Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №544/305/26 — Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/305/26

пров. № 1-кп/544/81/2026

Номер рядка звіту 227

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1

секретар судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пирятин в режимі відео конференції кримінальне провадження № 544/305/26 (провадження1-кп/544/81/26) про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170580000538 від 17.12.2025 року,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м.Димитрів, Донецької області, українцем, громадянином України, проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , працюючим на посаді водія автотранспортних засобів в ТОВ «АТП-2004», раніше не судимим,

за участю: прокурора ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 , 17.12.2025, близько 21 години 50 хв., керуючи сідловим тягачем MAN TGX 18.500 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом PANAV NV 35РК д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по автодорозі КиївХарків-Довжанський в сторону міста Харків та проїжджаючи неподалік м. Пирятин, Лубенського району, Полтавської області порушив вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху, розпочавши виконувати маневр розвороту в напрямку м. Київ, не надав перевагу в русі та допустив зіткнення із зустрічним автомобілем AUDI A8 д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався в сторону міста Київ в правій смузі для руху, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому. Т

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро покаявся у вчиненому, а по суті обвинувачення пояснив, що 17.12.2025, близько 22 год. керуючи сідловим тягачем MAN TGX 18.500 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом PANAV NV 35РК д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по автодорозі Київ Харків-Довжанський в сторону міста Харків та проїжджаючи неподалік м. Пирятин, Лубенського району, Полтавської області порушив вимоги Правил дорожнього руху України, вчинив ДТП з потерпілим, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження. З потерпілим примирився, надавав йому матеріальну допомоги на лікування. Просив не позбавляти його права керування транспортним засобом, оскільки він являється ВПО, має на утриманні має малолітню доньку, працює водієм і дана робота єдине джерело до існування.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання з`явився, пояснив що примирився з обвинуваченим, він йому матеріально допомагав, просив не застосовувати до нього суворе покарання.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена повністю, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, внаслідок чого потерпілому було заподіяне тяжке тілесне ушкодження.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів.

При призначенні покарання обвинуваченому, суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

В даній справі, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує тяжкість вчиненного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

При цьому до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а саме те, що вона на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, працевлаштований, по місцю праці характеризується позитивно, у потерпілого відсутні претензії матеріально та морального характеру, на утриманні має малолітню раніше не судима, тому суд вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання в межах санкції частини статті, за якою вона притягується до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі з випробуванням, оскільки сааме таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому.

Щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується за розсудом суду з врахуванням обставин конкретної справи.

В Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 по справі № 702/301/20 зазначено, що згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1). Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 2). Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч. 3).

З врахуванням вищенаведеного, а також того, що обвинувачений ОСОБА_3 працює водієм і дана робота є основним та єдиним джерелом для існування його сім`ї, він являється ВПО, злочин вчинив вперше та з необережності, суд вважає за необхідне, призначити покарання обвинуваченому: за ч.2 ст. 286 КК України – у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати за проведення експертиз.

Судові витрати за проведення експертиз в загальній сумі становлять 8914,00 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Арешт на майно накладений згідно ухвали слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2025 року підлягає скасуванню.

Згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 05.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 29.03.2026.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, ч. 2 ст. 286 КК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 76 КК України, покласти на засудженого обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Іспитовий строк ОСОБА_3 рахувати з дати проголошення вироку.

Скасувати арешт майна накладений згідно ухвали слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2025 року.

Речові докази:

Cідловий тягач MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом PANAV, д.н.з. НОМЕР_4 , який зберігається на території ФОП « ОСОБА_8 » за адресою: АДРЕСА_2 – повернути власнику.

Автомобіль Audi A8, д.н.з. НОМЕР_5 , який зберігається на майданчику зберігання транспортних засобів ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Зоряна, 7, м. Пирятин Лубенського району Полтавської області повернути потерпілому.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 8914,00 грн. (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів із дня його проголошення.

Копію вироку вручити після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1