Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №160/25068/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 рокуСправа №160/25068/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до співвідповідача: Комісії з розгляду питань надання відстрочок від призову на військову службу при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом №101 від 20.08.2025р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2025р. (згідно відомостей Укрпошта) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, прийняте у формі протоколу від 20.08.2025 року №101;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 01.08.2025 року позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.14 частини 1 статті ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він здійснює постійний догляд за своїм 91-річним тяжко онко хворим дідусем - ОСОБА_2 , який є інвалідом 2 групи з 1992 року безстроково, що підтверджено довідкою МСЕК, висновком ЛКК №412 та висновком ЛКК №413 про те, що саме він може надавати соціальні послуги по догляду за дідусем, довідками про отримання допомоги від 18.06.2025р., від 18.08.2025р. №192, зазначив, що його мати (донька дідуся) - ОСОБА_3 , не може здійснювати такий догляд за станом її здоров`я, що підтверджено довідкою ЛКК №147, тобто, інші членів сім`ї, які б могли здійснювати такий догляд відсутні, а також вказав на те, що така відстрочка від призову, йому уже надавалась відповідачем до 31.07.2025р. Маючи намір скористатися своїм правом на відстрочку, він звернувся до відповідача із заявою від 01.08.2025р., до якої надав вищенаведені документи, проте, рішенням, оформленим протоколом №101 від 20.08.2025р. йому було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації через не підтвердження факту того, що його мати - ОСОБА_3 не може здійснювати догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 . Позивач вважає, висновки викладені у згаданому оспорюваному протоколі неправомірними з наступних підстав, а саме: 1) повідомлення про відмову датоване вихідним 10.08.2025р., а рішення про відмову у наданні йому відстрочки №101 датоване 20.08.2025р., тобто, повідомлення про відмову у наданні відстрочки було оформлене раніше ніж прийняте оспорюване рішення (протокол №101 від 20.08.2025р.); 2) відповідачем не були досліджені саме ті підстави для звільнення від мобілізації на які покликався позивач у його заяві та відповідачем не проаналізовано надані ним підтверджуючі документи з приводу неможливості здійснювати постійний догляд за дідусем його матір`ю - ОСОБА_3 за станом її здоров`я згідно довідки ЛКК №147 від 18.06.2025р. Відповідно, на переконання позивача, його заява від 20.08.2025р. про надання йому відстрочки від призову належним чином відповідачем не розглянута та не здійснено наявності перевірки тих підстав, які зазначені у заяві, для оформлення відстрочки, що свідчить про протиправність оспорюваного рішення. У додаткових поясненнях позивач зазначив, що згадана вище довідка була долучена ним до заяви від 20.08.2025р. як «довідка ЛКК матері».

Ухвалою суду від 10.09.2025р. відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 09 жовтня 2025 року та зобов`язано відповідача протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності оспорюваного рішення, з урахуванням з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем у його електронному кабінеті 11.09.2025р., що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи, та є належним повідомленням відповідача про дату та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.18 КАС України.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду, через систему «Електронний суд» 23.09.2025р. від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що по-перше, рішення про оформлення відстрочки підписується головою відповідної Комісії з розгляду питань надання відстрочок від призову на військову службу при ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідності до вимог п.56 та додатку 7 до Порядку №560, проте, позивач подав позовну заяву безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_2 всупереч вимогам статті 46 Кодексу України про Адміністративні правопорушення; по-друге, до заяви про надання відстрочки від призову від 01.08.2025р. позивачем було додано довідку ЛКК №147 від 18.06.2025р. у якій зазначено, що його матір - ОСОБА_3 за станом здоров`я не може надавати соціально-побутові послуги з догляду, що не передбачено чинним законодавством, так як надана довідка не відповідає формі, затвердженій МОЗ України та не містить інформації про те, що мати позивача сама потребує постійного догляду; по-третє, позивачем подано копію повідомлення №99, в якому зазначено, що компенсація призначена з 01.08.2024р. по 31.07.2024р., однак документи на відстрочку були подані 01.08.2025р., тому позивачем на момент подання позову не надано документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8); по-четверте, позивачем не надано будь-якого документу про те, що його дідусь - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю в порушення Додатку 5 до Порядку №560 та п.14 ч.1 ст.23 згаданого Закону; по-п`яте, у повідомленні за вих. №4/8133 зазначена дата - 20.08.2025р., що підтверджено копією журналу реєстрації вихідних документів відповідача за 20.08.2025р. та копією протоколу комісії №101 від 20.08.2025р. За викладеного, відповідач вважає, що у діях відповідача та Комісії з розгляду питань надання відстрочок при РТЦК та СП ознаки протиправності відносно позивача відсутні, відповідно оспорюване рішення Комісії є законним та скасуванню не підлягає.

Далі, за клопотанням позивача, до участі у даній справі в якості співвідповідача було залучено Комісію з розгляду питань надання відстрочок від призову на військову службу при ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі ч.3 ст.48 КАС України, що підтверджується ухвалою суду від 29.09.2025р.

Згадана ухвала суду була отримана співвідповідачем у його електронному кабінеті 30.09.2025р., що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи, та є належним повідомленням співвідповідача про дату та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.18 КАС України.

Станом на момент розгляду даної справи співвідповідачем відзиву на позов не надано, про поважні причини його не надання суд не повідомлено.

У відповідності до вимог ч.6 ст.162 та ч.2 ст.175 КАС України у разі не надання відповідачем (за аналогією і співвідповідачем) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин та враховуючи, що після залучення до участі у справі в якості співвідповідача, останнім на виконання вимог ухвали суду від 29.09.2025р. відзиву на позов у встановлений судом строк не надано, про поважні причини його не надання суд не повідомлено, строки розгляду справи, встановлені ст.258 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності відзиву на позов співвідповідача за наявними у справі матеріалами, що передбачено вищенаведеними приписами ч.6 ст.162 та ч.2 ст.175 наведеного вище Кодексу.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з великим навантаженням та перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічних відпустках, ухвалою суду від 02.03.2026р. розгляд даної справи було продовжено до 02.03.2026р. згідно до вимог ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 02.03.2026р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 (раніше до зміни імені мав прізвище - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать зміст копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 20.08.2021р., змісту копії паспорту позивача № НОМЕР_2 від 01.09.2021р., та відомості, які містяться у Витягу з реєстру територіальної громади за №2025/004034660 від 26.03.2025р., наявних у справі.

За даними, які містяться у копії військово-обліковому документі позивача (далі - ВОД) від 18.06.2025р. за №290920200676741300007 він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , військове звання - солдат, ВОС 793 669А.

01.08.2025р. позивач особисто звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.14 ч.1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ, у зв`язку із зайнятістю постійним доглядом за своїм хворим дідусем - ОСОБА_2 , який потребує постійного догляду за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Просив розглянути його заяву та оформити йому згідно Порядку № 560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, про результати розгляду заяви та прийняте рішення просив повідомити його письмово за адресою, що зазначена у заяві.

До вказаної заяви позивачем були додані наступні документи, а саме:

- копія ВОД позивача;

- копія паспорту позивача № НОМЕР_2 від 01.09.2021р.;

- копія паспорту ОСОБА_2 НОМЕР_5 від 29.09.2023р.;

- копія свідоцтва про зміну імені з ОСОБА_5 на ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 20.08.2021р.;

- копія свідоцтва про народження позивача від 17.05.1986р.;

- копія свідоцтва про розірвання шлюбу матері позивача серія НОМЕР_3 від 19.06.2001р.;

- копія свідоцтва про народження матері позивача - ОСОБА_3 від 12.07.1959р.;

- копія паспорту матері позивача - ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 18.04.2006р.;

- копія повідомлення №99 від 23.08.2024р.;

- копія довідки ЛКК №147 від 18.06.2025р. про те, що ОСОБА_3 за станом здоров`я хвора не може надавати соціально-побутові послуги з догляду;

- довідка про отримання (неотримання) допомоги від 25.09.2024р. №3852.

За результатами розгляду вказаної вище заяви позивача, комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено повідомлення №4/8133 від 20.08.2025р. за змістом якого позивача повідомлено, що протоколом від 20.08.2025р. №101 комісія ухвалила рішення про відмову позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.

У згаданому повідомленні зазначено, що причинами відмови є: до заяви на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підтвердження факту, що родич першого ступеня споріднення відносно ОСОБА_2 , 1934 року народження, а саме: його донька ОСОБА_3 має сама потребу у здійсненні за нею постійного стороннього догляду не надано.

Не погоджуючись із вказаним рішенням комісії відповідача, оформленим протоколом від 20.08.2025р. №101 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, позивач звернувся з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, введено воєнний стан, оголошено та проводиться загальна мобілізація із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно, під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №3543-XII).

Згідно із статтею 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України № 3543-XII, громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України; за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначені ст. 23 Закону №3543-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Згідно з положеннями частин 7-9 статті 23 Закону України № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, яка набрала чинності 18.05.2024 року, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Відповідно до п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Згідно пункту 58-1 Порядку №560 військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка). Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Відповідно до п. 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно пункту 61 Порядку №560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Отже, Порядком №560 визначено чіткий алгоритм вчинення дій військовозобов`язаним та прийняття рішень територіальним центром комплектування та соціальної підтримки щодо питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.

Разом з цим, суд звертає увагу на наступне.

Додатком 5 Порядку №560 передбачено перелік документів, що підтверджують право на відстрочку.

Так, у випадку подання заяви про відстрочку на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII документами, що підтверджують право на відстрочку, зокрема, є:

- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Із наведеного вище слідує, що під час мобілізації військовозобов`язані, які зокрема, зайняті постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення (зокрема, за дідом з боку матері), який є особою з інвалідністю I чи II групи, не підлягають призову на військову службу, а для набуття права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації такій особі слід надати до відповідної комісії для розгляду наступні документи, а саме:

1) документ, який підтверджує родинні зв`язки, другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки);

2) один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (зокрема, діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, а саме: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення (у даному випадку матері позивача - ОСОБА_3 ) в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ.

Так, як встановлено судом зі змісту копії оспорюваного рішення та повідомлення №4/8133 від 20.08.2025р. причиною для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації комісією відповідача були обрані ті обставини, що до заяви про відстрочку позивачем на підтвердження факту того, що родич першого ступеня споріднення відносно ОСОБА_2 , 1934 року народження (дідуся позивача), а саме: його донька ОСОБА_3 має сама потребу у здійсненні за нею постійного стороннього догляду не надано.

В свою чергу, позивач не погоджується і таким висновком ІНФОРМАЦІЯ_4 , у позові зазначив, що до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу від 01.08.2025р. ним була надана Довідка ЛКК № 147 від 18.06.2025р. відповідно до якої ОСОБА_3 (матір позивача) та донька - ОСОБА_2 1934 року народження (дідуся позивача) за станом свого здоров`я не може здійснювати догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 .

Надаючи правову оцінку наведеній Довідці ЛКК №147 від 18.06.2025р., суд виходить із того, що для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач мав обов`язок надати до комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 один із таких документів, а саме: Довідку до акта МСЕК, за формою, затвердженою МОЗ або Довідку ЛКК про потребу саме члена сім`ї першого ступеня споріднення (у даному випадку матері позивача - ОСОБА_3 ) в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, що передбачено приписами як п.14 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII, так і Додатком 5 до Порядку №560.

Разом з тим, зміст дослідженої судом Довідки ЛКК №147 від 18.06.2025р. про те, що член сім`ї першого ступеня споріднення - матір позивача - ОСОБА_3 , сама потребує постійного догляду, такої інформації не містить.

При цьому, судом враховується і те, що інформація викладена у згаданій Довідці про те, що ОСОБА_3 (донька дідуся позивача) не може надавати соціально-побутові послуги з догляду за станом її здоров`я, оскільки надання таких висновків до повноважень ЛКК не належить.

А відтак, враховуючи, що дана Довідка ЛКК №147 від 18.06.2025р. не містить інформації про те, що член сім`ї першого ступеня споріднення - мати позивача - ОСОБА_3 (донька дідуся позивача) сама потребує постійного догляду, суд приходить до висновку, що вказана у ній інформація не є належним доказом того, що член сім`ї першого ступеня споріднення не може здійснювати постійний догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 1934 року народження, тому така довідка не може бути підставою для застосування п. 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і, як наслідок, надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За таких обставин, за наданими відповідачу документами, позивач не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, оскільки подані документи (зокрема, Довідка ЛКК №147 від 18.06.2025р.) не підтверджували факту того, що член сім`ї першого ступеня споріднення - ОСОБА_2 , а саме: його донька - ОСОБА_3 , сама має потребу у постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а відтак, суд приходить до висновку, що підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення, оформленого протоколом №101 від 20.08.2025р. про відмову позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу з наведених причин, у адміністративного суду відсутні.

Тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом №101 від 20.08.2025р. про відмову у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачеві слід відмовити.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, у ході судового розгляду справи протиправність оспорюваного рішення, оформленого протоколом №101 від 20.08.2025р. про відмову позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, позивачем не доведена.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом аргументи позивача з приводу того, що відповідачем не було проаналізовано надані документи на підтвердження неможливості його матері - ОСОБА_3 здійснювати постійний догляд за дідусем (її батьком) за станом її здоров`я згідно довідки ЛКК №147 від 18.06.2025р., оскільки зазначене не відповідає дійсності та спростовується змістом повідомлення за вих. №4/8133 від 20.08.2025р. у якому наведені причини відмови у наданні відстрочки, а саме: не надання підтверджуючих документів стосовно того, що член сім`ї першого ступеня споріднення відносно ОСОБА_2 , 1934 року народження - його донька - ОСОБА_3 має сама потребу у здійсненні за нею постійного догляду.

А відтак, суд вважає що зазначене свідчить про те, що вказана Довідка ЛКК №147 від 18.06.2025р. була проаналізована відповідачем та їй була надана відповідна правова оцінка, що вказує на належну перевірку відповідачем, викладених позивачем у заяві підстав для оформлення відстрочки.

Що стосується доводів позивача з приводу того, що повідомлення про відмову датоване 10.08.2025р., а оспорюване рішення про відмову у наданні позивачеві відстрочки №101 датоване 20.08.2025р., що позивач вважає порушенням при прийнятті оспорюваного рішення, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом із матеріалів справи, позивачем було подано заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особисто до ІНФОРМАЦІЯ_4 01.08.2025р., що не заперечується учасниками справи.

За результатами розгляду згаданої заяви ІНФОРМАЦІЯ_5 було прийняте рішення про відмову у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу, оформлене протоколом №101 - 20.08.2025р.

Також і згідно змісту копії Журналу реєстрації вихідних документів ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що Повідомлення ОСОБА_1 зареєстровано у вказаному журналі за №4/8133 саме 20.08.2025р.

За викладених обставин, можна зробити висновок, що у вказаному повідомленні №4/8133 було допущено технічну описку при зазначенні у ньому дати та помилково зазначено - 10.08.2025р., замість вірної дати вихідного номеру - 20.08.2025р., що підтверджено копією згаданого вище Журналу вихідних документів відповідача та позивачем жодними іншими доказами не спростовано.

Отже, суд приходить до висновку, що наведена технічна помилка щодо зазначення іншої дати у Повідомленні №4/8133 не може бути обґрунтованою підставою для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення про відмову у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленого протоколом №101 від 20.08.2025р.

А оскільки позивач не надав відповідачу документів, які підтверджують неможливість його матері - ОСОБА_3 здійснювати постійний догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 1934 року народження, тому суд вважає, що відповідач прийняв рішення, оформлене протоколом від 20 серпня 2025 року № 101 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період в зв`язку з недостатнім пакетом документів, а саме: відсутністю документу, що підтверджує факт того, що член сім`ї першого ступеня споріднення - матір позивача - ОСОБА_3 сама має потребу у здійсненні за нею постійного догляду, що передбачено п.14 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII, Додатку 5 до Порядку №560

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що оскільки п.14 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ визначає лише одну умову для надання йому відстрочки з метою постійного догляду за своїм дідусем з боку матері - наявність довідки до акта огляду МСЕК або висновку ЛКК закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення (у даному випадку матері позивача - ОСОБА_3 ) в постійному догляді.

Разом з тим, до ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із заявою про надання відстрочки від 01.08.2025р. таких документів позивачем надано не було (матеріали справи таких доказів не містять).

Всі інші аргументи та доводи позивача уважно вивчені судом, проте, до уваги не беруться, оскільки висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття оспорюваного рішення, оформленого протоколом №101 від 20.08.2025р. в частині відмови позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, суд приходить до висновку, що у ході судового розгляду даної справи протиправність прийняття відповідачем наведеного оспорюваного рішення судом не встановлена, а позивачем не доведена.

А відтак, у задоволенні згаданих вище позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.08.2025р. про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ та прийняти відповідне рішення, то, з урахуванням того, що судом не встановлено протиправності прийняття оспорюваного рішення, оформленого протоколом №101 від 20.08.2025р. про відмову позивачеві у наданні відстрочки, зазначені вище похідні позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

За викладених обставин, у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору понесених позивачем згідно платіжного документу №2185608316 від 29.08.2025р. в сумі 1211,20 грн., суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову такі судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень, тому такі судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, п.1 ч.1 ст.238, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до співвідповідача: Комісії з розгляду питань надання відстрочок від призову на військову службу при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом №101 від 20.08.2025р., зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва