Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №565/2718/25 — Вараський міський суд Рівненської області

Справа № 565/2718/25

Провадження № 2/565/130/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., за участю секретаря судового засідання Гордійчук Г.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Гелексі» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 23 906,00 грн заборгованості за договором позики №88190 від 08 липня 2019 року, 2 423,00 грн судового збору, 5 000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи уклали договір позики №88190 від 08 липня 2019 року в електронній формі на підставі якого позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5 000,00 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії складає 1,9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 23 906,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – заборгованість за позикою; 18 906,00 грн - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

23 лютого 2026 року від відповідача надійшли письмові пояснення у яких зазначено, що:

- відсутні первинні документи, які б вказували на перерахування кредитних коштів кредитодавцем позичальнику на виконання договору про споживче кредитування;

- позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України;

- будь-які електронні докази чи паперові копії електронних доказів, які пов`язували б наявність на договорі одноразового ідентифікатора саме з діями відповідача, направленими на укладення договору в матеріалах справи відсутні, як відсутні й докази того, що одноразові ідентифікатори генерувалися на підставі заявки відповідача;

- відповідно до наявних матеріалів у ТОВ «ФК «Гелексі» відсутні КВЕДи, які б надавали можливість здійснювати кредитування або надавати грошові кошти в позику;

- не долучено доказів про те, що картка з таким номером належить саме відповідачу, а також сам факт того, що кошти за договором мали передаватись саме на цей номер картки.

Відповідач вважає, що доводи позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими та недоведеними, а вимоги зазначені в позовній заяві є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач просить задовольнити позов частково, вказала, що визнає вимоги в частині стягнення на користь позивача заборгованості за договором позики №88190 від 08 липня 2019 року в сумі 5 014,50 грн, з яких 5 000,00 грн сума позики та 14,50 грн проценти за користування позикою в межах визначеного договором строку позики.

Також відповідач не погоджується із заявленим розміром витрат на правничу допомогу, вважає їх неспівмірним та необґрунтованим, просить застосувати принцип пропорційності у відповідності до задоволених вимог.

Ухвалою суду від 26 листопада 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22 грудня 2025 року.

Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року розгляд справи відкладено на 15 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 15 січня 2026 року розгляд справи відкладено на 09 лютого 2026 року.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року розгляд справи відкладено на 23 лютого 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Гелексі».

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце засідання, в судове засідання не з`явилась.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, у клопотанні вказав, що позовні вимоги не визнає.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.

08 липня 2019 року ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 уклали договір позики №88190 відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні.

Сума позики – 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1.2, 1.1.2.2 плата за користування позикою у вигляді:

- процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики;

- комісії складає 1,4% в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. договору.

Згідно з п.1.1.3 договору нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

В п.1.1.4 договору зазначено, що нарахування комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Строк повернення позики (термін платежу): 20 липня 2019 року (п.1.1.5 договору).

Відповідно до п.1.2 договору позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в п.1.1.1. договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).

Позичальник зобов`язаний у випадку прострочення сплати заборгованості за договором в повному обсязі або частково, сплатити нараховані проценти та підвищену комісію за користування позикою, виходячи з фактичного строку користування, включаючи день погашення, а також нараховану пеню; зареєструватися на сайті позикодавця під своїм справжнім ім`ям; надавати позикодавцю виключно достовірні дані, включаючи персональні дані; визнавати електронні документи, складені позикодавцем і позичальником (заявки, договори, акти та інше), як документи, складені в простій письмовій формі відповідно до законодавства України (п.3.4.4 – 3.4.7 договору).

В п.4.1 договору зазначено, що позичальник зобов`язується повністю повернути Позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 20 липня 2019 року.

Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною договору та розміщується в Особистому кабінеті (п.4.2. договору).

Згідно з п.5.3 договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення.

Відповідно до п.3.2.3 договору позичальник має право продовжити строк договору (не більше 3-х разів поспіль).

Згідно з п.9.1 договору, внесення змін та доповнень до договору оформлюється шляхом укладання сторонами додаткових договорів. Всі зміни, доповнення та додатки до договору, є його невід`ємною частиною.

У графіку платежів до договору №88190 від 08 липня 2019 року зазначено: сума позики - 5 000,00 грн, проценти за користування позикою – 6,00 грн, комісійна винагорода за користування позикою – 840,00 грн, термін платежу – 20 липня 2019 року.

Договір №88190 від 08 липня 2019 року та графік платежів до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 71851194.

Також відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 71851194 підписано паспорт споживчого кредиту у якому міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.

24 липня 2019 року ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №1 до договору позики №88190 від 08 липня 2019 року, якою внесено зміни до договору, зокрема:

- п.1.1.1. ст.1 договору викладено в наступній редакції «1.1.1 сума позики 5 000,00 грн»;

- строк повернення позики (термін платежу) визначено 05 серпня 2019 року;

- п.4.1 ст.4 договору викладено в наступній редакції «4.1. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 05 серпня 2019 року».

Додатковою угодою скасовано графік платежів до договору №88190 від 08 липня 2019 року та викладено графік в новій редакції, згідно з якою: сума позики - 5 000,00 грн, проценти за користування позикою – 6,00 грн, комісійна винагорода за користування позикою – 840,00 грн, термін платежу – 05 серпня 2019 року.

Додаткова угода №1 до договору №88190 від 08 липня 2019 року та графік платежів до неї підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 40344873.

04 серпня 2017 року ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «ФК «Гелексі» уклали договір №04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів.

