необхідність продовження періоду тимчасової непрацездатності.

Основною формою роботи експертних команд є розгляд, участь в якому окремими членами може бути дистанційною відповідно до вимог, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», та з використанням технічних засобів електронних комунікацій, що забезпечують дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних (п. 17 Положення про експертні команди).

Документація, яка створюється в процесі оцінювання функціонування особи, ведеться в електронній формі після початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (п. 18 Положення про експертні команди).

Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Згідно з п. 3 Порядку проведення оцінювання, направлення на оцінювання у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності.

Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання (п. 7 Порядку проведення оцінювання).

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (п. 8 Порядку проведення оцінювання).

Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - електронна система) з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання (п. 9 Порядку проведення оцінювання).

Відповідно до п. 14 Порядку проведення оцінювання, оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я.

У разі відсутності технічної можливості використовувати електронну систему, інформація про що оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОЗ, опрацювання направлень та документів для проведення оцінювання та процес оцінювання здійснюються із застосуванням паперового документообігу з прийняттям рішення за результатами оцінювання за формою, встановленою МОЗ, яке повинно бути підписане всіма членами та головуючим експертної команди та скріплене печаткою закладу охорони здоров`я, на базі якого функціонує відповідна експертна команда, що провела оцінювання. Після появи технічної можливості такі рішення та документи підлягають негайному внесенню до електронної системи (не пізніше ніж протягом наступного дня після появи технічної можливості).

Розгляд справ здійснюється в порядку черговості на підставі електронної черги, яка формується електронною системою.

До дня розгляду справи члени експертної команди не мають доступу до справи в електронній системі. Особа, яку направили на проведення оцінювання, не має доступу до персонального складу експертної команди, яка проводитиме оцінювання (п. 28 Порядку проведення оцінювання).

Розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття закладом охорони здоров`я електронного направлення до розгляду.

У разі проведення повторного оцінювання експертна команда може зробити запит на отримання справи медико-соціальної експертизи.

У разі необхідності проведення додаткового обстеження розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів після завершення такого обстеження.

Рішення приймаються експертною командою в день розгляду справи, крім випадків необхідності проведення.

Головуючим у справі визначається лікар, чия спеціальність відповідає профілю справи. Головуючий у справі представляє особу, яка направлена на оцінювання, доповідає про наявні діагнози та стан здоров`я особи, медичні та інші документи цієї особи.

Головуючий у справі несе відповідальність за складення протоколу розгляду справи та формування проекту рішення експертної команди (п. 30 Порядку проведення оцінювання).

Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи (п. 31 Порядку проведення оцінювання).

Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі (п. 35 Порядку проведення оцінювання).

Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (п. 36 Порядку проведення оцінювання).

За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема: ступеня обмеження життєдіяльності особи; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), фіксації причин та часу настання відповідно до документів, що підтверджують цей факт, та періоду, на який його встановлено (п. 40 Порядку проведення оцінювання).

Після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі (п. 53 Порядку проведення оцінювання).

Рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку (п. 57 Порядку проведення оцінювання).

У відповідності до Критеріїв встановлення інвалідності затверджених постановою КМУ від 15.11.2024 № 1338, пункт 3 яких визначає, що відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», встановлення інвалідності відбувається під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пункт 7 Критеріїв визначає, що порушення функцій організму є стійким за умови, що хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування.

Пункт 8 Критеріїв визначає, що підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:

стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Пункт 10 Критеріїв визначають, що особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності:

перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді;

друга (II);

третя (III).

Пункт 16 Критеріїв визначає, що з метою сприяння експертним командам з оцінювання повсякденного функціонування особи в прийнятті обґрунтованих рішень щодо встановлення інвалідності МОЗ до 1 жовтня 2025 р. розробляє та затверджує настанову, що регламентує застосування критеріїв для встановлення інвалідності. Така настанова є нормативним документом, який містить рекомендації щодо методів діагностики захворювань та критеріїв інвалідності, пов`язаних із різними захворюваннями.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 280/4820/19, від 29.12.2021 року у справі № 638/2723/16-а, від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 30 листопада 2020 року в справі № 200/14695/19-а, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних експертних команд та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

З огляду на наведене, суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, експертною командою прийнято рішення від 24.12.2025, а також оформлено рекомендації як частину індивідуальної програми реабілітації №244/25/9078/І, в яких зазначено, що здатність позивача до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, контролю поведінки, здобуття освіти та трудової діяльності - нормальна (відсутність обмежень), потреба у допоміжних засобах реабілітації та реабілітаційній допомозі - відсутня.

Із наведеного в рішенні експертної команди обґрунтування вбачається, що гострота зору лівого ока

На переконання суду, така аргументація є внутрішньо суперечливою та свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки якщо наданих документів та обстежень недостатньо для комплексної оцінки, то належним способом дій суб`єкта владних повноважень є забезпечення повноти встановлення медичних даних, у тому числі шляхом визначення іншої форми розгляду/додаткового дообстеження, а не прийняття рішення на підставі констатації недостатності.

Положеннями Постанови Кабінет Міністрів України №1338 прямо передбачено, якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ.

Також суд зауважує, що висновки про відсутність будь-яких обмежень життєдіяльності не узгоджуються із заявленою експертною командою неможливістю достовірної комплексної оцінки через неповноту обстежень.

За приписами статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення, виходячи з наведених мотивів, не відповідає вимогам обґрунтованості та повноти дослідження.

Враховуючи дискреційні повноваження відповідача, суд вважає, що ефективним способом захисту в цій справі є скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання відповідача провести повторне оцінювання/повторний розгляд з дотриманням вимог постанови КМУ №1338, забезпечивши повноту офтальмологічних даних (та, за наявності підстав, інших профільних висновків), належну оцінку поданих матеріалів та прийняти мотивоване рішення.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім того, в уточненій позовній заяві позивач просить допустити негайне виконання рішення суду, оскільки стан його здоров`я вимагає невідкладного надання статусу для отримання медичної допомоги та соціального захисту.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Відповідно до ч.1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3)поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283, статтями 289-6, 289-7, 289-8, пунктами 1 і 2 частини першої статті 289 цього Кодексу.

Суд зазначає, що заявлені вимоги та спосіб захисту, який підлягає застосуванню, не є присудженням періодичних платежів чи інших виплат із бюджету/фондів; поновленням на роботі; присудженням аліментів/пенсій/соціальних виплат у конкретному розмірі; іншими категоріями, які прямо охоплюються пунктами частини першої статті 371 КАС України.

Крім того, предметом спору є правомірність рішення компетентного органу медико-соціального оцінювання та дотримання процедури, а не присудження грошових сум чи встановлення судом певного правового статусу. Посилання позивача на стан здоров`я та необхідність швидкого соціального захисту саме по собі не є самостійною підставою для негайного виконання, оскільки КАС України не передбачає загальної можливості допуску негайного виконання з мотивів медичної доцільності, якщо справа не підпадає під критерії, визначені статтею 371 КАС України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для допущення рішення до негайного виконання відсутні, у зв`язку з чим у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, будь-яких обставин на спростування обґрунтованості позовних вимог суду не повідомив.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1 064,96грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради.

Стосовно вимоги про стягнення витрат на переклад та пересилання документів, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійний переклад та пересилання медичної документації у сумі 2429,75 грн, посилаючись на надані квитанції.

До заяви про уточнення позовних вимог додано, зокрема, квитанцію від 08.01.2026 на суму 650,00 грн із призначенням платежу «оплата за послуги перекладу»; квитанцію від 14.01.2026 на суму 650,00 грн із призначенням платежу «послуга пересилки нотаріально завіреного діагнозу на ім`я ОСОБА_1 »; квитанцію від 17.10.2025 на суму 1050,00 грн із призначенням платежу «поповнення рахунку в іншому банку»; квитанцію від 23.10.2025 на суму 65,00 грн із призначенням платежу «поповнення рахунку».

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень ст.71 КАС України, перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Разом з цим, під час розгляду справи № 280/129/26 суд не залучав перекладача та не визначав необхідність процесуального перекладу у справі.

Суд зауважує, що витрати на переклад документів, здійснений позивачем з власної ініціативи, не є витратами на залучення перекладача судом, а тому не підпадають під категорію процесуальних витрат, прямо передбачених КАС України.

Крім того, подані квитанції не містять договору на надання послуг перекладу; акта приймання-передачі послуг; підтвердження обсягу виконаного перекладу; зв`язку між конкретним перекладом і матеріалами, поданими до суду, а квитанції від 17.10.2025 та 23.10.2025 містять призначення платежу «поповнення рахунку», що не свідчить про оплату послуг перекладу чи пересилання саме документів у цій справі.

Таким чином, підстави для стягнення з відповідача витрат на переклад та пересилання медичної документації відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (69600, м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 10, код ЄДРПОУ 02006716) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у встановленні групи інвалідності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 244/25/9078/В дата прийняття рішення 24.12.2025, номер рішення 244/25/9078/В, яким проведено оцінювання повсякденного функціонування особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, як заклад охорони здоров`я, в якому проведно оцінювання повсякденного функціонування особи, провести повторне оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, забезпечивши повноту та достатність медичної документації для прийняття рішення, та прийняти вмотивоване рішення з оцінкою всіх поданих медичних документів та результатів обстежень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1064,96грн (одна тисяча шістдесят чотири гривнi 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова