Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №240/20484/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/20484/25

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги №Ф-10954-0630 від 17.12.2024 року.

Позовні вимоги Позивача обґрунтовані тим, що про наявність оскаржуваної вимоги Позивачу стало відомо лише 07.07.2025 року в результаті отримання засобами поштового зв`язку копії такої вимоги. Оскаржувану вимогу вважає протиправною, так як з 19.12.2018 року припинив підприємницьку діяльність та не мав жодної заборгованості зі сплати податків. Позивач визнає, що 06.02.2025 року через застосунок Дія отримав повідомлення про відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості на підставі оскаржуваної вимоги. З листа Відповідача 22.03.2025 року Позивачу стало відомо, що посадовими особами податкового органу у вересні 2024 року була проведена документальна позапланова перевірка його підприємницької діяльності за період з 13.07.2018 року по 19.12.2018 року, за результатами якої безпідставно зроблено висновок про заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 237 440,41 грн., заниження єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування в сумі 11 466,84 грн., з податку на додану вартість в сумі 63 566,00 грн.

Позивач вважає, що перевірка проведена із порушеннями вимог податкового законодавства, в терміни що перевищують строки давності (1095 днів), без витребування у Позивача відповідних документів.

Ухвалою суду від 09.09.2025 року після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження без виклику сторін.

Представник Відповідача, Головного управління ДПС у Житомирській області, подав до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечується і зазначається, що після припинення підприємницької діяльності Позивача правомірно, у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" була призначена та проведена перевірка за період з 13.07.2018 року по 19.12.2018 року. За результатами проведеної перевірки було встановлено заниження платником податку на доходи фізичних осіб в розмірі 237 440,41 грн., заниження податку на додану вартість в розмірі 63 566,00 грн., заниження єдиного внеску в розмірі 68 801,04 грн., заниження військового збору в розмірі 19 786,70 грн.

Як зазначено у відзиві, вказані порушення стали підставою для винесення 16.10.2024 року податкових повідомлень - рішень, рішень про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску та вимоги про сплату боргу з єдиного внеску. Одночасно до платника були застосовані фінансові санкції за несвоєчасне подання звітності та за ненадання документів на вимогу податкового органу.

Несплата Позивачем донарахованих платежів стала підставою для винесення оскаржуваної №Ф-10954-0630 від 17.12.2024 року про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 103 199,68 грн.

У відповіді на відзив представник Позивача зазначає про безпідставність доводів податкового органу. Повторно стверджує про порушення податковим органів строків, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України, проведення відносно Позивача перевірки та не врахування того, що Позивач у спірний період перебував на спрощеній системі оподаткування, не проводив господарської діяльності, а тому відповідно до правової позиції Верховного Суду не повинен був сплачувати єдиний внесок.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регулюються правовими нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Суть спірних відносин по даній справі зведена до правомірності оскаржуваної вимоги №Ф-10954-0630 від 17.12.2024 року.

Як зазначено в оскаржуваній вимозі №Ф-10954-0630 від 17.12.2024 року, вона прийнята у відповідності до вимог статті 25 Закону №2464-VI та на підставі даних інформаційної системи податкових органів щодо наявності у ОСОБА_1 , Позивача у справі, боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 103 199,68 грн.

Судом встановлено, що в період з 13.07.2018 року по 19.12.2018 року здійснював свою підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець, перебував на загальній системі оподаткування. З 16.07.2018 року Позивач був зареєстрований платником податків, в тому числі податку на додану вартість, та платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку, зазначеного в самій оскаржуваній вимозі, заборгованість Позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 103 199,68 грн. зумовлена наявністю у Позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 68 799,16 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 34 400,52 грн.

Суд враховує, що за приписами частини 4 статті 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу Позивача та його представника, що вказані правові норми частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачають два самостійних види вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску, а саме:

- вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки;

- вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску.

За своєю правовою природою оскаржувана вимога №Ф-10954-0630 від 17.12.2024 року є вимогою про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску. Така вимога винесена у зв`язку із несплатою Позивачем як платником єдиного внеску у визначені цим Законом строки.

Тобто, оскаржувана вимога №Ф-10954-0630 від 17.12.2024 року не є рішенням Відповідача щодо нарахування Позивачу тих чи інших розмірів єдиного внеску, а лише засвідчує, що Позивачем не сплачено у строки визначені цим Законом конкретної суми єдиного внеску, який вже був нарахований платнику самостійно самим платником або податковим органом.

Як вже зазначалося судом, відповідно до розрахунку, зазначеного в самій оскаржуваній вимозі, заборгованість Позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 103 199,68 грн. зумовлена наявністю у Позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 68 799,16 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 34 400,52 грн.

Судом встановлено, що сума єдиного внеску в розмірі 68 801,04 грн. Позивачу визначена вимогою про сплату боргу (недоїмки) з цього єдиного внеску від 16.10.2024 року за № Ф-0239002406.

Судом встановлено, що вказана вимога від 16.10.2024 року за № Ф-0239002406 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 68 799,16 грн. дійсно була прийнята Відповідачем за результатами проведеної відносно Позивача документальної позапланової перевірки, оформленої актом такої перевірки від 18.09.2024 року.

Як зазначено в даній вимозі від 16.10.2024 року за № Ф-0239002406, єдиний внесок в розмірі 68 801,04 грн. у відповідності до вимог частини 4 статті 25 Закону №2464-VI підлягав сплаті протягом 10 календарних днів з дня одержання такої вимоги.

Судом встановлено, що сума єдиного внеску в розмірі 34 400,52 грн. визначена рішенням Відповідача № 0238992406 від 16.10.2024 року про застосування до Позивача як платника єдиного внеску штрафних санкцій в розмірі 34 400,52 грн.

Судом встановлено, що вказане рішення від 16.10.2024 року за № 0238992406 про застосування до Позивача штрафних санкцій в розмірі 34 400,52 грн. також було прийнято Відповідачем за результатами проведеної відносно Позивача документальної позапланової перевірки, оформленої актом такої перевірки від 18.09.2024 року.

Як зазначено в даному рішенні від 16.10.2024 року № 0238992406, штрафні санкції в розмірі 34 400,52 грн. у відповідності до вимог частини 4 статті 25 Закону №2464-VI підлягав сплаті протягом 10 календарних днів з дня одержання такого рішення.

За приписами частини 4 статті 25 Закону №2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Тобто, в розумінні положень частини 4 статті 25 Закону №2464-VI суть спірних відносин по даній справі зводиться виключно до розрахунку суми недоїмки, яка зазначена у вимозі №Ф-10954-0630 від 17.12.2024 року в розмірі 103 199,68 грн.

Як вже зазначалося судом, розмір (розрахунок) суми недоїмки, яка зазначена у вимозі №Ф-10954-0630 від 17.12.2024 року в розмірі 103 199,68 грн., є похідною від розмірів єдиного внеску та розміру штрафних санкцій, які визначені Позивачу відповідно у рішенні Відповідача № 0238992406 від 16.10.2024 року про застосування штрафних санкцій та у вимозі Відповідача від 16.10.2024 року за № Ф-0239002406 про донарахування Позивачу єдиного внеску за результатами поведеної документальної позапланової перевірки.

Відповідно до доводів представника Відповідача, наведених у відзиві на позов, Позивачем ні рішення № 0238992406 від 16.10.2024 року про застосування штрафних санкцій ні вимогу від 16.10.2024 року за № Ф-0239002406 про донарахування єдиного внеску за результатами проведеної документальної позапланової перевірки Позивачем в установленому порядку та в установлені строки не оскаржено.

Позивачем до позову також не долучено жодних доказів щодо оскарження ним установленому порядку та в установлені строки вказаних рішення № 0238992406 від 16.10.2024 року про застосування штрафних санкцій та вимоги від 16.10.2024 року за № Ф-0239002406 про донарахування єдиного внеску за результатами поведеної документальної позапланової перевірки.

В зв`язку з цим суд погоджується із доводами представника Відповідача, що суми штрафних санкцій, зазначених в рішенні № 0238992406 від 16.10.2024 року, та суми єдиного внеску донарахованого Позивача за результатами проведеної документальної позапланової перевірки, в розумінні вимог статті 56 Податкового кодексу України та статті 25 Закону №2464-VI є узгодженими, а тому правомірно були враховані при розрахунку розміру недоїмки зі сплати Позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на день винесення вимоги №Ф-10954-0630 від 17.12.2024 року.

Жодних доводів щодо протиправності визначення Відповідачем розміру недоїмки зі сплати Позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на день винесення вимоги №Ф-10954-0630 від 17.12.2024 року суду не наведено.

Одночасно суд зазначає про безпідставність доводів Позивача та його представника, наведених у позові та у відповіді на відзив на позов, щодо порушення податковим органом строків давності при визначенні розміру недоїмки з єдиного внеску.

Позивач та його представник не врахували, що за приписами частини 16 статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

На підставі наведеного суд робить висновок, що Позивачем та його представником невірно обрано способи захисту порушено права Позивача, що призвело до відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Позивачем та його представником не враховано, що оскаржувана вимога від 17.12.2024 року №Ф-10954-0630 не є самостійним рішенням щодо визначення Позивачу розміру єдиного внеску. Така вимога є похідною від вимоги за № Ф-0239002406 від 16.10.2024 року, якою Позивачу визначено зобов`язання з єдиного внеску в розмірі 68801,04 грн., та рішення від 16.10.2024 року № 0238992406 про застосування до Позивача штрафних санкцій в розмірі 34 400,52 грн..

Оскарження вимоги від 17.12.2024 року №Ф-10954-0630 не призводить до автоматичного оскарження вимоги за № Ф-0239002406 від 16.10.2024 року та рішення від 16.10.2024 року № 0238992406.

Зазначене свідчить про те, що позовні вимоги Позивача не відповідають встановленим обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно суд зазначає про поважність причин пропуску Позивачем строку оскарження вимоги від 17.12.2024 року №Ф-10954-0630.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягненні або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

27.02.26