З повідомлення ТОВ «ФК «Елаєнс» №88190 від 01 вересня 2025 року убачається, що на підставі договору №04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04 серпня 2017 року, товариство надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку. У результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Отримувач коштів: Журба Людмила Миколаївна, номер транзакції в системі: 1136024342, номер операції: 154769801, дата проведення платежу: 08 липня 2019 року, сума платежу 5000, валюта платежу: гривня UAH, платіжний засіб (метод): карта, банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK, номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №88190 від 08 липня 2019 року заборгованість відповідача становить 25 491,83 грн та складається із: суми простроченої позики - 5 000,00 грн; суми прострочених процентів – 66,00 грн; суми прострочених комісій – 18 840,00 грн, суми пеней за тілом – 536,91 грн, суми пеней за відсотками – 3,82 грн, суми пеней за комісіями – 1 045,10 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

В п.10 договору №88190, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 71851194 містяться відомості про персональні дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника – ОСОБА_1 , її реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця реєстрації.

Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 використані позикодавцем чи іншими особами для укладення договору позики від імені відповідача, матеріали справи не містять.

Звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій, матеріали справи також не містять.

Відповідач не оскаржувала правомірність укладеного договору №88190 від 08 липня 2019 року у судовому порядку.

Судом встановлено, що договір №88190 підписано ОСОБА_1 08 липня 2019 року з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 71851194.

Підписавши вказаний договір, відповідач погодилась із зазначеними у договорі умовами та взяла на себе зобов`язання з їх виконання.

Факт перерахунку грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується повідомленням ТОВ «ФК «Елаєнс» №88190 від 01 вересня 2025 року, з якого убачається, що на картку ОСОБА_1 08 липня 2019 року зараховано суму 5 000,00 грн, платник коштів – ТОВ «ФК «Гелексі».

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини щодо укладення 08 липня 2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 договору №88190 та отримання відповідачем коштів за вказаним договором. Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договору, так і отримання коштів, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст.525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст.598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме: якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд враховує, що в договорі позики №88190 від 08 липня 2019 року не зазначено конкретного переліку послуг, які пов`язані з наданням позики та які повинні надаватись фінансовою установою, також позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Відтак суд вважає, що вимога щодо стягнення 18 840,00 грн комісії задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З розрахунку заборгованості за договором №88190 від 08 липня 2019 року убачається, що проценти нараховано за період з 08 липня 2019 року по 02 грудня 2019 року на тіло позики в розмірі 5 000,00 грн за ставкою 0,01% в день.

За умовами договору, із врахуванням змін внесених додатковою угодою, строк повернення позики - 05 серпня 2019 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

В п.3.1.4 договору зазначено, що у разі порушення строку повернення позики, встановленого пп.1.1.5. договору позикодавець має право нараховувати позичальникові неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення зобов`язання відповідно до п.5.4. Договору

Із розрахунку заборгованості убачається, що 24 липня 2019 року відповідачем сплачено за договором №88190 від 08 липня 2019 року 1 471,20 грн, які позивачем зараховано наступним чином: 8,00 грн – погашення прострочених відсотків, 1 440,00 грн – погашення простроченої комісії, 18,64 грн – погашення пені за тілом; 0,04 грн – погашення пені за відсотками, 4,52 грн – сума пеней за комісіями.

Враховуючи, що строк повернення позики сторонами визначено 05 серпня 2019 року, позивачем безпідставно нараховано пеню за тілом, пеню за відсотками та пеню за комісіями, на погашення яких 24 липня 2019 року позивачем зараховано 23,20 грн сплачених відповідачем.

Оскільки судом відмовлено у стягненні комісії з вище зазначених підстав, позивачем безпідставно зараховано 1 440,00 грн, сплачених відповідачем 24 липня 2019 року, на погашення простроченої комісії.

Згідно з п.4.6 договору при надходженні до позикодавця коштів для виконання зобов`язань позичальника та/або у разі виникнення простроченої заборгованості, позикодавець направляє такі кошти на погашення заборгованості в наступній черговості:

- у першу чергу – сума прострочених платежів за позикою (проценти та комісійна винагорода нараховані, прострочена позика);

- у другу чергу – поточні платежі за позикою (проценти та комісійна винагорода нараховані, чергова частина позики к погашенню за графіком);

- у третю чергу – пеня.

Враховуючи наведене, 8,00 грн, сплачених відповідачем 24 липня 2019 року, слід зарахувати на погашення процентів, 1 463,20 грн – на погашення позики.

Відповідно до здійсненого судом перерахунку заборгованості за процентами з урахуванням умов договору та в межах визначеного договором строку кредитування заборгованість за процентами становить 4,60 грн, відповідно до розрахунку 3 536,80/100х0,01х13.

Загальний розмір заборгованості відповідача за договором №88190 від 08 липня 2019 року становить 3 541,40 грн (3 536,80 грн заборгованість за позикою + 4,60 грн проценти) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно визнання відповідачем позовних вимог в сумі 5 014,50 грн, суд зазначає, що це не є безумовною підставою для задоволення позову, оскільки суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 09 вересня 2020 року в справі N572/2515/15-ц та від 25 травня 2022 року в справі №675/2136/19.

Позивач також просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, який укладений між ТОВ «ФК «Гелексі» та адвокатом Рудзеєм Ю.В.; акт №88190 від 01 вересня 2025 року наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, згідно з яким позивачу надано послуги правничої допомоги на суму 5 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну допомогу, враховуючи пропорційність задоволених вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача з відповідача 745,00 грн витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» 3 541,40 грн заборгованості за договором №88190 від 08 липня 2019 року, 358,85 грн судового збору, 740,69 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (вул.В.Липинського, буд.10/1, м.Київ, ЄДРПОУ 41229318).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Г.В. Бренчук