Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №160/22898/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 рокуСправа №160/22898/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

07.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині зарахування ОСОБА_1 до ОР-1 військової частини НОМЕР_1 ;

- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.04.2024 № 17/87 в частині зарахування ОСОБА_1 . ОР-1 військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність до вимог чинного законодавства України обліково-військові документи ОСОБА_1 , шляхом внесення змін про виключення даних щодо перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 у ОР (оперативному резерві)-1 військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо незарахування ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік як особи, яка є заброньованою;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 зарахувати ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік як особу, яка є заброньованою.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що посадовими особами відповідача перевищено свої повноваження стосовно зарахування ОСОБА_1 до військового оперативного резерву. Позивач перебуваючи в статусі резервіста не може в подальшому бути заброньований, оскільки відповідач не зарахував його на спеціальний облік (бронювання). Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

08.09.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки у зв`язку із звільнення ОСОБА_1 із військової служби згідно Указу президента України № 149/2024 від 07.03.2024 року «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби» був звільнений зі строкової служби та призначений до складу команди НОМЕР_1 та був взятий на військовий обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 за категорією по відношенню до військового обов`язку як резервіст. Будь-якого підтверджуючого документу щодо бронювання позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 не надходило. Позивачем до позовної заяви також не надано будь-якого підтверджуючого документу щодо бронювання ОСОБА_1 . Відповідно відсутні будь-які підстави для зарахування позивача на спеціальний облік.

15.09.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив представника позивача, якою просить позовні вимог задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі ? Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі ? Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За нормами ч. 9 ст. 1 Закону України № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

військовозобов`язані ? особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти ? особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Частиною другою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву.

Відповідно до ч. 1 ст. 26-2 Закону № 2232-ХІІ в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов`язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.

В силу приписів ч. 4 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Статтею 35 Закону № 2232-ХІІ визначено, що на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов`язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.

На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Особливості ведення військового обліку резервістів в органах військового управління, військових частинах, у відповідних міських (районних) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки встановлюються Генеральним штабом Збройних Сил України.

Згідно з ч. 1 та ч. 8 ст. 39-1 Закону № 2232-ХІІ для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України за поданням Головнокомандувача Збройних Сил України може бути прийнято рішення про призов громадян України, зарахованих до військового оперативного резерву, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період не підлягають також громадяни України, визначені абзацами четвертим-дванадцятим частини першої та частиною другою статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У свою чергу, частиною першою ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі – Закон № 3543-XII) встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 3543-XII підприємства, установи і організації зобов`язані:

- вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.

- сприяти своїм працівникам, які є резервістами, у виконанні ними обов`язків служби у військовому резерві та своєчасному їх направленню до органів військового управління, військових частин.

Згідно із ст. 24 Закону № 3543-XII бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов`язаних може також здійснюватися за списком військовозобов`язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті (ч. 3 ст. 25 Закону № 3543-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487).

Пунктом 16 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

За змістом пункту 17 Порядку № 1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов`язані, які згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Указом Президента України від 29.10.2012 № 618/2012 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у військовому резерві Збройних Силах України (далі - Положення).

Пунктом 3 цього Положення встановлено, що громадяни проходять службу у військовому резерві в добровільному порядку, а в особливий період особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві, - в обов`язковому порядку.

Відповідно до пункту 8 Положення початком проходження резервістом служби у військовому резерві вважається день видання наказу керівника органу військового управління, командира (начальника) військової частини (установи) про прийняття (зарахування) громадянина на службу у військовому резерві і призначення на посаду, яка комплектується резервістами.

Пунктом 120-1 Положення передбачалося, що під час особливого періоду військовослужбовці, які були звільнені із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в обов`язковому порядку зараховуються до військового оперативного резерву першої черги.

Відповідно до пункту 120-2 Положення призов резервістів військового оперативного резерву на військову службу здійснюється у випадках та порядку, визначених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з пунктом 120-4 Положення під час особливого періоду особи, звільнені з військової служби, зараховуються до військового оперативного резерву наказами командирів (начальників) військових частин (установ). У наказі вказуються посада, на яку призначений резервіст, та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, у якому він буде перебувати на військовому обліку. Зазначений наказ доводиться до резервіста під особистий підпис у день звільнення.

З урахуванням зазначеного, суд зазначає, правомірність зарахування позивача до оперативного резерву, що відповідає вимогам Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положення про проходження громадянами України військової служби у військовому резерві.

Факт зарахування позивача до резерву не має індивідуального характеру, а є наслідком загальнообов`язкових правил, встановлених законом для всіх осіб, звільнених зі строкової служби під час воєнного стану.

Вказана процедура є уніфікованою, не потребує додаткових погоджень чи заяв і здійснюється автоматично на підставі закону та наказів командування.

При цьому суд звертає увагу на відсутність імперативної заборони для бронювання осіб, які перебувають в оперативному резерві, про що вже зазначено судом вище з посиланням на вимоги ст. 23 Закону № 3543-ХІІ та ч. 2 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ.

Особливості обліку самі по собі не є джерелом (підставою) права на відстрочку за бронюванням.

Разом з тим право позивача на відстрочку від мобілізації (бронювання) не є предметом спору у цій справі, а тому судом не оцінюється.

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права та законні інтереси позивача при зарахуванні до оперативного резерву.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправних дій щодо незарахування позивача на спеціальний військовий облік як особи, яка є заброньованою, суд зазначає, що матеріалах справи відсутні докази щодо бронювання позивача відповідно відсутні підстави для зарахування позивача на спеціальний облік.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу положень ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат в адміністративній справі не здійснюється.

Керуючись ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко