Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №280/10160/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 березня 2026 року Справа № 280/10160/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом - ОСОБА_1

до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

до співвідповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7 - 1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області призначити та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до п. 7 - 1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати позивачу до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи з 01.12.1991 по 28.08.1992, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , та провести у зв`язку із цим перерахунок і виплату пенсії з моменту її призначення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов обгрунтовано тим, що неналежний порядок заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань призначення пенсії за віком.

21 листопада 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/10160/25 за правилами спрощенного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

04 грудня 2025 року через систему Електронний суд до суду надійшов від відповідача 1 відзив на позов, в якому представник просить суд - у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, зокрема, пояснює, що за допомогою засобів програмного забезпечення, заява ОСОБА_1 про призначення пенсії із доданими до неї документами була направлена до спеціалістів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, які в подальшому розрахували стаж позивача та здійснили призначення пенсії за віком. Рішення про призначення пенсії № 084050022628 від 26.08.2025 (додається). Що підтверджується скриншотом з програми ППВП ПФУ при переході з виду на вид, в графі користувач та час розрахунку зазначено U25001-1233 25.08.2025. Згідно кодів областей Пенсійного фонду України 25 номером значиться ГУ ПФУ в Чернігівській області.

У відзиві зазначено, що Позивачем не надано належних доказів, що рішення про призначення пенсії та проводило саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Виходячи з вищевикладеного, як зазначає представник відповідача 1, не вбачається наявності відповідного порушення суб`єктом владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду.

Від відповідача 2 відзив на позов до суду не надходив.

05 лютого 2026 року ухвалою суду залучено до участі в справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 83 - А, код ЄДРПОУ 21390940).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивачу з 26.07.2025 призначено пенсію за віком.

При призначені пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не зарахувало до загального страхового стажу позивачки період роботи з 01.12.1991 по 28.08.1992, через, як зазначає у Відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, «виправлення у даті звільнення», а також не призначило грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Інший відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, Відзив на позов, пояснень, доказів не надав.

Позивач, не погодившись з правомірністю означених дій, звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами):

- паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи;

- документ про присвоєння реєстраційного номера картки платника податків;

- трудова книжка (відомості про роботу);

- диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання;

- свідоцтво про шлюб (для жінок);

- свідоцтво про народження дітей (для жінок);

- та інші документи.

Суд звертає увагу на те, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.

Згідно з приписами ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Аналогічні положення визначені у частині першій статті 48 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція)) Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637 на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами страховий стаж встановлюється тільки у разі відсутності Трудової книжки або записів у ній.

Отже, лише у разі відсутності в Трудовій книжці відповідних записів особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

При цьому Суд зазначає, що неналежний порядок заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань призначення пенсії за віком.

Судом встановлено, що записи про початок та припинення трудових відносин з 1 грудня 1991 року по 28 серпня 1992 року, які містяться у Трудовій книжці позивачки ( НОМЕР_1 ) засвідчені печатками, підписами посадових осіб, наявні дати наказів про прийняття на роботу та звільнення. Записи №№ 5, 6 відповідають хронології подій (прийняття та звільнення з роботи); послідовність цих записів узгоджується із попередніми та наступними записами щодо інших періодів роботи.

Відповідачем не спростовано достовірності відомостей про роботу позивачки у вказаний період. Зміст записів у її Трудовій книжці не ставиться відповідачем під сумнів. Під час дослідження копії Трудової книжки позивачки, судом встановлено, що указані записи не мають виправлень та неточностей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо їх змісту. Тим більше, що і сам відповідач не зазначає жодних зауважень до змісту записів відносно роботи у відповідні періоди; не заперечує те, що позивачка працювала у відповідні періоди.

Приписи ст. 24 Кодексу законів про працю України, а також п. 2.2. Інструкції, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладають на керівника підприємства, установи, організації. Тому, у будь-якому випадку, позивачка, як працівник, не має зазнавати несприятливих наслідків від недоліків у роботі працівника, який не вніс відомості щоло наказу, адже, за Законом, обов`язок заведення, заповнення та збереження трудової книжки не покладено на працівника (позивачку).

Суд враховує те, що Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію із зазначеного питання вказуючи, що недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду для обрахунку стажу при призначенні пенсії (постанова у справі № 490/12392/16-а від 24 травня 2018). Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З огляду на такі встановлені обставини, су погоджується із позивачкою, що незарахування указаного періоду роботи не відповідає принципу пропорційності. Орган Пенсійного фонду України діяв не на підставі Законодавства України, необгрунтовано, нерозсудливо, непропорційно.

Щодо виплати позивачці грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд звертає увагу на те, що призначення допомоги здійснюється без окремого звернення її отримувача (пенсіонера).

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь - яку пенсію.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області Відзиві на позов вказує, що у поданих для призначення пенсії та виплати грошової допомоги документах відсутня інформація про рівень акредитації навчального закладу, в якому працювала позивачка на момент звернення за призначенням пенсії та виплати грошової допомоги. Тому, на думку цього відповідача, позивачка не має право на призначення означеної грошової допомоги. Інший відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області Відзив на позов не надав.

Суд не може погодись з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплату – до страхового стажу зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України

від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

У Примітці 2 до означеного Переліку указано - Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Обгрунтування відмови у виплаті допомоги відсутністю документів про акредитацію учбового закладу за місцем роботи позивача на момент призначення пенсії є протиправним та безпідставним.

Судом встановлено, що станом на 01.07.2025 позивачка мала педагогічний стаж 35 років 04 місяці 01 день та на момент призначення пенсії працювала на посаді викладача історії (запис у Трудовій № 7 від 01.09.1992) у відокремленому структурному підрозділі «Запорізький фаховий коледж комп`ютерних технологій Національного університету «Запорізька поілтехніка», що підтверджується також довідкою від 26.06.2025 № 279, виданою відокремленим структурним підрозділом «Запорізький фаховий коледж комп`ютерних технологій Національного університету «Запорізька політехніка». Робота на цій посаді дає позивачці право на призначення допомоги. Протилежного відповідачами не доведено.

Наявність у позивачки спеціального (педагогічного) стажу - більше 35 років, необхідного для виплати грошової допомоги відповідачем не заперечуються та матеріалами справи не спростовується.

Тому, Суд дійшов висновку, що за наявності у позивачки передбаченого законом стажу, вона має право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 пенсій.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

В спірному випадку заява позивачки про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області. Тому саме цей відповідач є органом, що призначає допомогу.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Отже, в даному випадку повноваження щодо вирішення питання призначення позивачу грошової допомоги були делеговані ГУ ПФУ у Чернігівській області, проте обов`язок виплати грошової допомоги, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування на пенсійному обліку ГУ ПФУ в Запорізькій області.

За таких обставин, виплата грошової допомоги повинна проводитись ГУ ПФУ в Запорізькій області після отримання від ГУ ПФУ у Чернігівський області рішення про її призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд не погоджується з обгрунтуванням відзиву пенсійного органу, оскільки вони не можуть бути законними підставами для відмови, у звязку із відсутністю нормативного обґрунтування.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 1 211 грн 20 коп., згідно квитанції № ПН 3491287 від 13.11.2025, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012), та до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 83 - А, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком період роботи з 01.12.1991 по 28.08.1992, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , та провести у зв`язку із цим перерахунок пенсії з моменту її призначення, з урахування раніше нарахованих сум пенсій.

Урешті частини позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 02 березня 2026 року.

Суддя Р.В. Сацький